Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №543/363/26 — Оржицький районний суд Полтавської області

543/363/26

2/543/410/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2026 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Попадюка С.С., за участю секретаря судового засідання Михалець А.В., представника позивача Бурого Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» - Сахарова О.І., за допомогою підсистеми «Електронний Суд», 20.04.2026 звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 331089211 від 19.11.2021 у розмірі 23532,63 грн та понесені судові витрати.

У позовній заяві вказано, що 19.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №331089211 у електронному вигляді, на підставі якого відповідач отримав кредит в розмірі 2800,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язався повернути грошові кошти надані у кредит із сплатою процентів за користування кредитом. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту – загальна суму кредиту 6600,00 грн. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» своє зобов`язання по видачі кредиту шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача виконало. У подальшому від первісного кредитора право вимоги до відповідача передано ТОВ «Таліон Плюс», яке передало право вимоги - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а останнє - ТОВ «ФК «ЕЙС». Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить – 23532,63 грн, яка складається з: 6600,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 16932,63 грн - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.

За викладених обставин позивач вимушений звернутись до суду з даною позовною заявою за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою від 23.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 16 год. 00 хв. 20.05.2026 у приміщенні суду, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 20.05.2026 відкладено розгляд справи та призначено судове засідання на 10 год. 45 хв. 18.06.2026. Повторно витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» докази, визначені в ухвалі від 23.04.2026

26.05.2026 року на виконання ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла запитувана інформація.

Протокольною ухвалою суду за клопотанням представника відповідача адвоката Черниша Є.А. розгляд справи відкладено на 16 год. 00 хв. 13.07.2026.

24.06.2026 на виконання ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» повторно надійшла запитувана інформація.

Ухвалою суду від 13.07.2026 за клопотанням представника відповідача адвоката Черниша Є.А. розгляд справи відкладено на 14 год. 00 хв. 24.08.2026.

24.08.2026 від представника відповідача адвоката Черниша Є.А. до суду надійшла заява у якій просить розгляд справи проводити без сторони відповідача. Також у заяві зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки доводи позивача не підтверджуються належними доказами, а в іншій частині є безпідставними виходячи з наступного. Як вбачається з доданих доказів, кредитний договір №331089211 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою укладено 19 листопада 2021 року, тобто майже через 3 роки після укладення 28 листопада 2018 року договору факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, право майбутньої вимоги на момент укладення договору факторингу мало бути визначеним, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо відповідачки на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року не було, та сторони не могли передбачити, що 19 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» буде укладено договір з відповідачкою. Відтак, можна прийти до висновку про те, що на час укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до відповідачки за договором №331089211 від 19.11.2021. Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно відповідачки, як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не могло бути переданим цим товариством спочатку ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу, а згодом і ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договору факторингу. Тому, сторона відповідача вважає, що у справі відсутні докази на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати за договором факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01, які б засвідчували факт набуття ТОВ «Таліон Плюс» прав вимоги до відповідачки за кредитним договором № 331089211 від 19.11.2021. Усі укладені до договору факторингу від №28/1118-01 від 28.11.2018 додаткові угоди не змінюють визначений самим договором порядок оплати: фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору. Таким чином, позивач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів переходу до ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №331089211 від 19.11.2021. Враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідачки за договором кредитним договором на першому етапі від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», та від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», то і наступний перехід права вимоги, який є похідним, не може підтвердити перехід вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ «ФК «ЕЙС». Таким чином, сторона відповідача вважає, що кредитний договір №331089211 від 19.11.2021, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою не порушуються права і законні інтереси ТОВ «ФК «ЕЙС», а відтак, ТОВ «ФК «ЕЙС» не має права вимагати від відповідачки оплати заборгованості за вказаним вище договором. Щодо нарахування процентів за договором позики, представник відповідача зазначає, що припис абзацу 2 частини І статті 1048 ЦК України, про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до умов кредитного договору, сума позики 6 600 грн., строк кредиту - 29 днів, індивідуальна процентна ставка становить 1,98 процентів в день, дата надання позики 19.11.2021, дата повернення позики 18.12.2021. Умовами договору передбачено, що продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет Позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Оскільки позивачем не було надано відомості про продовження строку користування позикою, тому нарахування відсотків повинно було б здійснюватися виключно в межах 29 денного строку, на який укладено договір про надання позики, із застосуванням визначеної у ньому процентної ставки. Поза межами такого строку, кредитор вправі нараховувати штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язання в порядку статті 625 ЦПК України. Тому, враховуючи наведене вище, представник відповідача вважає, що право нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування. Тому проценти у розмірі 16932,63 грн. нараховані неправомірно. У разі доведеності факту відступлення права вимоги, підлягають стягненню відсотки в розмірі 3789,72 грн. за 29 днів користування позикою (6600 х 1,98% х 29);). Також представником відповідача вказано, що з огляду на вартість і обсяг наданих адвокатом позивачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її складність в контексті пред`явлених вимог та кількість поданих представником процесуальних документів, розмір суми заборгованості за кредитним договором, яка підлягала стягненню з відповідача, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи, заявлена стороною позивача сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивача, не відповідає критеріям розумності їхнього розміру та справедливості розміру стягнутих коштів. Просить врахувати доводи сторони відповідача під час розгляду справи по суті.

Протокольною ухвалою суду від 24.08.2026 з метою надання представнику позивача права надати пояснення, розгляд справи відкладено на 15 год. 30 хв. 07.09.2026.

03.09.2026 від представника позивача Сахарової О.І. до суду надійшли додаткові пояснення, у яких зокрема зазначила, що ТОВ “МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА” (Клієнт) та між ТОВ “Таліон Плюс” (Фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 – якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024. Відповідач неправильно трактував положення договору та дійшов хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу. Враховуючи викладене, Позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Висновок Відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу. Згідно з п. 2.1 Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» - прийняти їх та передати грошові кошти Клієнту на умовах договору. Відповідно до п. 1.3 та п. 1.5 цього договору, право вимоги стосується всіх прав Клієнта за Кредитними договорами і фіксується у Реєстрах прав вимоги. Витяг з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 підтверджує, що право вимоги за Кредитним договором № 331089211 від 19.11.2021 відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на законних підставах, а передача права вимоги відбулося відповідно до умов Договору факторингу. 11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №11/07/25-Е. Відповідно до п.1.1. за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Ціна Продажу – сума грошових коштів, що сплачується Фактором Клієнту на умовах даного Договору, розмір якої встановлюється згідно з п.3.3. цього Договору. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід`ємною частиною Договору (п.1.1.). Витяг з Реєстру Боржників долучено до позовної заяви. Згідно п.1.2 Договору перехід від Клієнта (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») до Фактора (Позивач) Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2. Відповідно до Договору Реєстр Боржників – це інформація, що стосується Боржників, оформлена за формою, встановленою в відповідному Додатку (форма Реєстру Боржників) до цього Договору; Таким чином, згідно витягу з Реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача на загальну суму 23532,63 грн (додаток долучено до позовної заяви). Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників – підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору . На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025. Акт звірки взаєморозрахунків є документом, який підтверджує погодженість сторонами даних бухгалтерського обліку та відображає фактичний стан виконання зобов`язань у межах господарських відносин. Його підписання уповноваженими представниками сторін свідчить про перевірку і прийняття сторонами інформації про наявність або відсутність заборгованості. Подання актів звірки має виключно допоміжне доказове значення та було здійснене Позивачем з метою підтвердження відсутності непогашених фінансових зобов`язань між сторонами. Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних. Кредитним договором № 331089211 від 19.11.2021 передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку яка буде застосовуватись в період прострочення. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. Таким чином, за умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: 1. За користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України у порядку визначеному договором. 2. За користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , за весь час прострочення. Також слід наголосити на тому, що Позивач у свої позовній заяві користувався безпосередньо статтею 625 ЦК України (сторінка 10 Позовної заяви). Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. (відповідно до п.5.3. Кредитного договору). Враховуючи порушення Відповідачем зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. У Позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України). Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу представник позивача зазначає, що відповідно до п. 3.4 Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином. Зважаючи на вищевикладене, просить суд: врахувати при розгляді справи дані пояснення; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором №331089211 від 19.11.2021 року у розмірі 23532,63 грн., яка складається з наступного: 6600,00 грн. - заборгованість по кредиту; 16932,63 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн

В судовому засіданні 07.09.2026 представник позивача Бурий Д.В. позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, при цьому від її представника адвоката Черниша Є.А. 07.09.2026 до суду надійшла заява, у якій просить розглядати справу без участі сторони відповідача. При розгляді справи просить врахувати позицію сторони відповідача, надану раніше.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

19.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії №331089211. Відповідно до даного договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 6600 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (п.1.1). Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 2800 грн 00 коп. одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 18.12.2021 р. (п.1.3) Позичальник у будь-який-який час протягом Дисконтного періоду дії Договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. Повернення Кредиту в повному обсязі позбавляє права Позичальника отримати нові Транші а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання. Загальна сума Кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту за всіма наданими Траншами, що отримані Позичальником протягом всього строку дії Договору (п.1.4-15).

Кредитна лінія надається строком на 29 днів від дати отримання Кредиту позичальником (Дисконтний період), а саме до 18.12.2021 (п.1.7.).

За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку, визначеного в п.1.7 Договору нарахування процентів за користування кредиту Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті; якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим Договором щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду, є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору (п.1.9).

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (пункт 5.4).

Відповідач підписав даний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV5TE23. що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства (а.с.21-23 та на звор. та в електронній формі).

Відповідно до довідок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору №331089211 від 19.11.2021 перерахувало кошти на платіжну картку №5168-75XX-XXXX-1770, отримувач ОСОБА_3 , в сумі 2800,00 грн 19.11.2021, в сумі 2050,00 грн 19.11.2021, в сумі 800,00 грн 20.11.2021, в сумі 950,00 грн 20.11.2021 (а.с.24 та на звор.).

На підтвердження факту перерахування відповідачу вказаних коштів позивачем надано копії платіжних доручень (а.с.25 та на звор).

Крім того, 26.05.2026 та 24.06.2026 на виконання ухвал суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду надійшла інформація про те, що на ім`я ОСОБА_3 в банку емітовано карту №НОМЕР_1 , на яку здійснено зарахування коштів у період з 19.11.2021 - 25.11.2021: в сумі 2050,00 грн - 19.11.2021, в сумі 2800,00 грн - 19.11.2021, в сумі 950,00 грн - 20.11.2021, в сумі 800,00 грн – 20.11.2021(а.с.51-52, 59-60).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, відповідно до наданого розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №331089211 від 19.11.2021, станом на 18.01.2022 становить 16452,15 грн, яка складається з: 6600,00 грн – тіло; 9852,15 грн – проценти (а.с.19).

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 28/1118-01, за цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №169 від 18.01.2021 ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №331089211 від 19.11.2021 в сумі 16452,15 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) – 6600,00 грн; заборгованість по відсотках – 9852,15 грн(а.с.10-12, та в електронному вигляді).

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №331089211 від 19.11.2021, станом на 30.10.2023 становить 23532,63 грн, яка складається з: 6600,00 грн – тіло; 16932,63 грн – проценти (а.с.19 на звор., та в електронному вигляді).

30.10.2023 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 30/1023-01, за цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідний Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнт: за плату на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №331089211 від 19.11.2021 в сумі 23532,63 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) – 6600,00 грн; заборгованість по відсотках – 16932,63 грн(а.с.13-15, та в електронному вигляді).

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ЕЙС» (Фактор) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 14.07.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №331089211 від 19.11.2021 в сумі 23532,63 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) – 6600,00 грн; заборгованість по відсотках – 16932,63 грн(а.с.16-18 та в електронному вигляді).

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №331089211 від 19.11.2021 ОСОБА_3 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС», що станом на 26.12.2025 становить 23532,63 грн, яка складається з: 6600,00 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 16932,63 грн – прострочена заборгованість за процентами (а.с.20).

Даних про погашення відповідачем заборгованості за договором матеріали справи не містять.

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Вирішуючи спір суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Висновки стосовно правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, зокрема, Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Матеріалами справи підтверджено, що 19.11.2021 року у встановленому кредитним договором порядку, а також у відповідності до Закону «Про електронну комерцію», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №331089211, на виконання якого позикодавець надав, шляхом перерахування відповідачу окремими траншами грошові кошти у загальному розмірі 6600,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення власних потреб.

Суд звертає увагу, що факти укладення 19.11.2021 року кредитного договору №331089211 та отримання на його підставі кредитних коштів декількома траншами представником відповідача не заперечувалося.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність доказів переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, з огляду на таке.

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 07.01.2026 року у справі № 727/2790/25 зазначив, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16 зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.02.2018 року у справі № 2-127/11 зазначено, що «скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на власний розсуд визначили момент виникнення у фактора права вимоги. Так, в пункті 4.1. укладеного між ними договору визначено, що право власності на права вимоги, які відступаються за укладеним договором, вважається таким, що перейшло від клієнта (ПАТ «УкрСиббанк») до фактора (ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») в день підписання акта приймання-передачі права вимоги.

Враховуючи наведені положення закону, правові висновки касаційного суду, та зміст долучених позивачем до позовної заяви договорів факторингу з додатками, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів, що набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 331089211 від 19.11.2021 року.

Так, право вимоги до боржника ОСОБА_1 переходило від первісного кредитора до кожного наступного нового кредитора три рази, де фінальним кредитором є ТОВ «ФК «ЕЙС». Тому для перевірки існування у ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимагати виконання боржниками відповідних обов`язків, воно має надати докази переходу прав у зобов`язанні на кожному етапі.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту набуття ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги до відповідача за кредитним договором позивач надав копії відповідних документів договорів, витягів з реєстрів боржників, копію Акту прийому передачі реєстру боржників, платіжних інструкцій на підтвердження факту оплати за відступлення права вимоги (в матеріалах справи в електронному вигляді).

Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції додаткової угоди від 31.12.2020 року) передбачено момент набуття ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника і додаткового оформлення не потребує (пункт 4.1).

Аналогічне положення передбачене договорами факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року (пункт 4.1) та № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року (п. 1.2).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Норми статті 1077 ЦК України не містять імперативного положення про те, що право вимоги до нового кредитора за договором факторингу переходить саме з моменту сплати оплати новим кредитором (фактором) на користь первісного кредитора (клієнта) заборгованості та інших платежів відповідно до договору факторингу.

Умовами договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року та наступних договорів факторингу у цій справі не було передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими в день отримання клієнтом в повному обсязі оплати за такими договорами.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право вимоги до боржника з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги до цього боржника, а позивач, відповідно, набув таке право вимоги після підписання реєстру боржників та акту прийому-передачі реєстру боржників.

За таких умов, позивач як новий кредитор у зобов`язанні має право на звернення із вимогою до боржника ОСОБА_1 .

Отже за встановлених судом обставин справи, 19.11.2021 року між позикодавцем та відповідачем укладено електронний кредитний договір, шляхом підписання його електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового пароля), умови якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» були виконані, у той час як відповідач у строк, передбачений умовами договору, заборгованість не повернула, що є підставою для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6600,00 грн.

Щодо обґрунтованості розміру процентів, заявлених позивачем до стягнення, суд зазначає таке.

Пунктами 1.3, 1.7 кредитного договору встановлено, що кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 2800,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 18.12.2021. Кредитна лінія надається строком на 29 днів від дати отримання кредиту позичальником («Дисконтний період»), а саме до 18.12.2021.

Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 Договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 (X-Y), де: Z кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; X поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів (п. 1.8 Договору).

Згідно пункту 1.12. сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: 1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

Відповідно до пункту 1.9 договору сторони погодили, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;

за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.

якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 2,10 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

Згідно п. 1.12.2 Договору, з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до п. 5.2. договору строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п. 1.7. договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених р. 1.8. та 1.12.1 договору.

А згідно п. 5.3. договору сторонни погоджуються, що проценти нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналіз зазначених пунктів договору дає підстави для висновку, що ними передбачено відсоткову ставку в Дисконтний період (29 днів), відсоткову ставку у разі пролонгації Договору та відсоткову ставку по закінчення Дисконтного періоду (29 днів).

Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 в п. 95-108 вказано щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма ч. ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Як встановлено судом, відповідачці було надано два транші в день укладення договору, 19.11.2021 у розмірі 2800,00 грн та 2050,00 грн, а також два транші 20.11.2021 у розмірі 800,00 грн та 950,00грн.

Як вбачається з розрахунків заборгованості, що містяться у матеріалах справи, позичальнику ОСОБА_1 нараховувались проценти за користування кредитом за 19.11.2021 у розмірі 89,73 грн, у період з 20.11.2021 по 18.12.2021 у розмірі 122,10 грн на день; 22.12.2021 1033,25 грн; з 23.12.2021 по 18.01.2022 нараховувались проценти у розмірі 196,68 грн на день, з 19.01.2022 по 03.03.2022 нараховувались проценти у розмірі 196,68 грн на день (а.с. 19 та на звор.).

При переході права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість ОСОБА_1 станом на 18.01.2022 року складала 16452,15грн, з яких 6600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 9852,15грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

ТОВ «Таліон плюс» здійснило донарахування заборгованості за відсотками за кредитним договором №331089211 в межах дії 90-денного періоду, після закінчення Дисконтного періоду, - до 03.03.2022, з подальшим коригуванням розміру нарахованих відсотків шляхом зменшення 04.03.2022 на суму 1376,76 грн та 08.04.2022 на суму 196,68 грн.

З наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки у розмірі 16932,63 грн були розраховані за період з 19.11.2021 по 03.03.2022, тобто у межах строку дії договору (29 днів) з урахуванням строку продовження дії договору не більше 90 днів.

Таким чином, відповідач продовжував користуватися кредитними коштами після закінчення Дисконтного періоду, що мало наслідком пролонгацію договору на підставі пункту 1.12. договору (тобто не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 кредитні кошти у встановлений договором строк не повернула, після закінчення Дисконтного періоду продовжила користуватися кредитними коштами, що відповідно до умов договору зумовило продовження строку дії кредитної лінії та виникнення у кредитодавця права перерахувати проценти за ставкою, визначеною у п.1.9.3 договору, та в подальшому нараховувати проценти за ставкою, визначеною п. 1.12.1 договору, протягом 90 календарних днів, тобто до 18.03.2022.

Тому суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір нарахованих процентів в сумі 16932,63 грн, з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, у тому числі щодо продовження строку кредитування в порядку, передбаченому п.1.12 Договору.

Суд звертає увагу, що за змістом п. 1.8 Договору, здійснення позичальником протягом дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів дає право позичальнику на продовження Дисконтного періоду, протягом якого проценти нараховуються за зниженою процентною ставкою 1,98% (п. 1.9.2 Договору). Відтак, не вчинення позичальником вказаних дій протягом Дисконтного періоду, визначеного у п.1.7 Договору, не свідчить про закінчення строку кредитування, з огляду на положення п.1.12 договору.

З цих підстав, суд відхиляє доводи представника відповідача адвоката Черниша Є.А. про те, що проценти за користування кредитом могли нараховуватися лише протягом Дисконтного періоду, тобто в межах 29 денного строку.

Крім того, наданий ТОВ «Таліон Плюс» розрахунок заборгованості свідчить, що проценти були нараховані саме до 03.03.2022, тобто в межах передбаченого договором 90-денного строку, після чого жоден із наступних кредиторів ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» подальшого нарахування процентів не здійснював. Отже, позивач заявив до стягнення проценти лише за період, протягом якого їх нарахування було прямо передбачено умовами кредитного договору.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №331089211 від 19.11.2021 є підставними, обґрунтованими і підлягають задоволенню. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість у загальному розмірі 23532 грн 63 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. що підтверджується платіжною інструкцією №45637 від 17.04.2026 (а.с.1).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, виходячи із змісту вище зазначеної норми, з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2662 грн 40 коп.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом у позовній заяві ТОВ «ФК «ЕЙС» було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн 00 коп. При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. не відповідає критерію необхідності, дійсності та розумності адвокатських витрат, їх розмір не має характеру співмірності зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 139 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, додаткову угоду №25770932650 від 01.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, згідно з якими вартість правової допомоги становить 7000,00 грн.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 року у справі № 910/9714/22).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 (справа №275/1150/22) вказав наступне.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що заявлена сума відшкодування судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, є неспівмірною зі складністю даної справи. При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

З огляду на вказане, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн є завищеними.

Враховуючи принципи співмірності, а також враховуючи кількість підготовлених представником позивача процесуальних документів, які не є великої складності, тривалість розгляду справи судом, оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, про необхідність зменшення їх розміру до 3000,00 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 137, 139, 141, 247, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості– задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 331089211 від 19.11.2021 в розмірі 23532 грн 63 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»судові витрати: сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн 00 коп.

За ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, ЄДРПОУ 42986956;

- відповідач ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 11.09.2026 року.

Суддя Попадюк С.С.