Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №916/1651/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1651/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від позивача - не з`явився

від відповідача –не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» м. Миколаїв

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 року, про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, суддя першої інстанції Волков Р.В., повний текст складено та підписано 29.07.2026

у справі №916/1651/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» м.Миколаїв

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЛ-АГРО-ТРЕЙД», с.Липецьке Одеської області

про стягнення 79 442 грн 54 коп.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції.

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» м. Миколаїв звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЛ-АГРО-ТРЕЙД», с. Липецьке Одеської області, в якому просив стягнути з останнього на його користь 79442 грн 54 коп. заборгованості, з яких: 52560 грн основної заборгованості, 8355 грн 09 коп. пені, 4049 грн 68 коп. 3% річних, 14477 грн 77 коп. інфляційних втрат, 3328 грн судового збору, а також просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 40000 грн в порядку ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання умов договору від 07.07.2023 року №07/07-2023 про надання послуг по зважуванню вантажів або порожніх вагонів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2026 року у справі №916/1651/26, зокрема, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» м. Миколаїв до розгляду та відкрито провадження у даній справі, справу №916/1651/26 вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.07.2026 року у справі №916/1651/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» м.Миколаїв задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЛ-АГРО-ТРЕЙД», с.Липецьке Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» м. Миколаїв 52560 грн основної заборгованості, 8355 грн 09 коп. пені, 4049 грн 68 коп. 3% річних, 14477 грн 77 коп. інфляційних втрат та 2662 грн 40 коп. судового збору.

Місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

28.07.2026 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» м.Миколаїв про ухвалення додаткового рішення, яким останнє просило стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 40 000 грн за договором про надання правничої допомоги.

В обґрунтування вказаної заяви позивач вказував на те, що з метою захисту своїх прав та законних інтересів 17.10.2025 року позивачем було укладено договір про надання правничої допомоги із адвокатом Б.І. Калініченко., відповідно до якого були надані послуги адвоката згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 23.07.2026 року №3.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 року у справі №916/1651/26 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» м. Миколаїв про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду на підставі ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з неподання відповідних доказів протягом встановленого строку.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що стороною повивача не було зроблено заяви про намір подати докази понесення витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, як це передбачено абз. 2 ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» м. Миколаїв з ухвалою суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, визнати поважними причини пропуску строку на подання заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» м. Миколаїв від 28.07.2026 року про ухвалення додаткового рішення, а справу №916/1651/26 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що у позовній заяві ним було зазначено про орієнтовний розмір судових витрат у розмірі 43 328 грн, що складається із витрат на судовий збір у розмірі 3328 грн та правову допомогу адвоката у розмірі 40000 грн, а тому позивач вважає, що ним завчасно подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

Крім того, апелянт вказує на те, що з картки руху документу вбачається, що ухвала суду першої інстанції в електронному суді ним було отримано 23.07.2026 року після 17:00 години, що з урахуванням положень абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученим позивачу саме 24.07.2026 року, а тому, передбачений ч. 8 ст. 129 ГПК України п`ятиденний строк для подання доказів необхідно розраховувати, починаючи з 24.07.2026 року.

Так, на думку позивача, основною підставою для залишення без розгляду судом першої інстанції заяви про стягнення витрат на правничу допомогу є відсутність прохання останнього про поновлення строку на подання цієї заяви та нібито пропущення строку на таке подання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 року у справі №916/1651/26, призначено розгляд справи №916/1651/26 за апеляційною скаргою «Залізничні експрес-перевезення» м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 року на 10.09.2026 року об 11:30 год.

Відповідач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу, не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

07.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні Експрес-Перевезення» надійшла заява про розгляд справи без участі, у якій останній просить суд провести судове засідання по справі №916/1651/26, яке призначене на 10.09.2026 об 11:30 год без участі представника позивача, яка розглянута судовою колегією та задоволена.

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про доставку до електронного кабінету ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для забезпечення законних прав та інтересів сторін щодо участі у розгляді справи, а також належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін та третіх осіб, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 року у справі №916/1651/26 відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України, і відсутні підстави для її скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» м. Миколаїв звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЛ-АГРО-ТРЕЙД», с. Липецьке Одеської області, в якому просило стягнути з останнього на його користь 79442 грн 54 коп. заборгованості, з яких: 52560 грн основної заборгованості, 8355 грн 09 коп. пені, 4049 грн 68 коп. 3% річних, 14477 грн 77 коп. інфляційних втрат, стягнути розмір понесених судових витрат у орієнтовному розмірі 3328 грн судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у орієнтовному розмірі 40000 грн в порядку ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання умов договору від 07.07.2023 року №07/07-2023 про надання послуг по зважуванню вантажів або порожніх вагонів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2026 року у справі №916/1651/26, зокрема, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» м. Миколаїв до розгляду та відкрито провадження у даній справі, справу №916/1651/26 розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Про вказане процесуальне рішення сторони по справі повідомлялися належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про доставку до електронного кабінету цієї ухвали.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.07.2026 року у справі №916/1651/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» м.Миколаїв задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЛ-АГРО-ТРЕЙД», с.Липецьке Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» м. Миколаїв 52560 грн основної заборгованості, 8355 грн 09 коп. пені, 4049 грн 68 коп. 3% річних, 14477 грн 77 коп. інфляційних втрат та 2662 грн 40 коп. судового збору.

28.07.2026 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» м. Миколаїв про ухвалення додаткового рішення, яким просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 40000 грн за договором про надання правничої допомоги.

В обґрунтування вказаної заяви позивач вказував на те, що з метою захисту своїх прав та законних інтересів 17.10.2025 року позивачем було укладено договір про надання правничої допомоги із адвокатом Б.І. Калініченко., відповідно до якого були надані послуги адвоката згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 23.07.2026 року №3.

На підтвердження зазначених у заяві обставин, позивачем до суду надано копії наступних документів:

- договір від 17.10.2025 року про надання правничої допомоги;

- акт наданих послуг від 23.07.2026 року №3;

- опис наданих послуг від 23.07.2026 за договором про надання правничої допомоги.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 року у справі №916/1651/26 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» м. Миколаїв про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду на підставі ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, незгода з якою і стала підставою для звернення позивача з апеляційною скаргою.

Предметом апеляційного розгляду у даній справі є встановлення обставин для наявності або відсутності підстав для залишення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» м. Миколаїв про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви часткового відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції за мотивами, викладеними в постанові.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За умовами ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За змістом ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, абз. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Отже, право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, відшкодувати понесені нею судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу адвоката, передбачене зазначеними нормами закону.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Верховний Суд вже неодноразово виснував, що процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови від 27.01.2022 року у справі №921/221/21, від 31.05.2022 року у справі №917/304/21, від 02.02.2024 року у справі №910/9714/22, від 20.01.2025 року у справі №907/16/23).

Тобто, умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору) є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.

Суд апеляційної інстанції наголошує на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Колегією суддів вбачається, що у позовній заяві заявник вказав орієнтовний розрахунок суми судових витрат по справі, серед яких, зокрема, зазначено про орієнтовні витрати на правову допомогу у розмірі 40000 грн.

Враховуючи, те що Господарський процесуальний кодекс України не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про намір подати докази понесення судових витрат, то зазначення позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, вказаному у позовній заяві, про те, що він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких у суді першої інстанції становить 40000 грн, і є заявою позивача, мова про яку йде у ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами скаржника в частині того, що висновок суду першої інстанції про відсутність заяви позивача про намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу є помилковим, оскільки зазначення позивачем у позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, у якому безпосередньо визначено очікуваний розмір витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням відсутності у Господарському процесуальному кодексі України спеціальних вимог до форми та змісту такої заяви, за своєю суттю є належним волевиявленням позивача щодо наміру подати докази на підтвердження відповідних витрат.

Однак, вищевказане не призвело до неправильного вирішення питання по суті та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, оскільки її правильність та законність зумовлена наявністю інших, самостійних та належним чином встановлених підстав для залишення вищевказаної заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

Так, позивачем не було дотримано встановленого ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України порядку подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, а разом із заявою про ухвалення додаткового рішення взагалі не було заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. При цьому, відповідне клопотання було заявлено лише на стадії апеляційного перегляду, що саме по собі не усуває допущеного позивачем процесуального порушення, оскільки суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями приймати до розгляду нові документи, які не існували на момент звернення до суду першої інстанції..

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Також, у вищевказаній нормі йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, положення цієї норми регулюють процес подачі доказів на підтвердження витрат, пов`язаних із розглядом справи та передбачають, що такі докази можуть бути подані:

- до закінчення судових дебатів у справі;

- протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Тому ключовим в даному випадку є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.

Положення ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі недотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 року у справі №914/1493/24.

При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом тільки у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Так, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановлено, що справа, яка переглядається, розглядалася судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що обсяг процесуальних дій, вчинених позивачем у межах розгляду даної справи, обмежується поданням позовної заяви та заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, право сторони на відшкодування понесених судових витрат кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Зазначений правовий висновок викладений у додатковій постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 17.12.2021 року у справі №10/5026/290/2011, від 21.06.2022 року у справі №908/574/20.

Так, згідно з ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 року у справі №916/3616/15 зазначено таке.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, за вимогами ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. При цьому, судові дебати не проводяться.

Таким чином, з урахуванням того, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, а судові дебати у цьому випадку не проводяться, рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/1651/26 ухвалено 22.07.2026 року за відсутності учасників справи, повний текст його складено 22.07.2026 року, відтак, строк для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу становив до 27.07.2026 включно за правилами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Між тим, заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, що містить докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, подано позивачем 28.07.2026 року, тобто, з пропуском на один день строку, встановленого ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Звертаючись до суду із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, позивач не заявив до суду першої інстанції клопотання про поновлення строку на подання відповідних доказів та не навів жодних причин, які могли б бути підставою для поновлення такого строку. Таким чином, останнім не було вчинено необхідних процесуальних дій для належного заявлення вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу та дотримання встановленого законом порядку їх підтвердження. При цьому судова колегія звертає увагу скаржника на те, що строк, передбачений цією нормою, розпочинається з моменту ухвалення рішення, а не з моменту його отримання позивачем (або направлення).

Скаржником викладено в тексті апеляційної скарги клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» м. Миколаїв від 28.07.2026 року про ухвалення додаткового рішення, яким просить визнати причини пропущеного строку поважними, однак колегія суддів ще раз зазначає, що відповідне клопотання мало бути заявлено позивачем саме під час звернення до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, тому останнє залишається без розгляду з підстав, що були зазначені вище за текстом постанови.

Водночас, як вже було зазначено судом апеляційної інстанції, разом із цією заявою позивачем не було заявлено клопотання про поновлення строку на її подання, як і не було наведено обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду першої інстанції. Натомість, відповідне клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позивач виклав лише у прохальній частині апеляційної скарги.

Отже, звернення позивача з відповідним клопотанням лише на стадії апеляційного перегляду не може свідчити про належне дотримання ним встановленого процесуального порядку, оскільки питання щодо поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення підлягало вирішенню судом першої інстанції одночасно з вирішенням питання про прийняття та розгляд такої заяви.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про залишення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» м. Миколаїв про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

Згідно зі ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу «Залізничні експрес-перевезення» м.Миколаїв необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 року у справі №916/1651/26 такою, що відповідає обставинам справи та процесуальним вимогам і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 року про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №916/1651/26 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.07.2026 року про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №916/1651/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.09.2026.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді Н.М. Принцевська

А.І. Ярош