Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №541/2484/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2484/26

Номер провадження 2/541/1908/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

11 вересня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Городівського О.А.,

за участі секретаря судового засідання – Гуриної В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

23.06.2026 на адресу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 24.01.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3554341, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 30 днів. Умовами договору встановлено фіксовану процентну ставку: знижену - у розмірі 0,95% в день (за умови вчасного погашення) та стандартну - у розмірі 1,9 % в день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування. Вищевказаний кредитний договір було укладено в електронній формі шляхом послідовного вчинення ним дій в ІТС Товариства: подання заявки на отримання коштів, проходження електронної ідентифікації, введення одноразового ідентифікатора, наданого на номер мобільного телефону Відповідача, та зазначення реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Введення одноразового ідентифікатора відповідно до умов Договору є підписанням Договору електронним підписом та підтверджує прийняття Відповідачем його умов у повному обсязі. Сукупність зазначених дій, вчинених у межах однієї сесії, свідчить про належну електронну ідентифікацію Відповідача та його волевиявлення на укладення Договору, що відповідає вимогам ч. 3, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Авентус Україна» зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами договору. Однак відповідач зобов`язання щодо повернення коштів не виконав, у зв`язку із чим станом на 20.09.2021 р. у нього утворилася заборгованість в розмірі 32 750,00 грн, з яких: 1 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 22 750,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

21.09.2021 між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-21092021, за умовами якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача за договором про споживчий кредит від 24.01.2021 № 3554341. З метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу вимогу про погашення заборгованості, яка залишилась без реагування. У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 32 750,00 грн, а також судові витрати: сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн

Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Інших заяв та клопотань по справі не надійшло.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17.07.2026 справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін (а.с. 88).

Згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини (далі – Суд) зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у «розумні строки». Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі «Странніков проти України», де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі «розумності строку».

З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 24.01.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3554341. Договір укладено в електронному вигляді та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором С687162.

За умовами Кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн (п.1.3. Договору), на строк 30 день (п.1.4. Договору). Стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору (п.1.5.2 Договору). Знижена процентна ставка 0,95% в день та застосовується у межах строку кредиту у разі виконання боржником відповідних умов передбачених п. 1.5.1. Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 15 700,00 грн. (п.1.8.1 Договору), за зниженою ставкою 12 850,00 грн. (п. 1.8.2 Договору )

Відповідно до п. 4.1 Договору строк кредиту може бути продовжено за ініціативою Споживача або в порядку автопролонгації. Згідно з пп. 4.3.1–4.3.2 Договору, за наявності у Споживача заборгованості на дату закінчення строку кредиту його строк автоматично продовжується на кожен наступний календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, на що Споживач надав свою згоду. Також відповідно до пп. 4.2.1–4.2.4 Договору Споживач має право ініціювати пролонгацію строку кредиту за умови внесення платежу не менше суми нарахованих та несплачених процентів та акцепту такої пропозиції Товариством. Відповідно до п. 4.3.2 Договору після закінчення періоду автопролонгації за наявності непогашеної заборгованості та відсутності подальшої пролонгації Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту.

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1 Договору).

Перерахування первісним кредитором коштів відповідачу підтверджується копією листа ТОВ ФК «Контрактовий дім» від 18.07.2025 вих. № 7/13177, згідно якого 24.01.2021 було зараховано 10 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 та листом АТ КБ «Приватбанк» від 21.07.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260721/68336-БТ наданому на виконання ухвали суду від 17.07.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Згідно виписки за договором № б/н за період 24.01.2021-29.01.2021 на вказаний рахунок було зараховано суму 10 000,00 грн, а саме 24.01.2021.

21.09.2021 між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-21092021, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3554341 від 24.01.2021.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-21092021 від 21.09.2021 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 32 750,00 грн.

Згідно Картки обліку Договору (розрахунку заборгованості) за Договором № 3554341 від 24.01.2021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 20.09.2021 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», (включно) складає 32 750,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 10 000,00 грн; заборгованість за процентами – 22 750,00 грн.

Доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем суду не надано. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII (далі Закону) встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України ««Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України).

Жодних обмежень щодо заміни кредитодавця у зобов`язанні, що випливає з кредитного договору, закон не містить, таких обмежень не встановлено і укладеним між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем договором №3554341 про надання споживчого кредиту від 24.01.2021.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст.ст. 1077, 1079 цього Кодексу за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор), яким може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частина 1 ст. 1078 ЦК України визначає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога) а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Сторони відповідно до ст. 6 ЦК України є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Отже, фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку позичальником не повернуті, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 22 750,00 грн – заборгованість за процентами.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги невиконання зобов`язань відповідачем за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 32 750,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями статті 137 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року № 0107, акт наданих послуг правової (правничої) допомоги № 3098 від 08.06.2026 року, детальний опис наданих послуг від 08.06.2026 року, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.03.2024 року.

Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 4000,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 6- 13, 18, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором №3554341 про надання споживчого кредиту від 24.01.2021 у розмірі 32 750 (тридцять дві тисячі сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 22 750,00 грн – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені ним судові витрати, а саме: витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн., а всього – 6662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх.

Відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя О. А. Городівський