Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №902/1547/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Справа № 902/1547/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Романюк Ю.Г.

секретар судового засідання Семенюк А.В.

за участю представників сторін:

позивача: Вересюка М.В., адвоката, ордер серія АВ №1304353

відповідача: Виноградського А.П., адвоката, ордер серія АВ №1298723, Шеремет Г.А., адвоката, ордер серія АВ №1311788, Афанасьєва О. Л., представника згідно виписки з ЄДР

третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Вікінги ЛТД” на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 20.04.26р. суддею Виноградським Олегом Євгенійовичем о 12:00 у м.Вінниці, повний текст складено 27.04.26р. у справі № 902/1547/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вікінги ЛТД” (місцезнаходження: вул. Червоноармійська, буд. 51, місто Вінниця, Вінницька область, 21100, ідентифікаційний код юридичної особи: 24897756)

до: Приватного підприємства “Виробничо-торговельна фірма “Укрновінвест” (місцезнаходження: вул. Замостянська, буд. 34 А, кв. 301, місто Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21001, ідентифікаційний код юридичної особи: 35373345)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "ЖК - Гарант"

про зобов`язання подати заяву

ВСТАНОВИВ:

12.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Вікінги ЛТД” звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства “Виробничо-торговельна фірма “Укрновінвест” про зобов`язання Приватного підприємства “Виробничо торговельну фірму “Укрновінвест” подати заяву про внесення змін у Дозвільному документі за № ІV012231009558 на виконання будівельних робіт по будівництву багатоквартирного житлового будинку по вул. Грушевського, 6а в с. Агрономічне, Вінницького району (ІІІ – ІV черга), зазначивши в “Реєстрі будівельної діяльності” Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, розділі “Договір з генеральним підрядником” відомості: “ТОВ “Вікінги ЛТД” (ЄДРПОУ 24897756), Договір №АГ-6-А від 01.08.2012 року по будівництву житлового будинку по вул. Грушевського, 6А, с. Агрономічне, Вінницького району (ІІІ черга)”.

Згідно позовної заяви в червні місяці 2024 року, позивачу стало відомо, що в Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва “Реєстр будівельної діяльності” зареєстровано Дозвільний документ за № ІV012231009558 на виконання будівельних робіт по будівництву багатоквартирного житлового будинку по вул. Грушевського, 6а в с. Агрономічне, Вінницького району (ІІІ – ІV черга). При цьому, в розділі Реєстру “Договір з генеральним підрядником” у якості генерального підрядника на Ш – ІV черги будівництва вказано – ТОВ “ЖК - ГАРАНТ” (ЄДРПОУ 33966190).

Позивач стверджує, що зазначена інформація не відповідає дійсності, оскільки, генеральним підрядником на ІІІ чергу будівництва, був та є позивач.

Позивач зазначає, що неодноразово звертався до Державної інспекції архітектури та містобудування України із листами про внесення змін у Дозвільний документ за № ІУ012231009558 шляхом скасування запису в розділі Реєстру “Договір з генеральним підрядником” у якості генпідрядної організації на ІІІ-ю чергу будівництва – ТОВ “ЖК - ГАРАНТ” (ЄДРПОУ 33966190) та включення запису, як генпідрядною організацією на ІІІ чергу будівництва – позивача однак отримав відмову.

В обґрунтування відмови зазначено, що документи для отримання права на виконання будівельних робіт та внесення змін до дозвільних документів подаються виключно користувачами інформаційної системи, якими є відповідач та відповідний орган державного архітектурно - будівельного контролю.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на Договір № АГ-6-А по будівництву житлового будинку по вул. Грушевського, 6А, с. Агрономічне, Вінницького району, укладеного 01.08.2012 між ТОВ “Вікінги ЛТД” та ПП “ВТФ “Укрновінвест”, згідно якого відповідач передав, а позивач прийняв на себе виконання функцій інвестора та генпідрядника по будівництву.

Позивач стверджує, що на виконання умов вищезазначеного Договору, будучи Генеральним підрядником, побудував три черги будівництва багатоквартирного будинку по вул. Грушевського, 6А, с. Агрономічне, Вінницького району.

Також, ТОВ “Вікінги ЛТД” укладено договори із фізичними та юридичними особами на будівництво квартири в ІІІ черзі будівництва. Ці договори укладено на всі 30 квартир (п.2.4.3 Договору).

Після введення в експлуатацію ІІІ-ої черги будівництва житлового будинку, позивач, як інвестор та генпідрядник будівництва, мав би видати особам, що здійснили фінансування своїх квартир, документи (в тому числі довідка про здійснення повного розрахунку за квартиру, яку може надати тільки ТОВ “Вікінги ЛТД”) для оформлення права власності на їх же квартири шляхом звернення до державного реєстратора чи нотаріуса.

Важливість внесення в дозвільний документ – декларації про початок робіт змін полягає у наявності перешкод при оформленні права власності на нерухоме майно за ТОВ “Вікінги ЛТД”, як власника всіх будівельних матеріалів та робіт, використаних під час будівництва ІІІ черги, та безпосередніх покупців майнових прав (30 квартир) в ІІІ-ій черзі будівництва.

Як наслідок, 30 сімей позбавлені можливості отримати документи на право власності на викуплені квартири в 30-ти квартирному ж\будинку (ІІІ черга будівництва багатоквартирного ж/будинку) по вул. Грушевського, 6А в с. Агрономічне, Вінницького району.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.04.2026 у справі №902/1547/25 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Вікінги ЛТД” до Приватного підприємства “Виробничо-торговельна фірма “Укрновінвест” про зобов`язання Приватного підприємства “Виробничо торговельну фірму “Укрновінвест” подати заяву про внесення змін у Дозвільному документі за № ІV012231009558 на виконання будівельних робіт по будівництву багатоквартирного житлового будинку по вул. Грушевського, 6а в с. Агрономічне, Вінницького району (ІІІ – ІV черга), зазначивши в “Реєстрі будівельної діяльності” Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, розділі “Договір з генеральним підрядником” відомості: “ТОВ “Вікінги ЛТД” (ЄДРПОУ 24897756), Договір №АГ-6-А від 01.08.2012 року по будівництву житлового будинку по вул. Грушевського, 6А, с. Агрономічне, Вінницького району (ІІІ черга)” відмовлено.

Не погодившись із винесеним рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 20.04.2026 у справі №902/1547/25. Прийняти нове рішення, яким позов ТОВ “Вікінги ЛТД” задовольнити повністю; зобов`язати Приватне підприємство “Виробничо-торговельну фірму “Укрновінвест” подати заяву про внесення змін у Дозвільному документі за №ІV012231009558 на виконання будівельних робіт по будівництву багатоквартирного житлового будинку по вул. Грушевського, 6а в с. Агрономічне, Вінницького району (ІІІ – ІV черга), зазначивши в “Реєстрі будівельної діяльності” Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, розділі “Договір з генеральним підрядником” відомості: “ТОВ “Вікінги ЛТД” (ЄДРПОУ 24897756), Договір №АГ-6-А від 01.08.2012 по будівництву житлового будинку по вул. Грушевського, 6А, с. Агрономічне, Вінницького району (ІІІ черга).

На думку скаржника, суд першої інстанції фактично вийшов за межі предмета спору та змінив заявлені вимоги іншими правовідносинами, оскільки дійшов помилкового висновку, що позивач фактично прагне захистити право власності або майнові права на квартири.

Крім того, не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спосіб захисту обраний позивачем є неефективним.

Так, з посиланням на п. 77 Постанови КМУ від 25.12.2015 №1127 «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 114 Порядку №681, ст. 5 ГПК України, ст.ст. 15,16 ЦК України, ст. 55 Конституції України, постанови Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 30.01.2019 у справі №905/1926/16, від 22.09.2020 у справі №569/17272/15-ц вважає, що саме заявлений позивачем спосіб захисту є ефективним, оскільки лише зобов`язання відповідача подати заяву про внесення змін до дозвільного документа дозволить усунути недостовірні відомості у Реєстрі будівельної діяльності та відновити можливість належної реалізації прав позивача й учасників будівництва.

Разом з тим, зауважує, що оскільки саме відповідач подав до Реєстру будівельної діяльності недостовірні відомості щодо генерального підрядника будівництва, відповідно без зобов`язання відповідача подати відповідну заяву позивач позбавлений можливості самостійно усунути порушення свого права.

Таким чином, саме судове рішення у даній справі є належною та передбаченою законом підставою для внесення відповідних змін до Реєстру будівельної діяльності.

Також. зауважує, що суд фактично проігнорував юридичні наслідки чинності вказаного договору №АГ-6-А від 01.08.2012, відповідно до якого, у тому числі відповідач має сприяти позивачу у реалізації функцій генерального підрядника та оформленні документів щодо об`єкта будівництва.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки: договору №АГ-6-А; додатковим угодам; листам ДІАМ України; доказам фінансування та будівництва ІІІ черги; доказам виконання позивачем функцій генерального підрядника, а також безпідставно відмовив у дослідженні частини доказів та допиті свідків, що призвело до неповного з`ясування обставин справи.

Крім того, скаржником було подане клопотання про долучення додаткових доказів, оскільки у суді першої інстанції було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.

Вказує, що подані докази підтверджують: фактичне здійснення ТОВ «Вікінги ЛТД» функцій генерального підрядника та інвестора будівництва ІІІ черги; фінансування будівництва ІІІ черги об`єкта; укладення договорів з інвесторами квартир; передачу частини квартир відповідачу як компенсації за земельну ділянку; виконання будівельних робіт саме позивачем; наявність перешкод у державній реєстрації прав інвесторів через недостовірні відомості Реєстру будівельної діяльності; неможливість внесення змін до Реєстру без відповідної заяви відповідача.

Таким чином, подані докази безпосередньо стосуються предмета доказування у справі, мають істотне значення для правильного вирішення спору та спрямовані на повне й всебічне встановлення фактичних обставин справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Серед іншого вказує, що відповідно до підпункту 2.4.4. пункту 2 Сторона-2 (ТОВ «Вікінги ЛТД») Договору № АГ-6-А від 01.08.2012 має право отримати у власність завершені будівництвом складові (квартири, тощо) Об`єкту у випадку, коли ці складові не реалізовані набувачам, що також зазначено за текстом додаткової угоди.

Доказів того, що в збудованому житловому будинку ІІІ черги є завершені будівництвом складові (квартири, тощо), які не реалізовані набувачам та на які може претендувати позивач, у суді першої інстанції ТОВ «Вікінги ЛТД» не надано та не заявлено таких позовних вимог.

Наявність укладеного договору та додаткової угоди не підтверджує право власності позивача на багатоквартирний житловий будинок ІІІ черги. Така позиція позивача суперечить вимогам ст. 876 ЦК України, відповідно до якої власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачене законом або договором.

ТОВ «Вікінги ЛТД» не довело належними та допустимими доказами виконання ним функцій генерального підрядника ІІІ черги будівництва за укладеною додатковою угодою від 12.04.2016 до договору будівельного підряду від 01.08.2012 житлового будинку по вул. Грушевського, 6А, с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області.

За змістом позовної заяви позивач вважає, що згідно зі ст. 331 ЦК України ТОВ «Вікінги ЛТД» є власником об`єкту незавершеного будівництва ІІІ черги будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Грушевського, 6а в с. Агрономічне Вінницького району.

Із зазначеним ПП «ВТФ «Укрновінвест» не погоджується з огляду на положення ст. 876 ЦК України та відсутність таких положень у Договорі № АГ-6-А від 01.08.2012 та Додатковій угоді №АГ-95 від 12.04.2016 .

Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінги ЛТД» на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.04.2026 у справі № 902/1547/25, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою суду від 30.06.2026 залучено до участі у цій справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "ЖК - Гарант" ЄДРПОУ 33966190 (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 13, офіс 315). Розгляд апеляційної скарги відкладено на "03" вересня 2026 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4. Ухвалено позивачу в строк до 17.07.2026 надіслати ТОВ "ЖК - Гарант" копію позовної заяви з додатками та копію апеляційної скарги з додатками, докази надіслання надіслати суду. Ухвалено ТОВ "ЖК - Гарант" у строк до 31.07.2026 надіслати суду та учасникам справи письмові пояснення щодо позовної заяви та апеляційної скарги.

Від ТОВ "ЖК - Гарант" надійшли додаткові пояснення у справі, у яких вказує з позовними вимогами ТОВ «Вікінги ЛТД» третя особа не погоджується та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки права позивача не порушені, новозбудований житловий будинок 3 черги є власністю відповідача як замовника будівництва та власника земельної ділянки, на якій здійснювалося будівництво житлового будинку.

Зауважує, що 5 травня 2017 року між Приватним підприємством «Виробничо-торгова фірма «Укрновінвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖК-Гарант» був укладений договір підряду №6 на будівництво житлового будинку по вул. Грушевського, 6а в селі Агрономічне Вінницького району Вінницької області на будівництво 3-4 черги житлового будинку. Функції генерального підрядника будівництва 3-4 черги житлового будинку виконувало ТОВ «ЖК-Гарант» відповідно до умов цього договору, що знайшло підтвердження у Дозвільному документі за № ГУ012231009558, відомості якого були сформовані з урахуванням господарських відносин між зазначеними підприємствами.

Зазначає, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними доказами відповідно до ГПК України, що він був генеральним підрядником ІІІ черги будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Грушевської, буд. 6А с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області.

Звертає увагу, що функції генерального підрядника виконувалися саме ТОВ «ЖК-Гарант», про що, зокрема, відповідачем у суді першої інстанції були надані відповідні підтверджуючі документи.

Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінги ЛТД» на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.04.2026 р. у справі № 902/1547/25, а рішення суду першої інстанції - без змін. Розгляд справи Північно-Західним апеляційним господарським апеляційним судом проводити у відсутність ТОВ «ЖК-Гарант».

Крім того, від скаржника надійшли додаткові пояснення на заперечення ТОВ «ЖК-Гарант» у яких вказує, що по факту ТОВ «ЖК -Гарант» є «паперовим генпідрядником», тобто генпідрядником який існує тільки на папері. Жодних робіт, послуг по спорудженню 30-ти квартирного житлового будинку (ІІІ черга будівництва багатоквартирного будинку по вулиці Грушевського, 6А в селі Агрономічне, Вінницького району, Вінницької області) останній не здійснював.

Разом з тим, 28.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК-Гарант" надійшла заява про вступ у справу як третьої особи, у якій на підставі ст. ст. 50, 51 Господарського процесуального кодексу України, просить залучити їх до участі у цій справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "ЖК - Гарант" ЄДРПОУ 33966190 (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 13, офіс 315).

З приводу вказаної заяви колегія суддів зазначає, що ухвалою суду від 30.06.2026 вже було залучено до участі у цій справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "ЖК - Гарант" ЄДРПОУ 33966190 (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 13, офіс 315), тобто питання залучення ТОВ "ЖК - Гарант" до участі у справі №902/1547/25 вже було вирішено судом апеляційної інстанції, а тому вказана заява повторно судом апеляційної інстанції не розглядається.

Щодо поданого клопотання про долучення додаткових доказів колегія суддів зауважує таке.

Як убачається із матеріалів справи вказане клопотання подавалося до суду першої інстанції, однак протокольною ухвалою від 21.01.2026 було відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строків на подання заяви про приєднання доказів до матеріалів справи від 16.01.26.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Водночас, позивачем зазначені у заяві докази не долучалися до позовної заяви, а у самій позовній заяві не було зазначено об`єктивні причини неможливості їх подання у встановлений законодавством строк.

Частиною восьмою ст. 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У своїй заяві позивач однією з підстав неможливості подання доказів зазначає перебування головного бухгалтера ОСОБА_1 у відпустці.

При цьому, до заяви не долучено жодних доказів цього. Також варто зауважити, що позовна заява була подана до суду 12.11.2025, а письмова заява свідка - більш ніж через два місяці після цього.

Крім того, згідно з ч. 2, ч. 4 ст. 88 ГПК України у заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Заява свідка ОСОБА_1 не відповідає вищезазначеним вимогам, оскільки не містить підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Ще однією з причин неможливості подання доказів позивачем зазначена необхідність наведення заперечень на відзив.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем 11.12.2025 було подано відповідь на відзив, у якому уже були наведені заперечення на відзив. Також у відповіді на відзив, як і у позовній заяві, не зазначалися, які докази позивач не може подати, причини неможливості подання доказів та інші обставини, визначені ч. 4 ст. 80 ГПК України.

При цьому слід звернути увагу, що докази, які просить долучити до матеріалів справи позивач, датовані 1999 р., 2015 р., 2016 р., 2017 р., а ТОВ «Вікінги ЛТД» є однією з сторін.

Тобто такі документи були у розпорядженні позивача станом на дату подання позовної заяви і могли бути долучені до неї. Однак, подаються до суду з пропуском строку на їх подачу без наведення об`єктивних причин неможливості їх подання, як того вимагає ст. 80 ГПК України.

На переконання колегії суддів наведені позивачем підстави не є вагомими, а по суті зводяться до не реалізації його передбачених законом прав у строки, які було визначено законом та судом, проте пропущені з вини самого позивача.

Щодо важливості дотримання процесуальних строків усіма учасниками господарського судочинства неодноразово наголошує Верховний Суд.

Так, у постанові від 06.12.2023 у справі №918/604/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказує наступне:

“ 3.24. Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

3.25.Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько - процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.

3.26.Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

3.27.Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

3.28.Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків”.

За наведеного, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строків на подання заяви про приєднання доказів до матеріалів справи від 16.01.26.

Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до правових позицій ВС КГС, викладених у постановах від 13.04.2021 у справі №909/722/14 та від 1 липня 2021 року по справі 46/603, положення ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Недоведеність таких обставин виключає процесуальні підстави для дослідження апеляційним судом таких додаткових доказів. Положення статті 269 ГПК України є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.

У висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 зі справи №916/3130/17 та від 18.06.2020 зі справи №909/965/16, від 26.02.2019 зі справи №913/632/17 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Одночасно суд бере до уваги висновок Верховного Суду викладений в постанові від 30.03.2018 у справі №910/24486/16 за яким неналежне виконання стороною свого процесуального обов`язку з доведення у суді першої інстанції обставин, на які остання (сторона) посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не може бути компенсоване цим учасником судового процесу на наступних етапах розгляду справи (у судах апеляційної чи касаційної інстанцій). В іншому випадку зазначене могло б призвести до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, як зазначалося вище, клопотання про долучення вказаних доказів подавалося до суду першої інстанції та протокольною ухвалою було відмовлено в поновленні строку для подання заяви про приєднання доказів до матеріалів справи, отже вказані докази не бралися до уваги судом першої інстанції при вирішення вказаного спору.

Скаржник вважає, що вказані докази не були подані у строк до суду першої інстанції з причин які були об`єктивними та не залежали від нього.

За наведеного, колегія суддів не бере до уваги подані до суду апеляційної інстанції скаржником додаткові докази, неповажні причини пропуску, оскільки як зазначалося вище погодилася із відмовою у поновленні такого строку судом першої інстанції.

В судове засідання в режимі відеоконференції з`явилися представники сторін.

Представник скаржника підтримав доводи викладені в скарзі та додаткових поясненнях та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить її задоволити.

Представники відповідача заперечили проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

25.07.2012, на підставі рішення Агрономічної сільської ради 14 сесії 6 скликання від 15.06.2012 відповідачу видано Державний акт серії ЯМ № 855769 на право власності на земельну ділянку площею 0,5808 га, розташовану: Вінницька область, Вінницький район, с. Агрономічне, вул. Грушевського, 6 а з кадастровим номером 0520680200:03:003:0166 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (а.с.5,6 т.2).

01.08.2012 позивач та відповідач уклали Договір № АГ-6-А по будівництву житлового будинку по вул. Грушевського, 6-А, в с. Агрономічне Вінницького району (далі – «Договір № АГ-6-А») (а.с.79 т.1).

Відповідно до пункту 1.1. Договору № АГ-6-А предметом даного договору є діяльність сторін з метою досягнення загальної господарської цілі – будівництва 4-х поверхового 68-ми квартирного житлового будинку по вул. Грушевського, 6А, в с. Агрономічне, Вінницького району.

Згідно пункту 1.2. Договору № АГ-6-А за умовами даного Договору сторона-1 передає, а Сторона-2 приймає на себе виконання функцій замовника, інвестора та генпідрядника по будівництву Об`єкту.

В пункті 1.3. Договору № АГ-6-А сторони визначили, що Сторона-2 здійснює фінансування робіт по проектуванню та будівництву Об`єкту. Фінансування будівництва здійснюється Стороною-2 за рахунок власних коштів та коштів залучених від третіх (юридичних або фізичних) осіб відповідно до чинного законодавства України. Проектування Об`єкту Сторона-2 здійснює як власними силами, так і залученням інших організацій. Будівництво Об`єкту Сторона-2 здійснює як власними силами, так і з залученням інших підрядних спеціалізованих підприємств (організацій).

За умовами підпункту 2.4.4. Договору № АГ-6-А Сторона-2 має право отримати у власність завершені будівництвом складові (квартири, тощо) Об`єкту у випадку коли ці складові не реалізовані набувачам.

12.04.2016 позивач та відповідач уклали Додаткову угоду № АГ-95 до Договору № АГ-6-А від 1.08.2012 (далі за текстом – «Додаткова угода») (а.с.80 т.1).

В пункті 1.1. Додаткової угоди сторони визначили, що предметом даного договору є діяльність сторін з метою досягнення загальної господарської цілі – будівництва 4-х поверхового 95-ти квартирного житлового будинку по вул. Грушевського, 6А, в с. Агрономічне, Вінницького району.

В матеріалах справи наявний лист ПП «Виробничо-торговельна фірма «Укрновінвест» №31 від 12.03.2017 адресований директору ТОВ «Вікінги ЛТД» Мельникову К.Г., у якому вказує, що у зв`язку із численними порушеннями державних будівельних норм в процесі будівництва ІІІ-ї черги багатоповерхового будинку по вул. Грушевського, 6-а в селі Агрономічне Вінницького району, Вінницької області, а саме: 1. Відсутність дозвільних документів на початок будівництва ІІІ-ї черги згідно п. 1.2, п. 2.3.1, п. 2.3.2, п. 2.3.5. Договору АГ-6-А від 01.08.2012 та додаткової №АГ-95 від 12.04.2016; 2. Не якісно виконана вертикальна гідроізоляція цокольного поверху; 3. Відсутній проект виконання робіт; 4. Не дотримано вимоги п. 5.11 ДБН В 2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення.» що до розміщення електрощитової під житловими приміщеннями ПП «ВТФ «Укрновінвест» розриває договір №АГ-6-А від 01.08.2012 та Додаткову Угоду № АГ-95 від 12.04.2016.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься договір генерального підряду від 05.05.2017 №6, укладений між ПП «Виробничо-торговельна фірма «Укрновінвест» та ТОВ «ЖК-Гарант» на будівництво житлового будинку по вул. Грушевського, 6-а в селі Агрономічне Вінницького району. 3-4 черги.

Відповідно до п. 1.1. договору за цим договором генпідрядник приймає на себе генеральний підряд на виконання робіт замовника відповідно (в обсягах) до локального кошторису (додаток №1) та договірної ціни (додаток №2), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п. 1.2. договору роботи виконуються генпідрядником із своїх матеріалів, на своєму обладнанні і своїми інструментами, якщо інше не передбачено сторонами в додатковій угоді до цього договору.

Строк виконання робіт з 05.05.2017 по 31.12.2023. (п. 4.1. договору).

17.10.2023 на Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва зареєстровано Дозвільний документ (реєстраційний номер в ЄДЕССБ ІУ012231009558) – Дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Грушевського, 6а в с. Агрономічне Вінницького району (ІІІ-ІV черга) (а.с.62-65 т.1).

В розділі «Договір з генеральним підрядником» вказаного дозвільного документа генеральним підрядником зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖК-ГАРАНТ» (33966190).

Листом від 17.05.2024 за № 15 позивач звернувся з листом до Державної інспекції архітектури та містобудування України з проханням внести зміни у Дозвільний документ в якому визначити ТОВ «Вікінги ЛТД» (ЄДРПОУ 24897756) генпідрядною організацією по ІІІ черзі будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Грушевського, 6а в с. Агрономічне, Вінницького району (а.с.83 т.1).

В листі від 17.05.2024 за № 15 позивач зазначив, що «важливість внесення таких змін полягає у оформленні права власності на нерухоме майно за ТОВ «Вікінги ЛТД» та безпосередніх покупців майнових прав (30 квартир) в ІІІ-ій черзі будівництва до яких ТОВ «ЖК-ГАРАНТ» (ЄДРПОУ 33966190) не має жодного відношення».

Державна інспекція архітектури та містобудування України своїм листом від 2878/04/18-24 від 30.05.2024, з посиланням на частину сьому статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункти 116, 118 «Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 № 681 повідомила позивача, що внесення змін до відомостей Реєстру можливо лише користувачем електронної системи який їх вносив.

Також, Державна інспекція архітектури та містобудування України зазначила, що внести зміни до дозволу на виконання будівельних робіт можливо через веб-портал електронних послуг «Портал Дія» (https://diia.gov.ua/).

Листом від 13.06.2024 за № 18 позивач повторно звернувся до Керівника Державної інспекція архітектури та містобудування України з вимогою внести зміни у Дозвільний документ за № ІУ012231009558 на виконання будівельних робіт по будівництву багатоквартирного житлового будинку по вул. Грушевського, 6а в с. Агрономічне, Вінницького району (ІІ-ІV черга), а саме зазначити ТОВ «Вікінги ЛТД» (ЄДРПОУ 24897756) генпідрядною організацією по ІІІ черзі будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Грушевського, 6а в с. Агрономічне, Вінницького району.

При цьому позивачем зазначено, що важливість внесення таких змін полягає у оформленні права власності на нерухоме майно за ТОВ «Вікінги ЛТД» та безпосередніх покупців майнових прав (30 квартир) в ІІІ черзі будівництва до яких належить ТОВ «ЖК-ГАРАНТ» (ЄДРПОУ 33966190) не має жодного відношення.

Державна інспекція архітектури та містобудування України своїм листом від 20.06.2024 за № 3280/04/18-24 повторно повідомила позивача, що не вбачається за можливе внесення змін поданих генпідрядною організацією ТОВ «Вікінги ЛТД» (а.с.85, 86 т.1).

В матеріалах справи відсутні докази прийняття в експлуатацію ІІІ черги будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Грушевського, 6а в с. Агрономічне, Вінницького району.

Позивач стверджує, що генеральним підрядником на ІІІ чергу будівництва, було та є ТОВ «Вікінги ЛТД», що слугувало підставою для звернення із даним позовом.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Положеннями ч. 1 ст. 2 ГПК України до завдань господарського судочинства віднесено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням уважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені частиною другою статті 16 цього Кодексу.

За приписами частини першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19, пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19, пункт 48), від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 14) та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 42).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 68)).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (такий висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20)).

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним».

Таким чином, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

В свою чергу, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанова ВП ВС від 15.09.2022 у справі №910/12525/20).

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, доводи сторін, вважає, що позивач у даній справі фактично прагне захистити своє право, передбачене підпунктом 2.4.4. Договору № АГ-6-А, на отримання у власність завершених будівництвом складових (квартири, тощо) Об`єкту, а також право на оформлення права власності на нерухоме майно безпосередніх покупців майнових прав (30 квартир) в ІІІ черзі будівництва 4-х поверхового 95-ти квартирного житлового будинку по вул. Грушевського, 6А, в с. Агрономічне, Вінницького району.

Вказане свідчить про те, що звернення позивача до суду з цим позовом є неналежним способом захисту, а обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення

позову про зобов`язання відповідача подати заяву про внесення змін у Дозвільному документі за № ІV012231009558 на виконання будівельних робіт по будівництву багатоквартирного житлового будинку по вул. Грушевського, 6а в с. Агрономічне, Вінницького району (ІІІ – ІV черга) не призведе до визнання права власності позивача на завершені будівництвом складові Об`єкту (майбутні об`єкти нерухомості) та оформлення права власності на нерухоме майно безпосередніх покупців майнових прав (30 квартир) в ІІІ черзі будівництва 4-х поверхового 95-ти квартирного житлового будинку по вул. Грушевського, 6А, в с. Агрономічне, Вінницького району.

Таким чином колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що ефективним способом захисту прав позивача має бути вимога про визнання майнових прав на майбутні об`єкти нерухомості в ІІІ черзі будівництва 4-х поверхового 95-ти квартирного житлового будинку по вул. Грушевського, 6А, в с. Агрономічне, Вінницького району, а після прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва про визнання права власності на відповідні об`єкти нерухомості.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінги ЛТД» до Приватного підприємства «Виробничо-торговельна фірма «Укрновінвест» задоволенню не підлягають.

За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 20.04.2026 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Вікінги ЛТД” на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.04.26 у справі № 902/1547/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 20.04.26 у справі № 902/1547/25 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.

4. Справу № 902/1547/25 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "10" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Романюк Ю.Г.