Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №917/578/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Харків Справа №917/578/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Васильєв Є.О., суддя Істоміна О.А., суддя Склярук О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (вх. №1391 П/3)

на рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/578/26, ухвалене

суддею Семчук О.С. 09.06.2026 о 15 год 52 хв (повне судове рішення складено 15.06.2026)

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз"

до Фермерського господарства "Мрія"

про стягнення 143 171,23 грн збитків

ВСТАНОВИВ:

1. Стисле викладення історії справи

1.1. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз"" (далі – АТ "Полтавагаз", позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фермерського господарства "Мрія" (далі – ФГ "Мрія", відповідач) про стягнення 143 171,23 грн збитків, завданих пошкодженням газопроводу високого тиску. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на пошкодження працівником відповідача газопроводу та витік газу, що стався під час проведення сільськогосподарських робіт в межах охоронної зони об`єктів газорозподільної системи.

1.2. Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на відсутність вини підприємства у пошкодженні газопроводу. Обробіток ґрунту здійснювався на глибині 40 см, що не перевищує допустиму технічну норму 45 см, а відомості про наявність та глибину залягання газопроводу відсутні у Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав та договорі користування ділянкою, розпізнавальні знаки на місцевості також не були встановлені. Оскільки позивачем не доведено вини відповідача, протиправності його дій та причинного зв`язку між ними і завданою шкодою, як того вимагає стаття 1166 Цивільного кодексу України, підстави для відшкодування збитків відсутні.

1.3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.06.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що газопровід є джерелом підвищеної небезпеки, а відповідальність за статтею 1188 ЦК України за шкоду від взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки настає лише за доведеної протиправності, вини та причинного зв`язку. Позивач порушив пункт 7.18 ДБН В.2.5-20:2018, проклавши газопровід на глибині 0,45 м замість нормативного 1 м, та не довів позначення охоронної зони табличками і внесення обмежень до земельного кадастру, тому обізнаність і вина відповідача не встановлені. За відсутності складу цивільного правопорушення підстави для задоволення позову відсутні.

2. Узагальнені доводи апеляційної скарги та межі апеляційного перегляду справи

2.1. Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, АТ "Полтавагаз" 26.06.2026 звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 09.06.2026 у справі №917/578/26 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, стягнути з відповідача на користь позивача 143 171,23 грн збитків та судові витрати.

2.2. Доводи апеляційної скарги АТ "Полтавагаз" в узагальненому вигляді зводяться до такого:

2.2.1. судом першої інстанції не враховано вимоги пункту 6 глави 4 розділу III Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 (далі – Кодекс ГРС), а також норм Закону України "Про Державний земельний кадастр", Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Земельного кодексу України, згідно з якими саме на розробника документації із землеустрою, власника чи користувача земельної ділянки покладається обов`язок з виготовлення технічної документації та внесення відомостей про обмеження до Державного земельного кадастру, а не на оператора газорозподільної системи;

2.2.2. судом першої інстанції не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.02.2026 у справі №686/12124/25 (сама лише відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей про обмеження не свідчить про те, що вони не є чинними), від 21.11.2024 у справі №922/5426/23 та від 11.01.2024 у справі №587/1490/21 (введення газопроводу в експлуатацію задовго до набуття відповідачем права на земельну ділянку не звільняє останнього від обов`язку з`ясування наявних обмежень), що є порушенням частини четвертої статті 236 ГПК України;

2.2.3. судом першої інстанції залишено без оцінки пояснення керівника ФГ "Мрія" ОСОБА_1 , надані в судовому засіданні 02.06.2026, якими, на переконання апелянта, підтверджено обізнаність відповідача про проходження газопроводу на земельній ділянці, де проводилися сільськогосподарські роботи;

2.2.4. вимоги пункту 7.18 ДБН В.2.5-20:2018 щодо глибини прокладання не менше 1 м набули чинності лише 01.07.2019, тобто значно пізніше дати введення газопроводу в експлуатацію (28.07.2001), а тому не можуть застосовуватися до газопроводу, збудованого та прийнятого в експлуатацію відповідно до вимог, чинних на час його будівництва (БНіП 2.07.08-87); а тому висновок суду першої інстанції про порушення позивачем нормативної глибини прокладання газопроводу (0,45 м) є помилковим;

2.2.5. позивач здійснював належний контроль технічного стану газопроводу, зокрема, вів Журнал реєстрації результатів технічного огляду (обходу) трас розподільних газопроводів і вводів, виконав свій обов`язок з позначення траси газопроводу що, на думку апелянта, спростовує висновок суду першої інстанції про недотримання позивачем відповідних вимог.

2.3. Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки під час апеляційного перегляду не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами доводів скарги, підстави для виходу за межі доводів апеляційної скарги в порядку частини четвертої статті 269 ГПК України відсутні.

3. Позиція інших учасників справи

3.1. У відзиві на апеляційну скаргу від 24.07.2026 Фермерське господарство "Мрія" заперечило проти доводів апелянта, зазначивши таке:

3.1.1. обов`язок вживати заходів з охорони охоронних зон газопроводу та вносити відповідні обмеження до Державного земельного кадастру покладено на оператора ГРМ і власників (користувачів) земельної ділянки (стаття 11 Закону України "Про трубопровідний транспорт", стаття 73 Земельного кодексу України, пункт 4 глави 3 розділу 4 Основних правил технічної експлуатації газорозподільної системи); АТ "Полтавагаз", маючи інформацію про проходження газопроводу, не було обмежене у зверненні до кадастру за статтею 28 Закону України "Про державний земельний кадастр", однак цим правом не скористалося;

3.1.2. позивачем не доведено наявності на спірній ділянці інформаційних табличок-покажчиків відповідно до пункту 7.23 ДБН В.2.5-20-2001, а надані фотоматеріали та акт про ліквідацію аварії не підтверджують їх розташування саме на місці пошкодження;

3.1.3. фактична глибина залягання газопроводу (0,4 м) не відповідає нормативній вимозі пункту 7.18 ДБН В.2.5-20-2018 (не менше 1 м під орними землями), що свідчить про порушення саме зі сторони позивача;

3.1.4. позивачем не доведено належними та допустимими доказами обізнаність відповідача про проходження газопроводу та причинно-наслідковий зв`язок з огляду на невідповідну нормативам глибину залягання;

3.1.5. за застосованим судом першої інстанції стандартом "вірогідності доказів" позивачем не доведено ні вини відповідача, ні належного виконання самим позивачем обов`язку з попереджувальних заходів безаварійної експлуатації.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції

4.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026 в порядку, регламентованому статтею 32 ГПК України, визначено склад суду у справі: головуючий (суддя-доповідач) Васильєв Є.О., суддя Істоміна О.А., суддя Склярук О.І.

4.2. За наслідками перевірки форми та змісту апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору у встановленому законом розмірі;

4.3. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відкрито апеляційне провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи в суді апеляційної інстанції в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

4.4. ФГ "Мрія" 24.07.2026 через систему "Електронний суд" подано відзив на апеляційну скаргу, зміст якого викладено у пункті 3 цієї постанови.

4.5. АТ "Полтавагаз" 29.07.2026 подано додаткові пояснення, в яких позивач заперечує проти доводів відзиву ФГ "Мрія" на апеляційну скаргу з підстав, аналогічних викладеним в апеляційній скарзі.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

5.1. Позивач експлуатує підземний газопровід високого тиску Мехедівка — с. Безсали, Лохвицького р-ну, ПК00+ПК48+19,4 який прокладено, в тому числі, й через земельну ділянку з кадастровим номером 5322680400:00:004:0184. Зазначений газопровід введено в експлуатацію 18 червня 2001 року (а.с. 54).

Газопровід високого тиску Мехедівка — с. Безсали, Лохвицького р-ну, ПК00+ПК48+19,4 побудований: кооперативом "Трубопроводстрій", м. Лохвиця, проєкт 1990 р, має робочий тиск – 12 кг/см, Довжину: 4819,4 м та діаметр труб: Ш127Ч4,0 мм. Відповідно до будівельного паспорту газопроводу Розділ IV "Перевірка глибини закладення газопроводу, ухилів, постелі устрою футлярів, колодязів, коверів" не містить конкретних числових значень глибини конкретних цифр глибини траншеї (а.с. 73-74).

Земельна ділянка з кадастровим номером 5322680400:00:004:0184 розташована на території Безсалівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить на праві власності Демянчуку В.В. та перебуває в оренді ТОВ "Харківецьке". Обробіток цієї ділянки ФГ "Мрія" здійснювало на підставі договору обміну правами користування земельними ділянками від 01.10.2024, укладеного з ТОВ "Харківецьке" (а.с. 108-111).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0000566642026 від 06.04.2026 (а.с. 112-117) щодо зазначеної земельної ділянки відомості про обмеження у її використанні (охоронну зону об`єкта газорозподільної системи) не зареєстровано; кадастровий план ділянки не містить позначень про наявність газопроводу чи встановленої навколо нього охоронної зони.

5.2. Під час проведення сільськогосподарських робіт 17.11.2025 на зазначеній земельній ділянці трактористом ФГ "Мрія" Панченком І.І. при виконанні основного обробітку ґрунту глибокорозпушуючим агрегатом на базі трактора CLAAS 850 Axion пошкоджено підземний підвідний газопровід високого тиску діаметром 120 мм, що спричинило витік природного газу.

Працівниками Лохвицького УЕГС – головним інженером Лохвицького УЕГС Горошком С.Б., начальником СПГ Лохвицького УЕГС Гриньком О.С., юрисконсультом Лохвицького УЕГС Векленко Л.М., у присутності засновника ФГ "Мрія" ОСОБА_2 складений Акт про ліквідацію аварії на газопроводі високого тиску від 17.11.2025, в якому зазначено про те, що охоронній зоні об`єктів газорозподільної системи між селами Безсали та Мехедівка Миргородського району Полтавської області тиск газу в газопроводі 1,2 кгс/смІ; матеріал газопроводу – сталь; захисний потенціал у місці аварії 0,8 В; характер пошкодження – один отвір розміром 47 мм на 85 мм; тривалість витоку газу – 30 хвилин; глибина рихлення ґрунту глибокорозпушуючим агрегатом – 45 см. Для локалізації і ліквідації аварійної ситуації було проведено такі заходи: припинено газопостачання на підвідному газопроводі високого тиску до с. Мехедівка та ГРС с. Безсали. Акт підписаний присутніми особами без зауважень (а.с. 9-15).

5.3. Внаслідок аварії було припинено газопостачання споживачам населених пунктів с. Мехедівка, с. Бербениці Миргородського (Лохвицького) району та с. Богодарівка Лубенського (Чорнухинського) району.

Працівниками АТ "Полтавагаз" 18.11.2025 проведено роботи з ліквідації наслідків аварії та відновлення газопостачання 146 споживачам (33 – с. Мехедівка, 69 – с. Богодарівка, 44 – с. Бербениці), про що складено відповідні акти відновлення газопостачання (а.с. 16-53).

5.4. АТ "Полтавагаз" складено Акт №1/54 приймання виконаних підрядних робіт від 18.11.2025 та виставлено ФГ "Мрія" рахунок №1 від 18.11.2025 на суму 32 280,24 грн за виконання робіт з ліквідації аварії (а.с. 62, 63). Крім того, на підставі пункту 7 глави 4 розділу IX Кодексу ГРС позивачем нараховано вартість втраченого природного газу в обсязі 4,436 м. куб. на суму 110 890,99 грн (а.с. 67), рахунок за яким (№ У0000000526 від 17.11.2025 (а.с. 68) направлено відповідачу. Загальний розмір нарахованих та незадоволених у добровільному порядку збитків склав 143 171,23 грн, з яких 110 890,99 грн вартість втраченого природного газу при аварійній ситуації через пошкодження газопроводу високого тиску; 32 280,24 грн - вартість виконаних робіт по заміні ділянки пошкодженого газопроводу.

Листом від 26.11.2025 №54.1/14707 (а.с. 58, 59) позивач направив відповідачу для підписання договір підряду №44 від 18.11.2025, Акт №1/54 та рахунок на оплату, які повернуті не були, оплата за ними не здійснена.

Позивач 15.01.2026 направив відповідачу вимогу про відшкодування збитків (а.с. 70, 71), яку відповідач листом №4 від 23.01.2026 (а.с. 72) відхилив, претензій щодо сплати збитків на проведення аварійно-відновлювальних робіт та відшкодування вартості втраченого природного газу не визнав, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

5.5. В обґрунтування позову позивач зазначає, що вказані збитки нанесені відповідачем в результаті порушення правил Кодексу ГРС та Правил безпеки системи газопостачання при проведенні робіт в охоронній зоні об`єктів ГРМ:

– на земельній ділянці встановлені орієнтовні стовбчики, якими відмічено місце знаходження газопроводу високого тиску (надано фотодокази);

– згідно з пунктом 6 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРС сільськогосподарські роботи в охоронних зонах проводяться власниками, орендарями земельних ділянок, землевласниками та землекористувачами з попереднім повідомленням про їх початок Оператора ГРМ;

– для виконання сільськогосподарських робіт, що входить до охоронних зон, відповідач зобов`язаний був попередньо звернутися до позивача, як оператора ГРМ, для отримання відповідного письмового погодження та керуватись порядком проведення сільськогосподарських робіт та умов їх виконання з урахуванням вимог зазначеного письмового погодження оператора ГРМ;

– відповідач перед виконанням робіт не перевірив земельну ділянку на наявність охоронних зон об`єктів ГРМ для дотримання встановлених обмежень та отримання письмового погодження оператора ГРМ, що мало містити вимоги та умови, обов`язкові при виконанні відповідних робіт;

– окрім обов`язку відповідача отримати письмове погодження оператора ГРМ на виконання робіт в охоронній зоні газопроводу, працівник відповідача перед початком виконання робіт повинен був отримати інструктаж представника оператора ГРМ з інформацією про місцезнаходження газопроводу, можливих аварійних ситуацій і дій при їх виникненні;

– вимоги відповідачем не дотримані, так як його працівник 17.11.2025 приступив до виконання сільськогосподарських робіт без дотримання відповідного погодження оператора ГРМ, яке містило б обов`язкові для виконавців вимоги та умови щодо проведення таких робіт для запобігання пошкодженню газопроводу, що в свою чергу призвело до заподіяння шкоди.

Позивач вказує, що при виконанні робіт з ліквідації аварійної ситуації, нарахуванні об`ємів витоку (втрат) природного газу при аварійній ситуації, складанні рахунків та актів - розрахунків АТ "Полтавагаз" діяло у спосіб та порядок, які встановлені Законом України "Про ринок природного газу", Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем".

5.6. Відповідач, своєї вини у спричиненні аварії не визнає, зокрема зазначає, що вину працівника відповідача у пошкодженні газопроводу не доведено, оскільки під час проведення сільськогосподарських робіт у полі він проводив розпушення ґрунту на дозволеній глибині 40 см (на якій не може бути розміщено газопроводу), не бачив розпізнавальних знаків, які забороняють ведення робіт в охоронній зоні газопроводу.

Відповідач вказує, що обов`язок щодо попереднього повідомлення оператора ГРМ про початок проведення сільськогосподарських робіт виникає у землекористувача лише за умов, коли він знав, повинен був знати або принаймні мав можливість дізнатися про наявність прокладеного газопроводу на земельній ділянці, яка підлягає обробці. Ні у Державному земельному кадастрі, ні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ні в договорі обміну правами користування земельними ділянками не було зазначено відомостей про наявність на земельній ділянці будь-яких об`єктів газорозподільної системи.

Відповідач також посилається на норми ДБН В.2.5.-20:2018, які встановлюють, що глибину прокладання газопроводів слід приймати для сталевих газопроводів не менше ніж 0,8 м до верху газопроводів або футлярів. Допускається приймати глибину прокладання до 0,6 м в місцях, де виключається рух транспорту. При прокладанні по ораних та зрошуваних землях рекомендується глибину прокладання приймати не менше ніж 1 м до верху газопроводів (абз. 1, 3 п. 7.18), а позивачем не надано доказів на підтвердження того, що глибина закладення газопроводу в районі пошкодження складала більше 45 см та на самому полі, де провадились сільськогосподарські роботи і відбулося пошкодження газопроводу, на момент пошкодження були наявні покажчики газопроводу.

6. Позиція суду апеляційної інстанції

6.1. Відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з угод або внаслідок заподіяння шкоди, що передбачено статтею 11 ЦК України.

Згідно з приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

6.2. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.

Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

6.3. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

За загальним правилом відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

В спорах про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищеної небезпеки, право потерпілої особи на відшкодування завданих збитків реалізовується нею на власний розсуд, шляхом пред`явлення позову безпосередньо до винної особи або до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди.

Положеннями статті 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

6.4. Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об`єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей.

Для відшкодування шкоди володільцем джерела підвищеної небезпеки за правилами статті 1187 ЦК України визначальним є те, що відповідні потенційні шкідливі властивості такого джерела проявились і призвели до завдання шкоди іншим особам. Зобов`язання про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі №214/7462/20 (провадження №61-21130сво21)).

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

6.5. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2018 у справі №908/1108/17 вказано, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України.

Закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. … відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №345/3335/17 (провадження №61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі №742/637/19 (провадження №61-320св20), від 26 квітня 2022 року у справі №184/1461/20-ц (провадження №61-14226св21) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року у справі №208/4598/21).

6.6. Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 №329, Кодексом газорозподільних систем України, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс ГРС), Правилами безпеки систем газопостачання, що затверджені наказом Міністерства вугільної енергетики та вугільної промисловості від 15.05.2015 №285 (далі за текстом Правила БСГ) та іншими нормативно-правовими актами в сфері розподілу природного газу.

За змістом пункту 17 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 38 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи зобов`язаний вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи.

Позивач в даній справі є оператором газорозподільної системи, який зобов`язаний вживати заходів з безпеки постачання природного газу, безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи у межах Полтавської області, в зоні ліцензійної діяльності.

Відповідно до пунктів 1 та 4 глави 1 розділу 3 Кодексу газорозподільної системи експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно оператори газорозподільних систем. У разі виникнення аварійної ситуації оператор газорозподільної системи зобов`язаний вжити необхідних заходів, спрямованих на відновлення належної роботи газорозподільної системи.

Відповідно до пункту 1 глави 4 розділу III Кодексу ГРС охоронна зона об`єктів ГРМ поширюється на газопроводи з надлишковим тиском природного газу не більше 1,2 МПа, ГРП, ШРП, вузли обліку природного газу, засоби захисту газопроводів від електрохімічної корозії, споруди і пристрої на газопроводах, розпізнавальні та сигнальні знаки місцезнаходження газопроводів і споруд на них, за виключенням внутрішньобудинкових газових мереж.

Оператори ГРМ мають право на отримання відповідно до чинного законодавства від органів, що здійснюють ведення державного земельного кадастру, державну реєстрацію прав на нерухоме чи інше майно, інформації про власників, користувачів об`єктів нерухомого та іншого майна, кадастрові номери земельних ділянок, розташованих у межах охоронних зон об`єктів ГРМ.

Охоронні зони об`єктів ГРМ зазначаються в документації із землеустрою з дати надання земельної ділянки для будівництва об`єкта ГРМ.

Власники або користувачі земельної ділянки, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, Оператори ГРМ вживають заходів щодо охорони земель та дотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон об`єктів ГРМ.

Земельні ділянки, що входять до охоронних зон, використовуються власниками, орендарями земельних ділянок, землевласниками та землекористувачами з обов`язковим дотриманням вимог цього Кодексу.

Сільськогосподарські роботи в охоронних зонах проводяться власниками, орендарями земельних ділянок, землевласниками та землекористувачами з попереднім повідомленням про їх початок Оператора ГРМ.

6.7. За п 1.4. Правил БСГ технічний стан газопроводів (підземних, надземних, наземних та ввідних) і споруд на них повинен систематично контролюватись власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) шляхом проведення комплексного технічного огляду (обходу) трас газопроводів, технічного обстеження, в тому числі комплексне приладове обстеження (далі – КПО), вимірювання захисних потенціалів і перевірки ефективності роботи засобів ЕХЗ. При виконанні технічного обстеження, в тому числі КПО, підземних сталевих, поліетиленових газопроводів та наземних і надземних газопроводів необхідно: визначати місцезнаходження і глибину закладання газопроводу (тільки для підземних); визначати герметичність газопроводу; здійснювати обстеження газопроводів на наявність корозії; визначати стан захисного ізоляційного покриття та електропотенціалу для підземних сталевих газопроводів; визначати якість зварних з`єднань (за необхідності) п. 1.16 Правил БСГ)

Відповідно до п.1.17. Правил БСГ КПО підземних сталевих газопроводів необхідно здійснювати: вперше – через рік після введення в експлуатацію; не рідше ніж один раз на 5 років при тривалості експлуатації до 25 років для таких, що знаходяться в задовільному технічному стані та нормальних геологічно-корозійних умовах; не рідше ніж один раз на 3 роки при експлуатації понад 25 років для таких, що знаходяться в задовільному технічному стані та нормальних геологічно-корозійних умовах; не рідше ніж один раз на рік при тривалості експлуатації понад 25 років для таких, що знаходяться у складних геологічно-корозійних умовах (сейсмічність понад 6 балів, підроблювані території), мають захисне покриття типу "нормальне", включені до плану капітального ремонту або заміни.

Аналогічні положення викладено в Наказі Міністерства енергетики України від 21.10.2024 №402 "Про затвердження Правил технічної експлуатації систем газопостачання" (зареєстровано в Мін`юсті 29.11.2024 за №1816/43161, набрав чинності 20.02.2025, зі змінами від 30.05.2025 №219).

6.8. Вирішуючи спір суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт пошкодження газопроводу працівником відповідача та розмір завданої шкоди (143 171,23 грн) є встановленими й сторонами не оспорюються. Водночас сама лише наявність шкоди не є достатньою підставою для покладення відповідальності на відповідача за відсутності доведеної протиправності його поведінки та вини.

Абзацем 3 пункту 7.18 ДБН В.2.5.-20:2018, на які посилається відповідач, встановлено норми глибини прокладання газопроводів. Зокрема, встановлено, що при прокладанні по ораних та зрошуваних землях рекомендується глибину прокладання приймати не менше ніж 1 м до верху газопроводів. Водночас апеляційний господарський суд погоджується з доводами позивача про те, що на момент введення в експлуатацію газопроводу високого тиску 28.07.2001 діяли інші будівельні норми – БНіП 2.04.08-87.

У пункті 4.17 БНіП 2.04.08-87 було визначено глибину закладання, матеріали та безпечні відстані до будівель і комунікацій на час прокладання спірного газопроводу глибину прокладання газопроводів слід приймати не менше 0,8 м до верху газопроводу або футляра. У місцях, де не передбачається рух транспорту, глибину прокладання газопроводів допускається зменшувати до 0,6 м. Отже, розміщення газопроводу на глибині менше ніж 0,6 метри не відповідає також БНіП 2.04.08-87, які були чинними на дату введення газопроводу в експлуатацію.

Посилання господарського суду першої інстанції на ДБН В.2.5.-20:2018 замість БНіП 2.04.08-87 не спростовує правильних по суті висновків суду першої інстанції, оскільки жодні з наведених будівельних норм не дозволяли улаштування газопроводів у місцях, де не передбачається рух транспорту, на глибині менше 0,6 м.

6.9. Оцінюючи наявні у справі докази на предмет їхньої належності та допустимості апеляційний господарський суд звертається до положень глави 5 "Докази та доказування" ГПК України. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

6.10. Додані позивачем до позовної заяви змонтовані у файлі "Фотографії орієнтовного стовпчика.pdf" в форматі pdf фотознімки стовпчиків "обережно газ" (а.с. 14, 14-зворот, 15, 15-зворот) не містять жодних ідентифікуючих ознак, які б дозволяли визначити місце розташування (координати) цих стовпчиків на місцевості по відношенню до меж земельної ділянки з кадастровим номером 5322680400:00:004:0184, інформацію про глибину залягання газопроводу, так само неможливо встановити чи зображений на чотирьох знімках один і той самий стовпчик або різні стовпчики. Розміщені у файлі знімки датовані 17.11.2025 о 13:15 та о 13:16 та не містять характерної позначки "Redmi Note 10S", що міститься на фотознімках із зображенням пошкоджень газопроводу зробленим 17.11.2025 о 13:10, о 13:09, об 11:52 (а.с. 11-13). Крім того, стовпчики відсутні на відеофайлі, наданому позивачем в якості доказу у справі "копія відеодоказу пошкодження газопроводу.mp4".

Наведені властивості доказів, що змонтовані у файлі "Фотографії орієнтовного стовпчика.pdf" в форматі pdf, не дозволяють віднести ці докази до предмету доказування у цій справі щодо пошкодження газопроводу у межах земельної ділянки з кадастровим номером 5322680400:00:004:0184, отже ці докази суд визнає неналежними.

Отже, матеріали справи не містять доказів того, що охоронна зона підземного газопроводу на земельній ділянці ділянки з кадастровим номером 5322680400:00:004:0184 була позначена відповідними табличками-покажчиками, а надані позивачем фотознімки стовпчиків з написом "обережно газ" не дозволяють ідентифікувати їх розташування саме на цій ділянці. В акті про ліквідацію аварії від 17.11.2025 відповідні позначки також відсутні. За даними Держземкадастру, обмеження у використанні спірної земельної ділянки не зареєстровані, а кадастровий план не містить позначень про газопровід чи охоронну зону — АТ "Полтавагаз" не подало відповідних відомостей. Доказів обізнаності відповідача про наявність охоронної зони та відповідних обмежень матеріали справи не містять — а обов`язок відображати такі обмеження в землевпорядній документації й забезпечувати попереджувальні заходи безаварійної експлуатації покладено законом (Кодекс газорозподільних систем) саме на оператора ГРМ, а не на землекористувача.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що саме на позивача як оператора ГРМ покладено обов`язок регулярно оглядати трасу і своєчасно виявляти відхилення від проектних параметрів (зокрема, якщо глибина з часом змінилася через ерозію ґрунту, оранку, тощо). Матеріалами справи (а.с. 9) підтверджено, що фактична глибина залягання газопроводу в місці пошкодження становила 0,45 м, що є майже вдвічі менше нормативної вимоги, встановленої відповідними будівельними нормами, а тому доводи апелянта про застосовність ДБН лише на дату будівництва газопроводу не спростовують обов`язку АТ "Полтавагаз" щодо підтримання газопроводу у належному технічному стані на момент виникнення спірних правовідносин у 2025 році. Наявність Журналу реєстрації результатів технічного огляду (обходу) трас газопроводів (а.с. 55-57) підтверджує лише факт проведення таких оглядів, але не спростовує встановленої судом першої інстанції обставини щодо фактичної глибини залягання газопроводу, яка не відповідає нормативним вимогам, та факту невиконання оператором ГРМ положень пункту 4 глави 1 розділу III Кодексу ГРС.

Оскільки позивач не довів неправомірності дій відповідача – зокрема, не підтвердив факту обізнаності останнього щодо меж охоронної зони земельної ділянки, що є одним з обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення поряд із причинним зв`язком між протиправною поведінкою і шкодою та виною, – а також не довів дотримання ним самим нормативних вимог щодо прокладання підземного газопроводу на орних землях, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

6.11. Щодо доводу апелянта, викладеного у пункті 2.2.1 цієї постанови, суд виходить з того Пунктом 6 глави 4 розділу III Кодексу ГРС дійсно передбачено обов`язок землекористувача повідомляти оператора ГРМ про проведення сільськогосподарських робіт в охоронних зонах. Проте цей обов`язок виникає лише за умови, що землекористувач знав, повинен був знати або мав можливість дізнатися про наявність газопроводу на земельній ділянці. Матеріалами справи підтверджено, що відомості про газопровід та його охоронну зону відсутні як у Державному земельному кадастрі, так і в документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки, а тому апелянтом не спростовано висновку суду першої інстанції про недоведеність обізнаності відповідача. Посилання апелянта на те, що обов`язок з внесення таких відомостей покладається на розробників документації із землеустрою, а не на позивача, не звільняє позивача, як оператора ГРМ та особу, відповідальну за безаварійну експлуатацію газорозподільної системи, від обов`язку доведення факту обізнаності відповідача про наявність обмежень.

Щодо доводу, викладеного у пункті 2.2.2 цієї постанови, то висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 25.02.2026 у справі №686/12124/25, від 21.11.2024 у справі №922/5426/23 та від 11.01.2024 у справі №587/1490/21 не є релевантними, оскільки обставини справ, на які посилається апелянт не є тотожними обставинам цієї справи. У цій справі, на відміну від наведених апелянтом справ, матеріали не містять доказів (проектної документації, погоджень землевпорядника щодо інженерно-технічних мереж, актів обстеження тощо), які б підтверджували, що відповідач фактично знав або мав реальну можливість дізнатися про наявність газопроводу саме на цій земельній ділянці до початку проведення робіт. Наведена апелянтом практика Верховного Суду не встановлює презумпції обізнаності землекористувача про наявність підземних комунікацій за відсутності будь-яких відомостей про них у відкритих реєстрах та відповідних позначень (табличок- покажчиків).

Доводи апелянта, що про обізнаність відповідача щодо проходження газопроводу, оскільки керівник ФГ "Мрія" ОСОБА_1 в судовому засіданні від 02.06.2026 підтвердила факт їх обізнаності про проходження на земельних ділянках де проводилися сільськогосподарські роботи газопроводу є необґрунтованими та спростовуються протоколом та технічним записом вказаного судового засідання, відповідно до яких ОСОБА_1 не брала участь у цьому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують по суті висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

7. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

7.1. Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.2. Під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Полтавської області від 09.06.2026 у справі №917/578/26 доводи апеляційної скарги позивача АТ "Полтавагаз" не знайшли свого підтвердження. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

7.3. З огляду на викладене Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення Господарського суду Полтавської області від 09.06.2026 – без змін.

8. Щодо судових витрат

8.1. Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює рішення суду першої інстанції та не ухвалює нового рішення, новий розподіл судових витрат, понесених сторонами у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

8.2. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, за наслідками залишення апеляційної скарги без задоволення покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись статтями 269, 270, пунктом 1 частини першої статті 275, статтями 276, 281 – 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 09.06.2026 у справі №917/578/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови в порядку та у випадках, що передбачені статтями 286 – 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 10.09.2026.

Головуючий суддя Є.О. Васильєв

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.І. Склярук