Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №904/2091/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2026м. ДніпроСправа № 904/2091/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., за участю секретаря судового засідання Манастирного В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом виконувача обов`язків керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, 50099, м.Кривий Ріг, вул.Свято-Миколаївська, буд.64а, код ЄДРПОУ 39969443 в інтересах держави в особі

позивача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2

позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2

до ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_3, організаційний ідентифікаційний номер ID: НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер платника ПДВ ЄС ID: НОМЕР_4

про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 31.03.2025 до договору про закупівлю товару № 7-ВТ від 20.02.2025 та стягнення штрафних санкцій

Представники сторін:

від Прокуратури: Була Руслан Богданович, прокурор Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону

від позивача - 1: не з`явився

від позивача - 2: ОСОБА_4, у порядку самопредставництва

від відповідача: ОСОБА_1, адвокат

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виконувач обов`язків керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі позивача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1, позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 31.03.2025 до договору про закупівлю товару №7-ВТ від 20.02.2025 та стягнення штрафних санкцій за порушення умов поставки у загальному розмірі 2 238 894,00 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 справу № 904/2091/26 передано на розгляд судді Перовій О.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 позовну заяву виконувача обов`язків керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку терміном 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: надати докази надсилання позовної заяви та всіх доданих до позовної заяви документів відповідачу; надати докази сплати судового збору у розмірі 29 529,13 грн.

01.05.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від виконувача обов`язків керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.06.2026 о 10:00год.

До канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_6 надійшла заява від 15.05.2026 про участь у судовому засіданні 02.06.2026 , а також інших судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи "vkz.court.gov.ua".

До канцелярії суду від Виконувача обов`язків керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону - прокурора - Ровкової Аліни Андріївни надійшло клопотання від 19.05.2026 про участь у судовому засіданні 02.06.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи "vkz.court.gov.ua".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2026 задоволена заява позивача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_6 про участь у судовому засіданні 02.06.2026, а також інших судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи "vkz.court.gov.ua".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2026 було задоволено клопотання Виконувача обов`язків керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону - прокурора - Ровкової Аліни Андріївни про участь у судовому засіданні 02.06.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи "vkz.court.gov.ua".

До канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_5 надійшла заява від 30.05.2026 про участь у судовому засіданні 02.06.2026, а також інших судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи "vkz.court.gov.ua".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_5, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у даній справі, яка призначена до судового розгляду 02.06.2026 поза межами приміщення суду, у зв`язку з не дотриманням вимог частини першої, другої статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовче засідання з`явився прокурор та представник позивача - 1. Позивач - 2 у підготовче засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, про місце, день та час підготовчого засідання був належним чином повідомлений. Відповідач у підготовче засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, про місце, день та час підготовчого засідання був належним чином повідомлений.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2026 відкладено підготовче засідання на 24.06.2026, що занесено до протоколу судового засідання.

12.06.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_5 надійшла заява про участь у судовому засіданні 24.06.2026, а також інших судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи "vkz.court.gov.ua".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2026 задоволена заява позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_5 про участь у судовому засіданні 24.06.2026, а також інших судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи "vkz.court.gov.ua".

До канцелярії суду від Виконувача обов`язків керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону - прокурора Ровкової Аліни Андріївни надійшло клопотання від 15.06.2026 про участь у судовому засіданні 24.06.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи "vkz.court.gov.ua".

До канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 - адвоката - ОСОБА_3 надійшла заява від 19.06.2026 про участь у судовому засіданні 24.06.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи "vkz.court.gov.ua".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2026 було задоволено заяву представника відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 - адвоката - ОСОБА_3 про участь у судовому засіданні 24.06.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи "vkz.court.gov.ua".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2026 було задоволено клопотання Виконувача обов`язків керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону - прокурора - Ровкової Аліни Андріївни про участь у судовому засіданні 24.06.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи "vkz.court.gov.ua".

У підготовче засідання з`явився прокурор та представник позивача - 1, представник позивача - 2, представник відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2026 відкладено підготовче засідання на 21.07.2026, що занесено до протоколу судового засідання.

До канцелярії суду від Виконувача обов`язків керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону - прокурора Ровкової Аліни Андріївни надійшло клопотання від 07.07.2026 про участь у судовому засіданні 21.07.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи "vkz.court.gov.ua".

10.07.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд позовну заяву залишити без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України; у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі; у разі задоволення позовних вимог у частині стягнення штрафних санкцій застосувати приписи частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України зменшивши розмір заявлених штрафних санкцій з урахуванням обставин, наведених у пункті 3.5. відзиву.

10.07.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 - адвоката ОСОБА_2 надійшла заява про участь у судовому засіданні 21.07.2026, а також інших судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи "vkz.court.gov.ua".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2026 задоволена заява представника відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 - адвоката ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні 21.07.2026, а також інших судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи "vkz.court.gov.ua".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2026 було задоволено клопотання Виконувача обов`язків керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону - прокурора Ровкової Аліни Андріївни про участь у судовому засіданні 21.07.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи "vkz.court.gov.ua".

У підготовче засідання з`явився прокурор та представник позивача - 1, представник позивача - 2, представник відповідача.

У підготовчому засіданні 21.07.2026 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 18.08.2026 о 10:30год, що занесено до протоколу судового засідання.

22.07.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_6 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 як головний розпорядник бюджетних коштів має прямий та безпосередній інтерес у забезпеченні ефективного, економного та цільового витрачання бюджетних коштів, спрямованих на закупівлю товарів оборонного призначення, а також у застосуванні до недобросовісного постачальника заходів відповідальності, передбачених договором та законом; оскільки додаткова угода від 31.03.2025 № 1 укладена з метою зміни істотної умови договору за відсутності передбачених законом підстав, вона суперечить вимогам чинного законодавства, а також інтересам держави і суспільства; підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % відсутні.

14.08.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 - адвоката ОСОБА_2 надійшли заперечення на додаткові пояснення ІНФОРМАЦІЯ_1.

У судовому засіданні 18.08.2026 оголошено перерву до 01.09.2026 о 12:00 год, що занесено до протоколу судового засідання.

До канцелярії суду від прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону - Були Руслана Богдановича надійшло клопотання від 26.08.2026 про участь у судовому засіданні 01.09.2026, а також в інших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи "vkz.court.gov.ua".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2026 було задоволено клопотання прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону - Були Руслана Богдановича про участь у судовому засіданні 01.09.2026, а також інших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи "vkz.court.gov.ua".

31.08.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача-1 надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_1.

У судове засідання з`явилась представник прокуратури, позивача-2 та відповідача. Позивач-1 у судове засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, про місце, день та час судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 01.09.2026 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

За результатами відкритих торгів (https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2025-01-24-007929-a), 20.02.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 , як замовником, та ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, як постачальником, укладено договір № 7-ВТ (далі - договір) про закупівлю товарів.

Відповідно до умов договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника ІНФОРМАЦІЯ_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 комплектів ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_8 (далі - товар) на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_9 у строк до 31.03.2025 включно.

Військовою частиною НОМЕР_1 , як замовником, та ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, як постачальником, укладено Додаткову угоду № 1 (далі - додаткова угода №1) про внесення змін до пункту 5.1 Договору про продовження строку поставки Товару в термін до 25.04.2025 включно.

Прокурор зазначає, що за відсутності документально підтверджених обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) факт постачання товарів оборонного призначення за даним договором не відбувся у встановлений строк виконання зобов`язання, проте суб`єктом владних повноважень щодо недобросовісного постачальника не вжито передбачені пунктами 7.1-7.2 Договору заходи цивільно-правового характеру, а укладено додаткову угоду від 31.03.2025 № 1, якою в порушення вимог пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178.

Підставою для такого продовження строку постачання товарів оборонного призначення та дії Договору став лист керівника ІНФОРМАЦІЯ_2, проте даний лист немає обов`язкових реквізитів, а саме точної дати документа, оскільки датований різними датами 14 та 18 березнем. Зміст даного листа не містить жодної конкретики та гарантій, не визначені терміни, конкретні дати, строки, не наведено аргументації та пояснень причин.

На виконання умов договору та додаткової угоди № 1 відповідно до видаткової накладної від 22.04.2025 № НОМЕР_1-001 відповідачем було поставлено ІНФОРМАЦІЯ_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_11 на суму ІНФОРМАЦІЯ_12.

У зв`язку з неможливістю виконання ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов`язання за Договором в повному обсязі, сторони дійшли згоди про його розірвання з 24.06.2025 зі зменшенням його загальної суми на ІНФОРМАЦІЯ_13 ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_8, шляхом укладення додаткової угоди від 24.06.2025 № 4.

Прокурор вважає, що наведені обставини доводять факт невиконання постачальником ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов`язання поставки товарів оборонного призначення за договором від 20.02.2025 № 7-ВТ, що є підставою для застосування штрафних санкцій відповідно до пунктів 7.1, 7.2 даного Договору, та вказують на недійсність додаткової угоди від 31.03.2025 № 1, якою змінено істотні умови Договору.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Згідно частини першої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною другою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як зазначено вище, за результатами відкритих торгів (https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2025-01-24-007929-a), 20.02.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 , як замовником, та ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, як постачальником, укладено договір № 7-ВТ (далі - договір) закупівлю товарів, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника ІНФОРМАЦІЯ_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 комплектів ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_8 (далі - товар) на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_9 у строк до 31.03.2025 включно.

Умовами пункту 11.1. договору визначено, зміни до цього договору про закупівлю можуть вноситись відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України і оформлюватися шляхом укладання відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) та є невід`ємною частиною цього договору.

Так, Військовою частиною НОМЕР_1 , як замовником, та ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, як постачальником, укладено Додаткову угоду № 1 (далі - додаткова угода №1) про внесення змін до пункту 5.1 Договору про продовження строку поставки Товару в термін до 25.04.2025 включно.

На виконання умов договору та додаткової угоди № 1 відповідно до видаткової накладної від 22.04.2025 № НОМЕР_1-001 відповідачем було поставлено ІНФОРМАЦІЯ_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_11 на суму ІНФОРМАЦІЯ_12.

У зв`язку з неможливістю виконання ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов`язання за Договором в повному обсязі, сторони дійшли згоди про його розірвання з 24.06.2025 зі зменшенням його загальної суми на ІНФОРМАЦІЯ_13 ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_8, шляхом укладення додаткової угоди від 24.06.2025 № 4.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд звертає увагу на те, що сторони, підписавши договір № 7-ВТ від 20.02.2025, погодили усі його істотні умови, зокрема, щодо кінцевої дати поставки товару.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначаються Законом України "Про публічні закупівлі". Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно із частиною четвертою статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням (частина перша статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі").

У відповідності до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості).

За змістом частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається згідно з вимогами статті 41 цього Закону.

Приписи частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначають, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Господарський суд зазначає, що договір про закупівлю є особливим видом господарського договору, порядок укладення, виконання та внесення змін до якого визначається спеціальними нормами Закону України Про публічні закупівлі. Імперативними приписами зазначеного Закону встановлено, що договір про закупівлю укладається відповідно до умов, визначених під час проведення процедури закупівлі, та має відповідати змісту тендерної документації і тендерної пропозиції переможця. Зміна погоджених сторонами умов такого договору після його укладення допускається лише у випадках, прямо передбачених статтею 41 Закону України Про публічні закупівлі. Отже, сторони договору не наділені правом на власний розсуд змінювати його умови поза межами випадків, визначених законом, оскільки це суперечить спеціальному правовому режиму договорів про закупівлю та нівелює результати проведеної конкурентної процедури закупівлі.

Частиною п`ятою статті 41 Закону України Про публічні закупівлі встановлено вичерпний перелік випадків, за наявності яких допускається внесення змін до істотних умов договору про закупівлю після його підписання. Наведені положення мають імперативний характер та не підлягають розширеному тлумаченню чи застосуванню за аналогією.

Строк виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг визначено як істотна умова договорів про закупівлю безпосередньо шляхом їх віднесення до істотних у частині 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022.

Згідно з частиною шостою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України "Про оборонні закупівлі", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 4 пункту 19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Пунктом 19 Особливостей, зокрема підпункту 4, визначено, що продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг можливе у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).

Умовами пункту 11.1. договору визначено, зміни до цього договору про закупівлю можуть вноситись відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України і оформлюватися шляхом укладання відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) та є невід`ємною частиною цього договору.

Так, Військовою частиною НОМЕР_1 , як замовником, та ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, як постачальником, укладено Додаткову угоду № 1 (далі - додаткова угода №1) про внесення змін до пункту 5.1 Договору про продовження строку поставки Товару в термін до 25.04.2025 включно.

Отже, під час дії договору сторони могли змінити таку істотну умову як строк виконання зобов`язань (строк поставки товару) шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (Постанови ВС від 30.01.2024 у справі №907/811/21, від 27.02.2024 у справі №927/863/23, від 30.04.2024 у справі № 927/782/23).

Нормами Особливостей не визначається, якими саме документами мають підтверджуватися об`єктивні обставини, що спричинили необхідність продовження терміну виконання зобов`язань за договором та або строк його дії.

Як зазначає прокурор, підставою для укладення додаткової угоди є лист керівника ІНФОРМАЦІЯ_2, проте даний лист немає обов`язкових реквізитів, а саме точної дати документа, оскільки датований різними датами 14 та 18 березнем. Зміст даного листа не містить жодної конкретики та гарантій, не визначені терміни, конкретні дати, строки, не наведено аргументації та пояснень причин.

Прокурор вважає, що відповідачем не надано належних доказів, які є документальним підтвердженням об`єктивних обставин для продовження строку поставки товару за договором № 7-ВТ від 20.02.2025.

Заперечуючи заявлені прокурором позовні вимоги відповідач, зокрема, вказує не те, що необхідність укладення Додаткової угоди № 1 була зумовлена об`єктивними організаційними обставинами, пов`язаними з фактичним придбанням і поставкою ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_11. Відповідач здійснював закупівлю зазначеного товару безпосередньо у виробника ІНФОРМАЦІЯ_14, однак через наявність щодо такого виробника окремих санкційних / обмежувальних режимів у Великій Британії поставка не могла бути організована за стандартною прямою процедурою та потребувала залучення афілійованої структури виробника. Відповідні обставини впливали і на проходження банківських процедур, що ускладнило та об`єктивно уповільнило проведення платежів і організацію фактичного отримання товару. Саме ці обставини, у сукупності з проблемами щодо іншої частини товару, обумовили необхідність короткого продовження строку поставки до 25.04.2025 шляхом укладення додаткової угоди № 1. Військова частина НОМЕР_1 , листом від 11.03.2026 № 14-10/4084 повідомила про відсутність необхідності вжиття заходів представницького характеру, а також навела правове обґрунтування правомірності укладення Додаткової угоди № 1 з посиланням на пункт 19 Особливостей та пункт 48 Особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1275. У даній справі відсутні належні та допустимі докази того, що Військова частина НОМЕР_1 не здійснювала або неналежним чином здійснювала захист інтересів держави у розумінні частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Відтак питання наявності у прокурора передбачених законом підстав для здійснення представництва інтересів держави підлягає самостійній оцінці суду з урахуванням наведених обставин та правових висновків Верховного Суду. У даному випадку Прокурором не надано належних та допустимих доказів того, що Військова частина НОМЕР_1 не здійснювала або неналежним чином здійснювала захист інтересів держави у розумінні частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Для правильного вирішення цієї справи визначальним є віднаходження балансу між такими принципами сучасного судочинства, як справедливість та верховенство права.

Верховенство права та справедливість це два ключові принципи сучасної правової держави. Вони взаємопов`язані, але не є тотожними: верховенство права забезпечує юридичну форму правопорядку, а справедливість є його ціннісною метою.

ЄСПЛ у своїх рішеннях часто підкреслює: право не може бути самоціллю воно має служити справедливості (Belilos v. Switzerland, Steel and Morris v. UK та ін.).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) є ключовим інституційним арбітром у питанні тлумачення та застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Одним із наріжних каменів його юриспруденції є поєднання принципів справедливості (equity) та верховенства права (rule of law). Ці два засади не є тотожними, однак у практиці ЄСПЛ вони тісно переплетені й взаємодоповнюють одна одну. Як вже зазначалось, два ключові орієнтири справедливість та верховенство права не завжди збігаються, і в ряді справ Суд стає перед вибором: застосувати закон буквально чи відступити від формалізму задля запобігання очевидній несправедливості.

Це ядро феномена, який можна охарактеризувати як відмову ЄСПЛ від правового пуризму сліпого формалізму, що призводить до несправедливих наслідків.

ЄСПЛ визнає верховенство права як "одну з головних засад демократичного суспільства" (справа Broniowski v. Poland, §147). Його компоненти включають:

- правову визначеність (legal certainty);

- заборону свавілля (arbitrariness);

- рівність перед законом;

- обов`язковість рішень суду;

- дотримання процедурних гарантій.

Однак сам Суд не зводить верховенство права до буквалізму. У рішенні Paksas v. Lithuania (§ 72) підкреслено: право має служити не самоцілі, а людині. Тобто, принципи права важливіші за сліпе дотримання буквального змісту норм.

ЄСПЛ спирається на кілька ключових ідей:

- Конвенція живий інструмент, що має тлумачитися у світлі сучасних умов (Tyrer v. UK);

- Substance over form зміст важливіший за формальність (Bellet v. France);

- Disproportionate rigidity = injustice жорсткий формалізм може призвести до свавілля, яке саме верховенство права й покликане запобігати.

Тобто, ЄСПЛ формує баланс між справедливістю та верховенством права не через арифметичне зважування, а через інтегральне розуміння цінностей Конвенції. Відмова від правового пуризму це не нехтування законом, а усвідомлення вищого сенсу права як інструменту захисту справедливості та людської гідності. Формальне дотримання норм не може бути виправданням для порушення справедливості бо тоді закон перетворюється на інструмент легалізованого свавілля" (умовна інтерпретація позиції ЄСПЛ у справі Paksas v. Lithuan)

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 виснував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій (політичних, економічних, соціальних та інших), програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

ІНФОРМАЦІЯ_3, як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з Військовою частиною НОМЕР_1 договір на постачання товарів оборонного призначення для державних потреб оборони, усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена у цьому договорі, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджений сторонами строк.

Моніторингом результатів відкритих торгів установлено, що їх переможець - ІНФОРМАЦІЯ_2 погодився із запропонованими умовами поставки товарів оборонного призначення до 31.03.2025 включно, як визначено пунктом 5.1 проєкту договору про закупівлю, шляхом надання згоди з проектом договору.

Обставини порушення контрагентом постачальника своїх зобов`язань за договором поставки, у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України не є свідченням істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, мали та могли бути передбачені та враховані при укладенні договору.

Таким чином, додаткова угода від 31.03.2025 № 1, укладена суб`єктом владних повноважень за відсутності документально підтверджених обставин непереборної сили та всупереч вимогам пункту 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, якими визначено вичерпний перелік підстав для зміни істотних умов договору про закупівлю, є такою, що укладена з порушенням вимог законодавства. Відтак, зазначена додаткова угода підлягає визнанню недійсною як така, що не відповідає вимогам законодавства та спрямована на безпідставне продовження строку виконання договірного зобов`язання замість застосування замовником передбачених договором заходів цивільно-правової відповідальності до недобросовісного постачальника.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).

Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.1 Договору, за неналежне виконання або невиконання умов договору Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та даним Договором, а положеннями пункту 7.2 передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань під час здійснення закупівлі товару, Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, передбаченому чинним законодавством України, а саме: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, по яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, останнім днем поставки товару є 31.03.2025, оскільки Сторони, укладаючи договір від 20.02.2025 № 7-ВТ, у пункті 5.1 погодили строк поставки товару - до 31.03.2025 включно, проте зобов`язання за договором у вказаний строк не виконано.

Факт невиконання зобов`язання з поставки товару у визначений договором строк ІНФОРМАЦІЯ_2 не заперечується та не оспорюється, тому для визначення розміру штрафних санкцій до недобросовісного постачальника має застосуватися положення пунктів 7.1, 7.2 Договору, які передбачають за порушення строків виконання зобов`язання стягнення пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягнення штрафу у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно видаткової накладної від 22.04.2025 № НОМЕР_1-001, ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснив 22.04.2025 поставку на адресу Військової частини НОМЕР_1 за договором від 20.02.2025 № 7-ВТ, укладеним за результатами відкритих торгів UA-2025-01-24-007929-a, ІНФОРМАЦІЯ_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_11 на суму 10 782 000,00 гривень, чим на 21 день, з 01.04.2025 по 21.04.2025 включно, порушив обов`язок поставки даного виду товару за Договором.

Відповідач у період з 01.04.2025 по 21.04.2025 на 21 день порушив обов`язок поставки ІНФОРМАЦІЯ_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_11 на суму ІНФОРМАЦІЯ_12, а також у період з 01.04.2025 по 23.06.2025 на 84 дні порушив обов`язок поставки 90 комплектів ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_8 на суму 13 068 000,00 грн.

Ураховуючи викладене, прокурором здійснено розрахунок розміру штрафних санкцій відповідно до якого, останній просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 2 238 894,00 грн.

Господарським судом перевірено розмір штрафних санкцій, та встановлено, що розрахунок здійснено арифметично правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 2 238 894,00 грн підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій на підставі статті 551 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною третьої статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Також, реалізуючи свої дискреційні повноваження дуже важливим є забезпечення балансу інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допущення фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, необхідно з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (аналогічний висновок міститься у пункті 23 постанови Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21, постанові Верховного Суду від 21.09.2023 у справі № 910/1892/23, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2024 у справі № 910/14706/22).

Також суд зазначає, що у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 09.06.2022 № 910/8425/19 та від 15.06.2022 № 922/2141/21, Верховний Суд зазначив, що можливість зменшення розміру стягнення неустойки ґрунтується тільки на доказах, які підтверджені відповідними обставинами справи.

Отже, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а не обов`язком. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій. Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

При цьому, суд зазначає, що за вказаним договором предмет поставки не становить комерційний інтерес, а спрямований на виконання повноважень щодо обороноздатності держави, а не виконання умов договору впливає на ефективність обороноздатності держави, що є наслідком відсутності підстав для зменшення штрафних санкцій згідно з статтею 551 Цивільного кодексу України. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у його постановах від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21 та від 11.07.2023 у справі № 922/1150/22.

У той же час, суд звертає увагу, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/22 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан, який діє на даний час.

Таким чином на даний час забезпечення озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами та надання послуг із їх функціонування є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави.

Відповідач, як суб`єкт підприємницької діяльності, яка здійснюється ним на власний ризик, повинен був усвідомлювати можливі наслідки та ризики укладення договору поставки. Відповідач погодився на включення до договору умов щодо можливості нарахування штрафних санкцій внаслідок неналежного виконання зобов`язання. Оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру штрафу, суд враховує, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором.

Також, суд враховує, що відповідачем не виконано в повній мірі реалізацію замовлення для державних потреб, в результаті чого до позивача-2 не надійшов товар (90 комплектів ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_8), що стало в свою чергу підставою для укладання додаткової угоди № 4 та розірванням договору, що в умовах воєнного стану є неприпустимим. Водночас матеріали справи свідчать про те, що відповідачем не надано доказів і не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Ураховуючи, що відповідачем не наведено виняткових обставин, за яких можливе зменшення штрафу та пені, а також не надано доказів надмірності заявлених позивачем штрафних санкцій, специфіку правовідносин, що виникли між сторонами, під час укладення договору, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на підставі статті 551 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що прокурором доведено та належним чином обґрунтовано правомірність заявлених позовних вимог, у зв`язку із чим господарський суд позов задовольняє повністю.

Щодо представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Господарський суд відхиляє доводи відповідача, щодо закриття провадження відповідно до статті 226 Господарського процесуального кодексу України, ураховуючи те, що військова частина НОМЕР_1 , будучи розпорядником бюджетних коштів, провела вказану публічну закупівлю за кошти місцевого бюджету та набула прав сторони Договору, відтак є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо забезпечення раціонального використання бюджетних коштів.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Неотримання військовою частиною у погоджений строк товарів оборонного призначення унеможливило їх використання для здійснення нагального захисту територіальної цілісності держави в умовах триваючої збройної агресії.

Неефективне витрачання коштів бюджету свідчить про порушення економічних інтересів Військової частини НОМЕР_1 . За наведених обставин, прокурором дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах: Військової частини НОМЕР_1 .

Так, з огляду на відсутність документального підтвердження існування об`єктивних обставин, із якими закон пов`язує можливість продовження строків виконання зобов`язань за договором про закупівлю, та встановлені порушення вимог законодавства України про публічні закупівлі Криворізькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону листом від 23.02.2026 №5-4-1285ВИХ-26 повідомлено Військову частину НОМЕР_1 про наявність підстав для представництва держави в суді органами прокуратури з огляду на невжиття суб`єктом владних повноважень заходів цивільно-правового характеру до захисту цих інтересів.

Проте, Військовою частиною НОМЕР_1 листом від 11.03.2026 №14-10/4084 проінформовано Криворізьку спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону про відсутність необхідності вжиття заходів представницького характеру.

Порушення інтересів держави обґрунтовано укладенням Військовою частиною НОМЕР_1 оспорюваної додаткової угоди від 31.03.2025 № 1 всупереч вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, безпідставного продовження строку поставки товарів оборонного призначення та зменшення обсягу поставки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у даній справі і правомірність звернення до суду з цим позовом. Прокурором дотримано порядку, визначеного у наведених вище положеннях законодавства, належним чином підтверджено бездіяльність компетентного органу, який знав про порушення інтересів держави, однак не звертався до суду з відповідним позовом.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладеного, позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо інших доводів суд зазначає наступне.

Ураховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, пункт 29).

Щодо судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (2 238 894,00 грн), то Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону сплатила судовий збір у розмірі 29 529,13 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 29 529,13 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги виконувача обов`язків керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі позивача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1, позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 31.03.2025 до договору про закупівлю товару № 7-ВТ від 20.02.2025 та стягнення штрафних санкцій задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсною додаткову угоду від 31.03.2025 № 1 до договору про закупівлю товару від 20.02.2025 № 7-ВТ, укладену між Військовою частиною НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_3, організаційний ідентифікаційний номер ID: НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер платника ПДВ ЄС ID: НОМЕР_4) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) штрафні санкції за порушення умов строку поставки за договором про закупівлю товару № 7-ВТ від 20.02.2025 у розмірі 2 238 894,00 грн (два мільйона двісті тридцять вісім тисяч вісімсот дев`яносто чотири гривні 00 копійок).

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_3, організаційний ідентифікаційний номер ID: НОМЕР_5 ідентифікаційний номер платника ПДВ ЄС ID: НОМЕР_4 на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (рахунок UA228201720343110002000025746, МФО 820172 в ДКСУ м.Київ, код ЄДРПОУ 39969443) судовий збір у розмірі 29 529,13 грн (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять гривень 13 копійок)

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 11.09.2026

Суддя О.В. Перова