Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №922/1377/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/1377/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Федорової Т.О.,

за участю представників:

від позивача - Роєнко Є.В. - на підставі довіреності від 20.07.2026 31-4784;

від відповідача (апелянта) - Андрущенко Д.С.- на підставі ордеру серії АХ №1379784 від 08.09.2026;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансзапчасть", м. Харків, (вх.№1692 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 20.07.2026 у справі №922/1377/26 (суддя Ольшанченко В.І., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 28.07.2026)

за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансзапчасть", м. Харків,

про стягнення 5459408,00грн.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансзапчасть", в якому просило суд стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 5459408,00грн., з яких: 1512848,00грн. - пені; 3946560,00грн. - штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 65512,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №2506000000 про закупівлю товарів від 02.06.2025 щодо порушення встановлених договором строків поставки товару.

У відзиві на позовну заяву поданому 08.05.2026 до господарського суду Харківської області відповідач просив суд відмовити в задоволені позовних вимог, або у разі якщо суд дійде висновку про наявність правових підстав для їх задоволення зменшити розмір заявлених Акціонерним товариством "Укртрансгаз" до стягнення пені та штрафу на 90%.

Відповідач вказував, що не заперечує факт порушення строків поставки товару, однак таке порушення було зумовлено об`єктивними обставинами, які не залежали від його волі, а саме: триваючою збройною агресією Російської Федерації та запровадженим воєнним станом, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022; розташуванням виробничих потужностей у м. Харкові, яке зазнає систематичних обстрілів; регулярними відключеннями електроенергії, повною відсутністю електропостачання в період з 14.08.2025 по 15.10.2025; а також складністю та багатоетапністю технологічного процесу виготовлення вантажних автомобілів.

Крім того, відповідач посилався на те, що завчасно повідомив позивача про ускладнення виконання договору та звернувся з проханням переглянути графік поставки листом №2811/1 від 28.11.2025, який був залишений позивачем без реагування.

Також відповідач зазначав, що зобов`язання за договором щодо поставки товару було виконано в повному обсязі, який прийнято позивачем без зауважень, що підтверджується актами вхідного контролю та приймання продукції. Позивач не надав доказів понесення збитків внаслідок прострочення поставки.

Окрім цього, відповідач посилався на свій скрутний майновий стан, який підтверджується банківськими довідками про залишки коштів на рахунках та податковою звітністю, а також зазначав, що є підприємством, віднесеним до критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період згідно з розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації №202В від 19.03.2026, у зв`язку з чим стягнення штрафних санкцій у повному розмірі призведе до зупинення господарської діяльності підприємства та неможливості виплати заробітної плати працівникам.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.07.2026 у справі №922/1377/26 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансзапчасть" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" пеню за період з 02.12.2025 по 15.01.2026 в сумі 1512848,00грн., штраф в сумі 3946560,00грн. та судовий збір в сумі 65512,90грн.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 626, 629, 627, 628, 655, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 194, 230 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) мотивовані тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №2506000000 про закупівлю товарів від 02.06.2025 щодо строків поставки товару, що свідчить про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу нарахованих на підставі пункту 7.4. договору.

Крім того, господарський суд першої інстанції, за результатами розгляду клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу на 90%, керуючись приписами статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про те, що відповідач жодним чином не обґрунтував розмір, на який він просить зменшити неустойку, та не навів об`єктивних підстав для її зменшення.

Розмір нарахованої та доведеної позивачем неустойки (5459408,00грн.) в процентному відношенні до суми договору (39465600,00грн) становить 13,83%, що не є надмірно великими.

Отже, враховуючи правові висновки щодо підстав для зменшення неустойки, приймаючи до уваги встановлені у даній справі обставини індивідуального характеру такі як невиконання у встановлений строк відповідачем прийнятих на себе зобов`язань згідно з договором, недоведеність поважності причин їх невиконання у встановлений строк, розумність розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, не надмірність та не обтяжливість таких нарахувань, суд керуючись принципами розумності, добросовісності та справедливості, дійшов висновку про відсутність підстав, а також необхідності зменшення нарахованих позивачем до стягнення з відповідача пені та штрафу, в тому числі, для збереження балансу інтересів сторін в даних правовідносинах.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтрансзапчасть" з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.07.2026 у справі №922/1377/26 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог; у разі задоволення позовних вимог задовольнити клопотання ТОВ "Спецтрансзапчасть" про зменшення розміру заявлених АТ "Укртрансгаз" до стягнення пені та штрафу на 90%.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Фактично доводи апеляційної скарги є тотожними доводам викладеним у відзиві на позовну заяву поданому відповідачем до господарського суду Харківської області 08.05.2026.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансзапчасть" на рішення господарського суду Харківської області від 20.07.2026 у справі №922/1377/26; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 02.09.2026 о 12:00 годины.

26.08.2026 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№9364), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансзапчасть", рішення господарського суду Харківської області від 20.07.2026 у справі №922/1377/26 залишити без змін.

01.09.2026 апелянтом подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю його представника в слідчих діях, в якості адвоката (вх.№9552).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 відкладено розгляд апеляційної скарги на 09.09.2026 о 09:30 годины.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 09.09.2026 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.07.2026 у справі №922/1377/26 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог; у разі задоволення позовних вимог задовольнити клопотання ТОВ "Спецтрансзапчасть" про зменшення розміру заявлених АТ "Укртрансгаз" до стягнення пені та штрафу на 90%.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 20.07.2026 у справі №922/1377/26 залишити без змін.

Враховуючи, що представники сторін з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 02.06.2025 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтрансзапчасть" (надалі - постачальник) було укладено договір №2506000000 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) (надалі - договір т.1 а.с.7-11), за яким постачальник зобов`язався у визначений цим договором строк передати у власність покупця "мототранспортні вантажні засоби (вантажні автомобілі з бортовою платформою)" (далі - товар(и)), зазначений(і) у специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору (далі - специфікація), а покупець зобов`язався прийняти і оплатити такі товари (пункт 1.1 договору).

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниці виміру, ціна за одиницю, строк та місце поставки, інші вимоги до товарів зазначаються у специфікації (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору, ціна цього договору становить 39465600,00грн., в тому числі ПДВ - 6577600,00 грн.

Ціна за одиницю товару наведена у специфікації (пункт 3.3 договору).

Відповідно до умов Специфікації, яка є додатком 1 до договору, продавець зобов`язався поставити: автомобіль вантажний STZ E332K50-6225 в кількості 6шт.; ціна за одиницю, без ПДВ - 5481333,33грн.; загальна вартість, без ПДВ - 32888000,00грн.; строк поставки товару (зазначається кількість календарних днів з дати укладення договору) - 180 днів; місце поставки - с.Угерсько, Стрийський район, Львівська область; найменування відокремленого розділу покупця - АТ "Укртрансгаз" (т.1 а.с.12) .

Розділом 4 договору сторони погодили порядок розрахунків за договором, а саме:

-розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на зазначений у розділі 15 цього договору рахунок постачальника грошових коштів на умовах, визначених цим договором (пункт 4.1 договору):

-покупець здійснює авансовий платіж шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, зазначений у розділі 15 цього договору, в сумі, що складає 20% від ціни договору, зазначеної в п. 3.1 цього договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання від постачальника оригіналу рахунку-фактури, за умови надання постачальником та прийняття покупцем банківської гарантії забезпечення повернення авансового платежу на суму не меншу від суми авансового платежу (пункт 4.2.1 договору);

- покупець зобов`язаний оплатити постачальнику вартість переданих товарів, з урахуванням суми авансового платежу, у разі його здійснення, не раніше 7 (семи) та не пізніше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами п. 5.7 цього договору (пункт 4.2.3 договору);

- постачальник (якщо він є платником ПДВ) зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі та оформлену належним чином, із зазначенням обов`язкових реквізитів, відповідно до вимог Податкового кодексу України, з дотриманням умов щодо належної реєстрації електронного підпису уповноваженої особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та в строки, встановлені Податковим кодексом України.

Своєчасне ненадання постачальником податкової накладної/розрахунку коригування або її оформлення з порушеннями порядку заповнення, встановленого Податковим кодексом України, або надання податкової накладної з порушенням вимог щодо електронного підпису уповноваженої особи, яка її підписала, або не підтвердження реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, передбачені Податковим кодексом України, є відкладальною обставиною для настання обов`язку покупця щодо здійснення оплати товарів за цим договором. В цьому випадку оплата товарів за договором здійснюється покупцем після реєстрації постачальником такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та перевірки податкової накладної / розрахунку коригування на предмет додержання вимог законодавства щодо її заповнення, підписання та реєстрації, у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги постачальником, якщо іншими умовами цього договору не встановлений більший строк (термін) виконання покупцем обов`язку здійснення оплати товарів (пункт 4.3 договору).

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язався передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації.

Відповідно до пункту 5.6 договору приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів за цим договором та відсутність у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів, а також щодо виконання постачальником інших вимог, встановлених чинним законодавством України та цим договором до поставки товарів.

Датою поставки товарів за цим договором є приймання покупцем товарів на підставі підписаного без зауважень покупцем акта вхідного контролю ТМЦ, зазначеного в п. 5.12 цього договору, за умови передачі постачальником покупцю до підписання акта вхідного контролю ТМЦ в повному обсязі наведених в п. 5.7.1 - 5.7.9 документів (пункт 5.7 договору).

Пунктом 5.12 договору сторони погодили, що приймання покупцем товарів за кількістю та якістю за цим договором згідно з Порядком приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ "Укртрансгаз", що затверджений наказом АТ "Укртрансгаз" від 01.12.2023 №760, який розміщений на сайті https://utg.ua/ (розділ "Закупівлі"/"Нормативні документи"), є обов`язковим для виконання сторонами цього договору та поширюється на відносини між покупцем та постачальником під час приймання товарів за кількістю та якістю за цим договором (далі - Порядок).

Шляхом підписання цього договору постачальник підтверджує, що він ознайомлений з Порядком, погоджується з його умовами, порядком внесення змін до нього, та зобов`язується дотримуватись його положень під час виконання зобов`язань за цим договором.

Покупець приймає товари за кількістю та якістю за цим договором зі складанням акта вхідного контролю ТМЦ за формою, наведеною у додатку 1 до порядку.

Приймання покупцем товарів за кількістю та якістю здійснюється за умови надання постачальником документів, вказаних у пункті 5.7 цього договору.

Підпунктами 6.3.1, 6.3.6, 6.3.7 пункту 6.3. договору встановлено, що постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; негайно письмово інформувати покупця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов`язань за цим договором або про наявність обставин, що впливають на якість товарів, строки поставки товарів; належним чином виконувати інші обов`язки, передбачені чинним законодавством України та цим договором.

Крім того, підпунктом 6.3.6. пункту 6.3. договору встановлено, що постачальник зобов`язаний негайно письмово інформувати покупця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов`язань за цим договором або про наявність обставин, що впливають на якість товарів, строки поставки товарів.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (пункту 7.1 договору).

Пунктом 7.4 договору встановлено, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

Згідно з пунктом 12.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.10.2025, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Пунктом 12.4 договору визначено, що сторони, підписуючи цей договір, підтверджують, що введення воєнного стану указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", не може бути підставою для відмови сторонами від виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Відповідно до пункту 13.9 договору будь-які повідомлення за цим договором мають юридичну силу, якщо вони викладені письмово і направлені іншій стороні на її поштову адресу рекомендованим або цінним листом або доведені до відома іншої сторони кур`єром під розписку. Поштовою адресою кожної зі сторін вважається поштова адреса, зазначена у розділі 15 цього договору або письмово повідомлена нею іншій стороні відповідно до пункту 13.7 цього договору.

Матеріалами справи підтверджується, що листом від 28.11.2025 вих.№2811/1, на виконання підпункту 6.3.6. пункту 6.3. договору, відповідач, як постачальник повідомив позивача про те, що підприємство відповідача та його матеріально-технічна база (працівники, верстатний парк i робочі площі) знаходяться в місті Харків, по якому здійснюються регулярні масовані обстріли різними видами озброєння. З вересня 2025 року посилились обстріли енергетичної інфраструктури міста, тому підприємство дуже чacтo перебуває без електроенергії, що приводить до призупинення виробничого процесу, та інколи низка напруга в мережі призводить до виходу з ладу та поломок електрообладнання, що не дає змоги виконання договору в зазначений термін.

Також, відповідачем було повідомлено, що у зв`язку з істотною зміною обставин, яка унеможливлює виконання договірних зобов`язань згідно з розділом 8, останній звернувся до Торгово-промислової палати для підтвердження істотної зміни обставин за вищезазначеним договором.

У зв`язку з викладеними в листі обставинами, відповідач просив розглянути графік поставки товару: с. Угерсько, Стрийський р-н., Львівська обл.: 2 одиниці — до 18.12.2025; 2 одиниці — до 29.12.2025; 2 одиниці - до 15.01.2026 (т.1 а.с.87).

Проте, відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що з огляду на положення Специфікації, яка є додатком до договору, строк поставки товару складав 180 календарних днів з дати укладення договору.

Таким чином, поставка товару повинна була здійснюватись в період з 02.06.2025 по 01.12.2025 (включно).

Разом з тим, відповідачем, як постачальником було порушено прийняті на себе зобов`язання в частині поставки товару в строки обумовлені умовами договору, що підтверджується копіями наступних документів доданих до позовної заяви, а саме:

- актом №4 вхідного контролю ТМЦ та приймання продукції по кількості та якості від 06.01.2026 про приймання товару по видатковій накладній №1 від 03.01.2026 на суму 26310400,00грн. (т.1 а.с.17-22);

- актом №24 вхідного контролю ТМЦ та приймання продукції по кількості та якості від 16.01.2026 про приймання товару по видатковій накладній №7 від 13.01.2026 на суму 13155200,00грн. (т.1 а.с.23-26).

З огляду на те, що останній день поставки товарів припадав на 01.12.2025, а фактично товар було поставлено пізніше, а саме 06.01.2026 та 16.01.2026 відповідно, позивач, як покупець, з огляду на порушення відповідачем, як постачальником строків поставки товару, направив на адресу відповідача претензію №1001ВИХ-26-607 від 03.02.2026 (т.1 а.с.27-28), в якій повідомив про нарахування штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 1512848,00.грн та штрафу в розмірі 3946560,00грн. в порядку пункту 7.4 договору.

Факт направлення вказаної претензії на адресу відповідача підтверджується доданими до позовної заяви копіями опису вкладення у цінний лист з штрифхкодовим ідентифікатором 0102123098444, фіскального чеку від 03.02.2026 та накладної АТ "Укрпошта" №0102123098444 від 03.02.2026 (т.1 а.с.28 на звороті).

Проте, відповіді на вказану претензію відповідачем, як постачальником надано не було, як і не було в добровільному порядку сплачено суму нарахованих штрафних санкцій, що і стало підставою для звернення 22.04.2026 Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансзапчасть", в якому просило суд стягнути грошові кошти в загальному розмірі 5459408,00грн., з яких: 1512848,00грн. - пеня; 3946560,00грн. - штраф та витрати по сплаті судового збору в розмірі 65512,90грн. (т.1 а.с.1-29).

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.07.2026 у даній справі позов задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.2 а.с.6-13).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до пунктами 1 статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Судова колегія враховує, що 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на те, що спірні правовідносини виникли до 28.08.2025, останні регламентуються в тому числі приписами Господарського кодексу України.

Як встановлено статтею 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Аналогічне положення міститься і в статті 627 Цивільного кодексу України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (статті 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як було зазначено вище, 02.06.2025 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтрансзапчасть" (надалі - постачальник) було укладено договір №2506000000 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) (надалі - договір т.1 а.с.7-11), за яким постачальник зобов`язався у визначений цим договором строк передати у власність покупця "мототранспортні вантажні засоби (вантажні автомобілі з бортовою платформою)" (далі - товар(и)), зазначений(і) у специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору (далі - специфікація), а покупець зобов`язався прийняти і оплатити такі товари (пункт 1.1 договору).

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниці виміру, ціна за одиницю, строк та місце поставки, інші вимоги до товарів зазначаються у специфікації (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору, ціна цього договору становить 39465600,00грн., в тому числі ПДВ - 6577600,00 грн.

Ціна за одиницю товару наведена у специфікації (пункт 3.3 договору).

Відповідно до умов Специфікації, яка є додатком 1 до договору, продавець зобов`язався поставити: автомобіль вантажний STZ E332K50-6225 в кількості 6шт.; ціна за одиницю, без ПДВ - 5481333,33грн.; загальна вартість, без ПДВ - 32888000,00грн.; строк поставки товару (зазначається кількість календарних днів з дати укладення договору) - 180 днів; місце поставки - с.Угерсько, Стрийський район, Львівська область; найменування відокремленого розділу покупця - АТ "Укртрансгаз" (т.1 а.с.12).

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язався передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації.

Датою поставки товарів за цим договором є приймання покупцем товарів на підставі підписаного без зауважень покупцем акта вхідного контролю ТМЦ, зазначеного в п. 5.12 цього договору, за умови передачі постачальником покупцю до підписання акта вхідного контролю ТМЦ в повному обсязі наведених в п. 5.7.1 - 5.7.9 документів (пункт 5.7 договору).

Приймання покупцем товарів за кількістю та якістю здійснюється за умови надання постачальником документів, вказаних у пункті 5.7 цього договору.

Підпунктами 6.3.1, 6.3.6, 6.3.7 пункту 6.3. договору встановлено, що постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; негайно письмово інформувати покупця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов`язань за цим договором або про наявність обставин, що впливають на якість товарів, строки поставки товарів; належним чином виконувати інші обов`язки, передбачені чинним законодавством України та цим договором.

З огляду на положення Специфікації, яка є додатком до договору, строк поставки товару складав 180 календарних днів з дати укладення договору.

Таким чином, поставка товару повинна була здійснюватися в період з 02.06.2025 по 01.12.2025 (включно).

Матеріалами справи підтверджується, та не заперечується відповідачем, що останнім, як постачальником було виконано прийняті на себе зобов`язання щодо поставки товару в повному обсязі, однак з порушення строків поставки обумовлених умовами договору, що підтверджується копіями наступних документів доданих до позовної заяви, а саме:

- актом №4 вхідного контролю ТМЦ та приймання продукції по кількості та якості від 06.01.2026 про приймання товару по видатковій накладній №1 від 03.01.2026 на суму 26310400,00грн. (т.1 а.с.17-22);

- актом №24 вхідного контролю ТМЦ та приймання продукції по кількості та якості від 16.01.2026 про приймання товару по видатковій накладній №7 від 13.01.2026 на суму 13155200,00грн. (т.1 а.с.23-26).

У відповідності до частини 1 статті 610 та пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.4 договору сторони погодили, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

Здійснивши перевірку правильності розрахунку позивача щодо нарахованих штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 1512848,00грн. та штрафу в розмірі 3946560,00грн., нарахованих на підставі пункту 7.4 договору, судова колегія вважає, що такий розрахунок виконано арифметично та методологічно правильно, а позовні вимоги заявлено обґрунтовано.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило, виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).

Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте, це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з урахуванням принципу свободи договору. Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір його сторони можуть регулювати: (1) застосування конструкції форс-мажору у своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); (2) чим підтверджується форс-мажор; (3) чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі такого договору; (4) як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі договору.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше, ніж протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (пункт 8.2 договору).

Відповідно до пункту 8.3 договору, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, в тому числі документ (сертифікат) Торгово-промислової палати України. Строк для надання відповідних документів - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.

У випадку невиконання вимог пунктів 8.2, 8.3 договору сторона, що їх не виконала, позбавляється права посилатися на обставину непереборної сили (форс-мажорну обставину), як на таку, що виключає її відповідальність (пункт 8.4 договору).

З аналізу наведених умов убачається, що: (1) сторони визначили форс-мажорні обставини як підставу для звільнення від відповідальності за неможливість виконання зобов`язання за договором; (2) у разі настання форс-мажору встановили обов`язок, строк та форму повідомлення про форс-мажор (не пізніше, ніж протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі); (3) сторони встановили обов`язкову процедуру підтвердження форс-мажору: доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, в тому числі документ (сертифікат) Торгово-промислової палати України; строк для надання відповідних документів - протягом 30 календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили; (4) сторони погодили юридичні наслідки порушення належного підтвердження форс-мажорних обставин і не дотримання встановленої договором процедури повідомлення: сторона позбавляється права посилатися на обставину непереборної сили (форс-мажорну обставину), як на таку, що виключає її відповідальність.

В контексті доводів апеляційної скарги про наявність/ відсутність підстав для часткового звільнення відповідача від відповідальності у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, судова колегія зазначає, що підпунктом 6.3.6. пункту 6.3. договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний негайно письмово інформувати покупця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов`язань за цим договором або про наявність обставин, що впливають на якість товарів, строки поставки товарів.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що листом від 28.11.2025 вих.№2811/1 (надісланого засобами електронного зв`язку 28.11.2025 о 20:22), на виконання підпункту 6.3.6. пункту 6.3. договору, відповідач, як постачальник повідомив позивача про те, що підприємство відповідача та його матеріально-технічна база (працівники, верстатний парк i робочі площі) знаходяться в місті Харків, по якому здійснюються регулярні масовані обстріли різними видами озброєння. З вересня 2025 року посилились обстріли енергетичної інфраструктури міста, тому підприємство дуже чacтo перебуває без електроенергії, що приводить до призупинення виробничого процесу, та інколи низка напруга в мережі призводить до виходу з ладу та поломок електрообладнання, що не дає змоги виконання договору в зазначений термін.

Також, відповідачем було повідомлено, що у зв`язку з істотною зміною обставин, яка унеможливлює виконання договірних зобов`язань згідно з розділом 8, останній звернувся до Торгово-промислової палати для підтвердження істотної зміни обставин за вищезазначеним договором.

У зв`язку з викладеними в листі обставинами, відповідач просив розглянути графік поставки товару: с. Угерсько, Стрийський р-н., Львівська обл.: 2 одиниці — до 18.12.2025; 2 одиниці — до 29.12.2025; 2 одиниці - до 15.01.2026 (т.1 а.с.87).

Судова колегія зауважує, що зазначений лист відповідача вих.№2811/1 від 28.11.2025, яким було повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин, хоч і направлений з дотриманням 10-денного строку, однак, з порушенням форми повідомлення.

Так, відповідно до пункту 13.9 договору будь-які повідомлення за цим договором мають юридичну силу, якщо вони викладені письмово і направлені іншій стороні на її поштову адресу рекомендованим або цінним листом або доведені до відома іншої сторони кур`єром під розписку. Поштовою адресою кожної зі сторін вважається поштова адреса, зазначена у розділі 15 цього договору або письмово повідомлена нею іншій стороні відповідно до пункту 13.7 цього договору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, лист відповідача вих.№053 від 27.08.2024 було надісланого 28.11.2025 о 20:22 саме шляхом направлення на електронну пошту, що не узгоджується з умовами пункту 13.9. договору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до пункту 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно пунктів 6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених в статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

З аналізу вказаних правових норм, а також сформованої та сталої судової практики Верховного Суду випливає, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Судова колегія зазначає, що вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Проте, матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за спірним договором №2506000000 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.06.2025.

З урахуванням викладеного, колегія суддів констатує порушення відповідачем пунктів 8.2., 8.3 договору (в частині визначеної договором процедури повідомлення про форс-мажор (недотримано форму) та надання доказів їх виникнення. Отже, з огляду на положення пункту 8.4 договору, відповідач втратив право посилатись на обставини непереборної сили як на такі, що виключають його відповідальність.

Водночас, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, та як наслідок задоволення клопотання відповідача - ТОВ "Спецтрансзапчасть" про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій, з огляду на те, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (аналогічну правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Верховний Суд у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, аналізуючи питання зменшення розміру штрафу/пені відповідно до норм статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, в тому числі з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача.

При вирішенні питання про зменшення пені та штрафу суд враховує також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Застосоване в статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Колегія суддів також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Суд зазначає, що в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 сформовано висновок про те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, що водночас мають узгоджуватись із положенням статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом відповідно до статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 7.42 постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статей 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

В контексті спірних правовідносин, судова колегія встановивши порушення відповідачем умов договору, а саме прострочення поставки товару на суму 39465600,00грн., констатує правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення пені та штрафу в загальному розмірі 5459408,00грн. (1512848,00грн. та 3946560,00грн. відповідно).

Разом з тим, вирішуючи питання про зменшення пені та штрафу у справі, що розглядається, судом враховується ступінь виконання зобов`язання боржником (постачальником - ТОВ "Спецтрансзапчасть"). Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами у справі той факт, що покупець отримав від постачальника товар відповідно до умов договору в повному обсязі на суму 39465600,00грн., що підтверджується відповідними актами №4 та №24 вхідного контролю ТМЦ та приймання продукції по кількості та якості від 06.01.2026 та від 16.01.2026 (т.1 а.с.17-22, 23-26), підписаними уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості.

Судовою колегією також враховується, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за договором в частині порушення строків поставки товару

Крім того, зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення штрафних санкцій має компенсаторний характер, і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши в тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, встановив в такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

Апеляційний господарський суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, та, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини і докази у справі, враховуючи саме компенсаційний характер неустойки, яка не може набувати ознак каральної санкції для боржника, відсутність доказів настання негативних наслідків для позивача, спричинених спірним простроченням, в тому числі у вигляді збитків, а також інтереси як боржника, так і кредитора, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 90%.

На переконання судової колегії, зазначене зменшення неустойки на 90% не порушить інтереси позивача і не стане надмірним тягарем для відповідача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). ЄСПЛ в своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З мотивів, викладених вище, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового про часткове задоволення позову. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 115284,80грн, штраф в розмірі 394656,00грн. В задоволенні позову в іншій частині слід відмовити.

Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині постанови має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

При цьому, колегія суддів враховує, що спір у даній справі виник у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом апеляційної інстанції свого права на зменшення неустойки, а не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275-277, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансзапчасть" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 20.07.2026 у справі №922/1377/26 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансзапчасть" (61089, м. Харків, пр-т. Героїв Харкова, 277, код ЄДРПОУ 38979691) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) пеню за період з 02.12.2025 по 15.01.2026 в сумі 115284,80грн, штраф в сумі 394656,00грн. та судовий збір в сумі 65512,90 грн. за подання позовної заяви.

В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Повна постанова складена 11.09.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий