Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №924/281/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року Справа №924/281/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Поліщук П.Я., суддя Юрчук М.І. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Ткачук О.В.,

представники учасників справи:

позивача - Мазур В.І.,

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західспецбезпека» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2026 у справі №924/281/26 (суддя Кочергіна В.О.)

за позовом Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія

«Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західспецбезпека»

про зобов`язання поставити товар вартістю 1779420,00 грн та стягнення 357231,78 грн пені,

174628,36грн штрафу

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

17 березня 2026 року Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» м.Київ в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західспецбезпека» (надалі в тексті – Товариство) про зобов`язання поставити товар вартістю 1 779 420,00 грн та стягнення 531 860,14 грн штрафних санкцій (а.с.1-4).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що Відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором поставки №53-124-01-25-26506 від 01.08.2025 в частині поставки товару у визначені Договором строки, внаслідок чого відповідачем недопоставлено позивачу товар на загальну суму 1 779 420,00 грн. Крім цього, Позивач, посилаючись на умови Договору від 01.08.2025, вважає, що має право на нарахування пені та штрафу.

2. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2026 у справі №924/281/26 позов АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Хмельницька АЕС» задоволено. Зобов`язано ТОВ «Західспецбезпека» виконати належним чином умови договору поставки від 03.01.2025 №53-124-05-25-24590, поставити і передати у власність для філії «ВП «Хмельницька АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» в порядку, передбаченому умовами договору товар згідно із Специфікацією №1 на загальну суму 1 779 420,00 грн. Присуджено до стягнення з ТОВ «Західспецбезпека» на користь АТ «НАЕК «Енергоатом» 357 231,78 грн пені, 174 628,36 грн штрафу та 27 735,36 грн витрат зі сплати судового збору (а.с.123-128).

Постановляючи рішення господарський суд першої інстанції виснував, що Договір поставки від 01.08.2025 є чинним, а доказів відмови Товариства від даного договору у зв`язку з неможливістю його виконання матеріали справи не містять.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки Товариством не поставлено товар на загальну суму 1 779 420,00 грн з ПДВ, то позовна вимога в частині зобов`язання поставити товар на таку суму є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Крім того, враховуючи умови Договору від 01.08.2025, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені та штрафу, суд першої інстанції задоволив такі позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими.

Також, місцевим господарським судом зауважено, що відповідач не надав належних доказів наявності форс-мажорних обставин та не довів причинно-наслідкового зв`язку, зокрема, не підтверджено неможливості виконувати свої зобов`язання за договором у передбачені ним строки саме внаслідок ворожого обстрілу, як і не подано до матеріалів справи складських квитанцій щодо приймання-передачі на зберігання на склад, у якому відбулась пожежа саме того товару (по найменуванню та кількості), який підлягав поставці позивачу.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ «Західспецбезпеки» звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2026 у справі №924/281/26 в частині нарахування пені в сумі 357 231,78 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити в оскаржуваній частині (а.с.133-137).

На думку Скаржника, рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права: ч.3. ст.549 ЦК України (в редакції 28.08.2025 року), без врахування висновків Верховного суду №904/2953/24 від 06.02.2026 року, №910/16298/24 від 23.10.2025 року.

Скаржник стверджує, що у заявлений період нарахування пені (з 18.02.2026 по 09.04.2026 року) ГК України був визнаний таким, що втратив чинність, а зобов`язання з поставки товару не є грошовим зобов`язанням, тому положення пункту 8.1 Договору щодо нарахування пені не відповідає положенням статті 549 ЦК України та суперечить правовій природі вказаної неустойки.

Враховуючи висновок зроблений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.02.2026 у справі №904/2953/24 щодо застосування принципу свободи договору, Скаржник вважає, що положення п.8.2. Договору у період нарахування пені (з 02.09.2025 по 11.03.2026 року) не відповідає положенням статті 549 ЦК України та суперечить правовій природі вказаної неустойки.

Апелянт зауважує, що після втрати чинності Господарським кодексом України, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено Законом як граничний , тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Товариство вважає, що вірним є застосування розміру пені не за умовами Договору, а згідно ст.549 ЦК України після скасування Господарського кодексу України – в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Здійснивши свій розрахунок, Відповідач визначив розмір пені в сумі 301 436,02 грн, яка підлягає стягненню на користь Позивача, з яких: 72 959,96 грн за прострочення поставки товару на суму недопоставленого товару в розмірі 2 386 235,40 грн з ПДВ за період з 02.09.2025 включно по 07.10.2025 включно ( 36 календарних днів) та 228 476,06 грн за прострочення поставки товару на суму недопоставленого товару в розмірі 1 750 498,80 грн. з ПДВ за період з 08.10.2025 включно по 11.03.2026 включно (155 календарних днів)

Тому, позовні вимоги в частині нарахування пені у сумі 55 795,76 грн, (357 231,78 - 301 436,02 = 55 795,76 грн) не підлягають задоволенню.

4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

11.08.2026 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від АТ «НАЕК «Енергоатом» надійшов відзив, в якому просить поновити строк для подання відзиву, відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Західспецбезпека» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2026 у справі 924/281/26, а рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с.161-164).

Позивач зауважує, що саме пунктом 8.2 Договору сторони погодили відповідальність за порушення строку поставки товару, а тому не погоджується з доводами Відповідача про неможливість застосування ст.549 ЦК України до спірних правовідносин.

Крім того, АТ «НАЕК «Енергоатом» вважає необґрунтованими доводи Скаржника про можливість стягнення пені за порушення грошового зобов`язання лише в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, оскільки предметом розгляду у даній справі є прострочення поставки товару, що є негрошовим ( матеріальним) зобов`язанням.

Позивач звертає увагу, що уклавши Договір та підписавши його без зауважень, Відповідач погодився з умовою про сплату неустойки ( пені) саме за порушення строків поставки товару. Водночас, чинне законодавство не містить імперативної заборони щодо встановлення сторонами в договорі відповідальності у вигляді пені за порушення негрошового зобов`язання.

5. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північно-західного апеляційного господарського суду від 06 липня 2026 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поліщук П.Я., судді Павлюк І.Ю., суддя Юрчук М.І.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Західспецбезпека» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2026 у справі №924/281/26 залишено без руху. Встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом: надання суду доказів доплати судового збору у розмірі 1286,02 грн (а.с.145).

16.07.2026 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від ТОВ «Західспецбезпека» надійшла заява про усунення недоліків разом з доказами доплати судового збору (а.с. 147-148).

Розпорядженнями керівника апарату від 20.07.2026, у зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Павлюк І.Ю. у щорічній відпустці, відповідно до ст.32 ГПК України, ст.155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та п.8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено автоматизовану заміну судді-члена колегії у справі №924/281/26; для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Поліщук П.Я., суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. (а.с. 152-153).

Ухвалою суду від 23.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Західспецбезпека» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2026 у справі №924/281/26; призначено справу до розгляду на 09.09.2026; матеріали справи №924/281/26 витребувано у Господарського суду Хмельницької області (а.с.154).

27.07.2026 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/281/26.

11.08.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від АТ «НАЕК «Енергоатом» надійшов відзив, в якому просить поновити строк для подання відзиву, відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Західспецбезпека» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2026 у справі №924/281/26, а рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с.161-164).

Ухвалою суду від 03.09.2026 задоволено заяву представника АТ «НАЕК «Енергоатом»- Мазура В.І. про участь в судовому засіданні юрисконсультів юридичного відділу філії «ВП «Хмельницька АЕС» АТ НАЕК «Енергоатом» Мазура В.І. та Романової К.С. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с.187-188, 207).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 09.09.2026, представник Позивача надав свої пояснення щодо поданої ТОВ «Західспецбезпека» апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2026 залишити без змін.

Відповідач не забезпечив явки своїх представників у призначене на 09.09.2026 судове засідання апеляційної інстанції, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.

6. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.08.2025 АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Хмельницька АЕС» (Покупець) та ТОВ «Західспецбезепека» (Постачальник) уклали Договір поставки №53-124-01-25-26506 (надалі в тексті – Договір), відповідно до п.1.1. якого, Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Покупцю в передбачені цим Договором строки товар, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити вказаний товар згідно з найменування, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (Додаток №1 до Договору), та є невід`ємною частиною Договору (а.с.9-13).

Відповідно до п.1.2 Договору предметом поставки по даному Договору є товар: рукавички захисні (код 18140000-2 за Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015- Аксесуари до робочого одягу).

Місцем виконання цього Договору є місто Нетішин Хмельницької області (п.1.3 Договору).

За змістом п.п. 2.2, 2.3 Договору, порозмірна заявка буде додатково надана Постачальнику протягом трьох календарних днів з дати укладення Сторонами договору, шляхом направлення її з електронної пошти Покупця office@khnpp.atom.gov.ua на електронну пошту Постачальника zahidspets@ukr.net. Рік виготовлення товару 2024-2025.

Строк поставки товару становить 30 календарних днів з дати укладення сторонами цього Договору (п.3.1. Договору).

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що поставка товару згідно зі специфікації здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на склад Вантажоодержувача у м. Нетішин Хмельницької області.

Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної / товарно-транспортної накладної Вантажоодержувачем (п.3.5. Договору).

Згідно з п.3.8 Договору, приймання товару за якістю та кількістю здійснюється згідно з вимогами СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компаній» (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді i знаходиться на сайті за посиланням: https://old.energoatom.com.ua/parts/pdf-file/sou/SOU NAEK 038 202I.pdf.).

Пунктом 3.10 Договору сторони визначили, що у paзi поставки неякісного, дефектного товару, товару, що не відповідає умовам Договору, а також при недопоставці товару - покупець письмово повідомляє (рекомендованим листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення) постачальника про виявленні невідповідності товару.

Постачальник зобов`язується здійснити за свій рахунок заміну неякісного товару, товару, що не відповідає умовам договору чи допоставити його у 20-денний строк, з моменту направлення повідомлення покупцем про виявлення невідповідностей товару, та/або про установлення факту недопоставки (п.3.11 Договору).

Ціна товару по Договору становить 2 429 061,60 грн з ПДВ (п.п. 4.1, 4.2 Договору).

Сторони погодили, що ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по Договору визначається специфікацією №1 (Додаток №1 до Договору).

Відповідно до п.8.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

За порушення строку поставки товару Постачальник сплачує Покупцеві пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів Постачальник додаткового сплачує Покупцю штраф у розмірі 7% від вказаної вартості (п.8.2. Договору).

У випадку невиконання постачальником зобов`язань, визначених п.3.11 та п.6.3.4 Договору, Постачальник зобов`язується сплатити покупцю штраф, за порушення строку заміни або допоставки товару, в poзмірі 20% від вартості товару, який підлягає заміні або допоставці (п.8.3 Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до 30.06.2026, а в частині виконання гарантійних зобов`язань, що передбачені даним Договором - до спливу гарантійних строків (п.11.1 Договору).

Відповідно до п.п. 14.1, 14.2 Договору, додатками до нього є: специфікація №1 (Додаток №1) та технічна специфікація (Додаток №2).

У специфікації №1 визначено позиції та кількість товарів, які підлягають поставці.

Договір та Додатки до нього підписані представниками та скріплені відтисками печаток сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору від 01.08.2025 відповідачем поставлено позивачу товар вартістю 42 826,20 грн з ПДВ, про що складено видаткову накладну від 07.08.2025 №91 (відмітка про отримання товару позивачем - 11.08.2025) (а.с.16).

При проведенні вхідного контролю продукції, яка надійшла від ТОВ «Західспецбезпека» згідно з видатковою накладною від 07.08.2025 №91 виявлені невідповідності умовам договору, а саме: відсутнє маркування показника стійкості до порізів прямим ножем, що не відповідає вимогам додатку №2 (Технічна специфікація), у фактично поставлених рукавичках захисних (арт. Unit-200) зазначено рік виготовлення товару 2023, що не відповідає вимогам п.2.3 Договору поставки).

З матеріалів справи вбачається, що 21.08.2025 покупцем було надіслано на електронну адресу постачальника лист від 21.08.2025 №61-11714/19965 щодо виявлених невідповідностей з вимогою їх усунути. До листа долучено довідку про виявлені невідповідності від 19.08.2025 (а.с.24).

Матеріали справи також містять Акт на забраковану продукцію №О.ЦА.4362.АК-25 від 29.08.2025, затверджений головним інженером філії «ВП ХАЕС» 29.08.2025 (а.с. 17).

Як встановлено судом першої інстанції під час судового засідання та не заперечується сторонами, поставлений, відповідно до видаткової накладної №91 від 07.08.2025, товар на суму 42826,20 грн було повернуто Постачальнику 15.09.2025.

Відповідно до наявної в матеріалах справи видаткової накладної №119 від 15.09.2025 Постачальником було здійснено поставку (заміну) Товару (рукавички захисні маслобензостійкі, арт Vibroflex) на загальну суму 13 905,00 грн (відмітка про отримання товару позивачем - 16.09.2025) (а.с. 16 зворот).

Матеріалами справи підтверджено, що 01.10.2025 позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія №45-30-2275/23254 від 24.09.2025 з вимогою поставити товар згідно умов Договору від 01.08.2025, а також сплатити нараховані штрафні санкції за прострочення термінів поставки товару, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною та фіскальним чеком (а.с. 18-20).

В подальшому, Товариством, відповідно до видаткової накладної №133 від 07.10.2025, поставлено позивачу товар на суму 635 736,60 грн з ПДВ (відмітка про отримання товару позивачем - 08.10.2025) (а.с.56).

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2025 позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія №45-30-2847/30725 від 16.12.2025 з вимогою поставити товар згідно умов Договору від 01.08.2025, а також сплатити нараховані штрафні санкції за прострочення термінів поставки товару, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною та фіскальним чеком (а.с. 21-21-23).

Оскільки Товариством не було поставлено товар на суму 1 779 420,00 грн, АТ «НАЕК «Енергоатом» звернулося до господарського суду з даним позовом, з вимогою зобов`язати ТОВ «Західспецбезпека» поставити товар вартістю 1 779 420,00 грн, а також стягнути з останнього 3 57 231,78 грн пені та 174 628,36 грн штрафу, нарахованих відповідно до п.п. 8.2-8.3 Договору від 01.08.2025.

7. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, оцінка аргументів учасників справи.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зауважує, що Товариство оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення пені. Зазначені обставини зумовлюють необхідність перегляду рішення суду першої інстанції лише в оскаржуваній частині.

Як встановлено апеляційним судом 01.08.2025 АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП «Хмельницька АЕС» та ТОВ «Західспецбезепека» уклали Договір поставки №53-124-01-25-26506 на поставку рукавичок захисних на суму 2 429 061,60 грн з ПДВ, кінцевою датою поставки яких, відповідно до п.3.1. Договору було - 01.09.2025.

Водночас, Товариством було поставлено три рази товар:

- 01.08.2025 на суму 42 826,20 грн з ПДВ згідно видаткової накладної №91 від 07.08.2025, який 15.09.2025 було повернуто через невідповідність;

- 15.09.2025 на суму 13 905,00 грн з ПДВ згідно видаткової накладної №119 (здійснено часткову заміну товару, який було повернуто 15.09.2025);

- 07.10.2025 на суму 635 736,60 грн з ПДВ згідно видаткової накладної №133 від 07.10.2025.

Відтак, обидві сторони підтверджують, що товар на суму 1 779 420,00 грн не було поставлено у строк визначений п.3.1. Договору до 01.09.2025 включно.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь іншої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Апеляційний суд вважає, оскільки кінцевою датою поставки товару відповідно до умов Договору було визначено 01.09.2025, невиконання Постачальником обов`язку з поставки товару у визначений строк свідчить про виникнення прострочення з 02.09.2025.

Сторони, реалізуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК України, погодили у договорі відповідальність постачальника за порушення строків поставки товару у вигляді пені, яка нараховується за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Так, за умовами п.8.2. Договору, за порушення строку поставки товару Постачальник сплачує Покупцеві пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів Постачальник додаткового сплачує Покупцю штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування до спірних правовідносин обмеження, передбаченого частиною 6 статті 232 ГК України, суд враховує наступне.

Законом України №4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» (надалі в тексті – Закон) Господарський кодекс України визнано таким, що втратив чинність з 28.08.2025.

Водночас, колегія суддів вважає, що хоча Договір поставки було укладено 01.08.2025, тобто до втрати чинності Господарським кодексом України (надалі в тексті – ГК України), саме по собі укладення договору не є моментом виникнення порушення зобов`язання. Адже, порушення зобов`язання виникло у зв`язку з невиконанням Постачальником обов`язку поставити товар у встановлений договором строк, тобто з 02.09.2025, коли Господарський кодекс України вже втратив чинність.

Частина 6 статті 232 ГК України встановлювала обмеження строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, однак положення Закону №4196-IX не містять норми щодо збереження дії зазначеного обмеження для правовідносин, у яких порушення зобов`язання виникло після припинення чинності Господарським кодексом України.

За таких обставин застосування до спірних правовідносин положень частини 6 статті 232 ГК України як норми, яка встановлює обмеження періоду нарахування пені, не має правових підстав, оскільки на момент виникнення порушення зобов`язання така норма вже не була чинною.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, крім випадків, встановлених законом. Отже, правове регулювання відповідальності за порушення зобов`язання має визначатися законодавством, чинним на момент виникнення відповідного порушення.

Оскільки прострочення виконання відповідачем зобов`язання виникло після 28.08.2025, тобто після втрати чинності Господарським кодексом України, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України та умови укладеного сторонами договору.

Враховуючи, що пунктом 8.2. Договору сторони прямо передбачили нарахування пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого у строк товару за кожен день прострочення, а також не встановили обмеження періоду такого нарахування, колегія суддів дійшла висновку про правомірність нарахування пені за весь фактичний період прострочення поставки товару.

Щодо доводів Скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норми ч.3 ст.549 ЦК України (в редакції 28.08.2025), то колегія суддів враховує наступне.

Апелянт, заперечуючи проти застосування умов пункту 8.2. Договору поставки щодо розміру пені, зазначає, що у зв`язку із втратою чинності Господарським кодексом України регулювання спірних правовідносин має здійснюватися виключно положеннями Цивільного кодексу України, зокрема частиною третьою статті 549 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Водночас, згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому наведена норма визначає правову природу неустойки та загальні способи її обчислення, однак не встановлює універсального та обов`язкового для всіх правовідносин розміру пені.

За змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені сторонами на їх розсуд, і умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено апеляційним судом, пунктом 8.2. Договору поставки сторони погодили спеціальну відповідальність Постачальника за порушення строку поставки товару, а саме сплату пені у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого (недопоставленого) у строк товару за кожен день прострочення.

Таким чином, сторони реалізували своє право на визначення в договорі конкретного виду та розміру відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що правовідносини сторін виникли з договору поставки, предметом якого є виконання зобов`язання щодо передачі товару, а не прострочення виконання грошового зобов`язання.

Разом з тим, положення частини третьої статті 549 ЦК України, на які посилається апелянт, регулюють питання пені саме за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Натомість предметом спору у даній справі є відповідальність Постачальника за порушення строку виконання негрошового зобов`язання — поставки товару у визначений договором строк.

Таким чином, посилання апелянта на положення ч.3 ст.549 ЦК України щодо подвійної облікової ставки Національного банку України є необґрунтованим, оскільки зазначена норма не регулює спірні правовідносини.

Апеляційний суд також враховує, що ч.1 ст.551 ЦК України передбачено право сторін встановлювати неустойку у договорі, а ст.549 цього Кодексу визначено її види та правову характеристику.

Отже, умова пункту 8.2. Договору щодо сплати пені у розмірі 0,1 % вартості непоставленого товару за кожен день прострочення є результатом вільного волевиявлення сторін та підлягає застосуванню при визначенні наслідків порушення відповідачем договірного зобов`язання.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про необхідність застосування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України замість погодженого сторонами розміру пені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Матеріалами справи підтверджено, що Позивачем заявлено до стягнення 357 231,78 грн пені, з яких:

- 85 904,47 грн пені за прострочення поставки товару за Договором на загальну суму недопоставленого товару в розмірі 2 386 235,40 грн з ПДВ (за період з 02.09.2025 включно по 07.10.2025 включно, 36 календарних днів) (2 386 235,40:100*0,1*36);

- 271 327,31 грн пені за прострочення поставки товару за Договором на загальну суму недопоставленого товару в розмірі 1 750 498,80 грн з ПДВ (за період з 08.10.2025 включно по 11.03.2025 включно, 155 календарних днів) (1 750 498,80:100*0,1*155).

Колегією суддів перевірено здійснені Позивачем та місцевим господарським судом нарахування суми пені за визначеними періодами та встановлено, що розрахунок є арифметично правильними. Таким чином, обґрунтованою є вимоги про стягнення з ТОВ «Західспецбезпека» 357 231,78 грн пені.

Щодо доводів Скаржника про неврахування судом першої інстанції висновків Верховного суду №904/2953/24 від 06.02.2026 року, №910/16298/24 від 23.10.2025 року, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, обов`язковому врахуванню підлягають саме правові висновки Верховного Суду, сформульовані щодо правовідносин, які є подібними до спірних, з урахуванням предмета спору, підстав позову, фактичних обставин справи та правового регулювання.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є зобов`язання поставити недопоставлений товар, а також стягнення пені та штрафу за порушення строку виконання постачальником зобов`язання щодо поставки товару, тобто за порушення негрошового договірного зобов`язання.

Водночас, у справі №910/16298/24 Верховний Суд розглядав питання правомірності обмеження розміру пені за прострочення виконання грошового зобов`язання з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Таким чином, правовідносини у зазначеній справі відрізняються від правовідносин, які є предметом розгляду у цій справі № 902/211/26, оскільки у даному спорі не йдеться про відповідальність за несвоєчасну оплату товару чи інше грошове зобов`язання.

Так само, у справі №904/2953/24 Верховний Суд вирішував питання щодо можливості стягнення договірної неустойки за порушення обов`язку, пов`язаного з реєстрацією податкової накладної, тобто за порушення іншого за змістом договірного обов`язку, ніж поставка товару у визначений строк.

Посилання апелянта на зазначені постанови Верховного Суду фактично зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права. Відтак, висновки Верховного Суду у зазначених справах не можуть бути застосовані як такі, що регулюють аналогічні правовідносини, оскільки фактичні обставини та правова природа порушення зобов`язання у них є відмінними.

8. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Керуючись ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На переконання колегії суддів, оскаржуване рішення у даній справі постановлено господарським судом при повному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи Скаржника не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v.Ukraine), заява №22750/02, п.42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, п.18, 19).

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою, згідно ст. ст. 277, 278 ГПК України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2026 у справі №924/281/26 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Західспецбезпека» без задоволення.

9. Розподіл судових витрат.

У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесу-ального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західспецбезпека» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2026 у справі №924/281/26 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту складання повного тексту постанови.

3. Справу №924/281/26 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "10" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Поліщук П.Я.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Павлюк І.Ю.