Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №556/2268/26 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/2268/26

Номер провадження 2/556/1414/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2026.

Володимирецький районний су д Рівненської області в складі:

головуючого судді - Котик Л.О.

при секретарі - Соловей Г.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в селищі Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 . Після його смерті залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На час смерті із ОСОБА_3 проживали його дружина, син ОСОБА_4 , які вважаються такими, що спадщину прийняли в порядку ч.3 ст1258 ЦК України.

Спадкову справу після смерті ОСОБА_3 не заведено.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , дружина ОСОБА_3 .

На час смерті із останньою проживав її син - ОСОБА_6 , який вважається таким, що спадщину прийняв в порядку ч.3 ст1258 ЦК України.

Спадкову справу після смерті ОСОБА_5 не заведено.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер.

На час смерті ОСОБА_6 проживав одиноко.

Позивачка спадщину після смерті брата ОСОБА_6 прийняла, оскільки вчасно звернулася до нотаріуса.

ОСОБА_6 заповіту не залишив. Отже, спадкування відбувається за законом.

Позивачка є спадкоємицею другої черги за законом як сестра спадкодавця.

Оформити свої спадкові права на спадкове майно позивачка немає можливості, оскільки право власності на нього не зареєстроване, а зареєструвати право власності на будинок за заявою спадкоємця не має можливості у зв`язку з наступним.

Статті 1216, 1297 Цивільного кодексу України передбачають право та обов`язок спадкоємців, чию спадщину складає нерухоме майно, оформити документи про спадщину, у зв`язку з чим позивачка змушена звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності на вказаний будинок з надвірними будівлями.

У відповідності до п.2 ч.3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

У відповідності до законодавства, яке діяло на час будівництва будинку та надвірних будівель (1976 р.), не було передбачено обов`язкової реєстрації права власності на нерухоме майно.

Можливості зареєструвати право власності на підставі заяви спадкоємця теж не має у зв`язку з тим, що згідно п.66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127, для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Після смерті батька спадкову справу не заведено, а спадкоємець після смерті матері та батька помер, що унеможливлює реєстрацію права власності на будинок за померлим власником. Відповідно нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

На підстві викладеного, просить визнати за нею право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 брата ОСОБА_6 .

Вказаний позов надійшов до суду – 20 липня 2026 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 07 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Позивачка в підготовче судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Належним чином повідомлена відповідачка в підготовче судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає повністю.

Згідно ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення із наступних підстав:

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР та технічним паспортом на будинок.

На час смерті ОСОБА_7 із ним проживали його дружина ОСОБА_5 , син – ОСОБА_6 та дочка – ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою відділу “ЦНАП” Володимирецької селищної ради від 28.07.2026 року №863.

Спадкову справу після смерті спадкодавця не заведено, що підтверджується Витягом з Спадкового реєстру №86082307 від 23.07.2026.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 .

Факт перебування у шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підтверджується свідоцтвом про одруження, серії НОМЕР_3 .

На час смерті із ОСОБА_5 проживав її син - ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою відділу “ЦНАП” Володимирецької селищної ради від 28.07.2026 року №864.

Спадкову справу після смерті ОСОБА_5 не заведено, що підтверджується Витягом з Спадкового реєстру №86082274 від 23.07.2026.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_4 .

Факт родинних відносин ОСОБА_6 та ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_5 , де в графі батько записаний - ОСОБА_3 .

На час смерті ОСОБА_6 проживав одиноко, що підтверджується довідкою Володимирецької селищної ради Рівненської області від 31.03.2026 року №554.

ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняла, оскільки вчасно звернулася до нотаріуса, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №84765262 від 03.04.2026.

Факт родинних відносин ОСОБА_1 з братом ОСОБА_6 підтверджується: свідоцтвом про укладення шлюбу позивачки, серії НОМЕР_6 , де її дівоче прізвище “ ОСОБА_8 ”; свідоцтвом про народження позивачки, серії НОМЕР_7 , де її батьками записані - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; свідоцтвом про народження ОСОБА_6 , серії НОМЕР_5 , де його батьками теж записані ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Згідно п.4.15 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р. №295/5 (надалі - Порядок), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків. передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку.

Відповідно до п.4.16 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно (перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно, міститься в ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Як зазначено в п.4.19 глави 10 розділу II Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно роз"яснення нотаріуса №542/01-16 від 23 липня 2026 року, оскільки оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 не надано, тоді для реалізації своїх спадкових прав після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 брата ОСОБА_6 , рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду з позовом.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України особа має право у встановленому главою 3 Цивільного кодексу України порядку, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав чи інтересів.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року №7 визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як зазначено в статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктом 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Крім того, у цьому пункті зазначено, що якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Отже, способом захисту прав та інтересів позивача у даному випадку є визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно.

З урахуванням викладеного, суд на підставі досліджених доказів приходить до висновку, що позивач є спадкоємцем майна свого брата, вступив та прийняв спадщину після його смерті, однак належним чином її не оформив, а тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, слід задовольнити.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що позов визнано відповідачем, і це визнання не суперечить вимогам закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.

А як в ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 177, 178, 346, 328, 1216, 1217, 1223, 1233, 1268, 1297 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року №7, Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", ст.ст. 4,6,8,10-13, 17-18, 30, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_8 , право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 брата ОСОБА_6 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Котик Л.О.

Учасники процесу:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає – АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання за адресою згідно відповіді з ЄДДР - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 .