Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №913/374/24 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Харків Справа № 913/374/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О., при секретарі судового засідання Курило Є.П., розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.1679 Л) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 30.07.2026 за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню у справі №913/374/24

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», м. Київ,

до першого відповідача Селянського фермерського господарства «Моноліт», м. Сватове Луганської області,

до другого відповідача ОСОБА_1 , м. Сватове Луганської області,

про стягнення 1 607 607 грн 17 коп.

Представники сторін згідно з протоколом судового засідання

ВСТАНОВИВ:

10.03.2025 ОСОБА_1 подав через систему «Електронний суд» заяву про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, у якій просить:

- до розгляду цієї заяви зупинити виконання за виконавчими документами, які вказані в п. п. 2, 3 резолютивної частини цього документу;

- наказ Господарського суду Луганської області від 16.01.2025 у справі № 913/374/24, де стягувачем вказано Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», а боржником ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитом у сумі 1160 092,76грн та за процентами за користування кредитом у сумі 161 147,65грн визнати таким, що не підлягає виконанню повністю;

- наказ Господарського суду Луганської області від 16.01.2025 у справі № 913/374/24, де стягувачем вказано Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», а боржником ОСОБА_1 щодо стягнення судового збору в сумі 7927,43грн визнати таким, що не підлягає виконанню повністю.

Крім того, заявник просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 10471 грн. 11 коп. (фіксований розмір за підготовку заяви та збір доказів) та витрати, які очікує понести у зв`язку з розглядом у суді першої інстанції (6980 грн 74 коп.), проте остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу буде визначено на підставі акту про надання послуг, який буде складено за результатами надання правничої допомоги у суді першої інстанції.

Заявник обґрунтовує заяву тим, що суд видав накази помилково в порушення вимог ГПК України, оскільки повний текст рішення було складено 26.12.2024, останній день подання апеляційної скарги – 15.01.2025 включно, проте 14.01.2025 та 15.01.2025 позивач та другий відповідач подали до Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги на рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024. Отже станом на дату видачі судом відповідних наказів 16.01.2025 рішення суду не набрало законної сили.

Господарський суд Луганської області (суддя І. Голенко) ухвалою від 30.07.2026 (повне судове рішення складено та підписано 03.08.2026) заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню від 10.03.2025 б/н залишив без задоволення.

Мотивуючи постановлену ухвалу суд першої інстанції зазначив, що на час винесення наказів 16.01.2025 Господарський суд Луганської області не був обізнаний про наявність апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції та отримав інформацію про їх надходження лише 20.01.2025, що підтверджується листом від 06.03.2025 № 01-04-106/25 та наразі є рішення суду про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, яке набрало законної сили, а відповідні накази суду підлягають виконанню з урахуванням постанови суду касаційної інстанції від 09.07.2026 у цій справі. Враховуючи зазначене, суд не встановивши порушення прав та інтересів заявника, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви. Також, суд зазначив, що питання про зупинення виконання за виконавчими документами, які вказані в п. п. 2, 3 резолютивної частини заяви вже було розглянуто судом та відмовлено у задоволені в цій частині, оскільки 28.02.2025 винесено постанови про зупинення виконавчих проваджень № 77325617 та № 77325584 (ухвала Господарського суду Луганської області від 29.09.2025).

ОСОБА_1 , не погоджуючись з постановленою ухвалою, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить: ухвалу Господарського суду Луганської області від 30.07.2026 у справі № 913/374/24 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким: 1) наказ Господарського суду Луганської області від 16.01.2025 у справі № 913/374/24, де стягувачем вказано Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", а Боржником ОСОБА_1 , щодо стягнення заборгованості за кредитом у сумі 1 160 092,76 грн та за процентами за користування кредитом у сумі 161 147,65 грн, визнати таким, що не підлягає виконанню повністю; 2)наказ Господарського суду Луганської області від 16.01.2025 у справі № 913/374/24, де стягувачем вказано Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", а Боржником ОСОБА_1 , щодо стягнення судового збору у сумі 7 927,43 грн, визнати таким, що не підлягає виконанню повністю; змінити розподіл судових витрат, які понесені в суді першої інстанції, в розмірі 12 681,68 грн; стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати, понесені в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу заявник зазначає, що встановлені судом обставини свідчать про помилковість видачі виконавчих документи 16.01.2025 в силу того, що йому не було відомо про подання апеляційних скарг АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 в межах строків апеляційного провадження. Заявник наголосив, що суд всупереч положенням чинного законодавства звернув до виконання виконавчі листи, до того, як рішення набрало законної сили, не перевіривши, чи були подані апеляційні скарги до 15.01.2025. Скаржник зауважив, що виконавчі документи суду мають прямий вплив на його майнові права та інтереси, оскільки без визнання цих документів такими, що не підлягають виконанню, боржник повинен буде сплатити Сватівському ВДВС виконавчий збір у розмірі 132 916,78 грн та витрати виконавчого провадження 308,8 грн. При цьому, заявник наголошує, що виконавчі листи від 16.01.2025 видані на загальну суму 1 329 167,84 грн та вказана сума коштів була сплачена в добровільному порядку 04.03.2025 в сумі 1 271 830,59 грн та 11.03.2025 в сумі 57 337,26 грн, з урахуванням того, що рішення набрало законної сили 11.03.2025, оскільки постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" на рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 задоволено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

24.08.2026 до суду надійшов відзив позивача від 21.08.2026 на апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Луганської області від 30.07.2026 року у справі № 913/374/24, в якому він просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на те, що вона є законною, обґрунтованою та такою, що винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Позивач зазначає, що станом на сьогодні існує чинне рішення суду про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі, яке набрало законної сили та обов`язок боржника не припинився, а навпаки - остаточно підтверджений найвищою судовою інстанцією, у зв`язку з чим скасування наказів суду першої інстанції з суто формальних причин (затримка інформаційного обміну) прямо порушуватиме конституційний принцип обов`язковості судового рішення, яке набрало законної сили та підлягає виконанню. Позивач зауважив, що жодних порушень прав та інтересів заявника не відбулося.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх.1679 Л) сформовано судову колегію у наступному складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Демідова П.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.08.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.1679 Л) залишив без руху, та заявник, на виконання вимог вказаної ухвали, усунув недоліки апеляційної скарги.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.1679 Л) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 30.07.2026 за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню у справі №913/374/24; призначив розгляд апеляційної скарги на "08" вересня 2026 о 12:15 годині у приміщенні суду; встановив учасникам справи термін до 23.08.2026 (включно) подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; витребував у Господарського суду Луганської області копії матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Луганської області від 30.07.2026 за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню у справі №913/374/24, необхідних для розгляду скарги.

Копія вказаної ухвали направлена до електронних кабінетів учасників провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.285 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 6 ст.242 ГПК України, передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з довідками, сформованими в комп`ютерній програмі “Діловодство спеціалізованого суду” копія ухвали суду від 13.08.2026 доставлена до електронних кабінетів скаржника, його представника, позивача, відповідача 1 та державного виконавця 13.08.2026, у зв`язку з чим, враховуючи положення ч.6 ст.242 ГПК України, копія ухвали вважається вручена вказаним особам 13.08.2026.

Отже, учасники провадження у справі належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження, дату, час та місце розгляду апеляційної скарги заявника.

14.08.2026 від заявника апеляційної скарги до суду надійшло клопотання про участь у судових засіданнях у справі №913/374/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису, яке суд задовольнив частково ухвалою від 24.08.2026.

17.08.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №913/374/24 в 9 томах.

28.08.2026 від позивача через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання про участь у судових засіданнях у справі №913/374/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису, яку суд задовольнив частково ухвалою від 07.09.2026.

03.09.2026 від скаржника до суду надійшла заява, в якій він просить стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 13 088,89 грн.

Представник скаржника в судове засідання з`явився, брав участь у засіданні в режимі відеоконференції, підтримав подану апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача в судове засідання з`явився, брав участь у засіданні в режимі відеоконференції, заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Представник першого відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч.1 ст.271 ГПК України).

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційним господарським судом враховані обставини, встановлені судом першої інстанції про наступне.

Господарський суд Луганської області рішенням від 16.12.2024 у справі № 913/374/24 позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Селянського фермерського господарства «Моноліт» та ОСОБА_1 задовольнив частково; стягнув солідарно з Селянського фермерського господарства «Моноліт» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у сумі 1160092 грн 76 коп., за процентами за користування кредитом у сумі 161147 грн 65 коп. У решті позову суд відмовив. З першого відповідача суд стягнув на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 7927 грн 44 коп., з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суд стягнув судовий збір у сумі 7 927 грн 43 коп.

Повний текст рішення Господарського суду Луганської області складено 26.12.2024.

На виконання рішення Господарський суд Луганської області видав накази від 16.01.2025 № 913/374/24.

Як встановлено судом, 14.01.2025 позивач та 15.01.2025 другий відповідач звернулися до Східного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» з апеляційними скаргами на рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024.

16.01.2025 Східний апеляційний господарський суд ухвалою відклав вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги другого відповідача на рішення господарського суду від 16.12.2024 до надходження матеріалів справи від Господарського суду Луганської області.

Господарський суд Луганської області у відповідь на запит представника другого відповідача від 28.02.2025 № 04/02 листом від 06.03.2025 № 01-04-106/25 повідомив, що інформація щодо надходження апеляційної скарги на рішення суду від 16.12.2024 була отримана судом електронним листом від Східного апеляційного господарського суду лише 20.01.2025. Крім того, з метою недопущення подібних випадків у майбутньому за результатами звернення суду до розробника комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» внесено зміни у програму, а саме: у випадку надходження до апеляційного суду апеляційної скарги забезпечити можливість невідкладного відправлення повідомлення до відповідного місцевого суду через підсистему «Електронний суд» або шляхом надсилання автоматичного повідомлення на офіційну електронну пошту суду.

27.01.2025 ухвалою суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначив розгляд у судовому засіданні на 11.03.2025.

29.01.2025 ухвалою суд апеляційної інстанції також відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою другого відповідача та призначив розгляд у судовому засіданні на 11.03.2025.

Позивач звернувся до органу виконання судових рішень із заявою № 202501310221 від 17.02.2025 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого документу Господарського суду Луганської області від 16.01.2025 у справі № 913/374/24.

Постановою в.о. начальника Сватівського відділу державної виконавчої служби у Сватівському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудяшко Катериною Олексіївною від 26.02.2025 відкрито виконавчі провадження № 77325617 , № 77325584 та вирішено питання про стягнення виконавчого збору.

27.02.2025 виконавчі провадження були об`єднані у зведене виконавче провадження № 77329705.

28.02.2025 винесено постанови про зупинення виконавчих проваджень № 77325617 та № 77325584 за результатами розгляду клопотання представника боржника вих. № 05/02 від 28.02.2025, у якому зазначено про те, що рішення суду від 16.12.2024 не набрало законної сили у зв`язку із своєчасним поданням апеляційних скарг, які в подальшому були прийняті та призначено судовий розгляд.

Відповідач-2 здійснив оплату на виконання рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 у справі №913/374/24 в загальному розмірі 1 329 167,86грн, що підтверджується копіями квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0234910087 від 04.03.2025 на суму 1 271 830,60грн та платіжної інструкції №ПН778ZZ від 11.03.2025 на суму 57 337,26грн.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 11.03.2025 скасував рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів процентів за користування кредитними коштами у сумі 286 366,76 грн та ухвалив в цій частині нове рішення, яким задовольнив вказані позовні вимоги. Стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами у сумі 286 366,76 грн. В іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 залишив без змін.

Постановою від 27.05.2025 Верховний Суд постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі № 913/374/24 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі № 913/374/24, прийняту за результатом перегляду додаткового рішення, скасував; справу № 913/374/24 передав на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

03.09.2025 Східний апеляційний господарський суд постановою у справі № 913/374/24 апеляційну скаргу Акціонерного Товариства Комерційний Банк "Приватбанк" залишив без задоволення, апеляційну скаргу другого відповідача залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 у справі № 917/374/24 залишив без змін.

09.07.2026 Верховний суд постановою у цій справі касаційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнив; скасував рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі № 913/374/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів солідарно процентів за користування кредитними коштами в розмірі 286 366,76 грн; прийняв в цій частині нове рішення, а саме стягнув солідарно з Селянського фермерського господарства «Моноліт» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 286 366,76 грн. Крім того, суд скасував додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 03.01.2025, постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2025, прийняту за результатами його перегляду, додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 у справі № 913/374/24.

В іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі № 913/374/24 залишив без змін.

Отже наразі має місце задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Заявник вважаючи, що накази видані судом порушують його права, оскільки станом на дату видачі судом відповідних наказів рішення суду не набрало законної сили, а їх помилкова видача зумовила винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та в подальшому призведе до стягнення витрат виконавчого провадження, оскільки це питання вже вирішено у постанові про відкриття виконавчого провадження, звернувся до суду із заявою про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.

Позивач заперечуючи проти задоволення заяви відповідача-2 наполягав на тому, що рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 оскаржувалось другим відповідачем в апеляційному суді лише в частині вимог на суму 49409 грн 82 коп., а позивач оскаржував рішення в тій частині, в задоволені якої було відмовлено, у зв`язку з чим, на його думку, у неоскаржуваній частині рішення набрало законної сили та відповідно суд правомірно видав накази 16.01.2025.

За результатами розгляду заяви другого відповідача суд першої інстанції постановив ухвалу, якою залишив подану заяву без розгляду, з мотивів викладених в ухвалі.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія виходить з наступного.

Згідно зі ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються, зокрема, дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Статтею 241 ГПК України передбачено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1). У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Стаття 328 ГПК України містить вичерпний перелік підстав, які дають право боржникові вимагати визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню.

Наведені підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред`явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього наказу до виконання (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі N 755/15479/15-ц).

У межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Сутність процедури визнання наказу таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника та наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність надання оцінки правомірності виконання рішення в умовах, що мають місце.

Суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджується, що повний текст рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2021 у справі № 913/374/24 складено 26.12.2024, у зв`язку з чим, згідно з приписами ч. 1 ст. 256 ГПК України, останнім днем для подання апеляційної скарги був 15.01.2025 (включно).

14.01.2025 Акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 у справі №913/374/24 в частині відмовлених позовних вимог, в якій просило скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

15.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 у справі № 913/374/24 в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в сумі 7 598,48 грн та за процентами в сумі 41 811,34 грн і ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитом в сумі 7 598,48 грн та за процентами в сумі 41 811,34 грн відмовити; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначені апеляційні скарги подані у межах встановленого процесуальним кодексом строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, наказ на виконання оскаржуваного рішення виданий судом 16.01.2026, тобто в умовах не набрання рішенням законної сили.

Згідно з листом Господарського суду Луганської області від 06.03.2025 №01-04-106/25, у відповідь на запит адвоката скаржника, інформація щодо надходження апеляційної скарги була отримана судом електронним листом від Східного апеляційного господарського суду 20.01.2025, 14:06, що свідчить про необізнаність суду про наявність апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції станом на час винесення наказів 16.01.2025.

В контексті встановлених обставин колегія суддів виходить з того, що за змістом статті 241 ГПК України до набрання рішенням законної сили воно не створює жодних правових наслідків для сторін.

Постановою Верховного суду від 09.07.2026 у цій справі, якою рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі № 913/374/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів солідарно процентів за користування кредитними коштами в розмірі 286 366,76 грн було скасовано та прийнято нове рішення в цій частині про стягнення вказаної суми. В іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі № 913/374/24 суд касаційної інстанції залишив без змін (саме в цій частині були видані накази від 16.01.2025).

Чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу у разі відсутності відповідного обов`язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому Суд виходить із того, що правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком таких обставин, а пов`язується із наявністю самого обов`язку. Подібні за змістом висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 14.06.20218 у справі № 914/4134/15, від 06.07.2018 у справі № 918/882/15.

У постанові від 19.01.2023 у справі №824/2/22 Верховний Суд зазначив, що законодавець не дав чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Апеляційний суд звертає увагу, що частина 2 статті 432 Цивільного процесуального кодексу України аналогічна частині 2 статті 328 ГПК України.

Верховний Суд в постанові від 12.10.2018 у справі №910/9026/13 зазначив, що в межах розгляду саме заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте, не здійснюється перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків. Такий перегляд судового рішення по суті можливий лише в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, а не в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (п. 6.15). В свою чергу, саме результати такого перегляду в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами з прийняттям відповідного судового рішення можуть стати підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, наразі є рішення суду про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, яке набрало законної сили, проте як свідчать матеріали справи відповідач-2 здійснив оплату стягнутої за рішенням суду від 16.12.2024, яке не набрало законної сили, заборгованості в загальному розмірі 1 329 167,86грн - 04.03.2025 в сумі 1 271 830,60грн та 11.03.2025 в сумі 57 337,26грн в добровільному порядку.

Тобто станом на дату набрання законної сили постанови Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025, яка в подальшому скасована постановою Верховного суду від 27.05.2025 матеріальний обов`язок боржника зі сплати заборгованості був відсутній, у зв`язку з добровільним виконанням рішення, що свідчить про наявність підстав для застосування механізму нівелювання процедури примусового виконання судових наказів та визнання наказів Господарського суду Луганської області від 16.01.2025 такими, що не підлягають виконанню.

Суд першої інстанції не врахував факту припинення обов`язку боржника до набрання постановою суду апеляційної інстанції законної сили від 11.03.2025, яка до скасування підтвердила наявність заборгованості другого відповідача перед позивачем в частині рішення від 16.12.2024 та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання наказів такими, що підлягають виконанню та відсутність порушених прав заявника, який зобов`язаний буде сплатити витрати виконавчого провадження, в умовах добровільного виконання рішення, яке не набрало законної сили станом на дату погашення боргу в повному обсязі, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи із встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.1679 Л) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.07.2026 за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню у справі №913/374/24 задовольнити, а ухвалу Господарського суду Луганської області від 30.07.2026 за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню у справі №913/374/24 скасувати.

Згідно з положеннями п.п. б, в пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

З матеріалів справи вбачається, що заявник у поданій заяві просив стягнути з позивача судові витрати, понесені в суді першої інстанції, які згідно із заявою від 31.07.2026 про розподіл судових витрат складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 681,68грн. Суд першої інстанції у задоволенні заяви відмовив ухвалою від 10.08.2026, посилаючись на те, що залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів, такими, що не підлягають виконанню від 10.03.2025 б/н свідчить про відсутність підстав для розподілу та такі витрати залишаються за заявником, відповідно до положень ч.4 ст.129 ГПК України.

Разом з тим, колегія суддів враховує: умови скасування ухвали суду першої інстанції, якою заяву скаржника від 10.03.2025 б/н залишено без задоволення та ухвалення нового судового рішення; поведінку позивача, який в умовах обізнаності про факт ненабрання рішенням законної сили пред`явив накази до примусового виконання, та доходить висновку про наявність підстав для нового розподілу витрат на правничу допомогу, понесених заявником під час розгляду заяви в суді першої інстанції.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

В пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловила правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В підтвердження понесених витрат заявником до матеріалів справи долучено копії наступних документів: договору №03/02-23 про надання правничої допомоги від 25.02.2023; ордеру про надання правничої (правової) допомоги №1287291 від 23.03.2023, виданого на ім`я адвоката Наконечного Віталія Леонідовича; акту про надання послуг №31/07-2026-2А від 31.07.2026 до договору про надання правничої допомоги №03/02-23 від 25.02.2023; рахунку на оплату №31/07-2026-2Р від 31.07.2026 до договору про надання правничої допомоги №03/02-23 від 25.02.2023.

Так, 25.02.2023 між Адвокатським об`єднанням «Джі Ен Ес Консалтинг» (надалі -виконавець) та Михайловим Я.М. (надалі - клієнт) укладено договір №03/02-23 про надання правничої допомоги, відповідно до п.1.1 якого, клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання забезпечити надання правничої допомоги клієнту (надалі – послуги) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні та документально підтверджені для виконання договору.

Пунктом 1.2 передбачено, що за цим договором виконавцем надається така правнича допомога у тому числі щодо : складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами та інше. Конкретні види наданих послуг зазначаються виконавцем в акті про надання послуг.

За надання правничої допомоги клієнт оплачує виконавцю гонорар (вартість послуг) та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4.1 договору).

Відповідно до п.4.2 договору клієнт здійснює сплату вартості послуг: 1) після настання певної події, яка вказується в рахунку на оплату; або 2) протягом 5 робочих днів з моменту погодження акту або з моменту коли такий акт вважається погодженим (якщо послуги раніше не були оплачені, або інше не визначено в рахунку на оплату або акті). За домовленістю сторін оплата послуг може здійснюватися клієнтом в іншому порядку, одним платежем та/або частинами.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що вартість послуг, що надаються, розраховується: 1) у фіксованому розмірі (коли можна точно визначити обсяг надання послуг, а також в інших випадках, коли сума попередньо узгоджена сторонами в будь-якій формі); 2) враховуючи погодинні ставки: адвокат – 3 000,00грн\год., фахівець у галузі права - 1 800,00грн\год., помічник адвоката або помічник юриста – 1 200,00грн\год. Кожна не повна година роботи оплачується клієнтом у розмірі вартості однієї повної години роботи за умови якщо робота виконувалась не менше 30 хвилин протягом такої години. Розмір індивідуальних погодинних ставок може переглядатися раз на рік з урахуванням індексу інфляції. Зміни ставок відповідно до офіційного індексу інфляції за рік (із заокругленням у разі необхідності) вважаються такими, що узгоджуються автоматично, якщо ціни погоджені клієнтом шляхом сплати рахунку на оплату, або підписанням акту з урахуванням нових цін. За запитом клієнта зміни у індивідуальних погодинних ставках можуть бути зафіксовані шляхом укладення додаткової угоди до договору. У разі непогодження нових цін між сторонами, вважається, що діють ціни, які були погоджені сторонами раніше.

Після завершення надання правничої допомоги або її частини виконавець складає акт та надає його клієнту. В акті зазначаються послуги, фактично надані виконавцем, розмір фактично витраченого часу (у випадку погодинних ставок), гонорару виконавця, а також розмір фактичних витрат. Після отримання акту виконавця про надання правничої допомоги клієнт зобов`язаний його погодити (п.4.4 договору).

Згідно з п.4.5 договору клієнт зобов`язаний оплатити виконавцю гонорар протягом 5 робочих днів з моменту погодження акту або з моменту коли такий акт вважається погодженим (якщо послуги раніше не були оплачені, або інше не визначено в рахунку на оплату або акті). Оплата здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2028 року (п.6.1 договору).

На виконання умов договору сторони склали та підписали акт про надання послуг №31/07-2026-2А від 31.07.2026, відповідно до якого виконавець надав клієнту правничу допомогу у справі 913/374/24 в межах розгляду заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню у такому обсязі: 10.03.2025 – підготовка та подання до Господарського суду Луганської області заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, збір доказів – 3год, вартістю 10 471,11грн (ціна без ПДВ, фіксована); 30.07.2026 – представництво інтересів клієнта у судовому засіданні Господарського суду Луганської області щодо визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, яке призначено на 09:45год (у тому числі час очікування в підсистемі «Електронний суд» до судового засідання 10хв і проведення судового засідання до 10:13год) – 38хв, вартістю 2210,57 грн, що разом складає 12 681,68грн, як зазначено в заяві. Вказаний акт також включає послуги адвоката надані в межах розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, які не є предметом даного розгляду та заявлені Михайловим Я.М. окремо.

Згідно з рахунком на оплату №31/07-2026-2Р від 31.07.2026 загальна сума, що підлягає оплаті: 31 122 (тридцять одна тисяча сто двадцять дві) грн 47 коп без ПДВ, з яких: 12 681,68грн – витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги в межах розгляду заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню; 18 440,79грн – витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги в межах розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця. Рахунок підлягає оплаті до 31.12.2026.

У поданих запереченнях на заяву про розподіл витрат від 07.08.2026 позивач просить відмовити у задоволенні заяви другого відповідача про розподіл судових витрат у повному обсязі, посилаючись на відсутність підстав для такого розподілу в умовах залишення заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню без задоволення. Крім того, позивач, зазначає, що розмір витрат є явно завищеним, не відповідає критерію розумності та співмірності за складністю справи та обсягом виконаних робіт. На думку позивача, зазначені в акті 3 години часу на підготовку та подання заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, а також збір доказів на суму 12 681,68грн не потребує значного обсягу часу, оскільки сама заява є типовим процесуальним документом, а правова позиція повторює попередні доводи відповідача у справі.

Дослідивши матеріали заяви, колегія суддів не може погодитись із доводами позивача про завищення другим відповідачем понесених витрат, з огляду на наступне.

Зі змісту акту про надання послуг №31/07-2026-2А вбачається, що за підготовку та подання заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, а також збір доказів, кількість витраченого часу складає 3 години з фіксованою вартістю 10 471,11грн.

З поданої заяви вбачається, що вона крім опису подій з посиланням на норми права, містить аналіз судової практики, з наведеним прикладами судових справ, в підтвердження викладеної позиції, що потребує додаткового часу, крім того, до заяви долучено копії документів, які підтверджують процесуальні дії зі збору доказів, зокрема постанови про об`єднання виконавчих провадження у зведене виконавче провадження №77325617 від 27.02.2025, клопотання у зведеному виконавчому провадженні вих.05/02 від 28.02.2025, відповідь Сватівського відділу державної виконавчої служби у Сватівському районі Луганської області вих.№941 від 04.03.2025, запиту на отримання публічної інформації вих.№04/02 від 28.02.2025, листа Господарського суду Луганської області від 06.03.2025 №01-04-106/25.

Вказане спростовує доводи позивача та підтверджує кількість витраченого часу в обсязі 3 годин на надану адвокатом послугу вартістю 10 471,11грн.

Участь представника другого відповідача у судовому засіданні 30.07.2026 та кількість витраченого на нього часу в обсязі 38 хвилин, вартість якого складає 2210,57грн підтверджується протоколом судового засідання в режимі відеоконференції №6852497 від 30.07.2026, який міститься в матеріалах справи.

З огляду на викладене, заявлені до стягнення витрати в суді першої інстанції відповідають критеріям справедливості та розумності їхнього розміру, є співмірними з урахуванням складності справи, витраченого часу та обсягом наданих послуг, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у заявленому розмірі та стягненню з позивача.

Також, до апеляційного суду надійшла заява, в якій скаржник просить стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 13 088,89 грн.

В підтвердження понесення витрат в апеляційній інстанції заявником долучено копії акту про надання послуг №03/09-2026-1А від 03.09.2026 та рахунку на оплату №03/09-2026-1Р від 03.09.2026.

З акту про надання послуг №03/09-2026-1А від 03.09.2026 вбачається, що виконавець надав клієнту правничу допомогу у справі №913/374/24 в межах розгляду заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню у такому обсязі: 05.08.2026 – підготовка та подання до Східного апеляційного господарського суду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Луганської області від 30.07.2026, якої відмовлено боржнику у задоволені заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню – 3год, вартістю 10 471,11грн (ціна без ПДВ); 13.08.2026 - підготовка та подання до Східного апеляційного господарського суду заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції щодо заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню - 15хв, вартістю 872,59грн; 08.09.2026 – представництво інтересів клієнта у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду щодо визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, яке призначено на 12:15год (у тому числі час очікування в підсистемі «Електронний суд» до судового засідання 10хв і проведення судового засідання) – 30хв, вартістю 1745,19 грн, що разом складає 13 088,89грн, як зазначено в заяві. Вказаний акт також включає послуги адвоката надані в межах розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, які не є предметом даного розгляду та заявлені Михайловим Я.М. окремо.

Згідно з рахунком на оплату №03/09-2026-1Р від 03.09.2026 загальна сума, що підлягає оплаті: 26177 (двадцять шість тисяч сто сімдесят сім) грн 78 коп без ПДВ, з яких: 13 088,89грн – витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги в межах апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Луганської області від 30.07.2026 за результатами розгляду заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню; 13 088,89грн – витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги в межах апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Луганської області від 30.07.2026 за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця. Рахунок підлягає оплаті до 31.12.2026.

Зі змісту поданої апеляційної скарги вбачається, що вона фактично ґрунтується на доводах, викладених в заяві про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, яка була подана до суду першої інстанції, а подана заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції є типовим процесуальним документом та не вимагає тієї кількості часу, яка зазначена в акті, крім того представництво в суді апеляційної інстанції здійснювалось тим же представником, що й в суді першої інстанції та не вимагало додаткового часу для формування правової позиції з її нормативно-правовим обгрунтуванням в ході апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що стягнення суми витрат на правничу допомогу в розмірі 13 088,89грн є непропорційним та завищеним. Судова колегія керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права вбачає наявність підстав для покладення на позивача понесених відповідачем-2 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6544,44грн, як таких, що відповідають критеріям справедливості, обґрунтованості та розумності їх розміру.

Крім того, враховуючи задоволення апеляційної скарги, відповідно до положень ст.129 ГПК України, судовий збір за її подання покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.1679 Л) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.07.2026 за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню у справі №913/374/24 - задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду Луганської області від 30.07.2026 за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню у справі №913/374/24 - скасувати.

3.Ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню у справі №913/374/24 задовольнити.

Наказ Господарського суду Луганської області від 16.01.2025 у справі № 913/374/24, де стягувачем вказано Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», а боржником ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитом у сумі 1160 092,76грн та за процентами за користування кредитом у сумі 161 147,65грн визнати таким, що не підлягає виконанню повністю.

Наказ Господарського суду Луганської області від 16.01.2025 у справі № 913/374/24, де стягувачем вказано Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», а боржником ОСОБА_1 щодо стягнення судового збору в сумі 7927,43грн визнати таким, що не підлягає виконанню повністю.

4.Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у справі №913/374/24 у розмірі 12 681,68 грн.

5.Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2662,40грн та витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №913/374/24 у розмірі 6544,44грн.

6.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 11.09.2026.

Головуючий суддя П.В. Демідова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Н.О. Мартюхіна