Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №537/3423/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 3/537/776/2026

Справа № 537/3423/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2026 року суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області Мартишева Т.О., за участі секретаря Антохіної Ю.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює водієм, АТ «Кременчуцький сталеливарний завод», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , якому роз`яснені права відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 568045 від 16.05.2026 року, ОСОБА_1 15 травня 2026 року близько 17 год. 00 хв., перебуваючи за місцем спільного проживання у АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_2 , тобто умисне вчинення діяння психологічного характеру, яке полягало в словесних образах та погрозах, внаслідок чого була завдана шкоду психічному здоров`ю потерпілого ОСОБА_2 , відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

13.07.2026 до суду надійшли письмові пояснення захисника ОСОБА_1 – адвоката Ридай Н.В., згідно яких з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 568045 від 16.05.2026, ОСОБА_1 категорично не погоджується, вважає, що він складений з грубим порушенням вимог чинного законодавства, а справа № 537/3423/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками ч. 2 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю. Частина 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Суб`єкт правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, загальний особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. Суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Об`єктом правопорушення є громадський порядок і громадська безпека. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених у диспозиції діянь, та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання шкоди для фізичного чи психічного здоров`я потерпілого. При цьому, норма ч. 2 ст. 173-2КУпАП є бланкетною та потребує звернення до інших нормативно-правових актів, які визначають поняття домашнього насильства та його форм, зокрема до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» . Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» , під домашнім насильством слід вважати будь-які діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Чинне національне та міжнародне законодавство вирізняє чотири форми домашнього насильства: економічне, психологічне, сексуальне та фізичне. Згідно з п. 4 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічне насильство це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Відповідно до п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Згідно з ч. 17 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, що несумісна з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту. Наявний конфлікт між членами сім`ї може, але не обов`язково, з часом трансформуватися та набути ознак домашнього насильства. У свою чергу домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім`ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. У випадку психологічного насильства важливим є наявність спрямованості таких діянь на обмеження волевиявлення особи або контроль у репродуктивній сфері, а також умова, що такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Ці умови не є альтернативними та мають оцінюватися у їх сукупності. Звертають увагу на те, шо законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015р. №1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол). Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП , що передбачає відповідальність за його вчинення. При цьому, для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, яка форма насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і форма домашнього насильства, наслідки цих дій для потерпілого. В порушення вищевказаних вимог, у протоколі серії ВАД № 568045 від 16.05.2026 року, про адміністративне правопорушення не зазначена форма вчинення домашнього насильства. Крім того, зазначено «внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої», в той час як обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП є настання наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, протокол серії ВАД № 568045 від 16.05.2026 року, не містить зазначення усіх елементів, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП , зокрема, завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої.

Крім того, усі елементи складу адміністративного правопорушення не лише повинні бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, але також їх наявність (зокрема, факт вчинення особою будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, які підпадають під ознаки домашнього насильства, наслідки у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого та причинно-наслідковий зв`язок між діями особи та наслідками для потерпілого) повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами, зокрема поясненнями свідків, потерпілих, аудіо/відео фіксацією тощо.

Звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП , базуються виключно на поясненнях (потерпілої). Будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених у протоколі серії ВАД № 568045 від 16.05.2026 року про адміністративне правопорушення обставин матеріали справи не містять. ОСОБА_1 категорично не визнає вину у вчиненні зазначених у протоколі дій. Звертають увагу на те, що обов`язок довести наявність ознак домашнього насильства в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілого (наявність в діях особи складу правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП) покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення. Матеріали справи не містять беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», які б могли бути кваліфіковані як домашнє насильство та містили б склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, ОСОБА_1 категорично не погоджується із складеними відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення та те, що працівниками поліції, не дотримано відповідного доказового забезпечення, який передбачає такий рівень доказування, що не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважають, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнав, пояснив, що проживав із сином ОСОБА_2 протягом 8-9 місяців, поки мати останнього ОСОБА_2 , з якою вони офіційно розлучені, перебувала у Польщі. По приїзду ОСОБА_2 одразу викликала поліцію, звинувачення полягало у зникненні грошових коштів, які мати передавала дитині, що не підтвердилось. Зазначив, що не вчиняв відносно дитини домашнього насильства та не перешкоджав діяльності працівників поліції. Вважає, що терміновий заборонний припис відносно нього було винесено, щоб він пішов з квартири, так як ОСОБА_2 хотіла зібрати свої речі, це вбачається з відеозапису. Пояснив, що підтримує відносини з сином. Провадження у справі просив закрити.

Потерпілий ОСОБА_2 , його законний представник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими належним чином про дату та час розгляду справи.

Від законного представника потерпілого ОСОБА_3 31.07.2026 до суду надійшла заява, згідно якої 15.05.2026 року, після повернення з Польщі, її малолітній син ОСОБА_2 , 2013 року народження, повідомив її, що цього ж дня приблизно о 17 год. його батько ОСОБА_1 , висловлювався на його адресу нецензурною лайкою. Після цього дитина була налякана, переживала сильний стрес та почувалася емоційно пригніченою. Після отримання цієї інформації вона викликала поліцію. Працівники поліції прийняли пояснення та склали щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а також винесли терміновий заборонний припис. Зазначила, що подібна поведінка не була поодинокою. 14.05.2026 року в квартирі, яка є їх спільним майном, у присутності ОСОБА_4 (коханки) ОСОБА_1 , її дитина також зазнала словесних образ. За словами дитини ця жінка також висловлювалася на його адресу нецензурною лайкою. Вважає, що ці події негативно вплинули на психологічний стан сина. Після пережитого дитина і досі боїться батька, не бажає з ним спілкуватися та зустрічатися. На її переконання, такі дії завдали дитині психологічної шкоди та не відповідають її найкращим інтересам. Просила суд врахувати викладені обставини, матеріали справи та ухвалити законне й справедливе рішення. У разі неможливості її особистої участі в судовому засіданні просила розглядати справу за її відсутності з урахуванням письмових пояснень.

Суддя, з`ясувавши позицію учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Приписами ч.2 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення діяння, передбаченого частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Згідно із п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитиною, яка постраждала від домашнього насильства, є особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Тобто, з огляду на вищезазначене, дитина є постраждалою від домашнього насильства, якщо вона безпосередньо зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, психологічне насилля це використання переваги, щоб знецінити іншого члена сім`ї, та свідоме ігнорування його, почуттів тих членів сім`ї, які залежні від кривдника. Насильство свідома поведінка, використання власної переваги й контроль жертви.

Суд, зазначає, що в даному випадку надається оцінка лише діям особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в межах події, яка сталася 15.05.2026 року та викладена в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 568045 від 16.05.2026 року як вчинення домашнього насильства психологічного характеру з приводу висловлювання батьком в бік дитини словесних образ та погроз.

У матеріалах справи міститься рапорт працівника поліції від 16.05.2026 року; письмові пояснення потерпілого ОСОБА_2 , 2013 року народження, згідно яких 15.05.2026 приблизно о 17-00 год за адресою: АДРЕСА_2 , його батько ОСОБА_1 вчиняв відносно нього домашнє насильство психологічного характеру, а саме виражався нецензурною лайкою в його бік; письмові пояснення ОСОБА_1 , 2007 року народження, від 16.05.2026 року, згідно яких остання зазначила, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 . З січня 2026 року перебуває на навчанні в м. Одеса. За вказаною адресою постійно проживає її батько ОСОБА_1 разом з її братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати тимчасово проживає в республіці Польща, де постійно працює та забезпечує їх. При спілкуванні з ОСОБА_5 він іноді повідомляв її, що батько приходить додому в стані алкогольного сп`яніння, кричить на нього та іноді може вдарити його. Разом з цим ОСОБА_5 повідомляв її, що батько водить додому невідому жінку. Іноді батько міг кричати і на неї та погрожував фізичною розправою; форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 ; копія термінового заборонного припису стосовно ОСОБА_1 від 16.05.2026 року; відеозапис з нагрудної бодікамери працівника поліції, досліджений в судовому засіданні, разом із цим зазначені докази беззаперечно не доводять, що ОСОБА_1 15 травня 2026 року близько 17 год. 00 хв., перебуваючи за місцем спільного проживання у АДРЕСА_2 , дійсно вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_2 .

Протокол про адміністративне правопорушення та додані матеріали не містять відомостей, які саме образи та погрози висловлював ОСОБА_1 . Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 умисно, свідомо, з метою завдання шкоди психологічному здоров`ю своєї дитини ОСОБА_2 , 2013 року народження, або викликати у неї емоційну невпевненість, висловлював на її адресу образи та погрози, матеріали справи не містять, в судовому засіданні такі докази не представлені.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Згідно ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточний проти України» Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У відповідності до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Приймаючи до уваги те, що у справі відсутні достатні, належні та достовірні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, суд приходить до висновку, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 173-2, 247, 283 , 284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 173-2 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 10 днів з моменту її винесення.

Повний текст постанови виготовлено 11 вересня 2026 року.

Суддя : Т.О. Мартишева