Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №629/5166/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5166/26

Номер провадження 2/629/2103/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Попова О.Г.,

за участі секретаря судового засідання – Уваренко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 18.10.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №72869664, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6500,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 2,5 % в день (базова процентна ставка / фіксована). Враховуючи викладені умови Договору позики №72869664 від 0218.02.2022 та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості, які складають – 0 грн, заборгованість останнього за договором позики складає 26000,00 грн, зокрема: 6500,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 19500,00 грн – сума заборгованості за відсотками. 05.01.2023 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 031-050123 від 05.01.2023 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №72869664 від 18.10.2022. 05.12.2025 р. ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №72869664 від 18.10.2022. Відповідно до Реєстру прав вимог №05/12/25 від 05.12.2025 – кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги заборгованостей до боржників на умовах передбачених Договором факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 в тому числі до відповідача в сумі 26000,00 грн з яких 6500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 19500,00 грн - сума заборгованості за відсотками. На підставі вищевикладеного, просить стягнути з відповідача вищевказану суму боргу, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

Відповідач та його представник – адвокат Підодвірний Т.І. у судове засідання не з`явилися, у наданій заяві представник просив розгляд справи проводити за його відсутності та відсутності відповідача. Також представником надано відзив на позовну заяву, у якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що на підтвердження позовних вимог позивач подав до суду копію договору № 72869664 від 18.10.2022. При цьому, позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Тому, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору. Вказує, що належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певної суми можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Як вбачається із матеріалів судової справи, позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу, який би свідчив про отримання відповідачем коштів. Позивач, у позовній заяві посилається на лист від ТОВ «Фінекспрес». Вказаний лист не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», та й взагалі, даним Законом не передбачено такого первинного облікового бухгалтерського документу як «лист», а отже вона є неналежним та недопустимим доказом, який суд не повинен приймати до уваги. Окрім того, матеріали судової справи не містять доказів того, що платіжна картка зазначена у листі належить/використовується відповідачем. Матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, саме відповідачеві, як і доказів належності відповідачу номера телефону, на який був направлений цифровий ідентифікатор. Виготовлений позивачем розрахунок заборгованості, не може бути належним та допустимим доказом, оскільки його виготовлення цілком залежить від волевиявлення позивача, який є зацікавленою особою. Звертає увагу, що подані позивачем копії договорів факторингу не містять будь-якої інформації, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до відповідача, такі як ПІБ, номер кредитного договору та інші данні. Як «доказ» такого відступлення позивачем було направлено до суду витяги з реєстру боржників. Але наданий позивачем Витяг виготовлено позивачем самостійно, як зацікавленою особою, та зазначено інформацію на власний розсуд. Вказує, що що відповідно до п.2.2. нібито укладеного кредитного договору, строк кредитування – 30 днів. А загальна вартість кредиту становить 8 450 грн. Доказів зміни умов нібито укладеного кредитного договору, або його продовження позивачем не надано. Крім того, вважає обсяг вимоги щодо компенсації витрат на правничу допомогу необґрунтованим, оскільки дана позовна зааява не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у наданій відповіді на відзив просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі. Щодо укладання відповідачем договору позики в електронному вигляді зазначає, що посилання представника відповідача щодо не укладання договору позики №72869664 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики відповідачем підписано (акцептовано) оферту) одноразовим ідентифікатором (rNbkV62BMq), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти Договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису Договору, а тому на думку позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення укладання такого договору шляхом вивчення дій зазначених вище. Крім того, даний факт підтверджуєтеся довідкою про ідентифікацію, яка міститься в матеріалах справи. Між тим, використання одноразового ідентифікатора – є не можливим без проходження відповідачем попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення позичальником входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, що у свою чергу кореспондується з висновками, які викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 (справа№732/670/19), від 12.01.2021(справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19)). У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення договорів від його імені, відповідачем до суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звернувся, як і не оскаржив правомірність укладеного договору. Щодо доказів отримання відповідачем коштів за договором позики вказує на те, що в матеріалах справи містяться докменти, які підтверджують перерахування коштів на картковий рахунок відповідча, а саме: електронна платіжна інструкція від ТОВ «Фінекспрес», довідка від ТОВ «Фінекспрес», лист від ТОВ ««1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Також вказує, що саме відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав/має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів. Щодо витягу з реєстру прав вимог зазначає, що позивачем не може бути надано повні реєстри прав вимог до договору факторингу №031050123 від 05.01.2023 та №05/12/25-01 від 05.12.2025, оскільки реєстри прав грошової вимоги містять інформацію не лише щодо зобов`язань відповідача, але й дані про інших клієнтів та їхні фінансові операції, що становить таємницю надання фінансової послуги. Тому, надання реєстру в повному обсязі створює ризик розкриття відомостей про інших клієнтів, що виходить за межі потреб розгляду справи та порушує принцип законності обробки персональних даних (ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних»). Щодо нарахування процентів за договором позики №72869664 від 18.10.2022 вказує на таке. В п.2 Договору позики зазначено, що сума позики у 6500,00 грн, надається строком на 30 днів під процентну ставку (базова) в день 2.5 % (фіксована). Додатково в зазначеному пункті наведений орієнтовний/попередній графік погашення заборгованості, згідно якого протягом 30 днів застосовується знижена процентна ставка/день 1,00%. За понадстрокове користування позикою (її частиною) за день встановлена процентна ставка 2,70%. За ідеальних умов в порядку дії програми лояльності нарахування відсотків протягом строку позики 30 днів мало здійснюватися за зниженою процентною ставкою 1,00% (Доказів про оплату всієї суми заборгованості в строк визначений договором позики – відповідач/представник відповідача – не надав). Відповідно до підпункту 9.7. Правил, якщо під час дії особливих умов виконання Договору позики, встановлених для позичальника в рамках програми лояльності, позичальник порушить взяті на себе зобов`язання за Договором позики, такі особливі умови виконання Договору позики втрачають силу, а нараховані згідно умов Договору позики проценти підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою, розмір якої зазначається в Договорі позики, та оплаті позичальником в повному обсязі на загальних умовах за весь період дії Договору позики і незалежно від запропонованих особливих умов Програми лояльності. Через неналежне виконання умов Договору позики, нараховані згідно умов Договору позики проценти було перераховано за базовою/фіксованою процентною ставкою 2.5%, замість 1,00% у відповідності до положень пункту 9.7. Правил. Узагальнюючи умови укладеного Договору позики у сукупності з Правилами, які є невід`ємною частиною Договору, слід констатувати, що отримавши суму 6500,00 грн позики від ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ОСОБА_1 допустив неналежне виконання Договору позики протягом 30 днів, тому проценти розраховано за базовою процентною ставкою 2.5%, замість 1,00% (програма лояльності) в порядку умов визначених правилами. Щодо витрат позивача на правничу допомогу зауважує, що позивачем у повному обсязі доведено витрати на правничу допомогу, адже до позовної заяви було додано належні та допустимі докази понесення таких витрат, зокрема договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують обсяг та характер наданих послуг, а також платіжні документи, які свідчать про фактичну сплату відповідної грошової суми. Крім того, розмір витрат на правничу допомогу є розумним з урахуванням складності справи, обсягу підготовлених процесуальних документів, витраченого часу та значення справи для Позивача. Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували понесення вказаних витрат або свідчили про їх надмірність, у зв`язку з чим підстави для зменшення розміру заявлених витрат відсутні. Також, зазначає, що відповідач/представник відповідача – доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було (виписку із карткового рахунку відповідача в якій відображено отримання/неотримання кредитних коштів, відповіді банку про не належність зазначеної у договорі карти відповідачу, доказів не укладання зазначеного договору, контр розрахунок, тощо.), а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що 18.10.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 72869664 відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 6500 грн строком на 30 днів (з 18.10.2022 по 17.11.2022), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 2,5 %.

В Додатку № 1 до Договору № 72869664 від 18.10.2022 сторони погодили таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Згідно довідки ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 72869664 від 18.10.2022 ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Договір кредиту підписано шляхом використання одноразового ідентифікатора: ‘rNbkV62BMq, дата відправлення – 18.10.2022 16:47:21, номер електронної пошти, на який було відправлено ідентифікатор: lukydunk@protonmail.com.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання умов кредитного договору №72869664 від 18.10.2022 виконало свої зобов`язання, зокрема передало ОСОБА_1 у власність грошові кошти в розмірі 6500,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК «Фінекспрес», що підтверджується електронною платіжною інструкцією № a6968336-5a31-4f41-99d3-393fe1894a2b від 04.03.2026.

Згідно листа №05/12/25-46379 від 05.12.2025, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок ОСОБА_2 на підставі платіжної інструкції № a6968336-5a31-4f41-99d3-393fe1894a2b перераховано кошти на виконання умов Договору кредиту №72869664.

Згідно довідки № КД-000127027 від 04.03.2026 ТОВ «ФК «Фінексперес» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, вказану останнім у кредитному договорі № НОМЕР_2 , 18.10.2022, номер платежу a6968336-5a31-4f41-99d3-393fe1894a2b.

З витребуваної судом інформації з АТ «Універсал Банк» установлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_3 . З наданої виписки про рух коштів по картці від 28.06.2026 за період з 18.10.2022 по 21.10.2022 по рахунку № НОМЕР_3 вбачається зарахування коштів 18.10.2022 у розмірі 6500,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №72869664 від 18.10.2022 заборгованість відповідача станом на 01.03.2023 становить 26000,00 грн, з яких: 6500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 19500,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

05.01.2023 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 031-050123 від 05.01.2023, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №72869664 від 18.10.2022.

05.12.2025 ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №72869664 від 18.10.2022.

Відповідно до Реєстру прав вимог №05/12/25 від 05.12.2025– кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги заборгованостей до боржників на умовах передбачених Договором факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 в тому числі до відповідача в сумі 26000,00 грн. з яких 6500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 19500,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048ЦК України).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення відповідачем вищевказаного договору в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у них умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника. Відносини у сфері факторингу регулюються Законом України «Про факторинг».

Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє останнього від обов`язку погашення кредиту.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Таким чином, до ТОВ «Деал Фінанс Груп» перейшли всі права щодо права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №72869664 від 18.10.2022.

Договір факторингу не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Отже, укладений між фінансовою установою та позивачем договір факторингу є належним доказом переходу прав вимог до боржника за кредитним договором.

Отже, судом було встановлено, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Щодо посилання представника відповідача на неналежно оформлений Витяг з реєстру прав вимоги, суд зазначає на таке.

Відповідно до п. 61 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», таємниця фінансової послуги - будь-яка визначена законом інформація (крім інформації, що становить банківську таємницю і професійну таємницю на ринках капіталу та організованих товарних ринках) щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відома надавачу фінансових або супровідних послуг у процесі його обслуговування (у тому числі при наданні фінансової або супровідної послуги), та/або інформація щодо взаємовідносин надавача фінансових або супровідних послуг з клієнтом чи третіми особами при наданні фінансових або супровідних послуг, а також інформація про діяльність надавача фінансових або супровідних послуг та/або про клієнта надавача фінансових або супровідних послуг, отримана Регулятором під час здійснення нагляду.

Порядок та межі розкриття інформації, що становить таємницю фінансової послуги встановлено Положенням про таємницю надання фінансової послуги, що затверджене Постановою правління НБУ №163 від 15.12.2023.

Право на доступ до інформації має бути пропорційним та відповідати цілі судового розгляду. У даному випадку достатнім є надання витягу з реєстру, який включає лише інформацію, що стосується відповідача та спірних прав грошової вимоги. Це дозволяє забезпечити дотримання принципу конфіденційності та уникнути розголошення інформації інших споживачів фінансових послуг.

Надання реєстру в повному обсязі створює ризик розкриття відомостей про інших клієнтів, що виходить за межі потреб розгляду справи та порушує принцип законності обробки персональних даних (ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних».

Посилання представника відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу згідно договору позики №72869664 від 18.10.2022, судом не приймається, оскільки спростовується матеріалами справи.

Згідно інформації, наданої АТ «Універсал банк», на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_3 . З наданої виписки про рух коштів по картці від 28.06.2026 за період з 18.10.2022 по 21.10.2022 по рахунку № НОМЕР_3 вбачається, що 18.10.2022 дійсно надійшло зарахування коштів в сумі 6500,00 грн.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач порушує взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу за договором позики № 72869664 від 18.10.2022 у розмірі 6500,00 грн законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не може погодитись з вимогами в частині нарахованих процентів за користування кредитом № 72869664 від 18.10.2022 у розмірі 19500,00 грн, виходячи з такого.

Умовами договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №72869664 визначено, що ТОВ «Фінансова Компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надає ОСОБА_1 позику в розмірі 6500 грн строком на 30 днів, тобто до 17.11.2022 відповідно.

П.6 договору позики передбачено, що позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.

Однак, доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

З наданого позивачем розрахунку нарахування відсотків за договором від 24.02.2026 випливає, що проценти за користування кредитними коштами нараховувалися після закінчення строку договору. Жодних виплат за зазначений період не відбулось.

Оскільки договором позики від 18.10.2022 визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом цього строку позивач ТОВ«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» мав право нараховувати відповідачу ОСОБА_1 передбачені цим договором відсотки тривалістю 30 днів.

В межах строку дії договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №72869664 нараховані проценти, які складають 1950,00 грн, що відповідає таблиці обчислення загальної вартості кредитів, тому позовні вимоги в частині сплати відсотків за користування кредитом підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, враховуючи, що заборгованість по процентам за понадстрокове користування позикою в сумі 17550,00 грн нарахована позивачем після спливу визначеного договором позики строку кредитування, тому у стягненні цієї заборгованості з відповідача слід відмовити.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4500 грн., суд зазначає наступне.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1,2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано відповідні докази.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження №14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідачки, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 4500,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на корить позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12,13,76,81,89,141,259,264,265,268, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за кредитним договором у розмірі 8450 грн 00 коп.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» витрати зі сплати судового збору у розмірі 865 грн 28 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», код ЄДРПОУ 44280974, юридична адреса: м. Ірпінь Київської області, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Олексій ПОПОВ