Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №910/14747/23 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2026 р. Справа№ 910/14747/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Бестаченко О.Л.

при секретарі судового засідання Супрун В.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 18.05.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 (повний текст рішення підписано 07.02.2024)

у справі №910/14747/23 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

про стягнення 3 477 567 076,97 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Компанія): 2 890 888 604,50 грн основної заборгованості, яка утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортування природного газу від 30.12.2019 №012020/1912000543 (далі - Договір); 519 545 321,18 грн пені; 34 608 879,79 втрат від інфляції та 32 524 271,50 грн 3% річних, а всього 3 477 567 076,97 грн.

Позов мотивовано тим, що:

- 30.12.2019 Товариством (оператор) та Компанією (замовник) укладено Договір, що відповідає умовам типового договору транспортування природного газу, відповідно до якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - Послуга) на умовах, визначених Договором, а замовник сплачує оператору встановлені у Договорі вартість такої Послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні;

- 06.09.2022 оператором та замовником підписано в новій редакції додаток №1 до Договору «Розподіл потужності», відповідно до якого визначено нові обсяги гарантованої потужності у куб.м. на добу на період з 01.10.2022 по 31.12.2024;

- в порушення положень пункту 8.2 Договору щодо обов`язку замовника сплачувати оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, чи була повністю використана замовлена потужність та за п`ять робочих (банківських) днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей, Компанія за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2023 року сплатила вартість замовленої потужності не у повному обсязі, а у березні та травні 2023 року було сплачено вартість замовленої потужності, ще й не у строки, визначені умовами Договору;

- станом на 17.08.2023 відповідачем не сплачено на користь позивача вартість замовленої потужності на загальну суму 2 890 888 604,50 грн, а саме: за лютий 2023 року в сумі 447 209 286,88 грн; за березень 2023 року в сумі 495 124 567,62 грн; за квітень 2023 року в сумі 479 152 807,38 грн; за травень 2023 року в сумі 495 124 567,62 грн; за червень 2023 року в сумі 479 152 807,38 грн та за липень 2023 року в сумі 495 124 567,62 грн;

- у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору позивачем нараховано 519 545 321,18 грн пені, 34 608 879,79 втрат від інфляції та 32 524 271,50 грн 3% річних.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що:

- Договір було укладено виключно під угоду від 30.12.2019, укладену Компанією та публічним акціонерним товариством «Газпром» (далі - ПАТ «Газпром») та є нерозривно пов`язаним з нею;

- надання послуг транспортування/доступу до потужностей на точках виходу прямо пропорційно залежить від надання доступу до потужностей на точках входу;

- оператором до актів наданих послуг лютого, березня, квітня, травня, червня, липня 2023 року включено обсяги природного газу по точці входу «Сохрановка», за якою з 11.05.2022 відмовився надавати послуги транспортування природного газу;

- до спірних правовідносин необхідно застосувати положення частини першої статті 901 та частини першої статті 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки Компанія позбавлена практичної можливості використання раніше заброньованої потужності через настання форс-мажорних обставин на точці входу «Сохранівка»;

- оператор неправильно визначив дату початку періоду прострочення оплати послуг у квітні, травні, липні 2023 року, як наслідок неправильно розрахував 3 % річних та втрати від інфляції за вказаний період; позивачем втрати від інфляції розраховано по 31.07.2023, проте неправомірно не включено серпень 2023 року, що призвело до неправильного розрахунку втрат від інфляції;

- враховуючи приписи статті 223 Господарського кодексу України та статті 551 ЦК України відповідач просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 0 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що:

- Договору вже було надано правову оцінку Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду під час розгляду справи №910/12377/22; жоден пункт Договору/додатку 1/додаткових угод до нього не містить ні згадки, ні вказівки, ані прив`язки до Угоди від 30.12.2019, укладеної Компанією та ПАТ «Газпром», як і не містить жодної заборони щодо транспортування природного газу за вказаним Договором від будь якого іншого постачальника, який є відмінним від ПАТ «Газпром»; позивач не має нести відповідальність (в нашому випадку недоотримувати грошові кошти за чинним Договором) за неналежність чи неправомірність дій інших юридичних осіб, в даному випадку ПАТ «Газпром» перед Компанією чи навпаки за Угодою від 30.12.2019;

- підписуючи додаток 1 до Договору на визначених у ньому умовах оператор та Компанія визначили для себе окремо гарантовану потужність на кожну точку входу та на кожну точку виходу до/з газотранспортної системи на період з 01.10.2022 по 31.12.2024; надання доступу до потужностей на точках виходу прямо пропорційно залежить від надання доступу до потужностей на точках входу - відсутні, а твердження відповідача про це безпідставні;

- з актів надання послуг за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2023 року вбачається, що позивачем в рядку «вхід Сохранівка» навпроти стовпчиків «Сума без ПДВ, грн.», «ПДВ. гри», «Сума з ПДВ, грн.» проставлено нулі, тобто Товариством не нараховувалася плата за замовлену потужність по точці входу «Сохрановка»;

- твердження відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин частини першої статті 901 та частини першої статті 903 ЦК України є необґрунтованими, оскільки з урахуванням правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду в постанові від 15.07.2022 у справі №921/184/21 до спірних правовідносин застосовуються чинні положення Кодексу газотранспортної системи;

- позивачем вірно визначено початок перебігу строку прострочення боржника (Компанії) та як наслідок правильно розраховано суми 3 % річних, втрат від інфляції та пені;

- відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що причиною прострочення виконання грошового зобов`язання є обставини, які перебувають поза його волею, а також, що стягнення пені у сумі 519 545 321,18 гри є неспівмірними з наслідками порушення, не відповідають засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для Компанії та можуть спричинити повне зупинення господарської діяльності відповідача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 по справі №910/14747/23 закрито провадження у справі в частині стягнення з Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 20077720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (пр. Любомира Гузара, буд. 44, м. Київ, 03065; ідентифікаційний код 42795490) 2 890 888 604,50 грн основної заборгованості за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 №012020/1912000543.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (пр. Любомира Гузара, буд. 44, м. Київ, 03065; ідентифікаційний код 42795490) до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 20077720) про стягнення 586 678 472,47 грн задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 20077720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (пр. Любомира Гузара, буд. 44, м. Київ, 03065; ідентифікаційний код 42795490): 5 137 889 (п`ять мільйонів сто тридцять сім тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн пені; 31 638 130 (тридцять один мільйон шістсот тридцять вісім тисяч сто тридцять) грн 85 коп. втрат від інфляції; 31 870 612 (тридцять один мільйон вісімсот сімдесят тисяч шістсот дванадцять) грн 92 коп. 3% річних і 799 463 (сімсот дев`яносто дев`ять тисяч чотириста шістдесят три) грн 34 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що за перерахунком суду сума пені становить 508 651 011,43 грн, втрат від інфляції - 31 638 130,85 грн, а 3% річних - 31 870 612,92 грн.

Відтак, стягненню з відповідача підлягає 31 638 130,85 грн втрат від інфляції та 31 870 612,92 грн 3% річних; у стягненні решти сум втрат від інфляції (2 970 748,94 грн) та 3% річних (653 658,58 грн) слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача пені, судом враховано подання відповідачем клопотання про зменшення суми пені, та з урахуванням повної оплати відповідачем основної заборгованості, а також те, що Компанія віднесена до Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83, в умовах воєнного стану, дійшов висновку про зменшення суми пені до 5 137 889 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягнені 653 658,58 грн 3% річних, 2 970 748, 94 грн інфляційних втрат, 514 407 432, 18 грн пені та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.

Апелянт посилається на те, що судом порушено норми процесуального права, а саме статей 2,7,13,42, 73-79, 86, 210, 236, 237, 238 ГПК України.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

Судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин положення пункту 2 глави 2 розділу У111 Кодексу ГТС (спеціальну норму) та п.8.2 договору, а неправильно застосовано до спірних правовідносин частину 5 статті 254 ЦК України (загальну норму).

Вважає, що правильно визначив у позові початок перебігу строку прострочення боржника (відповідача) у березні, квітні та червні 2023 року, на як наслідок правильно розрахував суми 3% річних в розмірі 32 524 271,50 грн, інфляційних втрат в розмірі 34 608 879,79 грн та пені в розмірі 519 545 321,18 грн.

Вказує, що суд вийшов за межі позовних вимог в частині самостійного нарахування інфляційних втрат за серпень 2023, оскільки позивач, на власний розсуд, розпоряджаючись своїми правами щодо предмета спору, визначив період стягнення суми заборгованості та визначив на власний розсуд періоди, за які вважає за необхідне стягнути інфляційні втрати.

Зазначає, що позивачем не заявлялись позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за липень 2023, в розрахунку інфляції від заборгованості за послуги замовленої потужності за липень позивачем стоїть 0,00 грн.

Апелянт не погоджується зі зменшенням розміру пені, вказуючи, що судом не враховано, що Оператор внесений до Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83.

Судом в обгрунтування своїх висновків жодним чином не вказано на те, чому саме стратегічне значення Компанії має превагу перед стратегічним значенням Оператора для економіки та безпеки держави, не надано належної оцінки та не наведено мотивів відхилення аргументів Оператора щодо відсутності правових підстав для зменшення пені на 99%.

За розрахунками позивача, загальний розмір нарахованої пені орієнтовно становить лише 18% від суми основної заборгованості, тому нарахована пеня є співмірною з розміром основного боргу та не перевищує його, у зв`язку з чим, на думку позивача, правові підстави для застосування ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України відсутні.

Позивач стверджує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що причиною прострочення виконання грошового зобов`язання є обставини, які перебувають поза його волею, а також, що стягнення пені у розмірі 519 545 321,18 грн є неспівмірними з наслідками порушення, не відповідають засадам розумності та справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та можуть спричинити повне зупинення господарської діяльності товариства.

Вказує, що відповідач через суд хоче обмежити Оператора у праві на отримання грошових коштів, які останнім скеровуються для забезпечення надійної та безпечної експлуатації газотранспортної системи, яка на праві власності належить державі Україна.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 31 638 130,85 грн інфляційнх втрат та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у стягненні інфляційних втрат.

НАК «Нафтогаз України» вважає, що в частині стягнення 31 638 130,85 грн інфляційних втрат вказане рішення прийняте судом з порушенням норм матеріального права - частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, процесуального права - частини 1 статті 14, частини 4, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, а також без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування статті 625 ЦК України та порядку розрахунку втрат від інфляції у судових спорах про її стягнення.

Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- Інфляційні втрати у розмірі 34 608 879,79 грн заявлені Позивачем до стягнення у зв`язку з простроченням за послуги гарантованої потужності за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2023 року (пункт 4.4 позову).

У доданому до позовної заяви (додаток 1) Розрахунку суми, на яку збільшилася сума основного боргу за договірну потужність за лютий-липень 2023 року внаслідок інфляційних процесів, вказано, що він здійснений Позивачем станом на 17.08.2023 р.

Так само, за договірну потужність за лютий-липень 2023 та станом на 17.08.2023 Позивачем заявлені до стягнення пеня та 3% річних.

Що ж до інфляційних нарахувань, то заявивши до стягнення інфляційні за зобов`язаннями лютого-липня 2023 року та станом на 17.08.2023, Оператор у своїх розрахунках показник інфляції за серпень 2023 року не враховував, а також не здійснив індексацію зобов`язання липня 2023 року.

-Судом першої інстанції розмір заявлених до стягнення пені та 3% річних був перерахований станом на 17 серпня 2023 року в межах позовних вимог.

- Проте, щодо інфляційних нарахувань, Суд першої інстанції послуги липня 2023 року індексував, але інфляційні нарахування за послуги лютого-липня 2023 року здійснив станом на 31 липня 2023 року. Оскільки у липні індекс інфляції становив 99,40, то за зобов`язаннями липня 2023 року утворилось від`ємне значення втрат від інфляції (-2 970 474,41 грн), що призвело до стягнення меншої від заявленої Оператором суми.

-Щодо спору з Оператором, то як підтверджується матеріалами справи (наданими сторонами копіями платіжних доручень про оплату 2 890 888 604,50 грн заявленої до стягнення суми основного боргу), станом на 17 серпня 2023 року (дата, станом на яку Оператором здійснені розрахунки пені, 3% та інфляційних) та в цілому у серпні місяці оплата заборгованості не відбулась, а час прострочення станом на 17 серпня становило більше 15 днів.

-У тексті позовної заяви Позивач не вказав, станом на яку дату чи за який період він вимагає стягнення з Відповідача пені, 3% та інфляційних втрат, вказавши лише період надання послуг, за який хоче їх стягнути. До позовної заяви додані: Розрахунок суми основного боргу, Розрахунок 3% та пені, Розрахунок суми, на яку збільшилася сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів. Всі ці Розрахунки здійснені за договірну потужність за лютий-липень 2023 року станом на 17 серпня 2023 року.

- Однак, здійснюючи розрахунок інфляційних втрат станом на 17 серпня 2023 року, Позивач безпідставно не включив до періоду індексації показники інфляції серпня 2023 року, а за послуги липня 2023 вартість заборгованості у розмірі 495 124 567,62 грн не індексував.

-Перерахунок інфляційних втрат Суд першої інстанції здійснив станом на 31.07.2023 за зобов`язаннями лютого-липня 2023 року, зазначивши, що 31.07.2023 - це дата, яка визначена Позивачем у розрахунку.

- Суд першої інстанції правомірно здійснив індексацію за послуги липня 2023 року, оскільки Позивачем заявлені до стягнення інфляційні також і за послуги липня 2023 року, проте, помилково здійснив розрахунок інфляційних втрат до 31.07.2023, безпідставно посилаючись на те, що така дата визначена Позивачем у розрахунках.

-В межах заявлених позовних вимог про стягнення інфляційних станом на 17 серпня 2023 року та з огляду на вимоги статті 652 ЦК України і висновки Верховного Суду щодо її застосування, Суд першої інстанції мав здійснити розрахунок інфляційних втрат станом саме на 17 серпня 2023, а не на 31 липня 2023 року.

- Водночас, порядок застосування статті 625 ЦК України та механізм нарахування і розрахунку втрат від інфляції у господарських зобов`язаннях викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

-За розрахунками апелянта розмір інфляційних втрат за зобов`язаннями лютого-липня 2023 року станом на 17.08.2023 становить -9 277 241,93 грн, а розмір заявленого Оператором основного боргу з урахуванням інфляції становить 2 881 611 362,57 грн, а не 2 890 888 604,50 грн.

Апелянт зазначає, що у відзиві на позовну заяву міститься контррозрахунок Відповідача та обґрунтування щодо порядку і періоду нарахування інфляційних втрат у межах позовних вимог у цій справі, які судом першої інстанції залишені поза увагою.

Щодо перерахунку Судом першої інстанції 3% річних та пені, НАК «Нафтогаз України» вважає, що такий перерахунок здійснений Судом обґрунтовано та є правильним.

За наслідками здійсненого перерахунку Суд дійшов обґрунтованого висновку, що розмір пені за прострочення зобов`язання становить 508 651 011,43 грн, а 3% річних - 31 870 612,92 грн. (розрахунки наведені у рішенні Суду).

НАК «Нафтогаз України» також вважає правомірним застосування Судом першої інстанції передбаченого статтею 233 ГПК України, статтею 551 ЦК України права щодо зменшення пені та обґрунтованими висновки Суду про підстави для її зменшення до 5 137 889 грн з огляду на правове значення неустойки, повну оплату заявленої у цьому спорі основної заборгованості, віднесення Нафтогазу до Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83.

Така позиція Суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення пені на 99% відповідає висновку ВС у постанові 06.09.2023 справа №910/12377/22 в аналогічному спорі Оператора з Нафтогазом про стягнення заборгованості за цим же Договором за інший період надання послуг.

За таких підстав, Нафтогаз вважає, що Рішення суду першої інстанції у порядку статті 277 ГПК України підлягає скасуванню в частині стягнення 31 638 130,85 грн втрат від інфляції з прийняттям в цій частині Судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у стягненні інфляційних нарахувань.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/14747/23, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/14747/23. Об`єднано в одне провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/14747/23 з апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/14747/23, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Під час апеляційного перегляду у справі оголошувалась перерва, останній раз на 13.04.2026.

13.04.2026 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. на лікарняному.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026 та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 14.04.2026 справу №910/14747/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Бестаченко О.Л., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/14747/23. Розгляд справи №910/14747/23 призначено на 11.05.2026.

В судовому засіданні 11.05.2026 приймали участь представники сторін, надали пояснення по справі.

З метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин, ухвалою суду від 11.05.2026 оголошено перерву у справі №910/14747/23 на 18.05.2026.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Під час апеляційного провадження від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому останній (Оператор) просить апеляційну скаргу Компанії на рішення суду в частині задоволенн вимог про стягнення 31 638 130,85 грн інфляційних втрат залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.

Позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати вартості замовленої потужності.

Зазначає, що згідно наданого позивачем до позовної заяви розрахунку інфляційних витрат, його розрахунок здійснено станом на 17.08.2023, та не погоджується з доводами відповідача про те, що Оператором неправильно здійснено розрахунок інфляційних втрат, а суд першої інстанції мав визначити період такого розрахунку самостійно.

Явка представників сторін

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував, просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити, апеляційну скаргу позивача просив відхилити як необґрунтовану.

В судовому засіданні 18.05.2026 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

30.12.2019 Товариством (Оператор) і Компанією (замовник) було укладено Договір, за умовами якого:

- Оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у Договорі, а замовник сплачує Оператору встановлені у Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (пункт 2.1 Договору);

- послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС), з урахуванням особливостей, передбачених Договором; замовник погоджується з тим, що обов`язковою умовою надання послуги є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на вебсайті Оператора; підписанням Договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на вебсайті Оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання; замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених Правил позбавляє його права пред`являти претензії до Оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов`язання з відшкодування Оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю замовника; замовник погоджується з тим, що обов`язковою умовою розподілу потужності у точках міждержавного з`єднання є доступ замовника до аукціонної платформи відповідно до інструкції з порядку доступу та роботи аукціонної платформ, розміщеною на вебсайті Оператора; підписанням Договору замовник підтверджує, що він ознайомлений з інструкцією з порядку доступу та роботи аукціонної платформи, розміщеною на вебсайті Оператора, та надає згоду на її застосування та дотримання; замовник визнає, що потужність у точках міждержавного з`єднання, розподілена йому за результатами проведених аукціонів на аукціонних платформах, є його договірною потужністю і буде ним оплачена на умовах Договору (пункт 2.2 Договору з урахуванням доповнень, внесених додатковою угодою від 22.07.2020 №3);

- обсяг послуги, що надається за Договором, визначається підписанням додатка 1 до Договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби (на добу наперед та/або потужності протягом доби) (пункт 2.3 Договору в редакції додаткової угоди від 22.07.2020 №3);

- приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності Оператору здійснюються згідно з вимогами Кодексу ГТС (пункт 2.4 Договору);

- замовник має виконувати вимоги, визначені у Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі (пункт 2.5 Договору);

- оператор має виконувати вимоги, визначені у Кодексі ГТС, приймати газ в точках входу та/або передавали газ у точках виходу в обсягах, встановлених Договором, протягом погоджених термінів (пункт 2.6 Договору);

- додаток 1 є невід`ємною частиною Договору у випадку, коли замовнику надається право-використання гарантованої, та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу наперед та/або протягом, доби; додаток 2 є невід`ємною частиною Договору у випадку, коли замовнику надається право використання потужності з обмеженнями, крім випадку замовлення потужності на добу наперед та/або протягом, доби (абзаци перший і другий пункту 2.7 Договору в редакції додаткової угоди від 17.04.2020 №2);

- порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами за положеннями Кодексу ГТС та з урахуванням Договору (пункт 5.1 Договору);

- Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, визначеному відповідно до додатку 1 до Договору (розподіл потужності) та/або додатку 2 до Договору (розподіл потужності з обмеженнями), та/або в обсязі підтвердженої, номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби (пункт 6.1 Договору);

- розподіл потужності здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу ГТС (пункт 6.2 Договору);

- надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом ГТС; форми номінацій і реномінацій оприлюднюються Оператором на його офіційному вебсайті (пункт 6.3 Договору);

- вартість послуг розподілу потужності та транспортування розраховуються за тарифами, які встановлюються Регулятором, а вартість послуг балансування - за фактичною вартістю, яка визначається згідно з порядком, встановленим Кодексом ГТС (пункт 7.1 Договору);

- вартість договірної потужності визначається виходячи з обсягу розподіленої потужності замовнику відповідно до додатку 1 до Договору (розподіл потужності) та/або додатку 2 до Договору (розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку розподілу потужності на період однієї газової доби (абзац перший пункт 8.1 Договору в редакції додаткової угоди від 22.07.2020 №3);

- вартість договірної потужності замовника, крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України згідно зі статтею 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов`язків, та замовника послуг транспортування, який виконує функції постачальника «останньої надії», у рамках виконання цих функцій, на період газового місяця (Р) визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця; у разі переривання Оператором переривчастої потужності та/або потужності з обмеженнями Оператор здійснює перерахунок вартості відповідної потужності; перерахунок вартості переривчастої потужності та/або потужності з обмеженнями здійснюється за формулою розрахунку вартості відповідної потужності, яка була перервана, із застосування знижувального коефіцієнта; перерахунок вартості потужності з обмеженнями здійснюється щомісяця до 14 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг; Оператор надсилає рахунки-фактури на електронну адресу замовника; послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця, кварталу та/або року надаються на умовах 100% попередньої оплати (крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов`язків, або оператора газорозподільної системи) у розмірі вартості замовленої потужності на період газового місяця за п`ять банківських днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей, крім випадків, передбачених цим пунктом; у випадку якщо розподіл потужності на період газового місяця на переривчастій основі проводиться менше ніж за 5 банківських днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись транспортування природного газу, замовник послуг транспортування зобов`язаний здійснити 100 % попередню оплату в розмірі вартості розподіленої потужності; при цьому така оплата має бути отримана оператором газотранспортної системи на його рахунок не пізніше ніж за три години до кінцевого строку подання номінації на першу газову добу відповідного газового місяця надання послуг транспортування; для послуг доступу до потужності на період однієї газової доби замовник зобов`язаний здійснити 100% попередню оплату (крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України згідно зі статтею 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов`язків, або оператора газорозподільної системи) у розмірі не менше від вартості послуги доступу до потужності на період газової доби, яка планується для використання відповідно до номінації; при цьому така оплата має бути отримана оператором газотранспортної системи на його рахунок не пізніше ніж за три години до кінцевого строку подання номінації; замовник сплачує Оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, чи була повністю використана замовлена потужність; у платіжних дорученнях замовник повинен обов`язково вказувати номер Договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата; у разі якщо у платіжних дорученнях замовника не зазначено номер Договору, дату його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, Оператор зараховує кошти, що надійшли від замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла в попередніх періодах (пункт 8.2 Договору в редакції додаткової угоди від 22.11.2021 №6);

- вартість замовленої потужності замовника (суб`єкта, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України згідно зі статтею 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов`язків, або оператора газорозподільної системи та замовника послуг транспортування, який виконує функції постачальника «останньої надії», у рамках виконання цих функцій) на період газового місяця (Р) визначається як сума вартості замовлених потужностей за кожен день газового місяця; замовник, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов`язків, здійснює оплату за послуги транспортування (у тому числі послуги доступу до потужності) з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання замовника на поточний рахунок оператора газотранспортної системи кожного банківського дня, що зараховується як плата за замовлену потужність у тому місяці, в якому надійшли кошти; остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, згідно з актом наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів; замовник, який є оператором газорозподільної системи або який виконує функції постачальника «останньої надії», у рамках виконання цих функцій, здійснює остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг; у випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності Замовником (суб`єктом, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України згідно зі статтею 11 Закону України «Про ривок природного газу» покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов`язків, або оператором газорозподільної системи або замовником послуг транспортування, який виконує функції постачальника «останньої надії», у рамках виконання цих функцій), визначений оператором газотранспортної системи на підставі остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, замовник послуг транспортування зобов`язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів; вартість перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця розраховується для кожного дня перевищення за формулою наведеною у даному пункті Договору; звіт Оператора про використання замовленої потужності замовником, який надається до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу, містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату або повідомлення про зарахування надмірно сплачених коштів у рахунок плати за використання договірної потужності на наступні періоди; розбіжності щодо вартості перевищення замовленої потужності підлягають урегулюванню згідно з умовами Договору або в суді; до прийняття судом рішення вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку замовник зобов`язаний сплатні й у строк, визначений у даному пункті Договору, визначається за даними Оператора (пункт 8.4 Договору в редакції додаткової угоди від 22.11.2021 №6);

- послуги, які надаються за Договором, за винятком послуг балансування, оформлюються Оператором і замовником актами наданих послуг (пункт 11.1 Договору);

- Оператор до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Оператора (пункт 11.2 Договору);

- замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути Оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг; у випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку; до прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними Оператора (пункт 11.3 Договору);

- врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів; в акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими Оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби) (пункт 11.4 Договору);

- Оператор і замовник зобов`язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п`ятого числа місяця, наступного за кварталом; звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки (пункт 11.5 Договору);

- у разі порушення замовником строків оплати, передбачених Договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 13.5 Договору);

- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за Договором, якщо таке невиконання є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та якщо в момент взяття на себе зобов`язань за Договором така сторона не могла ні передбачити, ані попередити їх настання (пункт 14.1 Договору);

- під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору; строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (пункт 14.2 Договору);

- сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання згідно з чинним законодавством; засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому чинним законодавством порядку; неповідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на них як на причину звільнення від відповідальності за невиконання вимог Кодексу ГТС та Договору (пункт 14.3 Договору);

- після припинення дії форс-мажорних обставин сторона, що потрапила під їх дію, має невідкладно повідомити про це іншу сторону та негайно виконати зобов`язання, які не були нею виконані внаслідок настання форс-мажорних обставин (пункт 14.4 Договору);

- Договір набирає чинності з дня його укладання, в частині транспортування природного газу - з 07:00 год. 01.01.2020 (включно) на строк до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до їх повного виконання; Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення дії Договору або перегляд його умові (пункт 17.1 Договору).

06.09.2022 Товариством і Компанією було підписано в новій редакції додаток 1 до Договору, відповідно до якого визначено нові обсяги гарантованої потужності у куб.м, на добу на період з 01.10.2022 по 31.12.2024.

Згідно з додатком 1 гарантована потужність у куб.м на добу в період з 01.10.2022 по 30.09.2023 становить:

точка входу/виходу - Т. Вх. Суджа; потужність - 72 000 000 куб.м на добу;

точка входу/виходу - Т. Вх. Сохрановка; потужність - 37 600 000 куб.м на добу;

точка входу/виходу - Т. Вх. Каушани; потужність - 0 куб.м на добу;

точка входу/виходу - Т. Вих. Ужгород/Велькі Капушани; потужність - 103 900 000 куб.м на добу;

точка входу/виходу - Т. Вих. Дроздовичі; потужність - -;

точка входу/виходу - Т. Вих. Берегове; потужність - -;

точка входу/виходу - Т. Вих. Гребеники; потужність - 4 500 000 куб.м на добу;

точка входу/виходу - Т. Вих. Олексіївка; потужність - 1 200 000 куб.м на добу;

точка входу/виходу - Т. Вих. Орлівка/Ісакча; потужність - 0 куб.м на добу.

Листом від 10.05.2022 №2784/17-22 Товариство повідомило Компанію про настання форс-мажорних обставин та зазначило, що з 15:00 год. газової доби 10.05.2022 номінації для транспортування газу через фізичну точку з`єднання «Сохрановка» на газову добу 11.05.2022 і на наступні газові доби до припинення обставин непереборної сили будуть відхилені.

Позивачем було підписано, скріплено печаткою та надіслано для підписання відповідачу акти наданих послуг на загальну суму 17 528 657 083,72 грн, а саме:

за лютий 2023 року - від 28.02.2023 №02-23/ТРАНЗИТ/РІК на суму 2 711 615 460,47 грн і від 28.02.2023 №02-23/ТРАНЗИТ/ПРДОБИ на суму 20 244,92 грн;

за березень 2023 року - від 31.03.2023 №03-23/ТРАНЗИТ/РІК на суму 3 002 145 688,37 грн і від 31.03.2023 №03-23/ТРАНЗИТ/ПРДОБИ на суму 26 598,53 грн;

за квітень 2023 року - від 30.04.2023 №04-23/ТРАНЗИТ/РІК на суму 2 905 302 279,07 грн і від 30.04.2023 №04-23/ТРАНЗИТ/ПРДОБИ на суму 11 572,52 грн;

за травень 2023 року - від 31.05.2023 №05-23/ТРАНЗИТ/РІК на суму 3 002 145 688,37 грн;

за червень 2023 року - від 30.06.2023 №06-23/ТРАНЗИТ/РІК на суму 2 905 302 279,07 грн і від 30.06.2023 №06-23/ТРАНЗИТ/ПРДОБИ на суму 4 963,43 грн;

за липень 2023 року - від 31.07.2023 №07-23/ТРАНЗИТ/РІК на суму 3 002 145 688,37 грн і від 31.07.2023 №07-23/ТРАНЗИТ/ПРДОБИ на суму 28 773,26 грн.

Крім того, відповідачу було надіслано рахунки для оплати за наведеними актами наданих послуг.

Зі змісту зазначених актів наданих послуг, сформованих та підписаних Товариством, вбачається, що позивач не нараховував плату за замовлену потужність за точою входу «Сохрановка». Окрім вказаної точки входу, послуги щодо доступу до гарантованої потужності надавалися в інших точках входу та виходу. Факт надання таких послуг за іншими точками входу/виходу не заперечувався Компанією.

Водночас відповідачем не було доведено неможливість використання інших точок входу та виходу в межах визначених Договором обсягів їх потужностей.

В свою чергу Компанія, у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану та оголошеними Оператором форс-мажорними обставинами, вважає, що вартість наданих Оператором послуг відповідає вартості оплачених відповідачем послуг за березень - травень 2023 року на загальну суму 9 704 597 886,78 грн, а тому надала Товариству для підписання акти наданих послуг у своїй редакції, а саме:

за лютий 2023 року - від 28.02.2023 №02-23/ТРАНЗИТ/РІК на суму 2 264 406 173,59 грн і від 28.02.2023 №02-23/ТРАНЗИТ/ПРДОБИ на суму 20 244,92 грн;

за березень 2023 року - від 31.03.2023 №03-23/ТРАНЗИТ/РІК на суму 2 507 021 120,75 грн і від 31.03.2023 №03-23/ТРАНЗИТ/ПРДОБИ на суму 26 598,53 грн;

за квітень 2023 року - від 30.04.2023 №04-23/ТРАНЗИТ/РІК на суму 2 426 149 471,69 грн і від 30.04.2023 №04-23/ТРАНЗИТ/ПРДОБИ на суму 11 572,52 грн;

за травень 2023 року - від 31.05.2023 №05-23/ТРАНЗИТ/РІК на суму 2 507 021 120,75 грн.

Акти наданих послуг за червень 2023 року - від 30.06.2023 №06-23/ТРАНЗИТ/РІК на суму 2 905 302 279,07 грн і від 30.06.2023 №06-23/ТРАНЗИТ/ПРДОБИ на суму 4 963,43 грн та за липень 2023 року - від 31.07.2023 №07-23/ТРАНЗИТ/РІК на суму 3 002 145 688,37 грн і від 31.07.2023 №07-23/ТРАНЗИТ/ПРДОБИ на суму 28 773,26 грн Компанія підписала та скріпила печаткою без зауважень.

Разом з тим, сторони погодили, що обов`язок з оплати послуги виникає у відповідача за п`ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей і не залежить від того, чи була повністю використана замовлена потужність.

Протягом розгляду судом даного спору Компанією було повністю оплачено заявлену позивачем суму основної заборгованості, що підтверджується платіжними інструкціями від 31.10.2023 №0000040123 на суму 447 209 286,88 грн, від 31.10.2023 №0000040124 на суму 495 124 567,62 грн, від 03.11.2023 №0000040192 на суму 479 152 807,38 грн, від 03.11.2023 №0000040193 на суму 495 124 567,62 грн, від 07.11.2023 №0000040294 на суму 479 152 807,38 грн і від 10.11.2023 №0000040375 на суму 495 124 567,62 грн, а всього 2 890 888 604,50 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційних скаргах та відзивах на апеляційні скарги

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові засади функціонування ринку природного газу України визначені Законом України «Про ринок природного газу» (далі - Закон).

Пунктами 7 і 45 частини першої статті 1 Закону визначено, що газотранспортна система - це технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

Транспортування природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.

За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Кодекс ГТС є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Згідно з пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС дія останнього поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, у тому числі виробників біометану, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначено, що договір транспортування - це договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

Замовник послуг транспортування - це юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу:

право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу;

послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Згідно з пунктом 7 глави 3 розділу I Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи здійснює надання послуг транспортування природного газу з моменту отримання природного газу в точці входу та до моменту передачі природного газу в точці виходу.

Абзацами першим і другим пункту 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС передбачено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.

Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

Відповідно до пункту 9 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; вчинення дій з врегулювання добового небалансу.

З наведеного вбачається, що послуги доступу до потужності, фізичного транспортування, врегулювання добового небалансу є складовими послуги з транспортування природного газу, які надаються виключно на підставі договору транспортування.

Отже, договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені статтею 901 ЦК України, Законом, Кодексом ГТС, типовим договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 зі справи №921/184/21.

Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу IX Кодексу ГТС доступ до потужності надається лише замовникам послуг транспортування, які уклали з оператором газотранспортної системи договір транспортування.

Абзацом першим пункту 4 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС передбачено, що при наданні доступу до гарантованої потужності оператор газотранспортної системи зобов`язаний надавати право користування визначеним обсягом потужності на гарантованій (постійній) основі.

Відповідно до пункту 4 глави 6 розділу IX Кодексу ГТС протягом п`яти робочих днів з дати отримання проєкту про розподіл потужності замовник послуг транспортування повинен надати оператору газотранспортної системи підписаний з боку замовника розподіл потужності.

Згідно з абзацами першим і другим пункту 1 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС номінації подаються замовниками послуг транспортування на відповідну добу в розрізі кожної точки входу/виходу.

При цьому природний газ, що перебуває в митному режимі митного складу, може подаватись/відбиратись виключно в точках входу/виходу на міждержавних з`єднаннях та/або точках входу/виходу до/з митного складу газосховища чи групи газосховищ.

Пунктами 1 і 2 глави 1 розділу XIII Кодексу ГТС передбачено, що замовник послуг транспортування зобов`язаний подавати та відбирати до/з газотранспортної системи природний газ в обсягах, які виникають на підставі умов укладених договорів постачання природного газу, договору транспортування природного газу, технічної угоди та підтверджених номінацій.

Замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи вчиняє балансуючі дії виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій/реномінацій. При здійсненні таких дій оператору газотранспортної системи забороняється використовувати власний природний газ із газосховища.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 глави 1 розділу ХІV Кодексу ГТС при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги природного газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи.

Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до газотранспортної системи та алокаціями відбору з газотранспортної системи (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень).

Таким чином, складові послуги транспортування (доступ до потужності, фізичне транспортування, врегулювання добового небалансу) реалізуються сторонами договору не одночасно, а у порядку, визначеному розділами IX, XI, XIV Кодексу ГТС.

Отже, у розумінні вказаних положень Кодексу ГТС послуга доступу до потужності, як складова послуги транспортування природного газу, не означає фізичне транспортування газу. Більше того, чинним Кодексом ГТС не передбачена така послуга як фізичне транспортування природного газу, тобто як окрема та самостійна послуга, а не як складова послуги транспортування.

Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на те, що відповідачем протягом розгляду судом даного спору було повністю сплачено позивачу основну заборгованість за Договором за період з лютого по липень 2023 року у сумі 2 890 888 604,50 грн, місцевий господарський суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині.

Прийняте рішення в цій частині сторонами не оскаржується, відповідно в апеляційному порядку не переглядається.

Крім суми основної заборгованості Товариство (Оператор) просило стягнути з Компанії 519 545 321,18 грн пені, 34 608 879,79 втрат від інфляції та 32 524 271,50 грн 3% річних.

Місцевий господарський суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум пені, втрат від інфляції та 3% річних і періодів їх нарахування, дійшов висновку про його неправильність та визначив за влсним перерахунком періоди нарахування і суми пені, втрати від інфляції та 3% річних, які становлять:

- пеня:

111 496 013,99 грн з 25.01.2023 (нарахованих на 447 209 286,88 грн заборгованості за лютий 2023 року, оскільки оплата мала бути здійснена до 25.01.2023) по 25.07.2023;

24 675 170,04 грн з 22.02.2023 (нарахованих на 3 002 145 688,37 грн заборгованості за березень 2023 року, оскільки оплата мала бути здійснена до 22.02.2023) по 27.02.2023 (оскільки 28.02.2023 відповідачем сплачено 2 507 021 120,75 грн);

114 272 037,19 грн з 28.02.2023 (нарахованих на 495 124 567,62 грн заборгованості за березень 2023 року) по 17.08.2023 (дата, визначена позивачем у розрахунку);

92 863 752,32 грн з 27.03.2023 (нарахованих на 479 152 807,38 грн заборгованості за квітень 2023 року, оскільки оплата мала бути здійснена до 27.03.2023) по 17.08.2023;

76 968 131,41 грн з 24.04.2023 (нарахованих на 495 124 567,62 грн заборгованості за травень 2023 року, оскільки оплата мала бути здійснена до 24.04.2023) по 17.08.2023;

54 137 703,50 грн з 25.05.2023 (нарахованих на 479 152 807,38 грн заборгованості за червень 2023 року, оскільки оплата мала бути здійснена до 25.05.2023) по 17.08.2023;

34 238 202,98 грн з 26.06.2023 (нарахованих на 495 124 567,62 грн заборгованості за липень 2023 року, оскільки оплата мала бути здійснена до 26.06.2023) по 17.08.2023;

- втрати від інфляції:

13 988 299,53 грн з 25.01.2023 (нарахованих на 447 209 286,88 грн заборгованості за лютий 2023 року) по 31.07.2023 (дата, визначена позивачем у розрахунку);

0,00 грн з 22.02.2023 (нарахованих на 3 002 145 688,37 грн заборгованості за березень 2023 року) по 27.02.2023 (оскільки 28.02.2023 відповідачем сплачено 2 507 021 120,75 грн);

11 937 611,77 грн з 28.02.2023 (нарахованих на 495 124 567,62 грн заборгованості за березень 2023 року) по 31.07.2023;

4 300 722,27 грн з 27.03.2023 (нарахованих на 479 152 807,38 грн заборгованості за квітень 2023 року) по 31.07.2023;

3 446 938,41 грн з 24.04.2023 (нарахованих на 495 124 567,62 грн заборгованості за травень 2023 року) по 31.07.2023;

935 306,28 грн з 25.05.2023 (нарахованих на 479 152 807,38 грн заборгованості за червень 2023 року) по 31.07.2023;

-2 970 747,41 грн з 26.06.2023 (нарахованих на 495 124 567,62 грн заборгованості за липень 2023 року) по 31.07.2023;

- 3% річних:

7 535 170,18 грн з 25.01.2023 (нарахованих на 447 209 286,88 грн заборгованості за лютий 2023 року) по 17.08.2023 (дата, визначена позивачем у розрахунку);

1 480 510,20 грн з 22.02.2023 (нарахованих на 3 002 145 688,37 грн заборгованості за березень 2023 року) по 27.02.2023 (дата, визначена позивачем у розрахунку);

6 958 874,06 грн з 28.02.2023 (нарахованих на 495 124 567,62 грн заборгованості за березень 2023 року, оскільки 28.02.2023 відповідачем сплачено 2 507 021 120,75 грн) по 17.08.2023;

5 671 068,84 грн з 27.03.2023 (нарахованих на 479 152 807,38 грн заборгованості за квітень 2023 року) по 17.08.2023;

4 720 639,71 грн з 24.04.2023 (нарахованих на 495 124 567,62 грн заборгованості за травень 2023 року) по 17.08.2023;

3 347 505,92 грн з 25.05.2023 (нарахованих на 479 152 807,38 грн заборгованості за червень 2023 року) по 17.08.2023;

2 156 844,01 грн з 26.06.2023 (нарахованих на 495 124 567,62 грн заборгованості за липень 2023 року) по 17.08.2023.

Отже, за перерахунком суду сума пені становить 508 651 011,43 грн, втрат від інфляції - 31 638 130,85 грн, а 3% річних - 31 870 612,92 грн.

Відтак, судом визначено до стягнення з відповідача 31 638 130,85 грн втрат від інфляції та 31 870 612,92 грн 3% річних; у стягненні решти сум втрат від інфляції (2 970 748,94 грн) та 3% річних (653 658,58 грн) судом відмовлено.

Щодо стягнення з відповідача пені, судом враховано подання відповідачем клопотання про зменшення суми пені, та з урахуванням повної оплати відповідачем основної заборгованості, а також те, що Компанія віднесена до Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83, в умовах воєнного стану, дійшов висновку про зменшення суми пені до 5 137 889 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі не погоджується зі стягненням з нього 31 638 130,85 грн втрат від інфляції, в решті рішення суду першої інстанції не оскаржує.

Позивач в апеляційні скарзі не погоджується в частині відмови у стягнені 653 658,58 грн 3% річних, 2 970 748, 94 грн інфляційних втрат.

Додатково в апеляційній скарзі позивач не погоджувався з відмовою у стягненні 514 407 432, 18 грн пені, у зв`язку з її зменшенням до 5 137 889 грн.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та перевіривши доводи апеляційних скарг у вказаній частині, колегія суддів зазначає наступне.

Різниця між розрахованими Позивачем та Судом сумами пені та 3% річних пояснюється різними підходами до визначення у березні, квітні та червні 2023 року дати, з якої починається відлік прострочення виконання зобов`язання, а відтак і мають нараховуватись пеня та 3% річних.

Так, у березні останній день оплати за Договором припадає на 24 число (за 5 робочих (банківських) днів до початку місяця надання послуг). 25 та 26 - це вихідні дні, тобто не банківські (не операційні). Оператор починає відлік прострочення виконання зобов`язання з вихідного дня - суботи (25.03), а Суд - з першого за вихідними робочого дня - 27.03, обґрунтовуючи тим, що оплата мала бути здійснена до 27.03.

У квітні останній день оплати за Договором припадає на 21 число. 22 та 23 - це вихідні дні. Оператор починає відлік прострочення виконання зобов`язання з вихідного дня - суботи (22.04), а Суд - з першого за вихідними робочого дня - 24.04.

У червні останній день оплати за Договором припадає на 23 число. 24 та 25 - вихідні.

Оператор починає відлік прострочення виконання зобов`язання з вихідного дня - суботи (24.06), а Суд - з першого за вихідними робочого дня - 26.06.

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якої пов`язано його початок.

Взявши до уваги встановлені законом правила визначення, обчислення початку та закінчення строку, місцевий господарський суд визначив правильну початкову дату в періоді нарахування пені та 3% річних за спірні періоди.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Колегія суддів звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 травня 2019 року у справі № 911/1729/18 щодо визначення початкової дати, з якої починається відлік прострочення виконання зобов`язання та, відповідно, нарахування пені за аналогічних обставин:

«Суд апеляційної інстанції встановивши, що 30.06.2018 є вихідним днем, дійшов правильного висновку, що нарахування штрафних санкцій за прострочення оплати за третім етапом розрахунків має проводитися на наступний робочий день за вихідним, а саме: з 02.07.2018 по 31.07.2018 - кінцеву дата розрахунків, визначену позивачем».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність розрахунків суду першої інстанції, погоджується з тим, що сума пені становить 508 651 011,43 грн, втрат від інфляції - 31 638 130,85 грн, а 3% річних - 31 870 612,92 грн.

При цьому доводи апелянта (позивача) щодо неврахування судом першої інстанції правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.07.2022 у справі №921/184/21 про те, що «норми ЦК України та ГК України можуть застосоуватися до договору транспортування природного газу (як загальні норми) лише в частині, в якій вони не змінені спеціальним регулюванням, встановленим законодавством про ринок природного газу», колегією суддів відхиляються, оскільки судом при прийнятті оскаржуваного рішення враховано позицію ОП ВС, викладену в постанові від 15.07.2022 у справі №921/184/21, а вказане твердження в п.8.6 постанови об`єднаної плати викладене в іншому контексті правовідносин, за яким слідує висновок Верховного Суду про те, що «договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів його послуг, а його істотні умови визначені статтею 901 ЦК України та спеціальним законодавством - Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС, Типовим договором» (п.8.7 постанови) та не міститься правових висновків щодо неможливості застосуваня положень п.5 ст.254 ЦК України в контексті спірних правовідносин у даній справі.

Щодо розрахунку інфляційних втрат у спірних правовідносинах колегія суддів встановила наступне.

Оператором у позові заявлено до стягнення 34 608 879,79 грн інфляційних втрат.

Судом першої інстанції за власним розрахунком їх розмір зменшено до 31 638 130,85 грн.

Компанія (відповідач) вважає, що і розрахунки Позивача, і розрахунки Суду не відповідають дійсному розміру інфляційних втрат, які поніс Оператор у спірних правовідносинах, оскільки Оператор не включив у свій розрахунок два місяці - липень та серпень 2023 року, а Суд у свій розрахунок не включив один місяць - серпень 2023 року.

Щодо правомірності висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення інфляційних втрат у розмірі 31 638 130,85 грн. колегія суддів зазначає таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Таким чином, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку.

Частиною другою ст. 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Частиною другою ст. 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

З огляду на викладене, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу вимог ст. 625 ЦК України виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Оскільки основне зобов`язання Відповідачем було виконано з порушенням умов Договору, тобто його виконання прострочено, Позивачем заявлено вимогу про сплату інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007 (п. 23 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ N 1078).

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі N 905/21/19.

Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення (інфляційні втрати нараховані Позивачем станом на 17.08.2023 суцільним порядком без пропуску певних періодів).

Отже, з наданого Позивачем до позовної заяви розрахунку інфляційних витрат вбачається, що його розрахунок здійснено станом на 17.08.2023.

Однак, здійснюючи розрахунок інфляційних втрат станом на 17 серпня 2023 року, Позивач безпідставно за послуги липня 2023 вартість заборгованості у розмірі 495 124 567,62 грн не індексував, проте в розрахунок позовних вимог включив (а.с.16, т.1).

Перерахунок інфляційних втрат Суд першої інстанції здійснив станом на 31.07.2023 за зобов`язаннями лютого-липня 2023 року, зазначивши, що 31.07.2023 - це дата, яка визначена Позивачем у розрахунку, із помилковим зазначенням позивачем розрахунку інфляції від заборгованості за послуги замовленої потужності за липень - 0,00 грн.

Оскільки Позивачем заявлені до стягнення інфляційні також і за послуги липня 2023 року, Суд першої інстанції правомірно здійснив індексацію за послуги липня 2023 року, обґрунтовано посилаючись на те, що така дата визначена Позивачем у розрахунках.

При цьому помилковими є доводи відповідача про обов`язок суду здійснити розрахунок інфляційних втрат станом саме на 17 серпня 2023 виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Фактично у своїй апеляційній скарзі Відповідач просить суд самостійно здійснити розрахунок інфляційних втрат, зокрема визначити і період такого розрахунку, тобто самостійно встановити межі позовних вимог замість ТОВ «Оператор ГТС України».

В той же час ГПК України не надає суду такого права, як вихід за межі позовних вимог з власної ініціативи, оскільки норми матеріального права не повинні суперечити нормам процесуального права, якими керується суд при вирішенні спору.

Отже висновки суду про наявність правових підстав стягнення інфляційних втрат у розмірі 31 638 130,85 грн. підтримує і представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу відповідача.

Під час розгляду справи позивач (Оператор) посилався на розгляд Верховним Судом справи №910/72/24 за позовом ТОВ «Оператор ГТС України» до НАК «Нафтогаз України» про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за Договором транспортування природного газу від 30.12.2019 № 012020/1912000543 (далі - Договір).

24 жовтня 2024 року Верховний Суд прийняв постанову у справі №910/72/24 про закриття

провадження за касаційною скаргою НАК «Нафтогаз України» (далі також Нафтогаз), залишення без задоволення касаційної скарги ТОВ «Оператор ГТС України» (далі також Оператор) та залишення без змін рішень судів попередніх інстанцій, якими вимоги Оператора зі стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань задоволено повністю, а заявлену до стягнення пеню зменшено на 50%.

У справі №910/72/24 Верховний Суд досліджував питання правомірності зменшення пені на 50%; розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат.

При цьому, Постанова Верховного Суду від 24.10.2024 у справі №910/72/24 не містить жодних висновків про застосування норми права у правовідносинах. У цій постанові суд посилається виключно на висновки Верховного Суду в інших справах та зауважує (п.8.7 постанови) про обов`язковість врахування висновків ВС саме щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а не будь-якого висновку, зробленого для обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Жодних висновків щодо спірних обставин справи №910/14747/23 вказана постанова Верховного Суду не містить, судом не надано оцінки правомірності та змісту розрахунків позивача та висновків судів попередніх інстанцій.

Щодо початку прострочення виконання зобов`язання за Договором, колегія суддів зазначає, що у Постанові Верховного Суду у справі №910/72/24 це питання взагалі не розглядалось.

Жодних висновків щодо порядку обчислення початку прострочення виконання зобов`язання за Договором та/або щодо порядку застосування пункту 8.2 Договору, пункту 2 глави 2 розділу VІІІ Кодексу ГТС у постанові ВС у справі №910/72/24 не зазначено. Початок прострочення виконання зобов`язання взагалі не є предметом спору у справі №910/72/24, оскільки у вказаній справі Позивач «донарахував» пеню, 3% та інфляцію на період, що не увійшов у спір у справі №910/12377/22 та у спір, що розглядається.

Позиція Нафтогазу щодо початку періоду прострочення виконання зобов`язання викладена у відзиві Нафтогазу на апеляційну скаргу Оператора та зводиться до того,що:

- Кодекс ГТС та Договір визначають строк здійснення розрахунків - за п`ять банківських днів до початку місяця надання послуг;

- стаття 254 ЦК України визначає порядок обчислення строку - якщо останній день строку припадає на вихідний/неробочий день, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день;

- норма статті 254 не суперечить ані Договору ані підзаконному акту (Кодексу ГТС), а сам Договір та Кодекс ГТС не встановлюють і не змінюють визначеного ЦК України правила обчислення строку;

- розрахунок Суду першої інстанції в частині початку прострочення не суперечить Договору та Кодексу, а також відповідає вимогам статті 254 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду у постанові від 24.10.2024 у справі №910/72/24 не впливають на вирішення спору у справі №910/14747/23, оскільки постанова ВС не містить висновків щодо застосування норм права, не встановлює та не змінює обставин, що мають значення для вирішення спору у справі №910/14747/23, а обставини спору, яким ВС надано висновки у постанові №910/72/24 не є аналогічними обставинам спору у справі №910/14747/23.

Щодо впливу обставин, встановлених у справі №910/72/24 на спірні правовідносин, які є предметом розгляду у справі № 910/14747/23, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом розгляду справи № 910/14747/23 є вимоги ТОВ «Оператор ГТС України» до НАК «Нафтогаз України» про стягнення грошових коштів за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 №012020/1912000543 (основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за лютий-липень 2023) на загальну суму 3 477 567 076,97 грн.

Предметом розгляду справи №910/72/24 були вимоги ТОВ «Оператор ГТС України» до НАК «Нафтогаз України» про стягнення грошових коштів за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 №012020/1912000543 (пені, 3% річних та інфляційних втрат за липень-грудень 2022 та січень, лютий-липень 2023) на загальну суму 1 362 234 468,50 грн.

Тобто, як у справі №910/72/24 (що вже розглянута Верховним Судом), так і у справі

№ 910/14747/23 предметом розгляду є стягнення заборгованості за одним і тим же договором за аналогічний період лютий-липень 2023.

Слід зауважити, що справа № 910/14747/23 була першою і вимоги у ній за період лютий-липень 2023 заявлялись і щодо стягнення основної суми заборгованості.

Тобто на момент пред`явлення позовних вимог сума основного боргу Відповідачем за цей період не була сплачена. Вже в ході розгляду справи № 910/14747/23 Відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 2 890 888 604,50 грн за лютий-липень 2023, відповідно в цій частині судом було закрито провадження.

У свою чергу справа №910/72/24 стала логічним продовженням справи № 910/14747/23, оскільки у ній предметом розгляду були вимоги Оператора ГТС щодо стягнення з Відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за період надання послуг лютий-липень 2023, які були донараховані Позивачем до моменту погашення основного боргу за період надання послуг лютий-липень 2023 (тобто період нарахування у справі №910/72/24 продовжився з дати, яка була граничною у справі № 910/14747/23). При цьому вимоги про стягнення інфляційних втрат за період надання послуг лютий-липень 2023 не були предметом розгляду у справі №910/72/24.

Водночас, справа №910/72/24 розглянута судами першою, позовні вимоги Оператора ГТС частково задоволені та зокрема зменшено розмір заявленої до стягнення з НАК «Нафтогаз» пені на 50% (така пеня у цій справі була нарахована в т.ч. за період надання послуг лютий-липень 2023).

Водночас, судом першої інстанції у справі, що розглядається, зменшено розмір неустойки за той же період надання послуг на 99%.

Що ж до стягнення з Компанії суми пені у справі №910/14747/23, то остання у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити суму пені до 0,00 грн.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобовязання, причин неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобовязання та не може становити для нього непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013.

Враховуючи правове значення неустойки, з огляду на повну оплату відповідачем основної заборгованості, а також те, що Компанія віднесена до Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83, в умовах воєнного стану суд дійшов висновку про зменшення суми пені до 5 137 889 грн.

На переконання колегії суддів, таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, яке запобігатиме настанню для них негативних наслідків.

Слід зазначити, що положення статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України надають лише суду право зменшити розмір неустойки, а не звільнити від її стягнення. Разом із тим, у випадку повного задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 0,00 грн, суд фактично звільнить Компанію від сплати цієї штрафної санкції, що суперечить положенням вищезазначених норм.

З урахуванням наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення пені підлягає частковому задоволенню.

Аналогічна правова позиція щодо мождливосіті зменшення розміру пені на 99% викладена у справі №910/12377/22 між тими ж сторонами, що і у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доводи та міркування скаржників, викладені ними в апеляційних cкаргах, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній справі, та не впливають на прийняття рішення у даному спорі, внаслідок чого у задоволенні апеляційних скарг належить відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи сторін, викладені в їх апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Отже, ураховуючи те, що рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2024 у справі №910/14747/23 прийнято відповідно до вимог ГПК України, у задоволенні апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" належить відмовити.

Беручи до уваги вищенаведене, рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/14747/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв`язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/14747/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/14747/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на апелянтів.

4. Матеріали справи №910/14747/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 10.09.2026 після виходу судді Бестаченко О.Л. з лікарняного та відпустки, суддів Скрипки І.М. та Мальченко А.О. з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.О. Мальченко

О.Л. Бестаченко