Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №911/3933/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2026 р. Справа№ 911/3933/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чапляна С.Є.

суддів: Крижного О.М.

Іванова В.П.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи;

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

на рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2026 (суддя Ейвазова А.Р.)

у справі № 911/3933/25

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

про стягнення 145 058,51 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст позовних вимог та підстав позову

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - позивач, НЕК «Укренерго») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі - відповідач, ПАТ «Центренерго») про стягнення 3% річних у розмірі 145 058,51 грн.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 №0423-03015-ПД (далі - договір), а саме несвоєчасною оплатою послуг, наданих у вересні-листопаді 2025 року. Позивач зазначав, що основний борг сплачено, однак із порушенням установлених договором строків, що відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для стягнення 3% річних.

2. Узагальнена позиція відповідача

ПАТ «Центренерго» проти позову заперечувало, посилаючись на відсутність доказів порядку визначення планової вартості та обсягу послуг, неправильне визначення початку прострочення і необґрунтованість розрахунку 3% річних. На думку відповідача, остаточний строк оплати визначено пунктом 3.7 договору - до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, а тому прострочення не могло обчислюватися за строками декадних платежів, установленими пунктом 3.5 договору.

3. Стислий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.04.2026 позов задоволено повністю, стягнуто з ПАТ «Центренерго» на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» 145058,51 грн 3% річних та 2422,40 грн судового збору.

Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено надання та прийняття відповідачем послуг, визначення їх планової і фактичної вартості, виставлення рахунків та здійснення відповідачем оплат із простроченням.

Суд виходив із того, що пункти 3.5 і 3.7 договору встановлюють взаємопов`язані, але самостійні обов`язки щодо поетапної оплати планової вартості та остаточного розрахунку за фактичний обсяг послуги. Перевіривши розрахунок, суд визнав правильним нарахування 145058,51 грн 3% річних.

4. Надходження до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги та її узагальнені доводи

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Господарського суду Київської області від 29.04.2026, ПАТ «Центренерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2026 у справі №911/3933/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову НЕК «Укренерго» відмовити в повному обсязі.

Скаржник зазначає, що позивач не довів належними і допустимими доказами розмір наданих послуг та порядок визначення їх планової вартості. Оскільки вимога про стягнення 3% річних є похідною від грошового зобов`язання, недоведеність розміру останнього, на думку скаржника, виключає застосування частини другої статті 625 ЦК України.

Також скаржник вважає, що пункт 3.7 договору встановлює єдиний кінцевий строк розрахунку за фактичний обсяг послуги - до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, а тому позивач помилково визначив прострочення за датами декадних платежів, передбаченими пунктом 3.5 договору.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У поданому відзиві позивач наголошує, що плановий обсяг послуги визначається на підставі даних адміністратора комерційного обліку, функції якого покладено на оператора системи передачі, а відповідач як учасник ринку має доступ до відповідних даних.

Позивач зазначає, що обсяг і вартість фактично наданих послуг підтверджені підписаними сторонами актами, а погашення відповідачем виставлених сум свідчить про визнання відповідного грошового зобов`язання.

Позивач зазначає, що пункти 3.5 та 3.7 договору регулюють різні етапи розрахунків і мають застосовуватися одночасно. Поданий до позову розрахунок містить суму боргу, періоди прострочення та кількість днів і дозволяє перевірити заявлену суму.

З огляду на викладені доводи позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

6. Рух апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 апеляційну скаргу ПАТ «Центренерго» залишено без руху на підставі статті 174, частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог зазначеної ухвали скаржником 04.06.2026 надано суду докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 за апеляційною скаргою ПАТ «Центренерго» відкрито апеляційне провадження, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7. Позиція суду апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.

7.1. Обставини, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

ПАТ «Центренерго» шляхом подання заяви-приєднання приєдналося у якості користувача до публічного договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Повідомленням від 24.11.2023 позивач проінформував відповідача про акцептування заяви-приєднання з 01.01.2024 та присвоєння договору ідентифікатора №0423-03015-ПД. У спірний період діяли умови договору в редакції наказу НЕК «Укренерго» від 06.08.2025 №627.

За пунктом 2.1 договору він регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об`єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим договором ОСП (оператор системи передачі) безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням енергетичної, техногенної та екологічної безпеки.

Відповідно до пункту 2.2 договору користувач зобов`язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 3.5 договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду: (1) перший платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду, (2) другий платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду, (3) третій платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Згідно з пунктом 3.6 договору плановий обсяг визначається на підставі даних адміністратора комерційного обліку за кожну декаду.

Відповідно до пункту 3.7 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообороту, з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість фактично наданої послуги визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), а акти направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в «Системі управління ринком», що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені правилами ринку.

Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань у минулих періодах (включно).

Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді виконавець ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники акта надання послуги та/або коригування до актів надання послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.

Для поетапної оплати за вересень - листопад 2025 року позивач надав відповідачу дев`ять рахунків на планову вартість послуги. Крім того, надано остаточні рахунки від 11.10.2025 на 15328126,49 грн за вересень, від 11.11.2025 на 36300828,12 грн за жовтень та від 11.12.2025 на 13033416,82 грн за листопад. Рахунки направлені через систему електронного документообігу до особового кабінету відповідача.

Надання та прийняття без зауважень послуг за вересень - листопад 2025 року на загальну суму 93227520,54 грн підтверджується підписаними сторонами електронними актами від 30.09.2025 №ДУА-0019607 на 15328126,49 грн; від 31.10.2025 №ДУА-0020415 на 50333608,61 грн; від 30.11.2025 №ДУА-0021280 на 27565785,44 грн.

Відповідач оплатив послуги в повному обсязі, зокрема платіжними інструкціями від 31.10.2025 №4036 та №4291, від 27.11.2025 №4658, від 28.11.2025 №4700 і від 17.12.2025 №4994, проте з порушенням погоджених строків.

7.2. Оцінка висновків суду першої інстанції, доводів учасників справи та мотиви, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні рішення

Предметом спору в цій справі є наявність правових підстав для стягнення з ПАТ «Центренерго» 145058,51 грн 3% річних, нарахованих за період з 19.09.2025 до 16.12.2025 у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 №0423-03015-ПД.

Виходячи зі змісту статей 11, 509 ЦК України, зобов`язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

В силу статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПАТ «Центренерго» шляхом подання заяви-приєднання приєдналося до умов публічного договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Повідомленням від 24.11.2023 позивач поінформував відповідача про акцептування заяви-приєднання з 01.01.2024 та присвоєння договору ідентифікатора №0423-03015-ПД.

У спірний період правовідносини сторін регулювалися договором у редакції, затвердженій наказом ПрАТ «НЕК «Укренерго» від 06.08.2025 №627.

Відповідно до пункту 2.1 договору ОСП безперервно надає користувачу послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а згідно з пунктами 2.2, 4.2.1 договору користувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу.

Пунктом 3.5 договору встановлено обов`язок користувача здійснювати поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду.

Згідно з пунктом 3.6 договору плановий обсяг послуги, який використовується для визначення її планової вартості, встановлюється на підставі даних адміністратора комерційного обліку за кожну декаду розрахункового періоду.

Водночас пунктом 3.7 договору передбачено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунків та актів надання послуги. Вартість фактично наданої послуги визначається до 10 числа, а відповідні акти направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Системний аналіз положень, закріплених у пунктах 3.5-3.7 договору, свідчить, що сторони погодили два взаємопов`язані етапи розрахунків: поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду та остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги після закінчення такого періоду. Установлення договором обов`язку здійснити остаточний розрахунок до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не скасовує та не змінює окремо визначених пунктом 3.5 договору термінів оплати планової вартості послуги.

Інше тлумачення фактично позбавляло б пункт 3.5 договору правового значення та перетворювало прямо встановлені терміни декадних платежів на факультативні, що суперечить статтям 526, 530, 629 ЦК України. Отже, неналежне виконання відповідачем як обов`язку з поетапної оплати планової вартості послуги, так і обов`язку з остаточного розрахунку за її фактичний обсяг є порушенням грошового зобов`язання та зумовлює застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 03.03.2026 у справі №910/16716/23. Виходячи зі змісту пункту 8.66 цієї постанови, за умови визначення договором порядку розрахунків як щодо планових платежів, так і щодо оплати фактичного обсягу послуги за актом приймання-передачі послуги, невиконання або неналежне виконання користувачем кожного з таких зобов`язань є порушенням грошового зобов`язання та зумовлює застосування правових наслідків, передбачених, зокрема, згідно з нормами статей 611, 625 ЦК України.

Такий підхід узгоджується з висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.03.2026 у справі №914/2625/23, за змістом яких при вирішенні питання щодо порядку та строків розрахунків за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління необхідно виходити насамперед із конкретних погоджених сторонами умов договору.

Наведена позиція об`єднаної палати підтверджує необхідність визначати момент прострочення відповідно до конкретних умов укладеного сторонами договору.

Пунктом 3.5 договору від 01.01.2024 №0423-03015-ПД безпосередньо визначено терміни декадних платежів, пунктом 3.6 договору встановлено порядок визначення планового обсягу послуги на підставі даних адміністратора комерційного обліку за кожну декаду, а пунктом 3.7 договору передбачено строк остаточного розрахунку за фактичний обсяг послуги.

Отже, оскільки спірний договір безпосередньо визначає порядок формування планового обсягу послуги, обов`язок з оплати її планової вартості та терміни здійснення відповідних платежів, невнесення відповідних платежів у визначені пунктом 3.5 договору дати є простроченням грошового зобов`язання у розумінні статей 530, 610, 612 ЦК України.

Таким чином, довід скаржника про те, що прострочення могло виникнути виключно з 16 числа місяця, наступного за розрахунковим, ґрунтується на вибірковому застосуванні пункту 3.7 договору без урахування пунктів 3.5, 3.6 договору та загального змісту погодженого сторонами порядку розрахунків.

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на недоведеність порядку визначення планової вартості послуги.

Відповідно до частини першої статті 53 Закону України «Про ринок електричної енергії» функції адміністратора комерційного обліку покладаються на оператора системи передачі. Таким оператором у спірних правовідносинах є НЕК «Укренерго».

Пункт 3.6 договору визначає, що плановий обсяг послуги встановлюється на підставі даних адміністратора комерційного обліку за кожну декаду розрахункового періоду. На виконання передбаченого пунктом 3.5 договору порядку розрахунків позивач сформував та направив відповідачу відповідні декадні рахунки.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання пункту 3.5 договору позивач виставив відповідачу рахунки за вересень 2025 року на суми 4743100,20 грн, 4481387,21 грн та 6100642,67 грн; за жовтень 2025 року - на суми 14032780,49 грн, 16084323,25 грн та 20216847,38 грн; за листопад 2025 року - на суми 14532368,62 грн, 5421242,76 грн та 7611541,18 грн.

Крім того, позивач надав остаточні рахунки на суму, що підлягала доплаті за фактичний обсяг послуги з урахуванням здійснених платежів: від 11.10.2025 на суму 15328126,49 грн за вересень 2025 року, від 11.11.2025 на суму 36300828,12 грн за жовтень 2025 року та від 11.12.2025 на суму 13033416,82 грн за листопад 2025 року.

Фактичне надання та прийняття послуг за вересень - листопад 2025 року на загальну суму 93227520,54 грн підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами: (1) від 30.09.2025 №ДУА-0019607 на суму 15328126,49 грн; (2) від 31.10.2025 №ДУА-0020415 на суму 50333608,61 грн; (3) від 30.11.2025 №ДУА-0021280 на суму 27565785,44 грн.

ПАТ «Центренерго» не надало доказів того, що в установленому договором порядку заявляло заперечення щодо обсягів, вартості або якості наданих послуг чи оспорювало підписані ним акти. При цьому матеріали справи не містять інших даних комерційного обліку, які б спростовували планові обсяги, покладені позивачем в основу відповідних рахунків.

Більше того, відповідач повністю оплатив надані послуги платіжними інструкціями від 31.10.2025 №4036 на суму 15328126,49 грн, від 31.10.2025 №4291 на суму 14032780,49 грн, від 27.11.2025 №4658 на суму 36300828,12 грн, від 28.11.2025 №4700 на суму 14532368,62 грн та від 17.12.2025 №4994 на суму 13033416,82 грн.

Отже, сам факт здійснення відповідачем платежів у повному обсязі у сукупності з підписаними без зауважень актами підтверджує факт отримання відповідачем послуг та визнання ним їх остаточно визначеної фактичної вартості. Водночас оплата була проведена після настання визначених договором строків.

Колегія суддів також враховує, що визначені пунктами 3.5, 3.7 договору календарні дати здійснення платежів є термінами виконання грошового зобов`язання у розумінні частини другої статті 252 ЦК України, а не строками. У зв`язку з цим положення частини п`ятої статті 254 ЦК України про перенесення останнього дня строку, який припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, до таких правовідносин не застосовуються. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26.03.2025 у справі №905/821/24, від 29.07.2025 у справі №905/959/24, від 12.08.2025 у справі №925/1160/24 та від 30.09.2025 у справі №927/1431/23.

Згідно з частиною третьою статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили.

З огляду на наведені приписи процесуального закону суд апеляційної інстанції оцінює подані сторонами докази не ізольовано, а в їх сукупності та взаємному зв`язку, з урахуванням того, чи спростовують заперечення відповідача докази, подані позивачем на підтвердження обставин, покладених в основу позовних вимог.

У цій справі позивач подав договір, декадні та остаточні рахунки, акти надання послуг, докази їх направлення, платіжні інструкції та розрахунок 3% річних. Відповідач, заперечуючи правильність визначення планової вартості послуги, не зазначив, яка саме вихідна величина конкретного рахунку є неправильною, не надав інших даних комерційного обліку та не подав доказів на підтвердження іншого планового обсягу відповідної декади.

За таких обставин докази, подані позивачем на підтвердження розміру та строків виконання спірних грошових зобов`язань, є більш вірогідними, ніж заперечення та докази, наведені відповідачем на їх спростування.

Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №910/8475/23

У справі №910/8475/23 суди встановили, що поданий позивачем розрахунок не містив конкретного зазначення доказів на підтвердження сум планових і фактичних нарахувань, оплат та коригувань, а також включав суми, на які безпідставно були нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних. Верховний Суд у постанові від 14.05.2024 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову за встановлених у тій справі обставин.

Натомість у справі, яка переглядається, матеріали містять декадні й остаточні рахунки, підписані сторонами акти, докази їх направлення, платіжні інструкції, а також розрахунок із зазначенням суми простроченого платежу, початку та закінчення відповідного періоду прострочення і кількості днів прострочення.

Отже, фактичні обставини справи №910/8475/23 та цієї справи відрізняються в аспекті доказового наповнення розрахунку. Застосування правового висновку Верховного Суду має здійснюватися з урахуванням конкретних обставин справи, а не лише тотожності окремих норм права або виду заявлених вимог.

Щодо нарахування 3% річних

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не мають характеру штрафних санкцій, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання; 3% річних спрямовані на компенсацію кредитору наслідків неправомірного користування боржником належними кредитору грошовими коштами.

Подальше погашення основної заборгованості не припиняє права кредитора на отримання 3% річних за період прострочення, який передував такому погашенню.

Виконання основного зобов`язання припиняє нарахування на майбутнє, але не усуває наслідків порушення, яке вже мало місце.

Перевіряючи здійснений позивачем розрахунок, колегія суддів виходить з того, що розмір 3% річних визначається шляхом множення суми простроченого платежу на 3 %, на кількість днів прострочення та ділення отриманого результату на 365 днів.

При цьому початком нарахування є день, наступний за визначеною договором датою здійснення відповідного платежу, а кінцевою датою - день, що передує дню відповідної оплати, оскільки в день зарахування коштів грошове зобов`язання у відповідній частині припиняється виконанням.

Із поданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування здійснено окремо за кожним простроченим декадним та остаточним платежем з урахуванням установленої договором дати оплати, розміру відповідного грошового зобов`язання і дати його фактичного погашення. Загальний період нарахування охоплює час із 19.09.2025 до 16.12.2025.

Апеляційний суд, повторно перевіривши наведені в розрахунку суми, дати початку та закінчення прострочення, кількість днів і застосовану формулу, встановив, що загальний розмір 3% річних становить 145058,51 грн.

Розрахунок здійснено лише за періоди фактичного існування простроченої заборгованості, після здійснення кожної оплати відповідна сплачена сума виключалася з бази подальшого нарахування. Подвійного нарахування 3% річних одночасно на планову та фактичну вартість однієї й тієї самої послуги матеріалами справи не підтверджено.

Перевірений апеляційним судом розрахунок узгоджується з наявними у справі рахунками, актами та платіжними документами. Наведені скаржником загальні заперечення не спростовують установлених на їх підставі обставин, при цьому скаржник не зазначив конкретної арифметичної або фактичної помилки в жодній із позицій розрахунку. Саме лише твердження про неналежність розрахунку без спростування його вихідних даних не є достатньою підставою для відмови у стягненні 3% річних.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ПАТ «Центренерго» допустило прострочення виконання грошових зобов`язань за договором, у зв`язку з чим вимога НЕК «Укренерго» про стягнення 145058,51 грн 3% річних є законною та обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги були перевірені судом апеляційної інстанції, не спростовують установлених обставин справи та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального або порушення норм процесуального права.

За таких обставин суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, дослідив подані сторонами докази, правильно застосував положення статей 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629 ЦК України та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

8. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною першою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені обставини справи, умови укладеного сторонами договору, підтвердження факту надання та прийняття послуг, здійснення відповідачем їх оплати з порушенням установлених договором строків, а також правильність нарахування 3% річних колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про задоволення позову, отже, апеляційна скарга ПАТ «Центренерго» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2026 у справі №911/3933/25 - без змін.

9. Судові витрати

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, понесені ПАТ «Центренерго» витрати зі сплати судового збору за її подання відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника. Підстав для зміни здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат немає.

З огляду на викладене, керуючись статтями 86, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2026 у справі № 911/3933/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2026 у справі № 911/3933/25 залишити без змін.

3. Покласти на відповідача (скаржника) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Матеріали справи № 911/3933/25 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги на це судове рішення безпосередньо до Верховного Суду в порядку, визначеному статтями 286- 291 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя С.Є. Чаплян

Судді О.М. Крижний

В.П. Іванов