Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №904/5523/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/5523/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Соп`яненко О.Ю. (доповідач)

суддів: Джепи Ю.А., Фещенко Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «АСОЦІАЦІЯ «МЕТРИДОЗА» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2026 у справі № 904/5523/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ», м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «АСОЦІАЦІЯ «МЕТРИДОЗА», м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором суборенди № 1 оренди нежитлових приміщень від 21.10.2024 у розмірі 287 503,14 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «АСОЦІАЦІЯ МЕТРИДОЗА» заборгованість за договором суборенди № 1 оренди нежитлових приміщень від 21.10.2024 у розмірі 287 503,14 грн, яка складається з 287 503,14 грн суми попередньої оплати за договором (щодо відшкодування витрат за електроенергію та розподіл електроенергії).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2026 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «АСОЦІАЦІЯ «МЕТРИДОЗА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» заборгованість у розмірі 287 503,14 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 450,04 грн.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «АСОЦІАЦІЯ «МЕТРИДОЗА» звернулось через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення суду першої інстанції;

- ухвалити нове рішення, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ» залишити без задоволення.

Скаржник вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області є незаконним та необґрунтованим через неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам і порушення норм процесуального права.

Апелянт вказує, що позивач, подавши 15.12.2025 позовну заяву в новій редакції замість письмової заяви про зміну позову, фактично одночасно змінив предмет і підстави позову, що суперечить статті 46 Господарського процесуального кодексу України, оскільки первісні вимоги ґрунтувалися на договірних зобов`язаннях за договором суборенди, тоді як нові - на положеннях про набуття та збереження майна без достатньої правової підстави. Також зазначається, що суд безпідставно дійшов висновку про вжиття Позивачем заходів досудового врегулювання спору, оскільки лист №470/25 від 19.09.2025 не був належною вимогою, а обставини його отримання Відповідачем були викладені Позивачем недостовірно.

Крім того, апелянт звертає увагу на невідповідність заявленої до стягнення суми доказам, оскільки в наданому Позивачем листі зазначена значно менша сума заборгованості за комунальні послуги - 9 241,99 грн, а також на те, що акт звірки має лише інформаційний характер і сам по собі не підтверджує існування грошового зобов`язання Відповідача перед Позивачем.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ», скориставшись правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, подало відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «АСОЦІАЦІЯ «МЕТРИДОЗА», в якому заперечило проти доводів апеляційної скарги, просило залишити її без задоволення, оскаржуване судове рішення без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апелянта безпідставними.

Позивач наголошує, що апелянт не заперечує факту існування між сторонами договірних відносин за договором суборенди, його дострокового розірвання за ініціативою Відповідача та повернення приміщення за актом приймання-передачі.

Щодо порушення статті 46 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що позовна заява у новій редакції була подана на виконання ухвали суду до закінчення підготовчого засідання, у письмовій формі та з направленням іншим учасникам справи, при цьому предмет позову стягнення 287 503,14 грн - не змінювався, а було лише уточнено правове обґрунтування вимог, що не є одночасною зміною предмета і підстав позову.

Позивач зазначає, що посилання на інші норми матеріального права саме по собі не визначає предмет чи фактичні підстави позову, оскільки суд самостійно здійснює належну правову кваліфікацію спірних правовідносин.

Щодо досудової вимоги зазначається, що лист № 470/25 від 19.09.2025 містив чітку вимогу повернути передплату в сумі 287 503,14 грн, а інформація щодо його направлення підтверджувалася даними відстеження АТ «Укрпошта». Апелянт, на думку Позивача, вибірково цитує лише частину листа, ігноруючи його зміст щодо наявності заборгованості. Наявність заборгованості, за твердженням Позивача, підтверджується підписаним з боку апелянта актом звірки, підписаним уповноваженими особами та скріпленим печаткою, при цьому апелянт не надав належних і допустимих доказів на спростування заборгованості чи зауважень до акту звірки. Додатково Позивач подав докази на підтвердження початкового сальдо, оскільки акт звірки відображає операції за певний період. Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Соп`яненко О.Ю. (суддя-доповідач), судді: Джепа Ю.А., Фещенко Ю.В.

Згідно з частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні Господарського процесуального кодексу України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «АСОЦІАЦІЯ «МЕТРИДОЗА» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2026 у справі № 904/5523/25, призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, та витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали вказаної справи.

01.04.2026 матеріали справи № 904/5523/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Від позивача 06.04.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

21.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «АСОЦІАЦІЯ «МЕТРИДОЗА» (далі - Суборендодавець, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» (далі - Суборендар, Позивач) було укладено Договір суборенди № 1 оренди нежитлових приміщень (далі за текстом - Договір).

Відповідно до умов Договору Суборендодавець передає, а Суборендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 72,1 кв.м. в будівлі Е-1, розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29 б. Нежитлове приміщення передається Суборендарю для виробничих потреб (п. 1.1. - п. 1.2. Розділу 1 Договору). Умови надання послуг, ціна та інші умови прописуються у відповідних Специфікаціях/рахунках до Договору, які є невід`ємними частинами Договору (п. 1.3. Розділу 1 Договору).

За умовами Договору термін оренди складає з 01 листопада 2024 року по 31 жовтня 2025 року (п. 2.1. Розділу 2 Договору).

Сторони вправі розірвати договір з власної ініціативи, повідомивши про свій намір іншу Сторону не пізніше, ніж за один календарний місяць до дати розірвання цього договору. При цьому, сплачена наперед орендна плата Суборендареві не повертається. З 1 березня 2025 року Сторони вправі розірвати договір з власної ініціативи, повідомивши про свій намір іншу Сторону не пізніше, ніж за три календарних місяці до дати розірвання цього договору. При цьому сплачена наперед орендна плата Суборендареві не повертається (п. 2.2. Розділу 2 Договору).

У Розділі 3 Договору Сторони погодили, що Суборендар відшкодовує понесені Суборендодавцем витрати по оплаті комунальних послуг, електроенергії та розподілу електроенергії (згідно із Законом «Про ринок електричної енергії», який набув чинності 11 червня 2017 року та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312), транзиту електроенергії, послуг автонавантажувача у робочий час з 8:00 до 16:00 по окремо виставленим Суборендодавцем рахунках:

• за електроенергією та розподіл електроенергії - за показаннями електролічильників, окремо встановлених в орендованих приміщеннях або за встановленою потужністю енергоспоживаючого обладнання, зареєстрованого Суборендодавцем;

• за електроенергією та розподіл електроенергії вводиться система передоплати за наступний місяць по розрахунковому енергоспоживанню Суборендарем не пізніше 21-го числа. Сума спожитої електроенергії та розподілу електроенергії коригується в поточному місяці по фактичному споживанню електроенергії та розподілу електроенергії (п. 3.4. Розділу 3 Договору).

Порядок сплати, суми платежів та принципи взаєморозрахунків за погодженням сторін можуть підлягати уточненню у зв`язку з можливою зміною тарифів на комунальні послуги, електроенергію, теплову енергію, водокористування, зміною цін на господарські та інші витрати, понесені Суборендодавцем (п. 3.5. Розділу 3 Договору).

У розділі 4 Договору Сторонами було закріплено, що Суборендодавець має право, зокрема, вимагати від Суборендря своєчасно вносити орендну плату, відшкодовувати витрати по оплаті наданих комунальних послуг, спожитої електричної енергії, транзиту (розподілу) електроенергії (п. 4.2. Розділу 4 Договору).

Разом з тим, умовами Договору закріплено, що Суборендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно сплачувати орендну плату та відшкодовувати витрати по оплаті комунальних послуг, електроенергії, тощо (п. 5.1. Розділу 5 Договору).

Приміщення передаються Суборендарю, що відображається в Акті прийому-передачі, який є невід`ємною частиною цього Договору (п. 6.1. Розділу 6 Договору).

За умовами Договору, при недосягненні згоди, Сторони вирішуються їх в суді згідно з чинним законодавством України (п. 8.1. Розділу 8 Договору).

Відповідно до умов додаткової угоди до Договору від 28 квітня 2025 року, Сторонами було погоджено викласти п. 2.1. в наступній редакції;

“2.1 Термін оренди складає з 1 листопада 2024 року по 31 липня 2025 року”.

Названа Додаткова угода набуває чинності з 28 квітня 2025 року (п. 4 Додаткової угоди до Договору).

На виконання п. 6.1. Договору 01 листопада 2024 року між Сторонами Договору було підписано Акт приймання-передачі в оренду нежилих приміщень.

Разом з тим, з урахуванням Додаткової угоди від 28 квітня 2025 року, Сторонами було погоджено, що строк Договору складає з 1 листопада 2024 року по 31 липня 2025 року.

Позивач зазначив, що Договір є розірваним з урахуванням листа Відповідача, датованого 28 квітня 2025 року. Тобто, Відповідачем з дотриманням порядку, який погоджений сторонами у п. 2.2 Договору, з власної ініціативи було розірвано Договір, про що повідомлено Позивача. Фактично, зобов`язальні відносини між сторонами відсутні, а тому правова природа коштів, які продовжує зберігати у себе Відповідач є такими, що зберігаються без достатньої правової підстави.

Про обставину того, що грошові кошти зберігаються Відповідачем без достатньої правової підстави, позивачем було зазначено в заяві по суті (відповіді на відзив) за вих. № 148/04/10/25 від 23.10.2025.

31 липня 2025 року, між Сторонами було підписано акт приймання-передачі нежилих приміщень (Повернення), відповідно до змісту якого Позивач повернув Відповідачу зі строкового платного користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: 49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29 б, загальною площею 72,1 кв.м. (літера Е-1).

В подальшому, між Сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків за Договором (щодо відшкодування послуг за електроенергію та розподілу електричної енергії).

За даними як Позивача, так і Відповідача станом на 31 липня 2025 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «АСОЦІАЦІЯ «МЕТРИДОЗА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні системи» складає 287 503,14 грн (двісті вісімдесят сім тисяч п`ятсот три гривні 14 копійок).

Позивачем направив засобами поштового зв`язку на адресу Відповідача досудове повідомлення вих.№ 470/25 від 19.09.2025.

Оскільки заходи позасудового врегулювання не поновили порушені права Позивача, останній звернувся до суду з позовною заявою.

6. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного Кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір № 1 від 21.10.2024 за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна. Сторонами були погоджені всі істотні умови договору, у тому числі предмет, плата та строк його дії, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що такий договір є чинним та обов`язковим для виконання сторонами до моменту його припинення у встановленому договором або законом порядку.

Відповідно до статей 759, 760, 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) майно передається у користування за плату на певний строк, а розмір плати встановлюється договором.

Водночас визначальним для правильного вирішення спору є встановлений судом факт припинення договору за ініціативою самого Відповідача. Як встановлено судом першої інстанції, 28.04.2025 Відповідач направив Позивачу повідомлення про розірвання договору, діючи відповідно до порядку, погодженого сторонами у пункті 2.2 договору. Отже, припинення договірних правовідносин відбулося саме з волі Відповідача та у передбаченому сторонами порядку. Відповідач, скориставшись передбаченим договором правом на його дострокове припинення, не може у подальшому посилатися на продовження існування відповідних договірних зобов`язань для обґрунтування правомірності утримання грошових коштів Позивача.

Зазначене підтверджується і подальшими фактичними діями сторін.

31.07.2025 між сторонами було підписано акт приймання-передачі нежитлових приміщень (повернення), відповідно до якого Позивач повернув Відповідачу зі строкового платного користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: 49083, м. Дніпро, проспект Слобожанський, 29 б, загальною площею 72,1 кв.м. Таким чином, після припинення договору його предмет був фактично повернутий орендодавцю, що додатково підтверджує припинення орендних правовідносин між сторонами.

За змістом частини другої статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Відтак після припинення договору та фактичного повернення орендованого майна відсутні правові підстави для подальшого утримання Відповідачем грошових коштів, які належать Позивачу. У цьому контексті суд першої інстанції правильно застосував положення статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки ця норма прямо передбачає обов`язок особи повернути майно не лише у випадку його первісного безпідставного набуття, а й тоді, коли правова підстава, на якій майно було набуте, згодом відпала.

Саме така ситуація має місце у спірних правовідносинах. Первісне отримання Відповідачем відповідних грошових коштів могло мати договірну правову підставу, однак після припинення договору та припинення договірних зобов`язань така підстава відпала. Отже, правомірність первісного отримання коштів не означає наявності у Відповідача права безстроково утримувати їх після припинення договору. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України саме відсутність достатньої правової підстави для подальшого збереження майна за рахунок іншої особи породжує обов`язок його повернення.

Посилання апелянта на те, що між сторонами нібито продовжували існувати договірні правовідносини, не узгоджується ані зі змістом повідомлення Відповідача від 28.04.2025, ані з умовами пункту 2.2 договору, ані з фактом підписання сторонами 31.07.2025 акта повернення орендованого майна. Наведені обставини у своїй сукупності підтверджують факт припинення між сторонами договірних правовідносин у сфері оренди, у зв`язку з чим посилання на необхідність подальшого виконання зобов`язань за договором після його припинення є безпідставними та не відповідають встановленим обставинам справи.

Не спростовують правильності рішення суду першої інстанції і доводи щодо визначення розміру заборгованості. 11.09.2025 між сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків за договором, у тому числі щодо відшкодування послуг за електроенергію та розподіл електричної енергії, за результатами чого складено відповідний акт. Вказаний документ був підписаний сторонами, що свідчить щонайменше про погодження ними зафіксованих у ньому даних станом на відповідну дату.

При цьому суд першої інстанції не розглядав акт звірки як єдиний та самодостатній доказ виникнення заборгованості, а оцінив його у сукупності з іншими матеріалами справи.

Саме такий підхід відповідає положенням статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а належність, допустимість, достовірність кожного доказу та достатність і взаємний зв`язок доказів оцінюються у їх сукупності. Отже, навіть якщо апелянт ставить під сумнів самостійне доказове значення акта звірки, це не спростовує висновків суду, оскільки наявність заборгованості встановлена на підставі сукупності доказів.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували визначений сторонами стан взаєморозрахунків або підтверджували відсутність заборгованості у заявленому до стягнення розмірі. Саме по собі заперечення проти суми боргу не є доказом її неправильності. Відповідач мав довести конкретні обставини, які свідчили б про помилковість здійсненого Позивачем розрахунку, навести власний обґрунтований контррозрахунок та підтвердити його відповідними первинними документами. Відсутність таких доказів не може покладатися в основу висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому суд не може збирати докази з власної ініціативи, за винятком передбачених законом випадків. Отже, саме сторона, яка заперечує проти встановленого судом факту, повинна надати належні докази на спростування такого факту. Апеляційна скарга не містить належного доказового спростування встановленого судом розміру заборгованості у сумі 287 503,14 грн.

Безпідставними є також доводи Апелянта про неналежну оцінку судом першої інстанції поданих у справі доказів. Судом було всебічно та об`єктивно досліджено наявні матеріали справи, надано оцінку кожному доказу окремо та всій сукупності доказів у їх взаємозв`язку, а висновки суду належним чином мотивовано у судовому рішенні. Суд не обмежився формальним посиланням на окремі докази, а встановив їх належність, допустимість, достовірність та достатність для підтвердження відповідних обставин. Водночас незгода Апелянта з результатами такої оцінки фактично зводиться до іншого бачення встановлених судом обставин та не свідчить про допущення судом порушень норм процесуального права.

Також судом першої інстанції правильно враховано, що Позивач після встановлення та підтвердження наявності заборгованості вжив заходів для її досудового врегулювання та направив Відповідачу досудове повідомлення вих. № 470/25 від 19.09.2025. Однак Відповідач добровільно свої зобов`язання не виконав, кошти Позивачу не повернув, у зв`язку з чим останній був змушений звернутися за захистом свого порушеного майнового права до суду.

Встановлені судом першої інстанції обставини є взаємопов`язаними та послідовно підтверджують обґрунтованість вимог Позивача. Між сторонами був укладений договір оренди, який Відповідач достроково припинив відповідно до умов договору. Після припинення договору орендоване майно було повернуто, а договірні відносини між сторонами припинилися. Надалі сторони провели звірку взаємних розрахунків, за результатами якої було визначено заборгованість Відповідача перед Позивачем у розмірі 287 503,14 грн. Незважаючи на це, Відповідач кошти не повернув, у зв`язку з чим Позивач направив досудову вимогу, яка залишилася без належного виконання. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив порушення майнових прав Позивача та дійшов правильного висновку про необхідність їх судового захисту.

Відповідно, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, однак не містять належного спростування встановлених судом обставин та не підтверджені такими доказами, які б свідчили про неправильність висновку щодо припинення договору, відсутності правової підстави для подальшого утримання Відповідачем коштів або неправильності визначеного розміру заборгованості. Апелянтом не доведено наявності правової підстави для подальшого збереження у себе спірних коштів, факту погашення заборгованості, помилковості розрахунку Позивача, будь-яких істотних порушень судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б вплинути на правильність вирішення спору.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає встановленим обставинам справи і вимогам чинного законодавства України, а доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для його скасування чи зміни.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку всім доказам у їх сукупності та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому вимоги апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

8. Розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись статями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «АСОЦІАЦІЯ «МЕТРИДОЗА» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2026 у справі №904/5523/25 – залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2026 у справі № 904/5523/25 – залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги встановлено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.Ю. Соп`яненко

Суддя Ю.А. Джепа

Суддя Ю.В. Фещенко