Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №632/959/26 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/959/26

провадження № 2/632/973/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"10" вересня 2026 р. м. Златопіль

Суддя Златопільського міськрайонного суду Харківської області Кузьменко С.Л., за участю секретаря судового засідання Хохлової І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про стягнення неустойки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , пеню у розмірі 9595,00 гривень за період з 14.05.2025 року по 11.06.2025 року через невиконання договору споживчого кредиту.

Позов обґрунтував наступним: 01.10.2020 ним через мережу інтернет було придбано у відповідачки телевізор Samsung qe55q80tauxua. Придбання товару було здійснено через оформлення споживчого кредиту, у зв`язку з чим, між ним та AT «АЛЬФА-БАНК» було підписані Акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту та графік платежів №484149536 від 01.10.2020 року, а також паспорт споживчого кредиту (далі - Кредитний договір). Крім того, йому було надано лист-зобов`язання AT «АЛЬФА-БАНК» від №484149536, з якого вбачається, що банком фактично було перераховано на розрахунковий рахунок відповідачки грошові кошти у розмірі 33 088,00грн. Однак товар ним не був отриманий. Споживчий кредит був ним погашений 15.03.2021 зі сплатою щомісячних комісій за користування кредитними коштами.

03.12.2020 він направив відповідачці претензію про повернення коштів, а 13.01.2021 направив лист-вимогу, в якій він зазначив про розірвання укладеного між ними договору купівлі-продажу, та вказав на вимогу про повернення отриманих відповідачкою коштів за неотриманий товар. Однак відповідачкою така вимога була проігнорована, та кошти за товар не повернуті.

24.11.2025 Богуславським районним судом Київської області у справі №753/6678/21 було ухвалено рішення, яким позовні вимоги позивача ОСОБА_1 були задоволені повністю, та стягнуто із ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 33088 гривень грошових коштів за неотриманий товар. Дане рішення відповідачем ОСОБА_2 не оскаржувалось, та набрало законної сили.

Вищезазначені обставини та факти були встановлені судом та містяться у вищевказаному рішенні Богуславського районного суду Київської області від 24.11.2025 року, справа №753/6678/21, а тому є преюдиційними, тобто такими що вже доведені та встановлені судом, та не підлягають окремому доказуванню.

Також, всі вищевказані обставини та факти були встановлені Златопільським міськрайонним судом Харківської області, про що зазначено у рішенні від 17.02.2026 року у справі № 629/4603/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені.

Позивач зазначає, що оскільки відповідачка не виконала взятого на себе обов`язку перед позивачем щодо повернення коштів, у останньої на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» наявне зобов`язання по сплаті пені.

Пеня за цим позовом нараховуються за період з 14.05.2025 року по 11.06.2025 року включно, загальна сума якої становить 9595,00 грн., тобто за 29 днів, яка розрахована за формулою:

ПЕНЯ = (сума заборгованості) x (розмір пені, зазначений в законі) x (кількість днів прострочення) = 33088,00 грн. x 1% x 29 дн. = 9595,00 грн.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з 17.06.2021 року діяльність ОСОБА_2 як фізичної особи – підприємця (ФОП) була припинена, що підтверджується також вищевказаними судовими рішеннями. А тому, пеня має бути стягнута з ОСОБА_2 , як громадянки (а не фізичної особи – підприємця).

Відповідачка у наданому до суду 06.07.2026 відзиві, позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні, посилаючись, зокрема, на принцип співмірності відповідальності, наявність інших судових рішень про стягнення пені за попередні періоди, а також на те, що подання позивачем низки позовів про стягнення пені за окремі періоди є штучним дробленням позовних вимог та зловживанням процесуальними правами.

Ухвалою судді від 19.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, перше судове засідання призначено на 18.06.2026.

21.05.2026 позивач ОСОБА_1 , засобами електронного суду, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Цього ж дня позивач надав заяву, якою повідомив суд, що витрати на правову допомогу будуть надані суду протягом 5 днів після ухвалення рішення.

18.06.2026 розгляд справи було відкладено на 22.07.2026 у зв`язку із зайнятістю судді у колегіальному розгляді кримінального провадження, справа № 952/479/25.

22.06.2026 представника відповідачки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , засобами електронного суду надійшла заява про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді, надати можливість підготувати та подати у встановлений судом строк заперечення, на позов.Призначити розгляд справи на іншу дату з урахуванням строків розгляду даної категорії справ.

23.06.2026 позивач ОСОБА_1 надав заперечення на вищевказане клопотання представника відповідачки.

06.07.2026 відповідачка ОСОБА_2 надала документ під назвою: «відзив на позов» в якому викладено заперечення проти позову, наведено обставини та правове обґрунтування заперечень з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема відповідачка не заперечуючи укладення договору купівлі-продажу, зазначила, що розглядаючи дану справу по суті, просить суд врахувати принцип співмірності. Так згідно постанови Київського апеляційного суду від 26 червня 2025 року у справі № 358/1311/24 (апеляційне провадження № 22-ц/824/7826/2025), яким частково задоволено вимоги ОСОБА_1 про стягнення пені та визначено її розмір у сумі 20 000,00 грн за період 16.08.2023 - 15.08.2024 роки. Станом на 30.03.2026 Литвином відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню цього рішення.

Водночас ОСОБА_1 подано низку інших позовів про стягнення сум, які загалом перебільшують суму придбаного ним товару. Так у справі № 358/1103/25 Богуславським районним судом Київської області ухвалено рішення про стягнення пені за період з 16.08.2024 по 01.12.2024 в сумі 10000,00 грн.

Рішенням від 04.03.2026 року у справі № 358/2236/25 Богуславський районний суд Київської області стягнув 5000,00 грн. пені за період з 02.01.2025 по 30.01.2025 року. В різних судах Харківської області знаходяться позови Литвина про стягнення пені за інші періоди на незначні суми, зокрема справа № 358/2236/25, справа № 753/14517/25, інші справи.

Подання позовів за нові періоди є штучним дробленням, спрямованим на обходження принципу співмірності та апеляційного/касаційного контролю.

04.08.2026 від позивача найшов документ під назвою: «відповідь на відзив» (зареєстровано 05.08.2026). Позивач зазначає, що ознайомився із вказаним документом відповідачки (відзив на позов), з нього вбачається, що остання заперечує проти позовних вимог, та просить повністю відмовити у їх задоволенні.

Вважає, що вказані в ньому доводи є безпідставними та необгрунтованими, у зв`язку з чим вважає за необхідне надати до суду свої заперечення, зазначити власні доводи та міркування на підтвердження обгрунтування законності, справедливості та співмірності розміру заявлених позивачем вимог.

Звертає першочергово увагу суду на те, що розмір пені чітко визначений саме Законом (а не домовленістю сторін, наприклад в договорі). Зокрема, ч. 9 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» чітко визначений розмір пені в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Відповідач з 2020 року і по даний час не здійснює повернення коштів. Тобто,відповідач вже більш ніж 6 років не повертає кошти. Рішення Богуславського районного суду Київської області про стягнення сплачених позивачем коштів за товар відповідач злісно не виконує, про причини невиконання чи неможливість його виконання (повернення коштів) відповідач суд не повідомив, будь яких обгрунтованих пояснень з приводу цього до суду не надав; будь-яких заяв щодо зменшення розміру пені не заявляв, а також, доказів на підтвердження свого скрутного матеріального чи фінансового становища чи будь яких інших підстав щодо неможливості виконання грошових зобов`язань до суду відповідач не надав; так само які і обгрунтованих пояснень з приводу причин невиконання своїх зобов`язань поверненню коштів, в т.ч. по рішенню суду про стягнення заборгованості, до суду відповідач не надав.

Жодними доказами не підтверджуються обставини, які могли бути підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення вказаного позивачем розміру пені, або її зменшення.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином; в матеріалах справи наявна заява позивача про проведення судового розгляду за його відсутності, на задоволенні позову наполягає.

Відповідачка належним чином повідомлена про судове засідання, але у нього не з`явилася з невідомих судові причин, заяв про відкладення розгляду чи про розгляд без її участі судові не надано.

Відповідно до ст. 233 ЦПК України така неявка сторони відповідачки не є перешкодою в продовженні розгляду справи, тим паче, правове обґрунтування своєї позиції щодо позовних вимог викладено у письмових поясненнях.

Суддя, вивчивши позовну заяву, письмові пояснення відповідачки, пояснення позивача, дослідивши та проаналізувавши письмові матеріали та докази, встановив обставини та відповідні правовідносини.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 659 ЦК України).

Статтею 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України)

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України )

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Закон України «Про захист прав споживачів» (надалі Закон - в редакції Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 цього Закону договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір, укладений на відстані, - це договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Пункт 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» вказує, що засоби дистанційного зв`язку - це телекомунікаційні мережі, поштовий зв`язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані.

Права споживача в разі укладення договору на відстані регулюються статтею 13 Закону України «Про захист прав споживачів», яка є спеціальною для такого виду договорів.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару.

Якщо відповідно до абзацу другого частини третьої цієї статті підтвердження інформації не вимагається, споживач може розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту його укладення.

У разі продажу матеріальних речей їх повернення також свідчить про розірвання договору.

Якщо підтвердження інформації не відповідає вимогам частини третьої цієї статті, строк, протягом якого споживач має право розірвати договір, становить дев`яносто днів з моменту одержання такої інформації, або у разі продажу матеріальних речей - з моменту одержання товару або першої поставки товару. Якщо протягом цього строку підтвердження інформації було виправлене, споживач має право розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту одержання виправленого підтвердження.

Згідно з ч. 7 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» до договору, укладеного на відстані, застосовуються положення, передбачені частинами п`ятою - дев`ятою статті 12 цього Закону.

Частиною 9 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Згідно ч. ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, звертаючись до суду із вказаними позовними вимогами, позивач посилається на те, що він не отримував товар (телевізор Samsung qe55q80tauxua) за договором купівлі-продажу, укладеним з ФОП ОСОБА_2 . При цьому, 08 жовтня 2020 року і 03 грудня 2020 року позивач направляв відповідачці претензію про повернення коштів, а 13 січня 2021 року направив лист-вимогу, в якій він зазначив про розірвання укладеного між ними договору купівлі-продажу, та вказав про повернення отриманих відповідачем коштів за неотриманий товар. Однак, відповідачкою така вимога була проігнорована, та кошти за товар не повернуті, а відтак, вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідачки пені за прострочення повернення коштів за період з 14.05.2025 року по 11.06.2025 року в розмірі 9595,00 грн.

Судом встановлено, що 01.10.2020 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-банк» була укладена угода про надання кредиту № 484149536, на підтвердження чого до позовної заяви додано Акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту та графік платежів із АТ «Альфа-банк» та підписаний паспорт споживчого кредиту та лист-зобов`язання (а.с.5-6).

За умовами даної угоди № 484149536 ОСОБА_1 надано споживчий кредит в сумі 33088,00 грн. строком на 12 міс.

Згідно п. 3 Угоди, кредит наданий позичальнику для оплати товарів згідно з переліком, що вказаний в листі-гарантії до договору № 484149536 від 01.10.2020. Розмір 33088,00 грн.; спосіб видачі переказ коштів на рахунок ФОП ОСОБА_2 (а.с.5).

Згідно з листом-зобов`язанням № 484149536 споживчий кредит ОСОБА_1 виданий АТ «Альфа-Банк» на придбання у продавця ФОП ОСОБА_2 товару - телевізору Samsung qe55q80tauxua. Вартість товару 33088.00 грн. (а.с.6).

Відповідно до довідки АТ «Альфа-Банк» від 10.06.2022 № С-SE 20220610/81120 та довідки АТ «Сенс Банк» (колишній АТ «Альфа Банк») від 10.01.2025 № С-SІ 20250110/11143 позичальник ОСОБА_1 заборгованості перед АТ «Альфа-Банк», а тепер АТ «Сенс Банк» за кредитним договором № 484149536 від 01.10.2020 року не має, кредитний договір закрито (а.с.19).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір, укладений на відстані, - це договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Пункт 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» вказує, що засоби дистанційного зв`язку - це телекомунікаційні мережі, поштовий зв`язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані.

Таким чином, між позивачем та відповідачкою було укладено договір-купівлі продажу товару, а саме телевізора Samsung qe55q80tauxua. При цьому, укладений між сторонами за допомогою мережі Інтернет договір купівлі-продажу товару є договором, укладеним на відстані, до якого застосовуються положення ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів».

З матеріалів справи вбачається, що 03 грудня 2020 року ОСОБА_1 направляв ФОП ОСОБА_2 претензію про повернення коштів, отриманих за товар, в якій зазначив, що ним було здійснено замовлення у ФОП ОСОБА_2 на придбання товару, а саме телевізора Samsung НОМЕР_2 в кредит, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було оформлено договір споживчого кредиту № 484149536 від 01.10.2020 року, згідно якого АТ «Альфа-Банк» перерахував на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 грошові кошти за вказаний товар в розмірі 33088,00 грн. Проте, товар ОСОБА_1 не було отримано, про що він повідомляв листом від 08.10.2020 року. Звернувшись в АТ «Альфа-Банк» з вимогою щодо надання інформації по закриттю кредиту, ОСОБА_1 пояснили, що для закриття кредиту необхідно надати до банку відповідні документи та інформацію. Листом від 08.10.2020 року ОСОБА_1 вже звертався з вимогою до ФОП ОСОБА_2 надати документи до АТ «Альфа-Банк» для закриття відповідного споживчого кредиту, але остання жодним чином не реагує, та не відповідає. Споживчий кредит не закритий, він змушений його виплачувати, а також платити щомісячні комісії та проценти за користування ним. Вимагав негайно, але в будь-якому випадку не пізніше 5-денного терміну з дня отримання претензії, сплатити грошову суму в розмірі 33088,00 грн., що була перерахована за товар, за наступними реквізитами: р/рах. НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», отримувач: ОСОБА_1 (а.с. 7-9).

Відтак, судом встановлено, що позивач, не отримавши придбаний ним товар за договором купівлі-продажу, укладеним з ФОП ОСОБА_2 , звернувся до продавця з вимогою про повернення коштів за такий товар.

Стороною відповідачки не надано до суду доказів на підтвердження факту виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу щодо передачі позивачу товару, а саме телевізора Samsung qe55q80tauxuа.

Відповідачка не заперечували факту отримання в грудні 2020 року і в січні 2021 року претензії позивача ОСОБА_1 з вимогою повернення грошових коштів у зв`язку з його відмовою від отримання товару за замовленням № 415948 телевізор Samsung qe55q80tauxua.

З огляду на положення ч. 1 ст. 82 ЦПК України суд визнав встановленими вищевказані обставини, які не заперечувались сторонами по справі.

Оскільки судом встановлено і сторони цього не заперечували, що договір купівлі-продажу був укладений на відстані за умовами якого АТ «Альфа-Банк» за дорученням покупця ОСОБА_1 на підставі листа-зобов`язання № 484149536 здійснив переказ коштів продавцю товару ФОП ОСОБА_2 , а остання мала направити телевізор Samsung qe55q80tauxua ОСОБА_1 поштовим зв`язком. Доказів на підтвердження направлення товару позивачеві та отримання його ним стороною відповідачки не надано, хоча це її обов`язок при відстоюванні своїх заперечень проти позову.

Таким чином, сторона відповідачки не спростувала доводів позивача ОСОБА_1 , що ним не був отриманий (у т.ч. через відмову від отримання) телевізор Samsung qe55q80tauxua, що був предметом договору купівлі-продажу між сторонами.

За положеннями частини 4. ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», Споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару. У разі продажу матеріальних речей їх повернення також свідчить про розірвання договору.

Відтак, враховуючи, що товар позивачем не було отримано, що не спростовано відповідачкою, суддя приходить до висновку про те, що позивач на підставі ч. 4 ст. 13 Закону «Про захист прав споживачів» в односторонньому порядку розірвав укладений з відповідачем на відстані договір, заявивши про це у претензії до відповідачки від 03 грудня 2020 року, листі-вимозі від 13 січня 2021 року та відмовившись отримати вказаний товар, що до вищенаведених положень Закону сам факт відмови від отримання та повернення товару свідчить про розірвання договору.

Таким чином, відповідно до вказаного вище положення Закону, моментом розірвання договору є відмова від отримання та повернення продавцю товару.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави зробити висновок, що з правом покупця від отримання придбаного товару, повернути товар протягом чотирнадцяти денного терміну і одержати назад вартість оплати за придбаний товар, кореспондується обов`язок продавця (виконавця) протягом тридцяти днів з моменту одержання такого повідомлення повернути споживачеві одержані кошти та відшкодувати витрати, понесені споживачем у зв`язку з поверненням продукції (ч. 6 ст. 12, ч. 7 ст. 13 вищевказаного Закону).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач 03 грудня 2020 року та 13 січня 2021 року звернувся до відповідачки з вимогою повернути сплачені кошти, проте відповідачкою проігнорована дана вимога та по теперішній час сплачені кошти позивачу не повернуті.

Доказів повернення ФОП ОСОБА_2 позивачу суми сплачених ним коштів за придбаний товар матеріали справи не містять.

З огляду на те, що позивач, реалізувавши передбачене частиною четвертою статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» право на відмову від договору, повернув товар продавцю, що відповідно до вимог закону свідчить про припинення договірних правовідносин між сторонами, а відповідачкою сплачені за товар кошти у встановлений строк повернуті не були, суддя вважає обґрунтованим наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) у зв`язку з простроченням виконання обов`язку щодо повернення грошових коштів.

Посилання відповідача на те, що необхідно врахувати принцип співмірності вважає необґрунтованими. Спірні правовідносини регулюються спеціальними нормами Закону України «Про захист прав споживачів», якими передбачено відповідальність продавця за порушення обов`язку щодо своєчасного повернення споживачу сплачених коштів.

Позивач у своїй позовній заяві просив стягнути неустойку за період з 14.05.2025 року по 11.06.2025 року включно, загальна сума якої становить 9595,52 грн., та наведено відповідний розрахунок, який суд визнає математично правильним.

Суддя не погоджується з доводами відповідачки про те, що саме по собі звернення позивача з декількома позовами про стягнення пені за різні періоди є зловживанням процесуальними правами.

Положення пункту 2 частини другої статті 44 ЦПК України дійсно забороняють подання кількох позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Разом із тим у цій справі предметом розгляду є вимога про стягнення пені за конкретний період з 14.05.2025 року по 11.06.2025 року, який не був предметом розгляду у наведених відповідачкою попередніх справах.

Тобто попередні судові рішення щодо стягнення пені за інші періоди не містять вирішення питання про наявність чи відсутність права позивача на пеню саме за період, заявлений у цій справі.

Сам факт того, що між сторонами існували та існують інші судові спори щодо того самого основного зобов`язання, не свідчить про тотожність позовів.

З огляду на це підстав для застосування наслідків зловживання процесуальними правами та відмови у позові з цих мотивів суд не вбачає.

Так само посилання відповідачки на принцип res judicata є необґрунтованим, оскільки обов`язковою передумовою застосування цього принципу є тотожність спору, зокрема тотожність предмета та підстав позову.

У цій справі така тотожність відсутня, оскільки вимога стосується іншого, наступного періоду прострочення.

У даній справі пеня у розмірі 9 595,00 грн нарахована лише за 29 днів прострочення та становить близько 29 % від вартості товару.

При цьому відповідачкою не надано належних та допустимих доказів того, що стягнення пені у заявленому розмірі створить для неї очевидно надмірний та несправедливий тягар.

Посилання відповідачки на те, що за попередні періоди з неї вже стягувалась пеня, саме по собі не є достатньою підставою для відмови у стягненні пені за новий період прострочення, який виник після відповідних періодів та не був предметом попереднього судового розгляду.

При цьому суд враховує і протилежну обставину — відповідачка тривалий час не виконувала обов`язок з повернення отриманих за товар коштів, незважаючи на судове рішення, яким такі кошти з неї вже стягнуто.

Отже, у сукупності встановлених обставин суд не знаходить підстав вважати, що заявлена до стягнення за 29 днів пеня у сумі 9 595,00 грн є явно неспівмірною наслідкам порушення зобов`язання.

Враховуючи, що позивач відмовившись від отримання товару, скористався правом, встановленим положеннями ч. 4 ст. 13 вищевказаного Закону, за яким факт відмови від отримання та повернення товару свідчить про розірвання договору, а відповідачка не повернула позивачу грошові кошти сплачені за товар, суддя приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочення повернення коштів.

Частиною третьою статті 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суддя не знаходить підстав для зменшення розміру пені, беручи до уваги її розмір та відсутність інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та, беручи до уваги звільнення позивача від сплати судового збору за подання цього позову, суддя вважає, що на користь Держави має бути стягнуто з відповідачки судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. 10-13, 18, 76-83, 133, 141, 263-268, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про стягнення неустойки (пені) задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9595,00 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 00 копійок) пені за прострочення повернення коштів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Копію рішення направити позивачу та відповідачу засобами Електронного суду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Богуславським РВ ГУМВС України в Київській області від 17.10.2000, адреса: АДРЕСА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 тел. НОМЕР_6 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_2 . Електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4

Суддя: С. Л. Кузьменко