Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №904/1290/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

Суд: Господарський суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 07 вересня 2026 р.

Справа: №904/1290/26

Суддя: Дупляк Степан Анатолійович

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026м. ДніпроСправа № 904/1290/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від прокуратури: Сєрова Н.С. (в режимі відеоконференції);

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Калитвянська С.О. (в режимі відеоконференції),дослідивши матеріали справи №904/1290/26

за позовом Слов`янської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Слов`янська окружна прокуратура Донецької області (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (далі - відповідач) про визнання недійсними додаткових угод №1 від 03.03.2021, №3 від 27.08.2021, №4 від 27.08.2021, №5 від 03.09.2021, №7 від 01.10.2021, №9 від 22.10.2021, №10 від 30.11.2021, №11 від 30.11.2021, №12 від 30.11.2021 до договору №3949/38 про постачання електричної енергії від 03.03.2021, укладеного між сторонами та про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 330.208,76 грн.

Судові витрати прокуратура просить стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1290/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2026.

Ухвалою від 13.03.2026 позовну заяву залишено без руху.

Через підсистему "Електронний суд" 20.03.2026 від прокуратури надійшла заява від про усунення недоліків.

Ухвалою від 23.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.04.2026.

Через систему «Електронний суд» від відповідача 07.04.2026 надійшов відзив, у якому відповідач просить суд визнати причини поважними та продовжити строк для надання відзиву, задоволенні позовних вимог відмовити.

Через систему «Електронний суд» від позивача 20.04.2026 надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача. Крім цього позивач позов підтримав.

Через підсистему "Електронний суд" 20.04.2026 від відповідача надійшла заява про проведення всіх судових засідань в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 20.04.2026 заяву відповідача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвалою від 21.04.2026 у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву відмовлено. Відзив прийнято до розгляду. Строк підготовчого провадження продовжено, підготовче засідання відкладено до 19.05.2026.

Через систему «Електронний суд» від прокуратури 29.04.2026 надійшла відповідь на відзив.

Через підсистему "Електронний суд" 18.05.2026 від прокуратури надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 19.05.2026 заяву прокуратури про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Через систему «Електронний суд» від відповідача 19.05.2026 надійшли письмові пояснення.

Ухвалою від 19.05.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 02.06.2026.

Через систему «Електронний суд» 26.05.2026 від прокуратури надійшла відповідь на пояснення відповідача.

Прокурор вважає, що доводи вiдповiдача про можливiсть застосування (допустимого) пiдвищення цiни до 2,44222 грн за 1 кВт*год не спростовують обставин незаконностi укладених додаткових угод, оскiльки додаткова угода №1 вiд 03.03.2021 укладена в день пiдписання договору; пропозицiя про пiдвищення цiни була направлена ще до укладення договору; вiдповiдач на момент участi у закупiвлi усвiдомлював ринкову ситуацiю та добровiльно подав тендерну пропозицiю iз цiною 2,2202 грн за 1 кВт*год; фактичне коливання ціни на ринку на момент укладення додаткової угоди №1 не підтверджувало необхiдностi пiдвищення цiни, а навпаки свiдчило про її зниження. Отже додаткова угода №1 є незаконною та пiдлягає визнанню недiйсною.

Як стверджує прокурор, згiдно з iнформацiєю наданою позивачем за перiод з березня по грудень 2021 року загальний обсяг споживання за договором склав 361.250 кВт*год, за який фактично сплачено l.127.594,58 грн.

Виходячи з цiни, визначеної договором вiд 03.03.2021 за 1 кВТ*год у розмірі 2,2202 грн. (з ПДВ), позивач за електричну енергiю у 2021 роцi (за виключенням травня та липня 2021 року, оскiльки розрахунок за вказаний мiсяць здiйснений за тарифом 2,08536 грн та 2,17482 грн за кВТ*год вiдповiдно, тобто нижчим, нiж передбачений договором) повинен був сплатити 802.047,25 грн. (з ПДВ). Таким чином рiзниця мiж сумою коштiв, якi фактично сплачено відповідачу становить 330.208,76 грн.

Через систему "Електронний суд" 02.06.2026 від відповідача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та відкладення розгляду справи.

Необхідність повернутися до стадії підготовчого провадження відповідач обґрунтовує тим, що Верховною Радою України прийнятий Закон №11520, який, враховуючи його норми щодо зміни п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та строку введення їх в дію, буде впливати на розгляд справи при визначені правомірності внесення змін до договору щодо зміни ціни за одиницю товару, тому наразі, на думку відповідача, виникла необхідність для додаткового розгляду позовних вимог з урахуванням зміненого законодавства.

02.06.2026 протокольною ухвалою було оголошено перерву у судовому розгляді до 30.06.2026.

Ухвалою від 02.06.2026 учасників процесу повідомлено про те, що наступне засідання у справі відбудеться 30.06.2026.

Через систему «Електронний суд» 16.06.2026 від прокуратури надійшли письмові пояснення.

Прокурор пояснив здійснений розрахунок позовних вимог, а саме кількість спожитої енергії в кВт*год за кожен місяць дії договору (361.250 кВт * год) було помножено на ціну за 1 кВт*год у розмірі 2,2202 грн (з ПДВ) й отримано суму коштів 797.385,82 грн, яку необхідно було сплатити за тарифом, визначеним договором. Після цього від суми фактично сплачених коштів (1.127.594,58 грн) віднято суму, яка підлягала сплаті (797.385,82 грн.), в результаті чого отримано розмір зайво сплачених коштів у розмірі 330.208,76 грн.

При цьому у травні та липні 2021 року розрахунок здійснений за тарифом 2,08536 грн та 2,17482 грн за кВТ*год відповідно, тобто нижчим, ніж передбачений договором.

Таким чином, на думку прокурора, вбачається, що у відповіді прокуратури від 26.05.2026 допущено помилку у сумі, яку необхідно було сплатити, тобто зазначено суму 802.047,25 грн, замість 797.385,82 грн.

Через систему "Електронний суд" 30.06.2026 від відповідача (вдруге) надійшло клопотання про відкладення розгляду у справі №904/1290/26 на іншу дату та про повернення до розгляду справи №904/1290/26 у підготовчому провадженні.

Ухвалою від 30.06.2026 суд повернувся до стадії підготовчого провадження, відклав підготовче засідання у справі до 28.07.2026.

Через систему "Електронний суд" 27.07.2026 від прокуратури надійшли письмові пояснення, у яких позовні вимоги прокурор підтримав і просив суд їх задовольнити.

Через систему "Електронний суд" 28.07.2026 від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою від 28.07.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 11.08.2026.

За результатами судового засідання 11.08.2026 протокольною ухвалою оголошено перерву в судовому засіданні.

В судовому засіданні 08.09.2026 прокурор та представник відповідача надали пояснення у справі, відповіли на запитання суду. Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, проте 20.04.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, у якій позивач позов підтримав.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції прокурора

Вивченням даних веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель «Prozorro» встановлено, що між позивачем, за результатами проведеної тендерної закупівлі UA-2021-01-20-003264-c (ДК 021:2015:09310000-5, електрична енергія), та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №3949/38 від 03.03.2021 (далі – договір). В подальшому (у період з 03.03.2021 по 30.11.2021) між сторонами, на безальтернативну вимогу відповідача, у зв`язку з коливанням цін на ринку, укладено додаткові угоди, якими змінювалися його умови в частині збільшення ціни з 2,2202 грн до 4,67823 грн з ПДВ, за 1 кВт*год електричної енергії, зі зміною загальної суми зазначеного договору та обсягу постачання.

На думку прокуратури, оскаржувані додаткові угоди № 1, 3, 4, 5, 7, 9, 10, 11, 12, укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому, з огляду на положення ст. 203, 215 ЦК України, підлягають визнанню недійсними.

Прокурор стверджує, що внаслідок неправомірного збільшення ціни за електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата у розмірі 330.208,76 грн, яка підлягають стягненню з відповідача.

Стислий виклад позиції позивача

Позов підтримав, правом на подачу письмових пояснень не скористався.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач вважає, що пред`явлення позовних вимог лише до однієї зі сторін оспорюваних правочинів не відповідає висновкам, наведеним у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду. Відповідач вважає, що належним позивачем у справі та отримувачем коштів, у разі прийняття судом рішення про задоволення позову, повинна бути Миколаївська міська рада, оскільки саме її кошти були витрачені позивачем. При цьому сам позивач, як сторона у зобов`язальних правовідносинах, повинен бути відповідачем у справі разом з відповідачем, оскільки саме позивач та відповідач укладали додаткові угоди, що є предметом розгляду у цій справі.

Відповідач стверджує, що відсутність унормованого порядку визначення ціни, наявність об`єктивних обставин (чинників) волатильності створюють ситуацію, що на момент укладення договору про постачання електричної енергії ціна за одиницю товару завжди буде прогнозованою.

Відповідач вважає, що керуючись свободою договору та майновою самостійністю вибору контрагента - позивач, підписавши укладені з відповідачем договір про постачання електричної енергії, погодився з його умовами, у тому числі щодо порядку внесення змін до нього та правом розірвати договір у випадку незгоди з такими змінами.

Доводи прокурора щодо відзиву відповідача

Прокурор стверджує, що належним відповідачем має бути особа, яка є суб`єктом матерiального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовнi вимоги (п. 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду вiд 05.07.2023 у справі №910/15792/20 (провадження №12-31гс22). Особою, за рахунок якої можливо задовольнити позовнi вимоги є відповідач, а тому суб`єктний склад визначено, на думку прокурора, правильно.

Прокурор вважає, що доводи вiдповiдача фактично спрямованi на виправдання вiдсутностi належного погодження істотних умов договору та не можуть бути пiдставою для визнання правомiрностi невизначеності цiни.

Доводи відповідача щодо відповіді на відзив

У позовній заяві прокурор визначає суму безпідставно отриманих коштів в розмірі 330.208,76 грн виходячи з розрахунку різниці між фактично сплаченими коштами та коштами, якими позивач мав би сплатити за спожиту електричну енергію з урахуванням ціни, визначеної договором від 03.03.2021 за 1 кВТ*год в розмірі 2,2202 грн. Відповідач зауважує, якщо враховувати логіку прокурора в частині обґрунтування позовних вимог стосовно того, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору, то розмір безпідставно отриманих коштів повинен становити 277.267,84 грн.

Сторони в договорі обумовили, що підтвердженням коливання ціни є саме інформація щодо розміру та зміни ціни за кожен день на сайті АТ «Оператор ринку» https://www.oree.com.ua. Ця умова не оскаржується сторонами за договором, а тому є правомірною та такою що підлягає застосуванню.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; наявності/відсутності доказів, які свідчать про коливання ціни товару; правильності обрання способу захисту; дійсності/недійсності (нікчемності) додаткових угод; обґрунтованості вимоги про стягнення заборгованості.

Суд встановив, що позивач (замовник, споживач) провів публічну закупівлю електричної енергії обсягом 562465 кіловат-година, очікуваною вартістю 1.524.280,00 грн (оголошення про проведення відкритих торгів UA-2021-01-20-003264-с).

Пропозиції отримано, зокрема, від відповідача (постачальник) (протокол розкриття тендерних пропозицій UA-2021-01-20-003264-с), який запропонував ціну тендерної пропозиції після закінчення аукціону на рівні 1.248.792,81 грн.

Відповідача визнано таким, що відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим у тендерній документації і з яким 03.03.2021 було укладено договір №3949/38 про постачання електричної енергії споживачу на суму 1.248.792,81 грн (звіт про результати проведення процедури закупівлі UA-2021-01-20-003264-с).

Пунктом 2.3 договору визначено, що кількість товару, що постачається становить 562.465 кВт* год.

Згідно з п. 1.1 Комерційної пропозиції «Тендерна - Ф» постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» на момент укладення договору ціна сформована за результатами аукціону у системі Прозоро та становить 2,2202 грн. (1,8502 грн. без ПДВ). Ціна сформована з урахуванням регульованої ціни на послуги оператора системи передачі.

Цей договір (п. 13.1) укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.

Відповідно до п. 10.1 Комерційної пропозиції «Тендерна - Ф» постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2021, якщо інший термін не визначений умовами закупівлі. Договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань.

У день укладення договору, 03.03.2021, між сторонами укладено додаткову угоду №1, у якій, у зв`язку із зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП «Оператор ринку», сторони дійшли згоди, зокрема, викласти п. 2.3 договору в такій редакції: «кількість товару, що постачається – 511.797 кВт* год.» . Викласти п. 5.1 договору в такій редакції: «Сума цього договору становить 1.248.792,81 грн з ПДВ 208.132,14 грн. Викласти п. 1.1 Комерційної пропозиції в такій редакції: «Ціна електричної енергії становить 2,44002 грн (2,03335 грн без ПДВ). Ціна сформована з урахуванням регульованої ціни на послуги оператора системи передачі».

Коливання ціни на ринку електричної енергії підтверджено інформацією ДП «Оператор ринку», які викладено на його офіційному сайті за адресою в мережі Internet https://www.oree.com.ua. (повідомлення відповідача адресоване позивачу від 02.03.2021).

15.03.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №2, у якій, сторони дійшли згоди внести зміни до договору та викласти в новій редакції: «п.5.1 споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Сума цього договору становить 1.127.594,58 грн, у тому числі ПДВ 187.932,43 грн. Обсяг очікуваного споживання електричної енергії споживачем в 2021 році становить – 462.126 кВт* год.».

27.08.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №3 у якій, у зв`язку із зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1 кВт* год за даними ДП «Оператор ринку», сторони дійшли згоди викласти п. 2.3 договору в такій редакції: «Кількість товару, що постачається 428.586 кВт*год». Викласти п. 5.1 договору в такій редакції: «Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Сума цього договору становить 1.127.594,58 грн з ПДВ 187 932,43 грн. Обсяг очікуваного споживання електричної енергії споживачем в 2021 році становить 428.586 тис. кВт. Викласти п. 1.1 Комерційної пропозиції в такій редакції: «Ціна електричної енергії становить 2,63096 грн/кВт* год, з ПДВ». Ціна сформована з урахуванням регульованих цін на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу».

На підтвердження зміни ціни (коливання ціни) на ринку на електричну енергію, відповідач надав позивачу роздруківку сайта ДП «Оператор ринку», за адресою в мережі Internet https://www.oree.com.ua. (повідомлення від 10.08.2021).

27.08.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №4, у якій, у зв`язку із зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1 кВт* год за даними ДП «Оператор ринку», сторони дійшли згоди викласти п. 2.3 договору в такій редакції: «Кількість товару, що постачається 396.926кВт*год». Викласти п. 5.1 договору в такій редакції: «Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Сума цього договору становить 1.127.594,58 грн з ПДВ 187.932,43 грн. Обсяг очікуваного споживання електричної енергії споживачем у 2021 році становить 396.926 тис. кВт. Викласти п. 1.1 комерційної пропозиції в такій редакції: «Ціна електричної енергії становить 2,84082 грн/кВт* год., з ПДВ».

27.08.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №5, у якій, у зв`язку із зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП «Оператор ринку», сторони дійшли згоди викласти п. 2.3 договору в такій редакції: «Кількість товару, що постачається 367.122 кВт* год». Викласти п. 5.1 договору в такій редакції: «Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Сума цього договору становить 1.127.594,58 грн з ПДВ 187.932,43 грн. Обсяг очікуваного споживання електричної енергії споживачем в 2021 році становить 367,122 тис. кВт. Викласти п. 1.1 комерційної пропозиції в такій редакції: «Ціна електричної енергії становить 3,07144 грн/кВт* год., з ПДВ».

01.10.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №7, у якій, у зв`язку із зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1 кВт* год за даними ДП «Оператор ринку», сторони дійшли згоди викласти п. 2.3 договору в такій редакції: «Кількість товару, що постачається 350.838 кВт* год». Викласти п. 5.1 договору в такій редакції: «Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Сума цього договору становить 1.127.594,58 грн з ПДВ 187.932,43 грн. Обсяг очікуваного споживання електричної енергії споживачем 350.838 тис. кВт.». Викласти п. 1.1 комерційної пропозиції в такій редакції: «Ціна електричної енергії становить 3,55945 грн/кВт* год., з ПДВ».

22.10.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №9, у якій, у зв`язку із зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП «Оператор ринку», сторони дійшли згоди викласти п. 2.3 договору в такій редакції: «Кількість товару, що постачається 316.790 кВт*год». Викласти п. 5.1 договору в такій редакції: «Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Сума цього договору становить 1.127.594,58 грн з ПДВ 187.932,43 грн. Обсяг очікуваного споживання електричної енергії споживачем в 2021 році становить 316.790 кВт*год.». Викласти п. 1.1 комерційної пропозиції в такій редакції: «Ціна електричної енергії становить 3,84110 грн/кВт* год., з ПДВ».

30.11.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №10, у якій, у зв`язку із зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1 кВт* год за даними ДП «Оператор ринку», сторони дійшли згоди викласти п. 2.3 договору в такій редакції: «Кількість товару, що постачається 369.471 кВт*год». Викласти п. 5.1 договору в такій редакції: «Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Сума цього договору становить 1.127.594,58 грн з ПДВ 187 932,43 грн. Обсяг очікуваного споживання електричної енергії споживачем в 2021 році становить 522.684 кВт*год.». Викласти п. 1.1 комерційної пропозиції в такій редакції: «Ціна електричної енергії становить 4,14040грн/кВт* год., з ПДВ».

30.11.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №11, у якій, у зв`язку із зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП «Оператор ринку», сторони дійшли згоди викласти п. 2.3 договору в такій редакції: «Кількість товару, що постачається 361.811 кВт*год». Викласти п. 5.1 договору в такій редакції: «Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Сума цього договору становить 1.127.594,58 грн з ПДВ 187.932,43 грн. Обсяг очікуваного споживання електричної енергії Споживачем в 2021 році становить 522.684 кВт* год.». Викласти п.1.1 комерційної пропозиції в такій редакції: «Ціна електричної енергії становить 4,49802 грн/кВт* год., з ПДВ».

30.11.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №12, у якій, у зв`язку із зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП «Оператор ринку», сторони дійшли згоди викласти п. 2.3 договору в такій редакції: «Кількість товару, що постачається 358.394 кВт* год». Викласти п. 5.1 договору в такій редакції: «Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Сума цього договору становить 1.127.594,58 грн з ПДВ 187.932,43 грн. Обсяг очікуваного споживання електричної енергії споживачем в 2021 році становить 522.684 кВт* год.». Викласти п. 1.1 комерційної пропозиції в такій редакції: «Ціна електричної енергії становить 4,67823 грн/кВт* год., з ПДВ».

Платіжними дорученнями (арк. 97-145, том 1) підтверджується перерахування позивачем на користь відповідача грошових коштів у розмірі 1.127.594,58 грн.

Безпідставне збільшення ціни товару зумовило звернення прокурора до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову прокурор визначив визнання недійсними додаткових угод №1 від 03.03.2021, №3 від 27.08.2021, №4 від 27.08.2021, №5 від 03.09.2021, №7 від 01.10.2021, №9 від 22.10.2021, №11 від 30.11.2021 та №12 від 30.11.2021 до договору про постачання електричної енергії №3949/38 від 03.03.2021, укладеним між сторонами та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 330.208,76 грн.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як встановлено господарським судом, між позивачем та відповідачем було укладено договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII, який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Господарський суд встановив, що на момент підписання договору, тобто станом на 03.03.2021, сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором.

Ураховуючи принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за яким дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99).

Оскільки договір та оскаржувані прокурором додаткові угоди, якими підвищено ціну на товар були укладені починаючи з 03.03.2021, то до спірних правовідносин сторін застосовується редакція Закону України «Про публічні закупівлі», яка діяла з 23.01.2021 (дата набрання чинності новою редакцією Закону України «Про публічні закупівлі»).

Принципи здійснення закупівель, закріплені у ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно з ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Спір у справі №904/1290/26 виник у зв`язку з тим, що прокурор вважає неправомірним (за відсутності належних доказів та таким, що відбулося з порушенням положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») підвищення ціни на товар.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із ч. 3, 4 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (редакція від 23.01.2021, яка була актуальна на час укладання договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Як встановлено судом, 03.03.2021 між позивачем та відповідачем було підписано договір і починаючи з дня укладання договору, тобто з 03.03.2021 підписувалися між сторонами договору оскаржувані додаткові угоди за умовами яких зменшився обсяг поставки товару та збільшилася ціна товару.

На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

Отже визначальним питанням для правильного вирішення спору по суті є встановлення об`єктивної наявності (або відсутності) коливання ціни товару, яке потягло за собою внесення змін до договору про закупівлю товару за державні кошти.

Підвищення ціни на товар відповідач обґрунтовував посиланням на зміни даних оптових цін на РДН за підсумками відповідного періоду, що підтверджувалося інформацією ДП «Оператор ринку», яка викладена на його офіційному сайті за адресою в мережі Internet https://www.oree.com.ua. і це, на думку відповідача, було безумовним підтвердженням коливання ціни електричної енергії та підставою для коригування ціни на електричну енергію згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». На підтвердження зміни ціни (коливання ціни) на ринку на електричну енергію відповідач надав позивачу роздруківку з сайта ДП «Оператор ринку» за адресою в мережі Internet https://www.oree.com.ua.

Суд зауважує, що постачальнику треба не лише довести стале підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Суд доходить висновку, що матеріали справи не доводять наявності коливань ціни товару на ринку з огляду на відсутність документально підтверджених доказів, які б суд визнав належними.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові №922/2321/22 від 24.01.2024, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Також, за правовою позицією Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі №927/491/19 (постанова від 18.06.2021) передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (п. 124 постанови).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі (п. 125 постанови).

З огляду на вищевикладене, Закон України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII дозволяє змінювати ціну за одиницю товару у межах 10% та лише за умови суттєвого, документально підтвердженого, коливання ціни товару на ринку.

В результаті укладення оскаржуваних додаткових угод ціна за одиницю товару збільшилася більш ніж в два рази від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Суд враховує, що чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін.

Між тим Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Однак, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 Розділу 1 ГПК України.

Таким чином довідки, експертні висновки Торгово-промислової палати України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. При цьому судами у порядку ст. 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №926/3244/22.

Однак долучені до справи документи не містять жодних відомостей щодо динаміки ціни на природний газ, в ньому відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на внутрішньому ринку України на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, чи будь-які інші дані, які б підтверджували саме коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

При цьому постачальнику треба не лише довести стале підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Укладаючи договір постачання (закупівлі) товару на певний строк, товариство як продавець фактично гарантує можливість продати цей товар за узгодженою ціною та несе ризики зміни такої ціни.

Уклавши договір на певних умовах, у тому числі погодивши ціну, товариство діяло самостійно, ініціативно та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд також враховує висновок Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати касаційного господарського суду, викладений у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Отже споживач мав право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна поставки товару вже була визначена в договорі поставки. При цьому така відмова споживача не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Застосування нових цін у спірних додаткових угодах суперечить імперативним вимогам нормативно-правових актів, які регулюють постачання електричної енергії споживачам, та якими сторони керувалися при укладенні договору та комерційної пропозиції, яка є додатком до договору.

За сталою практикою Верховного Суду, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже укладення оскаржуваних додаткових угод до договору за вказаних обставин суперечить приписам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню судом недійсними.

Суд відзначає, що Велика Палата Верховного Суду в п. 154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину стороною сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача, зокрема на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо правової природи коштів, сплачених споживачем постачальнику електричної енергії за ціною, визначеною у додаткових угодах, якими були внесені зміни до істотних умов договору про закупівлю щодо ціни товару, зважаючи на те, що такі додаткові угоди були визнані недійсними (а відтак і не породили жодних правових наслідків для їх сторін), виснувала, що грошові кошти (надмірно сплачені за додатковими угодами), є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, а тому підлягають поверненню у відповідності до вимог ст. 216, 1212 ЦК України.

Ураховуючи наведене, з огляду на те, що спірні додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків у частині зміни ціни за одиницю товару, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з постачальника грошових коштів (різницю між ціною, встановленою основним договором та фактично сплаченими коштами за ціною, передбаченими додатковими угодами) на підставі норм ст. 216, 1212 ЦК України (правозастосування яких узгоджується із сталою та послідовною практикою Верховного Суду у даній категорії спорів). Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 08.04.2026 у cправі №916/3308/24.

Суд встановив, що платіжними дорученнями (арк. 97-145, том 1) підтверджується перерахування позивачем на користь відповідача грошових коштів у розмірі 1.127.594,58 грн. Крім цього перерахування вказаної суми грошових коштів визнав і прокурор у позові (арк. 6, том 1).

Прокурор у позові (арк. 6, том 1) та відповідач у додаткових пояснень (вх. 18.05.2026) визнали обсяги поставленої позивачу електричної енергії і розбіжностей не мають. Тобто відповідачем у період з березня 2021 року до грудня 2021 року було поставлено 361.250 Квт*год електричної енергії.

З урахуванням ціни визначеної у договорі, позивач за 361.250 Квт*год (*2,2202 грн) електричної енергії мав заплатити відповідачу 802.047,25 грн, а фактично сплатив 1.127.594,58 грн.

З огляду на обставини справи суд доходить висновку, що вимоги про стягнення з відповідача надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 325.547,33 грн (1.127.594,58 грн - 802.047,25 грн) є такими, що підлягають задоволенню. Решта вимоги (4.661,43 грн) не знайшла свого підтверження в матеріалах справи та задоволенню не підлягає.

Заперечення відповідача щодо неналежного складу сторін у справі відхиляються судом з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Таким чином прийняття та дотримання законодавства про боротьбу з недобросовісною конкуренцією, зокрема, у сфері публічних закупівель та закупівель, які прирівнюються до державних, відповідає інтересам держави (суспільства).

Саме держава взяла на себе обов`язок відповідно до ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" здійснювати заходи щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб`єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції.

Держава намагається створити умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт та послуг, створюючи відповідні механізми при проведенні закупівель, які закладені в Законі. Дотримуватись цих правил повинні всі учасники процедур закупівель.

Джерелом фінансування відповідної закупівлі були кошти місцевого бюджету.

Згідно п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 22 БК України за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно відповідні місцеві ради, які здійснюють управління бюджетними коштами, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове їх використання, а також внутрішній контроль за взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, витрачанням ними бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, у тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угоди, на підставі якої ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України при складанні та виконанні бюджетів має бути дотримано принцип ефективності та результативності, де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Оскільки договірні зобов`язання між сторонами виникли та фінансувались за кошти місцевого бюджету, то розпорядник бюджетних коштів повинен виконувати зобов`язання і перед державою щодо раціонального, правомірного та ефективного їх витрачання, оскільки це не особисті кошти Відділу, а кошти територіальної громади, закладені у місцевому бюджеті.

Сутність даного господарського спору за своєю правовою природою випливає із обов`язку головного розпорядника, яким виступає позивач, забезпечити раціональне використання відповідних бюджетних коштів, а самі позовні вимоги спрямовані на повернення суми надмірної їх передплати внаслідок незаконного укладення спірних додаткових угод відповідній територіальній громаді.

Слід наголосити, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №911/620/17 зазначав, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади, інтереси держави та місцевого самоврядування повністю збігаються.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни товару після укладення договору про закупівлю, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення інтересів держави.

Аналогічною за складом учасників та суттю правовідносин є справа №904/1194/24 (суддя Дупляк С.А.), рішення (про задоволення позову) у якій, за результатами апеляційного перегляду постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2025 залишено без змін.

При цьому, судом враховано, що 27.05.2026 Верховна Рада України прийняла Закон №4888-IX «Про публічні закупівлі», яким внесено зміни до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII та викладено його в такій редакції:

«Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін).».

Відповідно до п. 1-2 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №4888-IX «Про публічні закупівлі» він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через дев`ять місяців з дня набрання ним чинності, крім:

- пункту 18 частини першої статті 1, пункту 2 частини першої статті 16 і статті 18, які вводяться в дію з дня набрання чинності законом про внесення змін до цього Закону щодо врегулювання питань, пов`язаних з укладенням зарезервованих контрактів;

- пункту 7, підпунктів 9, 11 та абзаців першого, четвертого - одинадцятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію з дня набрання чинності цим Законом;

- підпункту 1 та абзаців другого, третього, дванадцятого - сімдесят дев`ятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію через два місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Публічні закупівлі товарів, робіт і послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються в порядку, що діяв до введення в дію цього Закону. До набрання чинності методикою визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, затвердженою Кабінетом Міністрів України, замовник визначає очікувану вартість предмета закупівлі самостійно з урахуванням вимог статей 4 і 5 цього Закону.

Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Поряд з цим, пунктом 7 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №4888-IX «Про публічні закупівлі» передбачено, що положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII.

Аналіз наведених нормативних актів у сукупності дає змогу констатувати, що законодавцем уточнено норму закону (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»), яку, в редакції до внесення змін Законом №4888-IX, судові органи та інші юридичні особи трактували із суперечливими висновками щодо її застосування під час укладання додаткових угод до договорів про закупівлю щодо збільшення розміру ціни.

Так, пункт 7 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №4888-IX «Про публічні закупівлі» чітко та недвозначно визначає правовідносини, на які він розповсюджує свою дію та момент часу, з якого ця дія має застосовуватись до визначених правовідносин.

Тобто, після введення в дію Закону України №4888-ІХ «Про публічні закупівлі» щодо внесення змін до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», при необхідності укладання додаткової угоди до договору про закупівлю, укладеного до введення в дію Закону України №4888-ІХ щодо таких змін, сторони мають керуватись нормою ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» із врахуванням внесених змін.

Проте, до правовідносин щодо укладання додаткових угод про збільшення ціни, укладених до введення в дію Закону України №4888-ІХ в частині внесення змін до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України №922-VIII «Про публічні закупівлі», застосовується редакція ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» станом на момент укладання таких спірних додаткових угод.

Отже, у даному випадку, суд застосовує до правовідносин ст. 41 Закону України №922-VIII «Про публічні закупівлі» в редакції, яка діяла станом на момент укладання спірних додаткових угод.

Позиція, що набрання з 24.06.2026 законної сили положеннями згаданого закону не має ретроспективної дії щодо правовідносин 2021 року висвітлена у постанові Верховного Суду від 16.06.2026 у справі №910/4867/24, постанові Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 у справі №910/14904/24, постановах Північно-Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 у справі №924/11/26, від 02.07.2026 у справі №918/23/26.

Отже позиція відповідача про ретроспективну дію Закону №4888-IX відхиляється судом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурор довів обставини наявності спірної заборгованості частково.

Суд визнає неправомірним здійснення розрахунку у травні та липні 2021 року за тарифом 2,08536 грн та 2,17482 грн за кВТ*год відповідно, тобто нижчим, ніж передбачений договором.

Тобто кількість спожитої енергії в кВт*год за кожен місяць дії договору (361.250 кВт * год) має бути помножено на ціну за 1 кВт*год у розмірі 2,2202 грн (з ПДВ), без виключення травня та липня 2021 року, оскільки дія договору поширюється в тому числі на електричну енергію поставлену відповідачем позивачу у травні та липні 2021 року.

Водночас, належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у заявах по суті, відповідач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених прокурором підстав підлягають задоволенню частково.

Щодо правомірності представництва інтересів держави прокуратурою.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 - 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з ч. 1, 3 якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Зокрема, представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 звернула увагу, зокрема, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Тобто прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

У даному випадку, на виконання ч. 3 - 5 ст. 53 ГПК України та ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор при поданні позовної заяви послався на неналежне здійснення захисту інтересів держави позивачем.

08.05.2025 прокуратурою на адресу позивача спрямовано лист №57/1-257вих-25 щодо виявлених порушень із запитом на отримання інформації щодо фінансування закупівлі електроенергії позивачем, підстав підвищення ціни за договором, а також щодо зазначення рахунку, на який підлягають зарахуванню кошти, зокрема на підставі рішення суду (за наявності) про стягнення зайво сплачених коштів за договором закупівлі.

У листах №670/0/23-25 від 13.06.2025 та №678/10-03-01/2026 від 23.02.2026 позивач та Миколаївська міська військова адміністрація відповідно надали інформацію щодо предмета закупівлі та реквізити рахунку, на який підлягають зарахуванню кошти, зокрема на підставі рішення суду (за наявності) про стягнення зайво сплачених коштів за договором закупівлі. Миколаївською міською військовою адміністрацією порушення не виявлялися.

Оскільки позивач протягом розумного строку не вжив заходів ні досудового, ні судового реагування щодо виявлених прокурором порушень законодавства України про публічні закупівлі, Прокурор повідомив позивача про звернення з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення грошових коштів.

При цьому порушення інтересів держави, у даному випадку, полягає у неправомірній надлишковій переплаті бюджетних коштів за послуги, що були надані. Це, вочевидь, порушує інтереси держави в особі територіальної громади.

З огляду на викладене прокурором доведено наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді та виконано приписи ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру покладаються на відповідача у повному обсязі (у розмірі 23.961,60 грн), за подання позовної заяви про стягнення грошових коштів судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 3.906,64 грн, з урахуванням того, що 98,59% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати додаткові угоди №1 від 03.03.2021, №3 від 27.08.2021, №4 від 27.08.2021, №5 від 03.09.2021, №7 від 01.10.2021, №9 від 22.10.2021, №10 від 30.11.2021, №11 від 30.11.2021, №12 від 30.11.2021 до договору №3949/38 про постачання електричної енергії від 03.03.2021, укладеного між ВІДДІЛОМ ОСВІТИ, КУЛЬТУРИ, СІМ`Ї, МОЛОДІ ТА СПОРТУ МИКОЛАЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КРАМАТОРСЬКОГО РАЙОНУ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (84182, Донецька обл., Краматорський р-н, місто Миколаївка, пл. Енергетиків, будинок 2/14; ідентифікаційний код 41393469) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (49001, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Січових стрільців, будинок 4 Д; ідентифікаційний код 42086719), недійсними.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (49001, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Січових стрільців, будинок 4 Д; ідентифікаційний код 42086719) на користь ВІДДІЛУ ОСВІТИ, КУЛЬТУРИ, СІМ`Ї, МОЛОДІ ТА СПОРТУ МИКОЛАЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КРАМАТОРСЬКОГО РАЙОНУ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (84182, Донецька обл., Краматорський р-н, місто Миколаївка, пл. Енергетиків, будинок 2/14; ідентифікаційний код 41393469) 325.547,33 грн (триста двадцять п`ять тисяч п`ятсот сорок сім грн 33 к.) надміру сплачених грошових коштів.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 4.661,43 грн) відмовити.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (49001, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Січових стрільців, будинок 4 Д; ідентифікаційний код 42086719) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька обл., місто Маріуполь, ВУЛИЦЯ УНІВЕРСИТЕТСЬКА, будинок 6; ідентифікаційний код 25707002) 27.868,24 грн (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят вісім грн 24 к.) судового збору.

Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 11.09.2026.

Суддя С.А. Дупляк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua