Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №629/5503/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5503/26

Номер провадження 2-о/629/108/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Попова О.Г., за участю секретаря судових засідань Уваренко В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до заінтересованої особи ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -

встановив:

Представник заявниці - адвокат Умбатова О.В. звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просить встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу громадянки ОСОБА_1 та громадянина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у період з 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (до дня його смерті). В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що з вересня 1992 року заявниця ОСОБА_1 , та громадянин ОСОБА_3 проживали разом однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить на праві приватної власності заявниці. Спільний побут та фактичні шлюбні відносини заявниці ОСОБА_1 та громадянина ОСОБА_3 безперервно тривали 33 роки до моменту смерті чоловіка. Протягом усього цього часу чоловік і жінка вели спільне господарство, мали спільний бюджет, купували побутову техніку, меблі, здійснювали ремонтні роботи у житлі, разом несли витрати на купівлю продуктів харчування, одягу, оплату комунальних послуг, піклувалися про здоров`я один одного та були пов`язані взаємними правами та обов`язками, спільно виховували дітей та онучку заявниці, яку він дуже любив. 30 жовтня 2004 року, цивільним чоловіком Заявниці було придбано нерухоме майно - однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Дана квартира була куплена за їх спільні заощадження. Пізніше, 09 червня 2007 року, цивільний чоловік Заявниці офіційно змінив своє прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 . Того ж року йому було видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 та дублікат картки платника податків (РНОКПП: НОМЕР_1 ) вже на нове прізвище - ОСОБА_3 . Протягом усього життя Заявниця і її цивільний чоловік разом переживали родинні події. Так, вони спільно здійснювали поховання батьків ОСОБА_6 : його батька - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та матері - ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер у місті Лозова Харківської області, про що Лозівським відділом ДРАЦС 10.12.2025 року було складено актовий запис про смерть № 1404. Чоловік часто наполягав на реєстрації шлюбу між ними, проте вони гадали, що фактична реєстрація шлюбу між ними нічого не змінить, бо вони все одно родина. Після смерті цивільного чоловіка заявниці ОСОБА_3 відкрилася спадщина на майно. 28 січня 2026 року заявниця звернулася до приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Завади М.В. із заявою про прийняття спадщини, на підставі чого нотаріусом було заведено спадкову справу № 11/2026 (номер у Спадковому реєстрі: 75161848). 09 червня 2026 року приватний нотаріус Завада М.В. надала ОСОБА_1 письмове роз`яснення № 214/02-14, у якому зазначила про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, які офіційно підтверджують родинні чи сімейні відносини, та роз`яснила право на звернення до суду. Встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно заявниці виключно для реалізації її права на спадкування за законом у четверту чергу відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України. Інших спадкоємців, які б у встановлений законом 6-місячний строк подали заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори в Україні, немає. Так, єдиний син померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 протягом 10 років проживає на території країни-агресора, та вже має громадянство Російської Федерації. ОСОБА_2 постійно мешкає у м. Тверь РФ, де у нього у 2019 році народилася донька. Рідних братів чи сестер у померлого ОСОБА_3 немає. Як вже зазначено вище, батьки ОСОБА_3 померли. Після смерті гр. ОСОБА_3 його цивільна дружина - заявниця, отримала свідоцтво про смерть, власним коштом організувала поховання. Комунальні платежі по проханню матері та вітчима здійснювала донька заявниці ОСОБА_9 через застосунок банку «Приват24» (за квартиру, у якій мешкали батьки, та за квартиру, що належить померлому).

Заявниця та її представник до суду не з`явились, від представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, вимоги підтримала.

Заінтересована особа ОСОБА_2 до суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно, причину неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду докази у їх сукупності, судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 1995 року до моменту смерті чоловіка проживали разом однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу у квартирі АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності заявниці.

30.10.2004 цивільним чоловіком заявниці (на той час під прізвищем ОСОБА_4 ) було придбано нерухоме майно - однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

09.06.2007 цивільний чоловік заявниці офіційно змінив своє прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова було видано Свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_3 (актовий запис № 14). Того ж року йому було видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 та дублікат картки платника податків (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на нове прізвище - ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 помер у місті Лозова Харківської області, про що Лозівським відділом ДРАЦС 10.12.2025 року було складено актовий запис про смерть № 1404.

Після його смерті відкрилася спадщина на майно.

28.01.2026 заявниця звернулася до приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Завади М.В. із заявою про прийняття спадщини, на підставі чого нотаріусом було заведено спадкову справу № 11/2026 (номер у Спадковому реєстрі: 75161848).

09.06.2026 приватним нотаріусом Завадою М.В. надано ОСОБА_1 письмове роз`яснення № 214/02-14, у якому зазначено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, які офіційно підтверджують родинні чи сімейні відносини, та роз`яснено право на звернення до суду.

Встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно заявниці для реалізації її права на спадкування за законом у четверту чергу відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України.

Інших спадкоємців, які б у встановлений законом 6-місячний строк подали заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори в Україні, немає.

Батьки ОСОБА_3 померли: ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 - 08.11.2011 року.

ОСОБА_3 до 1993 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 .

ОСОБА_3 має сина - ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_3 заявниця отримала свідоцтво про смерть, власним коштом організувала поховання.

Комунальні платежі за квартиру, у якій мешкали батьки, та за квартиру, що належить померлому, по проханню матері та вітчима здійснювала донька заявниці ОСОБА_9 через затосунок банку «Приват24», що підтверджується копіями квитанцій.

Факт спільного проживання заявниці з ОСОБА_3 також підтверджується письмовими поясненнями свідків: ОСОБА_11 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_12 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_13 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_14 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 , які кожен окремо зазначив, що ОСОБА_3 з 1995 року і до своєї смерті проживав однією сім`єю з ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

На підставі п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження цивільні справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом. Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 СК України.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України та п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно вимог ч. 4 ст. 3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Обов`язковою умовою для визнання членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення чоловіком та жінкою спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показаннями свідків.

Згідно ч. 1, ч. 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що заявницею доведено, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 має для неї юридичне значення, в іншому, окрім судового, порядку встановити такий факт вона не має можливості, у зв`язку із чим суд вважає за можливе задовольнити заяву, оскільки встановлено, що заявниця спільно проживала з ОСОБА_3 з 1995 року, їхнім взаєминам були притаманні ознаки шлюбу і сім`ї, що підтверджується дослідженими судом доказами.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість заявлених вимог.

Керуючись ст.ст.11, 12, 13, 78, 79, 89, 264, 265, 315, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу у період з 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявниця: ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_8.

Суддя Олексій ПОПОВ