Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №642/4878/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

11 вересня 2026 року

Справа № 642/4878/26

Провадження № 2/642/2180/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

11 вересня 2026 року Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Грінчук О.П.,

за участю секретаря - Панової М.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з виликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Холодногірського районного суду м.Харкова із позовом, в якому просив визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позову позивачем зазначено, що він є наймачем кв. АДРЕСА_2 , на підставі ст. 106 ЖК України, у зв`язку зі смертю попереднього наймача, його батька. Відповідач у справі є сином позивача, та його місце проживання зареєстровано за вказаною адресою. В той час, відповідач фактично ніколи не проживав у зазначеній квартирі. Ще у 2004 році син разом з матір`ю виїхав за кордон, після чого зв`язок між ними втрачений, його місцезнаходження позивачу невідомо. Також позивач вказав, що у зв`язку з наявною реєстрацією місця проживання відповідача, на останнього продовжують нараховуватись комунальні послуги, які ним не сплачуються та борг по яким підлягає сплаті позивачем. Крім цього, відповідач не несе витрат на утримання майна, не цікавиться таким майном. На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 24.06.2026 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

20.07.2026 до суду надійшли письмові пояснення від представника Департамент реєстрації ХМР, відповідно до яких зазначено, що підставою зняття особи з реєстрації є рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а тому не потребує додаткового зобов`язання в резолютивній частині рішення щодо відповідного суб`єкта реєстраційних дій.

Ухвалою суду від 21.07.2026 за клопотанням позивача витребувано ГУ ДМС України в Харківській обл. інформацію щодо оформлення паспорту громадянина України на відповідача, та із КНП «Міська поліклініка №24» ХМР інформацію про перебування на медичному обліку відповідача.

Витребувана судом інформація надійшла до суду 12.08.2026 та 18.08.2026.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, представник надала заяву про проведення судового засідання без їх участі, позовні вимоги підтримують, проти заочного рішення не заперечують.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, в тому числі, шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини неявки суду невідомо, заяв чи клопотань до суду не подавав, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, просив слухати справу у його відсутність.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, ухвалив вважати можливим слухати справу за відсутності відповідача у порядку заочного розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у м. Харкові ради Харківської області №38 від 01.02.2005, вирішено внести зміни до Договору найму житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , а саме у зв`язку зі смертю наймача гр. ОСОБА_3 , на підставі ст. 106 ЖК України, визнати сина померлого гр. - ОСОБА_1 наймачем цієї квартири.

З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 08.05.2026 вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 27.12.1989, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із 22.09.2004.

Відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , батьком якого зазначений ОСОБА_1 .

Факт не проживання відповідача у квартирі підтверджується актом мешканців будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , від 28.05.2026, згідно з яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , не проживає за місцем реєстрації та ніколи в цій квартирі не проживав, особисті речі ОСОБА_2 відсутні.

Довідкою головного спеціаліста відділу реєстрації місця проживання Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації ХМР Абалдової О.С. від 15.05.2026 №11-000618-2026 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про заняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують належність житла особі на праві приватної власності.

З відповіді директора КНП «Міська поліклініка №24» №804/0/520-26 від 14.08.2026, на виконання ухвали суду про витребування доказів, встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, з лікарями КНП «Міська поліклініка №24» ХМР не укладав, за медичною допомогою не звертався.

З відповіді першого заступника начальника ГУ ДМС України у Харківській обл. №6301.4.1-19403/63.2-26 від 04.08.2026, на виконання ухвали суду про витребування доказів, встановлено, що за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління Міграційними процесами Державної міграційної служби України та обліками ГУ ДМС у Харківській обл. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспортом громадянина України та паспортом громадянина України дла виїзду за кордон не документувався. За обліками відділів з питань тимчасового/постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Харківській обл. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не значиться. За обліками ГУ ДМС у Харківській обл. на осіб, які звертались з питання набуття/припинення громадянства України, не значиться. Рішення щодо оформлення набуття громадянства України стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ГУ ДМС у Харківській обл. не приймалось, довідка про реєстрацію особи громадянином України не видавалась.

Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі ст. 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Відповідно до ст. 64 ЖК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до ст. 65 ЖК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися як члени сім`ї наймача в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 71 ЖК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.

Відповідно до ст. 72 ЖК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться у судовому порядку. Статтею 71 ЖК України такі строки встановлені у шість місяців.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Так, при вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності.

Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів.

При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого жилого приміщення.

У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.

Стаття 8 Конвенції гарантує кожній особі право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Пункт 2 статті 8 Конвенції визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine») від 02.12.2010 року, поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

За правилами доказування, визначеними ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, при викладених вище обставинах, судом установлено, що відповідач не проживає у зазначеній вище спірній квартирі близько 20 років і не несе витрат на її утримання. Доказів, які б підтверджували фактичне користування відповідачем спірною квартирою, зокрема, що у спірній квартирі є його речі, є кімната, якою він користується, що він несе витрати на утримання спірної квартири як користувач, що він не втратив інтересу до спірної квартири чи про те, що він періодично навідувався за місцем своєї реєстрації, матеріали справи не містять.

При цьому, суд зазначає, що сам факт реєстрації у спірній квартирі відповідача не може свідчити про зв`язок із вказаним житлом. Його відсутність протягом такого тривалого часу свідчить про відсутність достатніх та триваючих зв`язків із спірним житлом.

Наявність реєстрації відповідача впливає на права відповідача. З цих підстав, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

За таких обставин, позовна вимога щодо зняття відповідача з реєстраційного обліку є безпідставною і задоволенню не підлягає, оскільки сам факт наявності судового рішення про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є підставою для зняття такої особи з реєстрації.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 5-7, 10-12 , 76-83, 141, 247, 258, 259, 265, 280, 354ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 11.09.2026.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради, 61003, м. Харків, м-н Павлівський, 4, код ЄДРПОУ 40214227;

Третя особа - Харківська міська рада, 61000, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243.

Головуючий