Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №909/510/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/510/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Іванчук С.В., судді Шаповал Д.В., Прядко О.В., за участю секретаря судового засідання Федак В.В. розглянувши матеріали апеляційної скарги Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області б/н від 23.06.2026 (вх. №01-05/2031/26)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2026, постановлену за результатами розгляду заяви ТзОВ «АГРО-ПОСТУП» (вх. №5488/26 від 12.06.2026) про вжиття заходів забезпечення позову та заяви Переріслянської сільської ради (вх. № 5505/26 від 12.06.2026) про зустрічне забезпечення позову (суддя Малєєва О.В.)

у справі №909/510/26

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПОСТУП»,

відповідач - Переріслянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області,

про визнання протиправними рішень та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі

За участю представників сторін: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви про забезпечення позову та оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

ТзОВ «Агро-Поступ» звернулося з позовом до Переріслянської сільської ради про визнання протиправними та скасування рішень ради (від 22.12.2025 та від 16.03.2026), а також про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 26.04.2019 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2624081200:01:004:0002 на новий строк.

11.06.2026 ТзОВ «АГРО-ПОСТУП» подало заяву (вх. №5488/26 від 12.06.2026) про забезпечення позову.

Заяву вмотивовано тим, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2026 позов уже було частково забезпечено (зокрема, заборонено виключати запис про оренду з ДРРП). Проте позивач із доданих відповідачем доказів з`ясував, що 27.04.2026 державний реєстратор уже вніс до ДРРП запис про припинення права оренди. Вважає, що попередній захід є недієвим, а відповідач свідомо створює перешкоди для виконання можливого рішення суду.

11.06.2026 відповідач подав клопотання (вх. № 5505/26 від 12.06.2026) про зустрічне забезпечення позову, в якому просив зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі нормативної грошової оцінки земельної ділянки – 437 241,93 грн з метою забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача (недоотримання коштів від користування землею).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2026 у справі №909/510/26 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПОСТУП» від 11.06.2026 (вх. №5488/26 від 12.06.2026) про забезпечення позову.

Заборонено суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі органам нотаріату, вчиняти дії щодо державної реєстрації речових прав (права власності, права оренди, права користування тощо) на земельну ділянку з кадастровим номером 2624081200:01:004:0002 (площею 21,8423 га) за будь-якими третіми особами (крім ТзОВ «АГРО-ПОСТУП»), а також вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з поділом чи об`єднанням, зміною конфігурації, кадастрового номеру, цільового призначення вказаної земельної ділянки. У задоволенні решти вимог вказаної заяви – відмовлено.

Відмовлено у задоволенні клопотання Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 11.06.2026 (вх. № 5505/26 від 12.06.2026) про зустрічне забезпечення позову.

Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, дійшов таких висновків:

- обставина припинення в ДРРП права оренди за договором № 9 відбулася 27.04.2026; оскільки запис про право оренди позивача виключено, земельна ділянка є юридично вільною від обтяжень; це створює об`єктивну можливість для відповідача як власника передати її в користування (оренду) третім особам до вирішення спору по суті;

- у судовому засіданні представник відповідача підтвердив наміри сільської ради щодо поділу, зміни цільового призначення та подальшого продажу вказаної земельної ділянки;

- суд погоджується з доводами відповідача, що абсолютна заборона на вчинення будь-яких реєстраційних дій є надмірною та неспівмірною заявленим вимогам; для збереження об`єкта спору достатнім, ефективним та співмірним заходом є заборона державним реєстраторам вчиняти дії щодо державної реєстрації речових прав (права власності, права оренди, права користування тощо) на вказану земельну ділянку за будь-якими третіми особами, а також вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з поділом чи об`єднанням, зміною конфігурації, кадастрового номеру, цільового призначення вказаної земельної ділянки;

- суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що неможливість продажу ділянки через дію заходів забезпечення позову завдає громаді збитків у розмірі нормативної грошової оцінки (437 241,93 грн); можливий продаж земельної ділянки є гіпотетичною подією у майбутньому, яка потребує проведення земельних торгів, результати яких неможливо передбачити.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Переріслянська сільська рада подала апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2026, в якій заявник просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині часткового задоволення заяви ТзОВ «АГРО-ПОСТУП» від 11.06.2026 про забезпечення позову та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити ТзОВ «АГРО-ПОСТУП» у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

Скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2026 у справі № 909/510/26 в частині відмови у задоволенні клопотання Переріслянської сільської ради від 11.06.2026 про зустрічне забезпечення позову та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задоволити клопотання Переріслянської сільської ради про зустрічне забезпечення позову та зобов`язати ТзОВ «АГРО-ПОСТУП» внести на депозитний рахунок Господарського суду Івано-Франківської області грошові кошти у розмірі 437 241,93 грн для забезпечення позову.

Розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі представника Переріслянської сільської ради.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржувана ухвала постановлена без з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт покликається на такі доводи:

- відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, у справі № 909/510/26 суд першої інстанції безпідставно проігнорував аналогічний процесуальний недолік заяви позивача, хоча відповідач прямо звертав увагу суду на відсутність належних пропозицій щодо зустрічного забезпечення та на те, що заявлені заходи можуть спричинити істотні негативні наслідки для територіальної громади;

- суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що заява позивача від 11.06.2026 фактично є повторним зверненням із питанням, яке вже було вирішене ухвалою суду від 09.06.2026;

- суд першої інстанції не перевірив, які саме нові обставини виникли після ухвали від 09.06.2026 та чому вони потребували нового, ширшого забезпечення позову;

- обставина припинення права оренди 27.04.2026 не є новою обставиною та не могла обґрунтовувати подання повторної заяви про забезпечення позову 11.06.2026; станом на 27.04.2026 не існувало жодної ухвали суду про забезпечення позову, яка б забороняла державному реєстратору або відповідачу вчиняти відповідні дії;

- суд помилково ототожнив законний намір власника визначити подальший спосіб використання земельної ділянки із ризиком недобросовісного ускладнення виконання майбутнього рішення суду;

- застосований судом захід не є точковим, необхідним та співмірним, а фактично створює режим реєстраційного мораторію щодо земельної ділянки комунальної власності; додаткова заборона, встановлена ухвалою від 16.06.2026 року, значною мірою дублює вже застосоване кадастрове обмеження, але, при цьому, розширює його на сферу речових прав і створює для відповідача значно більші негативні наслідки;

- формулювання заходу із застереженням «крім ТзОВ «АГРО- ПОСТУП»» створює для позивача процесуальну перевагу та виходить за межі нейтральної мети забезпечення позову;

- суд не врахував пряму заборону на вжиття заходів забезпечення позову, які мають наслідком втручання у публічні конкурсні процедури; суд не перевірив, чи не матиме застосований захід наслідком блокування підготовки та проведення земельних торгів або інших публічних процедур, які законом передбачені для розпорядження землями комунальної власності;

- суд не врахував, що позивач після закінчення строку дії договору оренди фактично продовжує користування земельною ділянкою без чинного договору та без волі власника;

- суд першої інстанції дійшов взаємовиключних висновків, адже для забезпечення позову визнав ризик зміни статусу земельної ділянки реальним, а для зустрічного забезпечення визнав майнові наслідки для відповідача гіпотетичними;

- суд помилково звів зустрічне забезпечення виключно до доведення остаточного та точного розміру збитків, хоча ст. 141 ГПК України передбачає забезпечення можливих збитків;

- посилання суду на сплату позивачем коштів за квітень-травень 2026 року не спростовує ризиків відповідача та не усуває необхідності зустрічного забезпечення.

Позивач у відзиві наводить наступні аргументи на спростування доводів скаржника:

- на момент виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , запису про речове право, а саме «право оренди земельної ділянки» відповідач був обізнаний про наявність судового спору; однак свідомо вчиняв дії направлені на створення штучних перешкод на виконання можливого судового рішення про задоволення позовних вимог

- сукупність недобросовісної поведінки Переріслянської сільської ради у вигляді невмотивованої відмови в укладенні додаткової угоди до договору оренди, намагання поділити спірну земельну ділянку, вилучення запису про речове право «право оренди земельної ділянки» з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, може створити в подальшому труднощі для ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалено на користь позивача, а також може спричинити необхідність у повторному зверненні позивача до суду з позовами про захист його порушених прав

- в заяві про забезпечення позову від 11.06.2026 позивачем вказано інші підстави для застосування заходів забезпечення позову ніж в попередній заяві та чітко вказано, що попередній захід забезпечення позову який був застосований судом, втратив свою актуальність;

- клопотання про зустрічне забезпечення може бути подане та вирішене судом після застосування судом заходів забезпечення позову та за клопотанням іншої сторони. Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та не вирішення судом питання зустрічного забезпечення у спірному випадку не є підставою для скасування ухвали суду про забезпечення позову, оскільки не позбавляє права обтяженої сторони звернутися з клопотанням (аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 21.12.2020 у справі №487/5726/19 та від 06.05.2026 у справі № 991/8752/25).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 сформовано колегію суддів у складі: Іванчук С.В (суддя-доповідач), судді Міліціанов Р.В., Ржепецький В.О.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області б/н від 23.06.2026 (вх. №01-05/2031/26) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2026 у справі №909/510/26.

20.07.2026 позивач подав відзив (вх.№ 01-04/6097/26 від 17.07.2026), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У зв`язку із відпусткою суддів Міліціанова Р.В. та Ржепецького В.О. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 здійснено автоматизований розподіл та визначено склад колегії: Іванчук С.В (суддя-доповідач), судді Шаповал Д.В., Прядко О.В

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 розгляд справи призначено на 08.09.2026.

Ухвали суду доставлено учасникам справи, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронних кабінетів.

У судове засідання 08.09.2026 учасники справи явки представників не забезпечили.

Скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника Переріслянської сільської ради.

Також 07.09.2026 ТзОВ «Агро-Поступ» заявлено клопотання (вх.№ 01-04/7470/26) про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що представник ТзОВ «Агро-Поступ» адвокат Дудник Андрій Володимирович 08.09.2026 року буде приймати участь в судовому засіданні в Кельменецькому районному суді.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки до поданого клопотання не долучено доказів на підтвердження обставин, на які посилається заявник, також не обґрунтовано у клопотанні неможливість забезпечити участь в судовому засіданні іншого представника.

Відповідно до ч. 12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи із норм ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зважаючи на те, що явка сторін у справі обов`язковою не визнавалась, участь судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційну скаргу може бути розглянуто за наявними в справі матеріалами.

Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Предметом апеляційного перегляду є законність та обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду від 16.06.26, якою частково задоволено заяву ТзОВ «АГРО-ПОСТУП» про вжиття заходів забезпечення позову та відмовлено в задоволенні заяви Переріслянської сільської ради (вх. № 5505/26 від 12.06.2026) про зустрічне забезпечення позову у справі №909/510/26.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Відповідно до ч.2 ст.136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, серед іншого, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

Заходи забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 08.07.2021 у справі № 910/2010/19).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому учасник справи, що звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23).

За змістом позовної заяви предметом спору у цій справі є вимоги ТзОВ «АГРО-ПОСТУП» до Переріслянської сільської ради про визнання протиправними та скасування рішень від 22.12.2025 № 1096-44/2025 про припинення права оренди земельної ділянки та від 16.03.2026 № 1196-45/2026 про відмову у продовженні договору оренди, а також про визнання поновленим договору оренди землі № 9 від 26.04.2019 шляхом визнання укладеною додаткової угоди про його поновлення на сім років на тих самих умовах .

Щодо доводів апелянта про невідповідність заяви позивача вимогам п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України у зв`язку з відсутністю пропозицій щодо зустрічного забезпечення колегія суддів зазначає таке.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення, не порушує п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення у разі забезпечення позову. (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12.09.2022 у cправі №911/172/22; від 29.02.2024 у cправі № 916/4053/23)

У справі № 909/510/26 відповідач реалізував право на зустрічне забезпечення, подав відповідне клопотання, а суд розглянув його по суті. Відтак, відсутність у заяві позивача пропозицій щодо зустрічного забезпечення не призвела до порушення процесуальних прав відповідача та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Обґрунтовуючи підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, позивач вказує, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2026 заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову була задоволена частково, а саме:

- заборонено державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти дії, направлені на виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про договір оренди № 9 від 26.04.2019, укладений між ТзОВ «АГРО-ПОСТУП» та Переріслянською сільською радою (дата державної реєстрації 03.05.2019, номер запису про інше речове право 31457763);

- заборонено державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру про поділ, об`єднання чи зміну конфігурації, зміну кадастрового номера земельної ділянки з кадастровим.

Позивач зазначає, що 16.04.2026 ТзОВ «АГРО-ПОСТУП» направило відповідачу копію позовної заяви, яку останній отримав 23.04.2026, а 24.04.2026 суд відкрив провадження у справі № 909/510/26 та доставив відповідну ухвалу до електронного кабінету відповідача.

Незважаючи на обізнаність про наявність судового спору, 27.04.2026 державним реєстратором на підставі оскаржуваних у цій справі рішень Переріслянської сільської ради було внесено запис про припинення права оренди спірної земельної ділянки. Про зазначену обставину позивач дізнався з витягу з Державного реєстру речових прав, долученого відповідачем до клопотання від 08.06.2026.

У зв`язку із цим раніше застосований ухвалою від 09.06.2026 захід у вигляді заборони виключати запис про право оренди втратив актуальність, оскільки такий запис уже було припинено.

Окрім того, у відзиві на позов відповідач зазначив про намір поділити спірну земельну ділянку, внаслідок чого вона може припинити існування як окремий об`єкт оренди.

На переконання позивача, подальша зміна юридичного статусу чи характеристик земельної ділянки може ускладнити або унеможливити ефективне виконання можливого рішення суду та спричинити необхідність повторного звернення до суду за захистом порушених прав.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Колегія суддів, погоджуючись із місцевим господарським судом у висновку про обґрунтованість заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, зазначає, що з огляду на характер спірних правовідносин та заявлені позовні вимоги про скасування рішень сільської ради щодо припинення права оренди і відмови у продовженні договору, а також про поновлення договору оренди земельної ділянки, невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Як встановлено судом, 27.04.2026 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вже внесено запис про припинення права оренди ТзОВ «АГРО-ПОСТУП» на спірну земельну ділянку, у зв`язку із чим раніше застосований захід забезпечення позову втратив свою дієвість.

Крім того, відповідач зазначив про намір здійснити поділ земельної ділянки, змінити її цільове призначення та надалі відчужити її. Реалізація таких намірів до вирішення спору по суті може призвести до зміни юридичного статусу та характеристик земельної ділянки, її передачі третім особам і припинення існування як окремого об`єкта оренди, що унеможливить або істотно ускладнить поновлення прав позивача в межах цього провадження.

Заборона державним реєстраторам та іншим суб`єктам державної реєстрації вчиняти дії щодо реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку за третіми особами, а також реєстраційні дії, пов`язані з її поділом, об`єднанням, зміною конфігурації, кадастрового номера чи цільового призначення, є адекватним і співмірним із заявленими позовними вимогами заходом, спрямованим виключно на збереження незмінними юридичного статусу та характеристик предмета спору до вирішення справи по суті.

Водночас цей захід не вирішує спору по суті, не припиняє права власності територіальної громади на земельну ділянку та має тимчасовий характер, а тому забезпечує належний баланс інтересів сторін.

При цьому колегія суддів зазначає, що позивач просив заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки. Місцевий господарський суд визнав таке формулювання надмірним і задовольнив заяву лише частково, обмеживши заборону конкретними діями, які здатні змінити предмет спору або створити права третіх осіб: державною реєстрацією речових прав за третіми особами, поділом, об`єднанням, зміною конфігурації, кадастрового номера та цільового призначення.

Щодо доводів апелянта про те, що заява від 11.06.2026 фактично є повторним зверненням із питанням, уже вирішеним ухвалою від 09.06.2026, колегія суддів зазначає, що ГПК України не встановлює заборони на повторне звернення із заявою про забезпечення позову за наявності інших фактичних підстав, зміни обставин або встановлення неефективності раніше застосованого заходу.

Колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий та функціональний характер і повинні відповідати фактичній ситуації, яка існує на момент вирішення відповідного процесуального питання. Відповідно до ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може ускладнити ефективний захист або поновлення прав позивача.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2026 було заборонено вчиняти дії, спрямовані на виключення з Державного реєстру речових прав запису про право оренди ТОВ «АГРО-ПОСТУП». Натомість із витягу, долученого відповідачем до клопотання від 08.06.2026, що запис про припинення права оренди був внесений державним реєстратором 27.04.2026. Отже, заборона на вчинення дії, яка на момент її встановлення вже була вчинена, об`єктивно не могла забезпечити збереження існуючого становища.

Друга заява була спрямована не на повторне встановлення тотожної заборони, а на запобігання подальшій зміні правового статусу і характеристик земельної ділянки: реєстрації прав за третіми особами, поділу, об`єднанню, зміні конфігурації, кадастрового номера та цільового призначення. Таким чином, предмет і фактичне обґрунтування заяв відрізнялися, а звернення від 11.06.2026 було зумовлене необхідністю застосування дієвого заходу замість того, який уже не міг досягти своєї мети.

При цьому, для подання заяви про забезпечення позову процесуальний закон не вимагає, щоб усі обставини, на які посилається заявник, обов`язково виникли саме після постановлення попередньої ухвали. Визначальним є те, чи стали відомими або належним чином підтвердженими обставини, які свідчать про недостатність раніше застосованого заходу та про наявність подальшої загрози ефективному захисту прав позивача.

Щодо заяви про зустрічне забезпечення позову.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи та має бути співмірним із заходами забезпечення позову і розміром збитків.

Отже, застосування зустрічного забезпечення є правом, а не обов`язком суду, та залежить від доведення заявником обставин, які свідчать про ймовірність виникнення у нього збитків саме внаслідок застосованих заходів забезпечення позову, наявність причинного зв`язку між такими заходами і можливими втратами, а також обґрунтованість заявленого розміру зустрічного забезпечення.

Відповідач просив зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду 437 241,93 грн, що відповідає нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, посилаючись на неможливість її поділу, зміни цільового призначення та подальшого продажу внаслідок застосування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість такого клопотання. Можливий продаж земельної ділянки є подією, реалізація якої залежить від учинення відповідачем низки подальших дій, зокрема прийняття відповідних рішень, формування земельної ділянки як об`єкта продажу, підготовки та проведення земельних торгів. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що на момент вирішення питання про зустрічне забезпечення відповідна процедура продажу була розпочата, сформовано лот, визначено стартову ціну або вчинено інші підготовчі дії, які б підтверджували реальність одержання відповідачем відповідного доходу.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки не є гарантованою ціною її продажу та не підтверджує розміру доходу, який територіальна громада могла б отримати за результатами земельних торгів. Відповідач не навів обґрунтування, з яких підстав можливі збитки прирівнюються саме до повного розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та не надав розрахунку ймовірної упущеної вигоди.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції помилково вимагав установлення остаточного та точного розміру збитків, колегія суддів відхиляє. Можливий характер збитків не звільняє заявника від обов`язку обґрунтувати реальність ризику їх виникнення, причинний зв`язок із застосованими заходами забезпечення позову та хоча б орієнтовний розмір таких збитків. Інакше розмір зустрічного забезпечення ґрунтувався б виключно на припущеннях і не відповідав би вимозі співмірності, встановленій ч. 3 ст. 141 ГПК України.

Необґрунтованими є також доводи апелянта про взаємовиключність висновків місцевого господарського суду. Під час вирішення заяви про забезпечення позову суд оцінював ризик зміни юридичного статусу та характеристик предмета спору, який підтверджувався внесенням до Державного реєстру речових прав запису про припинення права оренди та заявленим відповідачем наміром поділити земельну ділянку, змінити її цільове призначення і продати. Натомість під час вирішення питання про зустрічне забезпечення суд перевіряв імовірність виникнення у відповідача конкретних майнових втрат у заявленому розмірі. Реальність ризику зміни предмета спору не свідчить автоматично про реальність збитків відповідача саме в сумі нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач у квітні та травні 2026 року продовжував сплачувати кошти за користування земельною ділянкою на користь місцевого бюджету. Зазначена обставина не була єдиною підставою для відмови у зустрічному забезпеченні, однак підлягала врахуванню під час оцінки тверджень відповідача про втрату громадою доходу від земельної ділянки внаслідок застосованих заходів.

Таким чином, відповідач не довів достатньо обґрунтованої ймовірності виникнення у нього збитків внаслідок забезпечення позову, причинного зв`язку між застосованими заходами та заявленими втратами, а також співмірності запропонованого зустрічного забезпечення у розмірі 437 241,93 грн.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування зустрічного забезпечення позову.

Разом з цим твердження апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував зауваження відповідача щодо відсутності пропозицій про зустрічне забезпечення та можливих негативних наслідків для територіальної громади, спростовується змістом оскаржуваної ухвали.

Місцевий господарський суд не залишив ці доводи без розгляду, а навпаки, окремо розглянув клопотання Переріслянської сільської ради про зустрічне забезпечення, заслухав пояснення представника відповідача, який підтримав заявлене клопотання та додатково обґрунтував його тим що відповідач має намір щодо поділу, продажу земельної ділянки, зміни її цільового призначення, а також надав оцінку твердженням про можливе недоотримання доходу територіальною громадою.

Щодо доводів апелянта про те, що встановлене місцевим господарським судом застереження «крім ТзОВ «АГРО-ПОСТУП»» створює позивачу процесуальну перевагу, колегія суддів зазначає, що наведене формулювання не породжує, не поновлює та не підтверджує права оренди позивача.

Державна реєстрація речового права за ТОВ «АГРО-ПОСТУП» можлива лише за наявності передбаченої законом правової підстави, зокрема відповідного рішення суду, що набрало законної сили, або належно укладеного правочину. Оскаржувана ухвала не замінює такої підстави та не вирішує позовних вимог по суті.

Зазначене застереження узгоджується з предметом позову, оскільки ТзОВ «АГРО-ПОСТУП» просить визнати поновленим договір оренди шляхом визнання укладеною додаткової угоди. Встановлення заборони без такого застереження могло б формально перешкоджати вчиненню реєстраційних дій на виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Отже, наведене формулювання не надає позивачу переваги у вирішенні спору, а лише забезпечує можливість реалізації майбутнього судового рішення. При цьому до набрання таким рішенням законної сили позивач не може зареєструвати право оренди виключно на підставі ухвали про забезпечення позову.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції дійшов взаємовиключних висновків.

Колегія суддів зазначає, що під час вирішення заяви позивача суд перевіряв наявність ризику зміни юридичного статусу та характеристик предмета спору. Цей ризик підтверджувався вже вчиненою державною реєстрацією припинення права оренди, зазначенням у запереченнях відповідача про можливість майбутнього поділу земельної ділянки та поясненнями представника відповідача про намір змінити її цільове призначення і продати.

Натомість під час розгляду клопотання про зустрічне забезпечення суд перевіряв можливість виникнення у відповідача конкретних майнових збитків у заявленому розмірі 437 241,93 грн. Для цього необхідно було встановити хоча б імовірний причинний зв`язок між застосованою реєстраційною забороною та втратою відповідачем відповідного доходу, а також обґрунтованість визначення збитків у розмірі нормативної грошової оцінки.

Отже, реальність ризику зміни земельної ділянки не означає автоматичної реальності збитків у сумі її нормативної грошової оцінки.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують установлених місцевим господарським судом обставин та не свідчать про неправильне застосування норм процесуального права. Оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог статей 136, 137 та 141 ГПК України, а застосований захід забезпечення позову є обґрунтованим, співмірним із заявленими вимогами та спрямованим на збереження предмета спору до вирішення справи по суті, натомість відповідач не довів належними доказами ймовірності виникнення збитків саме внаслідок такого забезпечення, їх обґрунтованого розміру та співмірності запропонованого зустрічного забезпечення.

Відтак правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2026 – відсутні.

Висновки апеляційного господарського суду.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі Проніна проти України, в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі Шевельов проти України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

В порядку положень ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про покладення судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, на скаржника.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 269, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області б/н від 23.06.2026 (вх. №01-05/2031/26) – залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2026, постановлену за результатами розгляду заяви ТзОВ «АГРО-ПОСТУП» (вх. №5488/26 від 12.06.2026) про вжиття заходів забезпечення позову та заяви Переріслянської сільської ради (вх. № 5505/26 від 12.06.2026) про зустрічне забезпечення позову у справі №909/510/26 – залишити без змін.

Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 11.09.26р.

Головуючий суддя Іванчук С.В.

суддя Шаповал Д.В.

суддя Прядко О.В.