Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №914/2962/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/2962/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання – Стронська А.І.

за участю представників учасників процесу:

представник позивача– Старенький О.С.

представник відповідача – Дубіцький В.П.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» від 05.06.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/1840/26 від 05.06.2026) та Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» від 09.06.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/1851/26 від 09.06.2026)

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 (повний текст рішення складено та підписано 19.05.2026, суддя Крупник Р.В.)

у справі № 914/2962/25

за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Львів

про визнання недійсним рішення та скасування здійсненого донарахування необлікованого споживання природного газу.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання недійсним рішення та скасування здійсненого донарахування необлікованого споживання природного газу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між позивачем (споживач) та відповідачем (Оператор ГРМ) існують договірні відносини на підставі Типового публічного договору приєднання розподілу природного газу №42АТ0105Е2CS-23, згідно із яким оператор ГРМ проводить розподіл природного газу до котельні у м. Львові по вул. Роксоляни, 26а.

Як стверджує позивач, 14.04.2025 на об`єкт по вул. Роксоляни, 26а прибули працівники відповідача та без проведення огляду вузла обліку газу, без складання акта обстеження/огляду та без належної фіксації підстав прийняли рішення про зняття лічильника газу ЛКГ-200 G-1600, №4060, 1997 року випуску на позачергову повірку. Причиною вилучення стала різниця показів між лічильником та коректором в обсязі 3 м.куб. У подальшому відповідач склав акт про порушення ЛФ/100-1317-25 від 24.04.2025, у якому вказав на порушення позивачем підпункту 1 пункту 3 Глави 2 Розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем та на підставі якого прийняв рішення від 16.06.2025 про донарахування необлікованого об`єму і обсягу природного газу та його вартості в обсязі 537`939,77 м.куб. на суму 10`668`141,39 грн. за номінальними витратами природного газу усім газоспоживаючим обладнанням за період із 07:00 год. 01.04.2025 по 15:30 год. 15.04.2025..

Позивач не погоджується із рішенням комісії відповідача, з огляду на таке:

1) Відповідачем складено акт про порушення за відсутності факту порушення, яке передбачає відповідальність у вигляді донарахування обсягів необлікованого газу. Зокрема, у акті про порушення від 24.04.2025, складеного працівниками відповідача, не вказано ознак пошкодження лічильника газу чи його роботи у позаштатному режимі.

2) Розбіжність в показах коректора та лічильника газу в розмірі 3 м.куб., вказана в акті зняття лічильника, не є ознакою роботи ЗВТ в позаштатному режимі, оскільки в межах надходження від лічильника до коректора імпульсу щодо споживання обсягів газу та із урахуванням коефіцієнту перетворення спожитого природного газу за робочих умов до стандартних умов здійснюється не одночасно. Відтак, вказане не могло бути підставою для зняття ЗВТ на позачергову повірку.

3) Комісія з розгляду актів про порушення прийняла рішення про задоволення акта за відсутності порушення, що вказує на відсутність підстав для донарахування обсягів необлікованого природного газу та його вартості, а також допустила при цьому порушення вимог Кодексу ГРС в процедурі розгляду акта. Зокрема, із акта-розрахунку вбачається, що такий підписано членом комісії Черніковим Ю.С., який участі у засіданні комісії не приймав. Акт не містить відомостей ні про підставу його здійснення (рішення комісії), ні про методику нарахування обсягів природного газу згідно з главою 4 розділу ХІ Кодексу ГРС.

4) Непридатність засобу вимірювальної техніки, про яку вказано у довідці про непридатність №35-ЛГ-03506 від 24.04.2025, не є підставою для здійснення перерахунку споживачу об`єму розподіленого (спожитого) природного газу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 у справі №914/2962/25 позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з розгляду актів про порушення від 16.06.2025 про задоволення акта про порушення №ЛФ/100-1317-25 від 24.04.2025 та скасовано здійснене донарахування необлікованого об`єму природного газу за період із 07:00 год. 01.04.2025 по 14.04.2025 в обсязі 537939,77 м.куб. на суму 10 668 141,39 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 2 422,40 грн. судового збору та 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду мотивовано тим, що з огляду на відсутність встановлених обставин позаштатного режиму роботи лічильника ЛКГ-200 G-1600 в Акті про порушення №ЛФ/100-1317-25, а також відсутність будь-яких інших доказів, які б вказували на ці обставини, у відповідача були відсутні підстави для задоволення вказаного Акта в частині порушення, передбаченого підпунктом 1 пункту 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС та проведення перерахунку позивачу об`єму розподіленого (спожитого) природного газу на підставі пункту 4 глави 4 розділу ХІ цього Кодексу.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов висновку, що врахувавши наявність заперечень відповідача щодо розміру стягнення правової допомоги, складність справи, характер, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, час, необхідний для надання відповідних послуг, обставини даної справи, суд, керуючись критеріями реальності (дійсності та необхідності) наданих послуг, пов`язаності цих послуг із розглядом справи №914/2962/25, співмірності та розумності їх розміру, розумним та справедливим розміром витрат на професійну правничу допомогу позивача буде 50 000,00 грн. Вказана сума грошових коштів підлягає стягненню із відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» подало апеляційну скаргу від 05.06.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/1840/26 від 05.06.2026), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 у справі №914/2962/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2026 є незаконним та необґрунтованим, оскільки ним фактично «легалізовується» неправильний облік природного газу на об`єкті ЛМКП «Львівтеплоенерго», заперечується право Оператора ГРМ на скерування лічильника газу споживача для проведення позачергової повірки з метою пересвідчитися у придатності засобу вимірювальної техніки до застосування, хоча таке право прямо передбачене абзацом другим пункту 21 частини першої статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Апелянт зазначає, що судове рішення дозволяє споживачу всупереч вимогам закону використовувати непридатний лічильник газу як комерційний вузол обліку, безпідставно ототожнює чергову та позачергову повірки, хоча газове законодавство чітко розмежовує ці поняття та їх правові наслідки, а також виходить за межі заявлених підстав позову, досліджуючи питання чергової повірки.

Зокрема, скаржник зазначає, що:

· оператором ГРМ було повністю дотримано процедуру направлення лічильника газу на позачергову повірку та складання акта про порушення відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем і Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»;

· за результатами позачергової повірки лічильник газу був визнаний непридатним через перевищення допустимої похибки, що підтверджено довідкою про непридатність, а тому Кодекс ГРС встановлює імперативне правило, відповідно до якого у разі підтвердження невідповідності засобу вимірювальної техніки нормативним документам у сфері метрології обсяг розподіленого природного газу підлягає розрахунку у порядку, визначеному розділом XI Кодексу, зі складанням акта про порушення;

· акт про порушення було складено саме за наслідками проведеної позачергової повірки, а позаштатний режим роботи комерційного вузла обліку є порушенням, яке, навіть за відсутності вини споживача, тягне проведення донарахування обсягів природного газу;

· висновки місцевого господарського суду про порушення державним повірником вимог ДСТУ 9033:2020 є помилковими, оскільки цей стандарт, на його переконання, під час проведення позачергової повірки має рекомендаційний, а не обов`язковий характер;

· позивач у позовній заяві та поданих у ході розгляду справи поясненнях фактично визнав результати позачергової повірки, підтвердив наявність похибки вимірювання, не оскаржував довідку про непридатність, видану ДП «Львівдержстандартметрологія», а після прийняття рішення комісією Оператора ГРМ здійснив ремонт лічильника. На думку апелянта, подальша зміна позивачем правової позиції та заперечення належності проведення повірки суперечить його попередній поведінці, свідчить про зловживання правом та порушення принципу естопелю, а тому суд першої інстанції повинен був оцінити такі пояснення як недобросовісну процесуальну поведінку.

Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, спростовуючи доводи апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 по справі №914/2962/25 в частині задоволення позову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, який обґрунтовано встановив невідповідність акта про порушення вимогам пункту 1 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС, оскільки він не містить детального зазначення виду, обставин та суті порушення. Крім того, відповідач не довів наявності ознак роботи комерційного вузла обліку газу в позаштатному режимі, факту необлікованого чи частково необлікованого обсягу природного газу, а також причинного зв`язку між встановленою за результатами позачергової повірки метрологічною похибкою лічильника та здійсненим донарахуванням. Суд першої інстанції правильно застосував положення Кодексу ГРС та врахував правові висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, згідно з якими сама по собі непридатність лічильника через невідповідність метрологічним характеристикам, за відсутності пошкодження лічильника, ознак його позаштатної роботи, пропуску строку періодичної повірки та підтвердженого факту необліку газу, не є підставою для донарахування. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до довільного тлумачення норм Кодексу ГРС, переоцінки досліджених судом доказів та неправильного застосування окремих правових позицій Верховного Суду, у зв`язку з чим не дають підстав для скасування законного й обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Львівське міське комунальне підприємств «Львівтеплоенерго» подало апеляційну скаргу від 09.06.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/1851/26 від 09.06.2026), в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 у справі № 914/2962/25 скасувати частково та ухвалити нове рішення в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 140 000, 00 грн витрат на професійну правову допомогу, пов`язану із представництвом інтересів позивача в суді першої інстанції. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 40 000, 00 грн за послуги представництва в суді апеляційної інстанції.

Зокрема скаржник зазначає, що суд першої інстанції без належного правового та фактичного обґрунтування зменшив суму витрат на професійну правничу допомогу з 140 000 грн до 50 000 грн, чим порушив вимоги статей 86, 126, 129 та 236 ГПК України. Скаржник зазначає, що заявлений гонорар є фіксованим, документально підтвердженим, відповідає умовам договору, складності справи, обсягу наданих адвокатами послуг, значенню спору та ціні позову. При цьому суд не навів мотивів, які саме витрати є надмірними або неспівмірними, не дав оцінки переліку виконаних адвокатами робіт, а також фактично погодився із загальними запереченнями відповідача, який не довів неспівмірності витрат належними доказами. На думку скаржника, суд безпідставно втрутився у погоджений сторонами розмір адвокатського гонорару всупереч усталеній практиці Верховного Суду щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» подало відзив на апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго».

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що між сторонами існує низка аналогічних спорів, у яких сформовано однакову правову позицію, а поведінка позивача є непослідовною, оскільки в аналогічній справі №914/2849/25 він не оскаржив рішення суду щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу. Відповідач також зазначає, що частина заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не підлягає компенсації, оскільки стосується усунення недоліків позовної заяви, подання доказів, які мали бути надані разом із позовом, та інших процесуальних дій, необхідність яких виникла з вини самого позивача. Крім того, відповідач вважає недоведеними повноваження одного з адвокатів позивача на представництво інтересів у справі, що, на його думку, виключає можливість компенсації витрат на його правничу допомогу.

09.06.2026 через підсистему «Електронний суд» представник відповідача Турчиняк Я. І. сформував заяву з процесуального питання щодо забезпечення однакової судової практики під час розгляду справи. Заявник посилається на постанову Верховного Суду від 09.06.2026 у справі №903/810/25, обставини якої та правова позиція сторони є, на його думку, тотожними обставинам цієї справи. Верховний Суд у зазначеній постанові підтвердив право Оператора ГРМ скласти акт про порушення за результатами позачергової повірки та зазначив, що належно оформлена довідка про непридатність засобу вимірювальної техніки підтверджує його непридатність до застосування і неможливість подальшої експлуатації. Оскільки зазначена постанова була ухвалена та оприлюднена вже після подання апеляційної скарги, заявник не мав можливості послатися на неї раніше, у зв`язку з чим просить суд врахувати висновки Верховного Суду та забезпечити однакове застосування норм права в аналогічних правовідносинах.

09.06.2026 через підсистему «Електронний суд» представник позивача - Посікіра Р.Р. подав додаткові пояснення по справі, у яких зазначає, що постанова Верховного Суду від 09.06.2026 у справі №903/810/25 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки обставини, предмет спору та позиції сторін у цій справі є відмінними. Також представник позивача наголошує, що зазначеною постановою не сформовано висновків щодо застосування відповідних положень Кодексу ГРС, які є предметом спору, та вона не спростовує усталених правових позицій Верховного Суду, сформованих у постановах від 02.12.2020 у справах №906/962/18 та №906/993/21.

Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2026 справу №914/2962/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» від 05.06.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/1840/26 від 05.06.2026) на рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 у справі № 914/2962/25 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.08.2025.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» від 09.06.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/1851/26 від 09.06.2026) на рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 у справі № 914/2962/25 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.08.2025.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 призначено апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» від 05.06.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/1840/26 від 05.06.2026) до спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» від 09.06.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/1851/26 від 09.06.2026) та оголошено перерву в судовому засіданні до 18.08.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 за клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено на 01.09.2026.

У судовому засіданні 01.09.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Водночас, необхідно зазначити, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 ГПК України.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важкості предмета спору для заявника ( рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи вищевикладене, перебування судової колегії у щорічній відпустці з 29.06.2026 по 24.07.2026 вказана справа розглянута судом апеляційної інстанції з застосуванням принципу розумного строку тривалості провадження поза межами строку, визначеного ст.173 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом.

Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 05506460), створене Львівською міською радою згідно ухвали №118 від 21.01.1999 та підпорядковане Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, який є органом, до сфери управління якого входить комунальне підприємство. Основним напрямком діяльності підприємства є виробництво, транспортування і реалізація теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання житлового фонду і об`єктів соціально-культурного призначення, міст і селищ міського типу, об`єктів промислово-виробничого призначення, підприємницької діяльності. Вказане підтверджується Статутом ЛМКП «Львівтеплоенерго», затвердженим наказом директора Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради №320 від 02.08.2024 (т. 1 а.с. 18-24).

01.09.2023 між ЛФ ТОВ «ГРМУ» (Оператор ГРМ) та ЛМКП «Львівтеплоенерго» (Споживач) укладено Типовий договір розподілу природного газу №42АТ0105Е2СS-23 (далі – Договір) (т. 1 а.с. 25-30), шляхом подання останнім Заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (т. 1 а.с. 193).

За умовами пункту 1.1 Договору він регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 Договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.

Як вбачається з Заяви-приєднання №42АТ0105Е2СS-23 від 01.09.2023 (т. 1 а.с. 193), перелік точок комерційного обліку споживача, назва та опис об`єкта, а також його адреса де здійснюється розподіл природного газу повинен був зазначатися в Додатку №4 до Договору, який додається до Заяви-приєднання.

Разом з тим, як зазначив позивач та відповідач, Додаток №4 у них відсутній.

Проте, жодною із сторін не заперечується та обставина, що ЛФ ТОВ «ГРМУ» надавала послуги з розподілу природного газу за Договором на об`єкті ЛМКП «Львівтеплоенерго» – котельні, що знаходиться у м. Львові на вул. Роксоляни, 26а. Вказаний об`єкт обладнано лічильником газу ЛКГ-200 G-1600, заводський номер 4030, 1997 р.в., облік споживання газу на максимальній витраті Qmax – 2’ 500,00 м.куб/год.; на мінімальній витраті Qmin – 125,00 м.куб/год., що підтверджується Паспортом лічильника газу ЛГ-К-Ех-200-1600-0,63-01 (т. 1 а.с. 36-39).

Матеріалами справи, зокрема Протоколом повірки лічильника газу (т. 1 а.с. 41) та Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №56/2147 (т. 1 а.с. 40) підтверджується те, що востаннє повірку вказаного вище лічильника газу було здійснено 23.05.2024 і термін її чинності має сплинути 23.05.2026.

У зв`язку із завершенням опалювального сезону 2024 – 2025 років, ЛМКП «Львівтеплоенерго» видало Наказ №Н-235-04/25 від 14.04.2025 (т. 1 а.с. 34), згідно котрого вирішено зупинити роботу сезонних котелень, а також здійснити закриття і опломбування газу на них.

Враховуючи необхідність у припиненні подачі газу на котли центрального опалення в котельнях Залізничного РТМ м. Львова, серед яких є котельня по вул. Роксоляни, 26а, ЛМКП «Львівтеплоенерго» надіслало відповідачу лист №21-4105-04/25 від 14.04.2025 (т. 1 а.с. 35), в якому просило про направлення представників останнього для опломбування запірних пристроїв та заглушок на газових вводах перед ГРП (ШРП, ГРУ).

14.04.2025 на об`єкт Споживача прибули працівники ЛФ ТОВ «ГРМУ» і в присутності представника ЛМКП «Львівтеплоенерго» склали Акт зняття складових комерційного ВОГ (лічильника) на позачергову перевірку №3341 від 14.04.2025 (далі – Акт №3341) (т. 1 а.с. 46-47) та Протокол щодо направлення ЗВТ на позачергову чи експертну повірку від 14.04.2025 (далі – Протокол від 14.04.2025) (т. 1 а.с. 48), в якому зазначили, що представник Споживача запрошується для проведення повірки на 24.04.2025 за адресою: м. Львів, вул. Золота, 42.

Як вбачається з Акта №3341, подачу газу на об`єкт Споживача припинено у зв`язку із закінченням опалювального сезону. Лічильник знято на позачергову повірку, встановлено блінду №R40439163 і опломбовано пломбою №R40439162, а сам лічильник поміщено в транспортувальний пакет та опломбовано пломбою №R40439160.

Представник ЛМКП «Львівтеплоенерго» підписав Акт №3341 із зауваженнями, вказавши на необхідність надання письмового обґрунтування причин позачергової повірки лічильника газу.

В цей же час, працівники ЛФ ТОВ «ГРМУ» в Акті №3341 в пункті про причини проведення робіт вказали: «зняття лічильника на позачергову повірку», а в кінці Акта зробили відмітку: «у зв`язку із різницею в показах між лічильником та коректором (3 м3)».

Як вбачається з Акта №3341, в ньому зазначено, що комерційний вузол обліку газу Споживача складається з таких ЗВТ та допоміжного обладнання: 1) лічильник газу ЛГ-К61600 DN200, заводський номер 4030; 2) коректор OE-VPT, заводський номер 44318; 3) вбудований перетворювач тиску; 4) вбудований перетворювач температури.

На момент складання цього Акта покази механічного лічильника становили 6`878`597 куб.м.; покази коректора – 6`878`600 куб.м.

24.04.2025 представниками ДП «Львівстандартметрологія» здійснено повірку лічильника газу ЛКГ-200 G-1600, що підтверджується Протоколом повірки за вказану дату (т. 1 а.с. 49, 201). Згідно з цим Протоколом похибка вимірювання лічильника на витратах 128,81 куб.м./год (Qmin) перевищує допустиме значення: - 3,96%, середньозважена похибка складає: - 0,15%.

За результатами повірки видано Довідку про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-ЛГ-03506 від 24.04.2025 (далі – Довідка №35-ЛГ-03506) (т. 1 а.с. 50), в якій зазначено, що промисловий лічильник ЛКГ-200 G-1600 не відповідає вимогам ДСТУ 9033:2020 «Лічильники газу турбінні». Підстава для визнання ЗВТ непридатним - похибка перевищує допустиме значення.

В цей же день відповідачем складено Акт про порушення №ЛФ/100-1317-25 від 24.04.2025 (далі – Акт №ЛФ/100-1317-25) (т.1 а.с. 51), у пункті 2 якого встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем: «Розділ ХІ Глава 2 пункт 3 підпункт 1 пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно».

У пункті 7 Акта №ЛФ/100-1317-25 зазначено, що до нього додається Довідка про непридатність ЗВТ №35-ЛГ-03506, а у пункті 8 – що комісія Оператора ГРМ з розгляду цього Акта буде проводити засідання 26.05.2025.

Як вбачається з Акта №ЛФ/100-1317-25, представник ЛМКП «Львівтеплоенерго» підписав його без зауважень.

Матеріалами справи підтверджується, що призначене на 26.05.2025 засідання комісії з розгляду акта про порушення було відкладено на 16.06.2025, про що позивач повідомлявся листом №ЛФ/100/вих-10857/ЛФ/100-25 від 29.05.2025 (т. 1 а.с. 208-213).

16.06.2025 комісія ЛФ ТОВ «ГРМУ» прийняла Рішення, яким вирішила задоволити Акт про порушення №ЛФ/100-1317-25 (т. 1 а.с. 52-53).

Крім цього, відповідачем складено Акт-розрахунок (т. 1 а.с. 58), за змістом якого згідно з Актом про порушення №ЛФ/100-1317-25 та відповідно до підпункту 1.1 пункту 3 Глави 2 Розділу ХІ Кодексу ГРС комісією виконано розрахунок обсягів споживання природного газу по потужності неопломбованого газоспоживаючого обладнання за період з 07:00 год. 01.04.2025 по 15:30 год. 14.04.2025 обсягом 537’ 939,77 куб.м. та загальною вартістю 10’ 668’ 141,39 грн. Причиною виконання розрахунку вказано Довідку про непридатність №35-ЛГ-03506.

Вказаний Акт-розрахунок разом із Рахунком на оплату №81905 від 16.07.2025 (т. 1 а.с. 57) ЛФ ТОВ «ГРМУ» направила позивачу листом №ЛФ/100/Вих-13624/104/3-25 від 22.07.2025 (т. 1 а.с. 56), який одержано останнім 25.07.2025.

Крім цього, судом встановлено, що в пункті 4 Акта №ЛФ/100-1317-25 відповідач зазначив, що лічильник газу ЛКГ-200 G-1600, заводський номер 4030 потребує ремонту згідно з результатом позачергової повірки.

Ремонт цього лічильника та його повірка були здійснені виробником цього обладнання – ПрАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад», в червні 2025 року на підставі укладеного із ЛМКП «Львівтеплоенерго» договору, що підтверджується листом вказаного підприємства №79-552 від 29.10.2025 (т. 2 а.с. 28), а також Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №529-р (т. 2 а.с. 29).

У листі №79-552 ПрАТ «Промприлад» зазначило, що в нього відсутня інформація щодо наявності або відсутності пошкоджень на одержаних від позивача для ремонту лічильниках газу (серед котрих є спірний лічильник), в тому числі пошкоджень у розумінні терміну «пошкодження ЗВТ/лічильника газу» (механічне пошкодження цілісності конструкції комерційного ВОГ та/або його складових, зокрема корпусу, скла, кріплення, захисних елементів, ліній з`єднання), визначеного абзацом 67 пункту 4 Глави 1 Розділу І Кодексу ГРС, оскільки документування їх фактичного стану на момент надходження не здійснювалося. Документування фактичного стану лічильників газу, які надходять на ПрАТ «Промприлад» для здійснення ремонту та/або повірки, здійснюється лише у випадках, які прямо передбачені відповідними договорами, або за ініціативою замовника та/чи ПрАТ «Промприлад». Враховуючи відсутність при прийнятті вищезазначених лічильників документування їх фактичного стану (в тому числі за ініціативою ПрАТ «Промприлад») є достатні підстави стверджувати, що видимі пошкодження цих лічильників були відсутні.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Предметом даного позову є матеріально-правові вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» про визнання недійсним Рішення комісії ЛФ ТОВ «ГРМУ» від 16.06.2025, яким задоволено Акт №ЛФ/100-1317-25 про порушення позивачем вимог підпункту 1 пункту 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС та скасування здійсненого донарахування необлікованого об`єму природного газу за період з 07:00 год. 01.04.2025 по 14.04.2025 обсягом 537’ 939,77 куб.м. на загальну суму 10’ 668’ 141,39 грн.

Підставами позовних вимог є неправомірність зняття та направлення на позачергову повірку лічильника газу ЛКГ-200 G-1600, а також неправомірність прийнятого рішення та здійсненого донарахування, оскільки ЛМКП «Львівтеплоенерго» не допустило порушення вимог Кодексу ГРС, адже ознаки порушень, передбачених цим Кодексом під час проведення перевірки не встановлені. Так, Акт про порушення, крім посилання на підпункт 1 пункту 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС, не містить опису суті порушення, що підтверджує наявність ознак роботи лічильника газу в позаштатному режимі. Виникнення сумніву щодо метрологічних характеристик лічильника газу не є підставою для визнання роботи комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі. Крім цього, донарахування об`ємів спожитого природного газу здійснено за відсутності всіх вихідних даних для такого нарахування.

Правовідносини, що виникають між оператором газорозподільних систем та суб`єктами ринку природного газу регулюються Законом України «Про ринок природного газу» №329-VІІІ від 09.04.2015 (надалі Закон №329-VІІІ), а також Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 (надалі Кодекс ГРС).

Так, згідно частини 1 статті 40 Закону №329-VІІІ розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Кодекс газорозподільних систем повинен містити, зокрема, положення про правила обліку природного газу (у тому числі приладового), а також правила поведінки на випадок збоїв у роботі газорозподільних систем (частина 2 статті 41 Закону №329-VІІІ).

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРС комерційний облік природного газу це визначення об`ємів (обсягів) передачі та розподілу (споживання/постачання) природного газу в точках комерційного обліку на підставі даних комерційних вузлів обліку та інших регламентних процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБМ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними (пункт 1 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС).

Згідно з пунктом 3 глави 1 розділу ІX Кодексу ГРС фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, вузол обліку природного газу/вузол обліку/ВОГ це сукупність засобів вимірювальної техніки, зокрема лічильник газу або звужуючий пристрій, та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об`єму природного газу, зведених до стандартних умов, визначених законодавством (пункт 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРС).

Главою 2 розділу XI Кодексу ГРС визначено види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування.

З аналізу цієї глави вбачається, що нею врегульовано 3 основних групи порушень: 1) порушення споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу (пункт 1 глави 2 розділу XI); 2) порушення, внаслідок яких оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу (пункт 2 глави 2 розділу XI); 3) порушення (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як «не з вини споживача»), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об`єму природного газу (пункт 3 глави 2 розділу XI).

Аналогічних висновків притримується Верховний Суд в постановах від 15.01.2026 у справі №922/1585/25, від 19.12.2023 у справі №914/954/21, від 06.08.2020 у справі №922/3905/19 та ін.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (надалі-Кодекс ГРС), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільної системи із суб`єктами ринку природного газу та встановлює правові, технічні, організаційні й економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема щодо забезпечення надійної та безпечної експлуатації газорозподільних мереж, комерційного обліку природного газу, визначення обсягів його розподілу, доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання об`єктів, доступу суб`єктів ринку до системи для розподілу та споживання природного газу, а також взаємодії оператора газорозподільної системи з іншими суб`єктами ринку природного газу.

Згідно пункту 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС, договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами цього спору було укладено Договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), шляхом подання ЛМКП «Львівтеплоенерго» Заяви-приєднання №42АТ0105Е2СS-23 від 01.09.2023.

За умовами вказаного Договору ЛФ ТОВ «ГРМУ» надає, зокрема, послуги з розподілу (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача – котельні, що знаходиться у м. Львові на вул. Роксоляни, 26а.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладених споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього кодексу. Порядок укладання договору розподілу природного газу визначений розділом VІ цього кодексу.

Згідно з абзацом першим пункту 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, визначення об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору, що передбачено абзацом 1 пункту 1 глави 3 розділу ІХ Кодексу ГРС.

Пунктом 1 глави 6 розділу Х Кодексу газорозподільних систем на власника комерційного ВОГ або суб`єкта господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, покладено обов`язок забезпечення належного технічного стану комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідальність за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ).

У абзаці 1 пункту 6 глави 6 розділу Х Кодексу ГРМ визначено, що у разі виявлення позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових, пошкодження ЗВТ або пошкодження пломб чи захисних елементів власник (користувач), на території або у приміщенні якого встановлений комерційний ВОГ чи його складові, має терміново поінформувати про це оператора ГРМ та за потреби вжити заходів для недопущення аварійної ситуації з урахуванням техніки безпеки.

Абзацом 2 пункту 6 глави 6 розділу Х Кодексу ГРМ встановлено, що позаштатний режим роботи комерційного ВОГ, зокрема, включає:1) витоки газу з елементів та конструкції комерційного ВОГ, у тому числі імпульсних ліній манометрів, датчиків тиску і температури тощо; 2) відсутність зміни показань лічильника газу (обчислювача або коректора об`єму газу), загальмованість або рух з ривками зчитувального механізму при фактичній витраті (споживанні) природного газу; 3) наявність сторонніх шумів та нехарактерних звуків при роботі лічильника газу чи іншого ЗВТ; 4) індикація або наявність повідомлень про порушення в роботі ЗВТ, в тому числі про необхідність зміни елементів живлення; 5) забруднення або відкладання осадів, потрапляння сторонніх предметів до внутрішньої порожнини вимірювального трубопроводу або лічильника газу чи на робочі поверхні первинних перетворювачів; 6) інші ознаки порушень вимог щодо експлуатації ЗВТ, які можуть вплинути на результати вимірювання.

Згідно пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).

Згідно пункту 21 частини 1 статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», позачергова повірка засобів вимірювальної техніки - повірка засобів вимірювальної техніки, що проводиться у таких випадках: за потреби заявника пересвідчитися у придатності засобів вимірювальної техніки до застосування; у разі пошкодження відбитка повірочного тавра, а якщо таке тавро не передбачено - у разі втрати свідоцтва про повірку.

Як вбачається з матеріалів даної справи, у зв`язку із завершенням опалювального сезону 2024 – 2025 років та необхідністю у припиненні подачі газу на котли центрального опалення в котельнях Залізничного РТМ м. Львова, ЛМКП «Львівтеплоенерго» надіслало відповідачу лист №21-4105-04/25 від 14.04.2025, в якму просило направити представників останнього для опломбування запірних пристроїв та заглушок на газових вводах в котельні, що знаходиться в м. Львові на вул. Роксоляни, 26а.

14.04.2025 на об`єкт Споживача прибули працівники ЛФ ТОВ «ГРМУ» і в присутності представника ЛМКП «Львівтеплоенерго» за результатами обстеження його комерційного вузла обліка газу склали Акт №3341 про зняття і направлення лічильника газу ЛКГ-200 G-1600 на позачергову повірку. В цьому Акті зробили лише відмітку про наявність розбіжностей між показниками лічильника та коректора. При цьому зазначили, що покази лічильника становлять 6`878’ 597 куб.м., а покази коректора – 6’ 878’ 600 куб.м.

Відтак, як сам факт складення відповідачем Акта №3341, який за своїм змістом відповідає акту обстеження/акту контрольного огляду вузла обліку (оскільки містить всю необхідну інформацію, яка згідно пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС досліджується при контрольному огляді вузла обліку), так і зроблена в ньому відмітка про розбіжності між показами лічильника та коректора, свідчить про те, що за наслідками перевірки комерційного ВОГ у відповідача виникли лише сумніви щодо правильності вимірювання лічильником об`ємів природного газу та/або його метрологічних характеристик.

Колегія суддів зазначає, що для цілей визначення необлікованих об`ємів природного газу та зміни їх режиму нарахування споживачу (несанкціонованому споживачу), що не є побутовим, Кодекс ГРС розмежовує несправність лічильника, що сталася внаслідок його пошкодження, та несправність лічильника, що сталася внаслідок позаштатного режиму роботи.

Аналогічну позицію викладено в постановах КГС ВС від 03.10.2024 у справі №911/1046/23, від 17.01.2024 у справі №906/1539/20, від 02.12.2020 у справі №906/962/18.

Положенням підпункту 2 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС визначено, що у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об`єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням того, що у разі якщо при вимірюванні лічильником газу або звужуючим пристроєм та/або датчиком різниці тиску перевищується діапазон вимірювання або вони працюють в позаштатному режимі, про що є зареєстровані та зафіксовані у звітах обчислювача чи коректора об`єму газу повідомлення про наявні аварійні/діагностичні ситуації (несправність), об`єм розподіленого (спожитого) природного газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунки проводяться за фактичний час тривалості аварійної/позаштатної ситуації.

Такий підхід дозволяє кваліфікувати пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або роботу комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно, як порушення "не з вини споживача", оскільки хоча споживач у цих випадках не здійснював несанкціонованого втручання, водночас міг виявити пошкодження ЗВТ/лічильника газу (механічне пошкодження цілісності конструкції комерційного ВОГ та/або його складових, зокрема корпусу, скла, кріплення, захисних елементів, ліній з`єднання) або позаштатний режим роботи, що за пунктом 6 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС охоплює ситуації, які споживач може виявити.

При цьому, пункт 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС не описує виявлення непридатності до застосування внаслідок невідповідності його метрологічних характеристик, тобто дефект лічильника, який міг з часом проявитись і який не пов`язаний з його пошкодженням або позаштатним режимом роботи. Такі дефекти споживач за звичайних умов не може виявити. Для їх запобігання лічильники газу підлягають зокрема, періодичній повірці.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу XI Кодексу ГРМ у разі виявлення оператором ГРМ, зокрема, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об`єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням того, що при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки, об`єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ. У разі якщо дату виходу з ладу ЗВТ неможливо достовірно визначити, перерахунок проводять з початку розрахункового періоду до дати встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.

Вказана норма передбачає здійснення відповідного перерахунку оператором ГРМ у випадку визнання лічильника непридатним за результатами позачергової або експертної повірки.

Абзацами 1, 3 пункту 2 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС передбачено, що протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових Оператор ГРМ та споживач (суміжний суб`єкт ринку природного газу) проводять, зокрема, перевірку комерційного ВОГ та його складових відповідно до вимог цього Кодексу, а також контрольний огляд вузла обліку. Контрольний огляд вузла обліку здійснюється Оператором ГРМ за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців.

Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС визначено, що повірка лічильника газу - встановлення придатності до застосування лічильника газу на підставі результатів контролю його метрологічних характеристик, що здійснюється в установленому законодавством порядку.

В процесі періодичної повірки відповідно до глави 7 розділу Х Кодексу ГРС за відсутності дублюючого ЗВТ та невстановлення Оператором ГРМ на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ (погодженого зі споживачем для комерційних розрахунків) обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є демонтований ЗВТ, розраховується за середньодобовим обсягом споживання за попередні три аналогічних періоди. При цьому Оператору ГРМ забороняється без погодження споживача здійснювати заходи з припинення газопостачання на комерційний ВОГ, до складу якого входив демонтований ЗВТ.

Аналіз наведених положень Кодексу дає підстави для висновку про те, що якщо за результатами вчасної періодичної повірки встановлено непридатність лічильника до застосування лише внаслідок його невідповідності нормативним документам у сфері метрології, наслідки, передбачені підпунктом 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС, а саме визначення обсягу переданого (прийнятого) газу за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання, не настають.

Відповідно до абзацу 6 пункту 6 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС якщо за результатами позачергової чи експертної повірки комерційного ВОГ (ЗВТ) буде підтверджена його невідповідність нормативним документам у сфері метрології та/або факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, у всіх випадках за відсутності дублюючого чи підмінного ВОГ (ЗВТ) або припинення газопостачання об`єм розподіленого в точці вимірювання природного газу за період порушення та відсутності комерційного ВОГ (ЗВТ) розраховується у порядку, визначеному розділом XI цього Кодексу, зі складанням акта про порушення.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як «не з вини споживача»), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об`єму природного газу, належить, зокрема, пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно.

Як вбачається з Акта №ЛФ/100-1317-25, відповідач встановив порушення ЛМКП «Львівтеплоенерго», яке кваліфікується як «не з вини споживача», що передбачено підпунктом 1 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС, а саме: пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність непридатності лічильника не є юридичним фактом, з яким Кодекс ГРС пов`язує виникнення права оператора ГРМ на донарахування. Законодавець прямо визначив необхідність встановлення не лише несправності чи непридатності засобу вимірювальної техніки, а й того, що така несправність є наслідком його пошкодження або позаштатного режиму роботи та призвела до необліку чи некоректного обліку природного газу.

Такий правовий висновок викладений Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.11.2022 у справі №914/993/21, якою уточнено висновки, сформульовані у постанові Об`єднаної палати від 02.12.2020 у справі №906/962/18.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що за відсутності пошкодження лічильника, пропуску строку періодичної повірки з вини споживача, несанкціонованого втручання у роботу засобу вимірювальної техніки та за наявності справного коректора об`єму газу, який не містить зареєстрованих повідомлень про роботу лічильника у позаштатному режимі, сама лише невідповідність лічильника метрологічним характеристикам, встановлена за результатами позачергової повірки, не є підставою для здійснення перерахунку обсягів природного газу відповідно до пункту 4 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС.

Абзацом 2 пункту 6 глави 6 розділу Х Кодексу ГРМ встановлено ознаки позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ, які зокрема, включають: 1) витоки газу з елементів та конструкції комерційного ВОГ, у тому числі імпульсних ліній манометрів, датчиків тиску і температури тощо; 2) відсутність зміни показань лічильника газу (обчислювача або коректора об`єму газу), загальмованість або рух з ривками зчитувального механізму при фактичній витраті (споживанні) природного газу; 3) наявність сторонніх шумів та нехарактерних звуків при роботі лічильника газу чи іншого ЗВТ; 4) індикація або наявність повідомлень про порушення в роботі ЗВТ, в тому числі про необхідність зміни елементів живлення; 5) забруднення або відкладання осадів, потрапляння сторонніх предметів до внутрішньої порожнини вимірювального трубопроводу або лічильника газу чи на робочі поверхні первинних перетворювачів; 6) інші ознаки порушень вимог щодо експлуатації ЗВТ, які можуть вплинути на результати вимірювання.

Законодавець пов`язує наявність позаштатного режиму роботи із встановленням конкретних технічних ознак несправності комерційного вузла обліку, які повинні бути належним чином зафіксовані оператором ГРМ та підтверджені відповідними доказами.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах ВС від 17.01.2024 у справі №906/1539/20 (пункт 33), від 31.08.2022 у справі №922/2982/21 (пункт 5.7))

Так, 24.04.2025 представниками ДП «Львівстандартметрологія» здійснено повірку лічильника газу ЛКГ-200 G-1600, що підтверджується Протоколом повірки за вказану дату (т. 1 а.с. 49, 201). Згідно з цим Протоколом похибка вимірювання лічильника на витратах 128,81 куб.м./год (Qmin) перевищує допустиме значення: - 3,96%, середньозважена похибка складає: - 0,15%.

За результатами повірки видано Довідку про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-ЛГ-03506 від 24.04.2025 (далі – Довідка №35-ЛГ-03506) (т. 1 а.с. 50), в якій зазначено, що промисловий лічильник ЛКГ-200 G-1600 не відповідає вимогам ДСТУ 9033:2020 «Лічильники газу турбінні». Підстава для визнання ЗВТ непридатним: похибка перевищує допустиме значення.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що за результатами позачергової повірки ДП «Львівстандартметрологія» встановлено лише перевищення допустимої похибки вимірювання лічильника на мінімальній витраті та видано довідку про його непридатність. Разом із тим ані протокол повірки, ані довідка про непридатність не містять висновків про пошкодження конструкції лічильника, механічні дефекти, стороннє втручання або інші ознаки позаштатного режиму його роботи.

Як вбачається зі змісту протоколу повірки та довідки про непридатність, підставою для визнання лічильника непридатним стало виключно перевищення допустимої метрологічної похибки на мінімальній витраті газу.

Водночас зазначені документи не містять будь-яких висновків про позаштатний режим роботи вузла обліку, причини виникнення такої похибки або про те, що внаслідок виявленої метрологічної невідповідності фактичний обсяг природного газу не обліковувався чи обліковувався частково.

Відповідач фактично ототожнив поняття «непридатність лічильника» та «позаштатний режим роботи комерційного вузла обліку», хоча Кодекс газорозподільних систем розмежовує зазначені правові категорії та встановлює різні умови їх застосування.

Відсутність належних доказів позаштатного режиму роботи комерційного вузла обліку виключає можливість застосування до спірних правовідносин підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС та, відповідно, здійснення донарахування необлікованого обсягу природного газу.

У абз.9 п.6 гл.6 розд. Х Кодексу ГРМ встановлено, що якщо внаслідок позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових буде підтверджено факт необлікованого чи облікованого частково об`єму розподіленого (спожитого, переданого) природного газу, розрахунок необлікованих (облікованих частково) об`ємів природного газу за період несправності комерційного ВОГ чи його складових здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Враховуючи приписи наведеної норми для застосування механізму донарахування оператор ГРМ має довести сукупність обставин: наявність порушення, яке полягає у пошкодженні або позаштатному режимі роботи комерційного вузла обліку чи його складових; причинний зв`язок між таким порушенням та некоректним обліком природного газу; факт необлікованого або частково необлікованого споживання газу; період, протягом якого такий облік здійснювався неналежним чином.

Надані відповідачем документи підтверджують лише факт проведення позачергової повірки та встановлення непридатності засобу вимірювальної техніки через перевищення допустимої похибки.

Разом з тим, перевищення метрологічної похибки саме по собі не дає можливості встановити: який саме обсяг газу не був облікований; у який конкретний період мав місце некоректний облік; наскільки показники лічильника відрізнялися від фактичного обсягу споживання; чи вплинула встановлена похибка на результати комерційного обліку з урахуванням роботи коректора об`єму газу.

Отже, за умови відсутності пошкодження лічильника, пропущення строку періодичної повірки лічильника газу з вини споживача або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та за наявності справного обчислювача (коректора) об`єму газу, який не містить зареєстрованих та зафіксованих у звітах повідомлень про роботу лічильника газу в позаштатному режимі, несправність лічильника внаслідок його невідповідності нормативним документам у сфері метрології, встановлена за результатами позачергової або експертної повірки, не є підставою для здійснення перерахунку споживачу об`єму розподіленого (спожитого) природного газу відповідно до пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС. (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.12.2020 у справі №906/962/18).

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги ТОВ «Газорозподільні мережі України» про те, що акт про порушення №ЛФ/100-1317-25 був складений відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, а тому рішення комісії оператора ГРМ про його задоволення та здійснення донарахування є правомірними.

Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу XI Кодексу ГРС у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 21 до цього Кодексу.

Такий акт є первинним документом, який фіксує не лише сам факт виявлення певної невідповідності, а й має містити конкретний опис порушення, його вид, обставини виявлення, місце, час та інші відомості, необхідні для встановлення підстав застосування передбачених Кодексом ГРС наслідків.

Отже, складення акта про порушення не є формальною процедурною дією, а є способом документального підтвердження саме того порушення, з яким Кодекс ГРС пов`язує можливість здійснення донарахування.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач в Акті про порушення №ЛФ/100-1317-25, в пункті 2 (передбаченому для фіксування порушення, яке виявлено) обмежився лише цитуванням положень підпункту 1 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС. При цьому, не зазначив в чому саме полягає суть допущеного ЛМКП «Львівтеплоенерго» порушення, зокрема те, чи (1) таке спричинено пошкодженням лічильника, чи (2) таке пов`язане з його позаштатним режимом роботи, як і не вказав жодних ознак, передбачених пунктом 6 глави 6 розділу X Кодексу ГРС, які б могли свідчити про позаштатний режим роботи лічильника.

В Акті про порушення №ЛФ/100-1317-25 лише зазначено, що до нього додається Довідка ДП «Львівстандартметрологія» про непридатність №35-ЛГ-03506 від 24.04.2025, згідно з якою за результатами позачергової повірки лічильник ЛКГ-200 G-1600 визнано таким, що не відповідає вимогам ДСТУ 9033:2020 «Лічильники газу турбінні». Підстава для визнання ЗВТ непридатним: похибка перевищує допустиме значення.

На думку скаржника, Акт №ЛФ/100-1317-25 в сукупності із Довідкою про непридатність №35-ЛГ-03506 свідчить про такий позаштатний режим роботи лічильника ЛКГ-200 G-1600 як «загальмованість зчитувального механізму», що передбачено підпунктом 2 пункту 6 глави 6 розділу X Кодексу ГРС.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, що зчитувальний механізм лічильника ЛКГ-200 G-1600 працював загальмовано. В цей же час, Довідка №35-ЛГ-03506, з огляду на зазначені в ній підстави визнання ЗВТ непридатним, не свідчить про відповідну ознаку позаштатного режиму роботи.

Зміст Довідки №35-ЛГ-03506 зводиться до того, що похибка лічильника ЛКГ-200 G-1600 перевищує допустиме значення, тобто те, що газоспоживання обліковується некоректно і вказаний прилад не відповідає метрологічним характеристикам.

Однак, така довідка підтверджує лише невідповідність лічильника метрологічним характеристикам та не встановлює факт його пошкодження, позаштатного режиму роботи чи необлікованого споживання природного газу.

Некоректність чи відсутність обліку газоспоживання, в силу вимог підпункту 1 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС, є обов`язковим наслідком будь-якого позаштатного режиму роботи лічильника, який повинен встановити Оператор ГРМ, а не лише такої ознаки, як «загальмованість зчитувального механізму», як про це зазначає відповідач.

Передбачений підпунктом 2 пункту 6 глави 6 розділу X Кодексу ГРС позаштатний режим роботи (відсутність зміни показань лічильника газу, загальмованість або рух з ривками зчитувального механізму) пов`язаний із працездатністю (роботоздатністю) лічильника.

Водночас, пунктом 5.1 ДСТУ 9033:2020 «Лічильники газу турбінні» (невідповідність вимогам якого визнано лічильник ЛКГ-200 G-1600 за результатами позачергової повірки) передбачено, що під час проведення повірки лічильників перед визначенням їх похибки виконують операції, зокрема, щодо перевірки (1) комплектності, маркування та зовнішнього вигляду, (2) перевірки роботоздатності та (3) перевірки герметичності лічильника (т. 2 а.с. 80-88).

У разі отримання негативних результатів будь-якої з операцій повірку припиняють, лічильник визнають таким, що не відповідає установленим вимогам (пункт 5.2 ДСТУ 9033:2020).

Порядок перевірки роботоздатності лічильника передбачено пунктом 11.2 ДСТУ 9033:2020, зміст котрого свідчить, що її виконують для перевірки функціонування всіх складових частин лічильника. Для цього лічильник монтують на еталон об`єму та об`ємної витрати газу та протягом не менше ніж 2 хв. пропускають повітря за максимальної об`ємної витрати. Робота лічильника має бути без сторонніх шумів, покази відлікового пристрою мають зростати. Відліковий пристрій має рівномірно, без стрибків нараховувати виміряний об`єм, генератор імпульсів лічильника формувати належні сигнали. Результати перевірки документують у протоколі повірки.

Як вбачається з наявного у справі Протоколу позачергової повірки (т. 1 а.с. 49) представник, який її проводив, жодних застережень щодо неналежності функціонування складових частин лічильника ЛКГ-200 G-1600 не зробив. Крім цього, сам лічильник було визнано непридатним через похибки вимірювання, а не з підстав роботоздатності відлікового пристрою, як цього вимагають приписи пункту 5.2 ДСТУ 9033:2020.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сама по собі Довідка про непридатність №35-ЛГ-03506 не є доказом позаштатного режиму роботи лічильника ЛКГ-200 G-1600 та підставою для здійснення позивачу донарахувань, якщо відсутні (1) докази його пошкодження, (2) інші докази його позаштатного режиму роботи, (3) ЛМКП «Львівтеплоенерго» не пропустило строк періодичної повірки лічильника і (4) наявні докази справного обчислювача (коректора) об`єму газу, який не містить зареєстрованих та зафіксованих у звітах повідомлень про роботу лічильника газу в позаштатному режимі.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідач не довів наявності передбачених Кодексом газорозподільних систем умов для здійснення донарахування необлікованого обсягу природного газу, оскільки матеріали справи підтверджують лише факт непридатності лічильника за результатами позачергової повірки, але не містять належних доказів його пошкодження, позаштатного режиму роботи, факту необліку чи некоректного обліку природного газу та причинного зв`язку між встановленою метрологічною похибкою і необлікованим споживанням газу.

За таких обставин складений акт про порушення та прийняте на його підставі рішення про донарахування не відповідають вимогам Кодексу ГРС, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Щодо апеляційної скарги Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго».

Пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначає однією з основних засад (принципів) господарського судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги, не потрібен (Постанова Верховного Суду у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020).

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи подано договір про надання професійної правничої допомоги №8/22-5 від 22.08.2025, укладений між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та Адвокатським бюро «Романа Посікіри», копію Акта №1 приймання-передачі наданих послуг 24.02.2026 за Договором №8/22-3 від 22.08.2025, копії платіжних інструкцій №25061 від 11.11.2025 та №19180 від 29.08.2025, копії ордеру серії ВС №1401804 від 23.09.2025, виданого Адвокатським бюро «Романа Посікіри» адвокату Посікірі Р.Р., та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000094 від 05.04.2014, копія ордеру серії ВС №1416494 від 17.11.2025, виданого Адвокатським бюро «Романа Посікіри» адвокату Старенькому О.С. на представництво інтересів ЛМКП «Львівтеплоенерго» у справі №914/2962/25.

Із змісту Акта №1 приймання-передачі наданих послуг вбачається, що адвокатами здійснювалось, зокрема, консультування клієнта, аналіз документів, підготовка та подання адвокатських запитів, позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви, ознайомлення з відповідями на адвокатські запити, ознайомлення з відзивом на позовну заяву, підготовка та подання відповіді на відзив, ознайомлення із запереченнями на відповідь на відзив, написання клопотання про витребування доказів, додаткових пояснень, заяв про долучення доказів, участь у судових засіданнях та інші процесуальні дії.

У акті вказано, що замовник сплатив за договором про надання професійної правничої допомоги гонорар у розмірі 200 000,00 грн., у тому числі 140 000,00 грн. за послуги представництва інтересів клієнта у справі в суді першої інстанції.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України частиною 5 вказаної статті суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, 02.11.2020 у справі № 922/3548/19 та 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.

Так, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, мотивоване неспівмірністю заявленого представником позивача розміру витрат зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Звертає увагу суду, що правова позиція у даній справі є абсолютно ідентичною правовій позиції ЛМКП «Львівтеплоенерго» у справах №914/2844/25, №914/2848/25, №914/2846/25, №914/2847/25, №914/3021/25, №914/2849/25. Відтак, представникам позивача не потрібно витрачати багато часу та зусиль на підготовку процесуальних документів у справі №914/2962/25, а юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною для них.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, та враховує, що між цими ж сторонами у Господарському суді Львівської області перебувала значна кількість аналогічних справ, предметом яких було оскарження рішень комісії оператора газорозподільної системи про задоволення актів про порушення та скасування здійснених донарахувань необлікованих обсягів природного газу. У зазначених справах сторони використовували тотожні правові аргументи, посилалися на однакові положення Кодексу газорозподільних систем, а процесуальні документи за своїм змістом були значною мірою аналогічними.

Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2020 року у справі №910/13071/19 звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Надаючи оцінку дотриманню заявником наведених вище принципів, колегія суддів зазначає, що за таких обставин місцевий господарський суд обґрунтовано врахував, що підготовка процесуальних документів у цій справі не потребувала розроблення нової правової позиції, проведення складного аналізу судової практики чи законодавства або виконання значного додаткового обсягу правової роботи.

Оцінюючи критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції врахував характер виконаних адвокатами робіт, кількість судових засідань, обсяг підготовлених процесуальних документів, складність спору та значення справи для сторін, після чого дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума 140 000 грн є завищеною та не відповідає критерію співмірності.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди із здійсненою судом оцінкою розумності витрат та не спростовують наведених у рішенні місцевого господарського суду мотивів.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив усі надані сторонами докази, належним чином застосував критерії реальності, необхідності та розумності судових витрат, а тому підстав для зміни чи скасування рішення в оскарженій частині не вбачається.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційних скарг не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення місцевого господарського суду про співмірність саме 50 000 грн, а не заявлених 140 000 грн. у відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги.

Щодо заяви Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення з відповідача витрат на надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 40 000, 00 грн.

27.08.2026 представник позивача адвокат Посікіра Р.Р. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судові витрати у справі №914/2962/25, а саме 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів клієнта під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом п. 1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Колегія суддів враховує, що відповідно до постанови в цій справі, апеляційні скарги як Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» так і Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» залишив без задоволення. Рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2026 у справі №914/2848/25 залишив без змін.

Водночас, відповідно до суті спору та змісту заяви про ухвалення додаткового рішення, участь в цій справі адвоката, який представляв інтереси ЛМКП «Львівтеплоенерго» на стадії апеляційного перегляду рішення суду була зумовлена необхідністю захисту інтересів останнього у зв`язку із поданням Відповідачем - ТОВ «Газорозподільні мережі України» апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 про задоволення позову.

Відтак, у зв`язку із встановленою судом апеляційної інстанції відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги Відповідача, понесені Позивачем у зв`язку з апеляційним переглядом справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.

Судом встановлено, що Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» в апеляційній скарзі, серед іншого, просило стягнути з відповідача судові витрати за надання правової допомоги у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Зазначало, що на виконання вимог ст. 124 ГПК повідомляє суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в апеляційному порядку, складає 40 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на договір про надання правничої допомоги №8/22-5 від 22.08.2025, укладений з АБ Романа Посікіри, яким встановлено фіксований розмір гонорару за представництво в суді апеляційної інстанції у сумі 40000,00 грн, а також на акт прийому-передачі наданих послуг №3 від 19.08.2026.

До заяви додано копію акта №3 від 19.08.2026 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги №8/22-5 від 19.08.2025.

22.08.2025 між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (далі – Клієнт) та Адвокатським бюро Романа Посікіри (далі – Бюро) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №8/22-5, предметом якого, відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору, є надання Клієнту правової допомоги щодо захисту його законних прав та інтересів у справі за позовом ЛМКП «Львівтеплоенерго» до ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі ЛФ ТОВ «Газорозподільні мережі України» про визнання недійсним та скасування рішення комісії від 16.06.2025, про задоволення акта пропорушення від 24.04.2025 №ЛФ/100-1317-25, а також здійсненого донарахування обсягів природного газу в розмірі 537 939,77 м. куб. на суму 10 668 141, 39 грн, а також у справі за зустрічним позовом Товариства до Підприємства про стягнення вартості донарахованого газу.

Правничу допомогу за вказаним договором надають адвокати Посікіра Р.Р. та Старенький О.С.

Відповідно до п.5.1 договору винагорода адвоката за надання послуг визначена сторонами з урахуванням складності справи та зайнятості адвоката шляхом встановлення фіксованої суми гонорару.

Згідно з п.5.2 договору загальний розмір гонорару у справі становить 200 000,00 грн, з яких 140 000,00 грн – вартість представництва Клієнта у справі в суді першої інстанції, 40 000,00 грн – вартість представництва Клієнта у справі в суді апеляційної інстанції та 20 000,00 грн – вартість представництва Клієнта в суді касаційної інстанції.

Згідно з актом №3 за період з 21.05.2026 по 18.08.2026 Адвокатським бюро Романа Посікіри в особі адвокатів Посікіри Р.Р. та Старенького О.С. надано, а ЛМКП «Львівтеплоенерго» прийнято послуги, передбачені договором, а саме: 21.05.2026 – консультацію Клієнта після ознайомлення з повним текстом рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 у справі №914/2962/25; 09.06.2026 – написання та подання адвокатом Посікірою Р.Р. апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 у справі №914/2962/25; 15.06.2026 – написання та подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Газорозподільні мережі України»; 15.06.2026 - подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді; 15.06.2026 – подання адвокатом Стареньким О.С. заяви про вступ у справу як представника; 07.07.2026 – ознайомлення адвокатами Бюро із заявою ТОВ «Газорозподільні мережі України» з процесуального питання щодо забезпечення однакової судової практики під час розгляду справи; 31.07.2026 – написання та подання додаткових пояснень у справі; 04.08.2026 – участь адвокатів Посікіри Р.Р. та Старенького О.С. у судовому засіданні; 18.08.2026 – участь адвоката Старенького О.С. у судовому засіданні у приміщенні Західного апеляційного господарського суду.

Актом №3 сторони також підтвердили, що замовник сплатив за договором про надання професійної правничої допомоги гонорар у розмірі 200 000,00 грн, у тому числі 40 000,00 грн за послуги з представництва інтересів Клієнта у суді апеляційної інстанції.

Акт від 19.08.2026 підписано сторонами.

Витрати ЛМКП «Львівтеплоенерго» на правничу допомогу у справі №914/2962/25 підтверджуються платіжними інструкціями №25061 від 11.11.2025 та №19180 від 29.08.2025 на загальну суму 200 000, 00 грн.

Факт надання адвокатами Посікірою Р.Р. та Стареньким О.С. у межах цієї справи зазначених в актах послуг підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, враховуючи п. 1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідачем не подано суду клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, а судом не встановлено наявності обставин, визначених частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України.

Беручи до уваги наведені вище правові норми, надавши оцінку поданим заявником (позивачем) доказам на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв обґрунтованості, пропорційності (співмірності) до предмета спору, справедливості та розумності таких витрат, відсутність клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 40 000, 00 грн, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та співмірності з виконаною роботою, складністю справи та ціною позову.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Ryabykh v.Russia” від 24.07.2003 року, “Svitlana Naumenko v. Ukraine” від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 у справі №914/2962/25 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційних скарг та скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» від 05.06.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/1840/26 від 05.06.2026) залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» від 09.06.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/1851/26 від 09.06.2026) залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 у справі №914/2962/25 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 44907200) в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (79039, м. Львів, вул. Золота, буд. 42; код ЄДРПОУ 45204941) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 1; код ЄДРПОУ 05506460) 40`000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржниками.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

7. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст виготовлено 11.09.2026

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.