Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №914/2660/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/2660/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді- Іванчук С.В., судді Ржепецький В.О., Степанюк Н.Л., за участю секретаря судового засідання Федак В.В. розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України, в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України, б/н від 03.06.2026 (вх. №01-05/1778/26)

на рішення Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 (повне рішення складено 14.05.2026, суддя Гоменюк З.П)

у справі №914/2660/25

за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України, в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗПК ІНЗЕРНОЕКСПОРТ», м. Львів

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство «Одеський морський торгівельний порт», м. Одеса

про стягнення заборгованості за договором про відшкодування експлуатаційних витрат №КД-10052 від 08.02.2007 у розмірі 509 093,98 грн.

За участю представників сторін:

від позивача (скаржник): Биховець Анастасія Вікторівна (в режимі відеоконференції);

від інших учасників: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі відокремленого підрозділу – Одеської філії Державного підприємства “Адміністрації морських портів України” звернулось з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗПК ІНЗЕРНОЕКСПОРТ” з вимогою про стягнення заборгованості за договором про відшкодування експлуатаційних витрат №КД-10052 від 08.02.2007 у розмірі 509 093,98 грн.

Позов обґрунтований тим, що між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” та ТзОВ “ЗПК “ІНЗЕРНОЕКСПОРТ” було укладено договір про відшкодування експлуатаційних витрат № КД- 10052 від 08.02.2007, предметом якого є відшкодування експлуатаційних витрат балансоутримувача на обслуговування, експлуатацію і ремонт інженерних мереж і споруд, розташованих на його балансі, включаючи забезпечення питною холодною водою та приймання господарсько-побутових стоків об`єктів орендаря.

Однак, всупереч умовам договору рахунки за травень 2024 - серпень 2024 на загальну суму 392 967,93 грн до теперішнього часу залишаються не сплаченими орендарем. Отже, сума заборгованості орендаря перед адміністрацією становить 392 967,93 грн. Як стверджував позивач, незважаючи на припинення договору оренди нежитлових приміщень, стосовно яких між сторонами укладався договір на відшкодування експлуатаційних витрат, від відповідача не поступало пропозиції щодо розірвання такого договору, а тому він діяв і позивачем правомірно виставлялися рахунки на оплату відповідачу.

Відтак, позивач просив суд стягнути з відповідача 392 967,93 грн. основного боргу, 53 907,55 грн. пені, 11 264,80 грн. 3% річних, 50 953,70 грн. інфляційних втрат за порушення строків виконання грошового зобов`язання.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов таких висновків:

- оскільки, з 04.03.2024 ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт” позбавлено доступу до орендованого майна, що підтверджено матеріалами справи, послуги з водопостачання, водовідведення та утримання мереж об`єктивно не могли бути надані позивачем відповідачу;

- вимога про стягнення коштів за фактично не надані послуги суперечить положенням ст. 903 ЦК України;

- перешкоди у користуванні орендованим майном створені самим ДП “ОМТП” та РВ ФДМУ, які фактично відсторонили відповідача від об`єкта та передали його у користування третім особам. Таким чином, нарахування заборгованості та штрафних санкцій є неправомірним;

- з моменту припинення фактичного використання інфраструктури порту (04.03.2024), жодні послуги фактично не надавались, тому підстав для виникнення грошового зобов`язання немає, навіть якщо формально складались акти та рахунки. Без підтвердження факту надання послуг нарахування заборгованості є безпідставним.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Державне підприємство Адміністрація морських портів України, в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 у справі №914/2660/25 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене без з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та з порушенням норм матеріального та процесуального права, апелянт покликається на такі доводи:

- позивач виконав зобов`язання встановлені договором у повному обсязі, надаючи відповідні послуги відповідачу у строки та в обсязі, визначеному договором, який погоджений сторонами. У свою чергу, відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати отримані ним послуги, однак у порушення умов договору прострочив виконання грошового зобов`язання;

- законодавством передбачена можливість для відповідача для зміни або припинення договору в установленому порядку, проте відповідач таких дій не вчинив;

- відповідач не звертався із заявами про розірвання договору або його припинення, про призупинення надання послуг адміністрацією за договором тощо;

- якщо відповідач вважає, що ним не отримані в повному обсязі надані адміністрацією послуги через дії третіх осіб, це не позбавляє його права пред`явити регресні вимоги, однак це не є підставою відповідно до норм цивільного законодавства та умов договору для звільнення від відповідальності перед адміністрацією;

- численні ворожі обстріли призвели до значних пошкоджень портової інфраструктури, внаслідок чого Адміністрація вимушена постійно оперативно вживати заходи для відновлення пошкодженої інфраструктури та забезпечення безперебійної роботи порту. На вказані цілі витрачаються виключно власні кошти підприємства, без отримання додаткових асигнувань, через що постійно спостерігається дефіцит коштів, що потребує ефективного та раціонального спрямування державних коштів.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наводить такі аргументи на спростування доводів скаржника:

- вимоги позивача про стягнення 509 093,98 грн є безпідставними, оскільки: після 04.03.2024 відповідач не мав доступу до об`єкта оренди та не користувався послугами. Позивач не довів фактичного надання будь-яких послуг у цей період;

- доводи апеляційної скарги про те, що ДП “Адміністрація морських портів України” нібито виконало свої зобов`язання за Договором у повному обсязі, своєчасно та належним чином надавало відповідачу послуги, є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи;

- позивачем не спростовано висновок суду першої інстанції про відсутність належних доказів фактичного надання відповідачу послуг у спірний період;

- факт складання позивачем актів та виставлення рахунків не підтверджує факту надання послуг відповідачу, оскільки такі документи складені в односторонньому порядку та відображають лише позицію позивача;

- умовами договору не передбачено, що ненадання відповідачем заяви про припинення надання послуг або відсутність письмових заперечень автоматично свідчить про їх прийняття чи споживання. Навпаки, позивач повинен довести належними та допустимими доказами факт надання послуг, їх обсяг та споживання відповідачем.

В додаткових поясненнях скаржник зазначив наступне:

- плата за скид стічних вод із перевищенням ДК стягується за весь період від дати проведення попереднього відбору контрольної проби виконавцем до дати зафіксованого порушення (але не більше ніж за 90 днів);

- факт перевищення ДК, встановлений під час контрольного відбору проб (у даному випадку від 01.05.2024 та 30.07.2024), вважається триваючим станом забруднення з моменту проведення попереднього перевірочного відбору. Оскільки водовідведення здійснювалося безперервно, філія “Інфоксводоканал” на підставі п.12 Порядку №316 виконала розрахунок додаткової (підвищеної) плати за увесь обсяг скинутих стічних вод за попередні місяці, що входять до зазначеного розрахункового періоду.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 сформовано колегію суддів у складі: Іванчук С.В (суддя-доповідач), судді Ржепецький В.О., Степанюк Н.Л.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 залишено без руху апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026, після усунення недоліків скаржником, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Адміністрація морських портів України, в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України на рішення Господарського суду Львівської області від 29.04.2026, призначено розгляд справи на 07.07.2026.

24.06.2026 відповідач подав відзив (вх.№01-04/5383/26), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 відкладено розгляд справи на 08.09.2026.

20.08.2026 скаржник подав додаткові пояснення (вх.№ 01-04/6964/26), в яких просив долучити пояснення до матеріалів та врахувати при розгляді справи.

Ухвали суду доставлено учасникам справи, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронних кабінетів.

У судовому засіданні 08.09.2026 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги. Інші учасники явки представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, у відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначив проводити розгляд судової справи 914/2660/25 за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що явка сторін у справі обов`язковою не визнавалась, участь судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційну скаргу може бути розглянуто за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 08.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

09.10.2006 між ТзОВ “Зерновий перевантажний комплекс “Інзерноекспорт” та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі по тексті - РВ ФДМУ) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-89 (обліковий номер 20984091092), а саме - оренда складу для зберігання зерна загальною площею 3221,7 кв. м (далі по тексту - склад) та нежитлові приміщення триповерхової виробничо – адміністративної будівлі, загальною площею 1147,8 кв. м (далі по тексту - адміністративна будівля), які знаходяться на балансі Державного підприємства “Одеській морський торговельний порт”, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Гефта, 3/2, та входять до складу нежитлових будівель, які в цілому складаються з будівель літ. “Ю”, літ. “Ы”, літ. “І”, літ. “E”, літ. “Й”, літ. “Ь”, літ. “Ъ”, загальною площею 4929,2 кв. м, основною площею 4591,9 кв. м; в оренду передаються нежитлові приміщення під літ. “Ю”, а саме всього по І поверху 3603,5 кв. м, всього по ІІ поверху 387,5 кв. м, всього по ІІІ поверху 378,5 кв. м, всього по літ. “Ю” 4369,5 кв. м.

08.02.2007 між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗПК “ІНЗЕРНОЕКСПОРТ” (відповідачем) було укладено договір № КД-10052. (Том 1, а.с. 8)

За змістом п. 1. договору, предметом договору є відшкодування експлуатаційних витрат балансоутримувача на обслуговування, експлуатацію і ремонт інженерних мереж і споруд, розташованих на його балансі, включаючи забезпечення питною холодною водою та приймання господарсько-побутових стоків об`єктів орендаря, вказаних в договорі оренди ДФ-89 від09.10.2006р, до 30.09.2007р., а орендар відшкодовує експлуатаційні витрати балансоутримувача, здійснюючи оплату за встановленими тарифами (цінам) у строки, погоджені цим договором.

Відповідно до п.2.1.1, 2.1.2, 2.2.4 договору № КД-10052 балансоутримувач зобов`язується забезпечувати обслуговування та утримання інженерних мереж та споруд для створення необхідних умов провадження господарської діяльності орендаря. Балансоутримувач зобов`язується забезпечувати функціонування систем подачі питної холодної, приймати господарсько-побутові стоки в обсягах та цінах, передбачених “реєстром” (додаток № 3). Орендар зобов`язується виконувати своєчасно свої зобов`язання, включаючи відшкодування витрат балансоутримувача на виконання комплексу заходів, передбачених цим договором, з врахуванням того, що припинення (розірвання) договору не звільняє орендаря від погашення заборгованості за надані послуги.

Пунктом 3.1. договору № КД-10052 передбачено, що орендар відшкодовує балансоутримувачу витрати на забезпечення орендованих приміщень питною водою, опаленням, відведенням стоків в обсягах, визначених за приладами обліку або розрахунковим шляхом, за письмовими даними наданими орендарем за 5 днів до заключення даного договору та зазначеними в реєстрі (додаток № 3).

Пунктом 3.5 договору № КД-10052 в редакції додаткової угоди від 31.12.14р. передбачено, що оплата послуг проводиться не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим. Кошти перераховуються на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Згідно із положеннями п.7 договору № КД-10052 даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до моменту практичного припинення оренди, підтвердженого двостороннім актом приймання-передачі чи за згодою сторін.

Позивач стверджує, що загальний обсяг спожитих комунальних послуг відповідачем за договором за період травень 2024, серпень 2024 становить:

- видача питної води від водопровідної мережі ОФ ДП “АМПУ” (без урахування території транзитно-вантажного терміналу та автобази) - 691 м3;

- прийом господарсько-побутових стоків у систему каналізації ОФ ДП “АМПУ” - 691 м3;

Позивач зазначає, що товариством за період 15.02.2024 - 01.05.2024 скинуто понаднормативних стічних вод - 44,532 м3; за період 02.05.2024 - 30.07.2024 скинуто понаднормативних стічних вод - 668,7100 м3. На підтвердження наданих за травень 2024, серпень 2024 послуг позивачем складені акти та виставлені відповідні рахунки, а саме:

1. За травень 2024 - акт №232 від 31.05.2024 та рахунок №531197 від 31.05.2024 на суму 123 496,20 грн (водопостачання, водовідведення); в тому числі скид понаднормативних стічних вод за період 15.02.2024 по 01.05.2024 на суму 1139,09 грн, який отримано орендарем 19.06.2024 року, що підтверджується відміткою про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення); (Том 1, а.с. 100, 101)

2. За серпень 2024 - акт №376 від 31.08.2024 та рахунок №531333 від 31.08.2024 на суму 277 256,05 грн (за скид понаднормативних стічних вод за період 02.05.2024 по 30.07.2024). (Том 1, а.с. 104, 105)

Зазначені акти на відшкодування витрат з боку відповідача не погоджувалися та не підписувалися.

Позивач вважає, що враховуючи положення п.2.2.6 договору, підписані акти відшкодування витрат за травень 2024, серпень 2024 відповідачем не повернуті адміністрації, зауваження щодо наданих послуг та їх вартості не надавалися, отже, послуги вважаються наданими належним чином та прийнятими.

17.03.2025 Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” надіслало ТзОВ “ЗПК“ІНЗЕРНОЕКСПОРТ” претензію №563/19-06-04 на суму 499 610,48 грн. (Том 1, а.с. 120)

08.02.24р. РВ ФДМУ листом-повідомленням за вих. № 11-07-00516 від 08.02.2024 відмовилось в односторонньому порядку від договору оренди, надіславши відповідачу лист -повідомлення із додатками: розрахунок заборгованості та пені, та зі зразком акту повернення нерухомого майна до договору оренди від 09.10.2006р. Згідно змісту даного акту повернення нерухомого майна до договору оренди від 09.10.2006р. сторонами акту вказані балансоутримувач- ДП “Одеський морський торговельний порт” та орендар ТзОВ” ЗНК “Інзерноекспорт” (Том 1, а.с. 192)

Даним листом, РВ ФДМУ, зокрема, вимагало повернути балансоутримувачу – Державному підприємству “Одеський морський торговельний порт”, об`єкти оренди.

ДП “Одеський порт” листами від 20.02.2024 та 01.03.2024 повідомляло ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт” про необхідність повернення балансоутримувачу об`єкт оренди за договором оренди. (Том 1, а.с. 195)

ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт” повідомляло РВ ФДМУ та ДП “Одеський порт” листами від 27.02.2024 та 29.02.2024 щодо сплати орендної плати, неприпустимості односторонньої відмови від договору та з проханням утриматись від дій направлених на одностороннє розірвання договору оренди. (Том 1, а.с. 196, 197)

Наказами ДП “Одеський порт” № 32 від 20.02.2024 та № 28 від 23.02.2024 створено комісію з приймання-передавання (повернення) нерухомого майна за договором оренди від 09.10.2006 № ДФ-89, до складу якої входили, як посадові особи ДП “Одеський порт”, так і представник РВ ФДМУ - Стапінський В.О. 04.03.2024 комісія прибула за місцем знаходження орендованого майна - м. Одеса, вул. м. Гефта, 3/2 для здійснення заходів щодо повернення майна з оренди на підставі повідомлення орендодавця від 08.02.2024 № 11-07-00516 про відмову від договору оренди. (Том 1, а.с. 198)

04.03.2024. ДП “Одеський порт” складено акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 04.03.2024. Згідно із п.3 даного акту даний акт засвідчує, що орендар передає, а баласноутримувач приймає із строкового платного користування нерухоме майно, що належить до державної власності. Даний акт підписано та скріплено печаткою ДП “Одеський порт”

Як вбачається з додатку до акту, об`єкти оренди повертаються в стані не гіршому, ніж стан, в якому перебували в момент передачі в оренду ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт”. (Том 1, а.с. 199). Комісією складено акт візуального огляду нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП “Одеський порт” від 04.03.2024. (Том 1, а.с. 201)

Так, на вимогу комісії 04.03.2024 о 13:00 год. було знято пост охорони державної служби “Поліції охорони Національної поліції України”, яка здійснювала охорону об`єкта оренди на підставі договору з ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт”. (Том 1, а.с. 203)

Обставина, щодо припинення здійснення ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт” охорони об`єкта оренди та можливості відповідати за його схоронність, відображена в акті візуального огляду нерухомого майна від 04.03.2024.

04.03.2024 комісією було здійснено опломбовування об`єкта оренди за договором, що відображено у акті візуального огляду нерухомого майна. (Том 1, а.с. 202)

Таким чином, як стверджував відповідач, за наслідком дій ДП “Одеський порт” та РВ ФДМУ, ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт”, починаючи з 04.03.2024 включно, втратив будь-який доступ та можливість використовувати об`єкт оренди за договором оренди.

За результатами проведеного 19.04.24р. електронного аукціону № LLE001-UA- 20240409-00099 (https://prozorro.sale/auction/LLE001-UA-20240409-00099/), 30.04.24р. між ДП “Одеський порт” та ТзОВ “Аттолло Гранум” укладеного договір № КД-22227 оренди нерухомого майна, а саме приміщення 1-го та 3-го поверхів АПК причалу №43, інв. № 057001 (згідно технічного паспорту: 1-й поверх – приміщення № 1-32, площею 353,4 кв. м., 3-й поверх – приміщення № 66, 69, площею 22,5 кв. м.), загальна площа 375,9 кв. м., за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2. (Том 1, а.с. 203)

Саме даний об`єкт нерухомості – частина адміністративної будівлі, входив до складу об`єктів оренди що орендувалися ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт”.

ДП “Одеський порт” листом № 497/021/73 від 28.05.2024 повідомило про те, що частина об`єкта оренди передана в оренду третій особі і заперечується право ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт” користуватись об`єктом оренди за договором оренди.

Не погоджуючись з односторонньою відмовою РВ ФДМУ від договору оренди, ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт” звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідною позовною заявою.

Так, у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/808/24 за позовом ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт” до РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, ДП “Одеський порт”, в якій позивач просив визнати недійсним правочин РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, оформлений повідомленням від 08.02.2024 № 11-07-00516, щодо односторонньої відмови від договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.10.2006 № ДФ-89 та визнати відсутнім права вимоги ДП "Одеський морський торговельний порт" до ТзОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт" щодо повернення з оренди нерухомого майна відповідно до договору оренди від 09.10.2006 № ДФ-89 на підставі листа РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 19.02.2024 № 11-06-00692.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.06.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 у справі № 916/808/24, відмовлено в задоволенні позову ТзОВ "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт".

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.03.2025 у справі № 916/808/24 визнано недійсним правочин Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, оформлений повідомленням від 08.02.2024 № 11-07-00516, щодо односторонньої відмови від договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.10.2006 № ДФ-89, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновий перевантажний комплекс "Інзерноекспорт". (Том 1, а.с. 215)

ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт” звернулося з листами № 24-1 від 24.03.2025 та № 25-1 від 25.03.2025 до РВ ФДМУ та ДП “ОМТП” з вимогою не чинити перешкоди у користуванні об`єктом оренди та забезпечити участь представників для повернення ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт” об`єкта оренди у користування 26.03.2025.

26.03.2025 представник РВ ФДМУ не з`явився для повернення ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт” об`єкта оренди у користування.

Під час спільної зустрічі з представниками ДП “ОМТП”, ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт” стало відомо, що між ТзОВ “Одеський портовий оператор” та ДП “ОМТП” укладено договір № КД-22228 про надання послуг публічного зберігання від 30.04.2024. (Том 2, а.с. 5)

За умовами вказаного договору, ТзОВ “Одеський портовий оператор” як станом на 26.03.2025 так і на сьогодні, зберігає власний вантаж у критому складі для зберігання зерна на причалі № 43, який є предметом договору оренди, що унеможливлює користування об`єктом оренди з боку ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт”.

Окрім того, частиною адміністративної будівлі, яка входить до складу об`єкта оренди, досі користується ТзОВ “Аттолло Гранум” на підставі договору оренди № КД № 22227 від 30.04.2024.

ДП “Одеський порт” своїм листом від 17.03.2025 № 179/41/73 повідомило ТзОВ “Одеський портовий оператор” щодо вимоги невідкладно звільнити від наявного вантажу Критий склад на причалі № 43 літ. “Ю”, інв. № 057000, площею 3221,70 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Гефта, 3/2.

ТзОВ “Одеський портовий оператор” листом від 19.05.2025 за вих. № 1303-05/0052 повідомило ДП “Одеський порт” про те, що не має наміру звільнити критий склад.

Станом на 22.09.2024, ТзОВ “Аттолло Гранум” не було повернуто об`єкт оренди за договором № КД № 22227 від 30.04.2024, що унеможливлює користування об`єктом оренди ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт”.

Вказані вище обставини свідчать про те, що ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт” з 04.03.2024 не мало і не має можливості використовувати об`єкти оренди.

Відповідач зазначає, що ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт” не здійснювала і не здійснює діяльність на території Одеського морського торговельного порту, окрім як за використання адміністративної будівлі, загальною площею 1147,8 кв. м., критого складу на причалі № 43 літ. “Ю” (інв. № 057000) за адресою: м. Одеса, вул. Гефта, 3/2 з 04.03.2024.

Відтак, за твердженням відповідача, ДП “АМПУ” не надавало та не могло надавати ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт” послуг за договором № КД-10052 від 08.02.2007 з 04.03.2024 включно та по даний час.

Натомість, позивач наголошує на тому, що незважаючи на фактичне нездійснення відповідачем користування об`єктом оренди, договір про надання послуг є чинним, не розривався у встановленому законом порядку, а отже позивач вправі здійснювати нарахування відповідачу відповідно до його умов.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Предметом спору у цій справі є вимоги Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗПК “ІНЗЕРНОЕКСПОРТ” 509 093,98 грн заборгованості, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат за договором про відшкодування експлуатаційних витрат № КД-10052 від 08.02.2007 у зв`язку з несплатою вартості послуг з водопостачання, водовідведення та приймання понаднормативних стічних вод, нарахованої за травень та серпень 2024 року.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг виконавець зобов`язується надати певні послуги, а замовник – оплатити їх.

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи встановлено, що 09.10.2006 ТзОВ “Зерновий перевантажний комплекс “Інзерноекспорт” та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі по тексті - РВ ФДМУ) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-89 (обліковий номер 20984091092), а саме - оренда складу для зберігання зерна загальною площею 3221,7 кв. м (далі по тексту - склад) та нежитлові приміщення триповерхової виробничо – адміністративної будівлі, загальною площею 1147,8 кв. м (далі по тексту - адміністративна будівля), які знаходяться на балансі Державного підприємства “Одеській морський торговельний порт”, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Гефта, 3/2, та входять до складу нежитлових будівель, які в цілому складаються з будівель літ. “Ю”, літ. “Ы”, літ. “І”, літ. “E”, літ. “Й”, літ. “Ь”, літ. “Ъ”, загальною площею 4929,2 кв. м, основною площею 4591,9 кв. м; в оренду передаються нежитлові приміщення під літ. “Ю”, а саме всього по І поверху 3603,5 кв. м, всього по ІІ поверху 387,5 кв. м, всього по ІІІ поверху 378,5 кв. м, всього по літ. “Ю” 4369,5 кв. м.

08.02.2007 Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” (позивачем) (балансоутримувач) (від імені балансоутримувача виступає Одеська філія ДП “Адміністрація морських портів України” адміністрація Одеського морського порту) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗПК “ІНЗЕРНОЕКСПОРТ” (відповідачем) було укладено договір № КД-10052. про відшкодування експлуатаційних витрат балансоутримувача на обслуговування, експлуатацію і ремонт інженерних мереж і споруд, розташованих на його балансі, включаючи забезпечення питною холодною водою та приймання господарсько-побутових стоків об`єктів орендаря, вказаних в договорі оренди ДФ-89 від 09.10.2006р, до 30.09.2007р., а орендар відшкодовує експлуатаційні витрати балансоутримувача, здійснюючи оплату за встановленими тарифами (цінам) у строки, погоджені цим договором. (Том 1, а.с. 8)

Згідно із положеннями п.7 договору № КД-10052 даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до моменту практичного припинення оренди, підтвердженого двостороннім актом приймання-передачі чи за згодою сторін.

Відтак, договір №КД-10052 від 08.02.2007 був укладений на виконання договору оренди №ДФ-89 від 09.10.2006 та мав на меті забезпечення обслуговування саме переданих відповідачу в оренду спірних об`єктів. Отже, обов`язок відповідача з відшкодування експлуатаційних витрат був безпосередньо пов`язаний із фактичним користуванням орендованим майном та отриманням відповідних послуг.

08.02.24р. РВ ФДМУ листом-повідомленням за вих. № 11-07-00516 від 08.02.2024 відмовилось в односторонньому порядку від договору оренди,скерувавши лист-повідомлення із додатками: розрахунок заборгованості та пені, та з актом повернення нерухомого майна до договору оренди від 09.10.2006р. Згідно змісту акту повернення нерухомого майна до договору оренди від 09.10.2006р. сторонами акту вказано балансоутримувач- ДП “Одеський морський торговельний порт” та орендар ТзОВ” ЗНК “Інзерноекспорт” (Том 1, а.с. 192)

Наказами ДП “Одеський порт” № 32 від 20.02.2024 та № 28 від 23.02.2024 створено комісію з приймання-передавання (повернення) нерухомого майна за договором оренди від 09.10.2006 № ДФ-89, до складу якої входили, як посадові особи ДП “Одеський порт”, так і представник РВ ФДМУ - Стапінський В.О.

04.03.2024 комісія прибула за місцем знаходження орендованого майна - м. Одеса, вул. м. Гефта, 3/2 для здійснення заходів щодо повернення майна з оренди на підставі повідомлення орендодавця від 08.02.2024 № 11-07-00516 про відмову від договору оренди. (Том 1, а.с. 198)

04.03.2024. ДП “Одеський морський торговельний порт” складено акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 04.03.2024. Даний акт підписано представником та скріплено печаткою ДП “Одеський морський торговельний порт”.

04.03.2024 комісією ДП “Одеський морський торговельний порт” за участю представників сторін та представника РВ ФДМУ в Одеській та Миколаївській областях було здійснено опломбовування об`єкта оренди за договором, що відображено у акті візуального огляду нерухомого майна. (Том 1, а.с. 202)

Відтак, місцевим господарським судом правильно встановлено, що з 04.03.2024 та у заявлений позивачем період, ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт” фактично було позбавлено доступу до орендованого майна. Оскільки з 04.03.2024 відповідача було позбавлено доступу до цього майна, у спірний період він не міг користуватися об`єктами оренди та споживати послуги, передбачені договором № КД-10052.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.03.2025 у справі №916/808/24 визнано недійсним правочин Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, оформлений повідомленням від 08.02.2024 № 11-07-00516, щодо односторонньої відмови від договору оренди № ДФ-89 від 09.10.2006.

Враховуючи дані обставини ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт” звернулося з листами № 24-1 від 24.03.2025 та № 25-1 від 25.03.2025 до РВ ФДМУ та ДП “ОМТП” з вимогою не чинити перешкоди у користуванні об`єктом оренди та забезпечити участь представників для повернення ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт” об`єкта оренди у користування 26.03.2025.

Відповідно до договору про внесення змін від 01.04.2011р. до договору оренди від 09.10.06, щодо предмету договору, орендодавець передає, а орендар приймає в користування державне нерухоме майно-нежитлові приміщення критого складу на причалі № 43 літ. “Ю”, інв. № 057000 заг.пл. площею 3221,70 кв.м. та нежитлові приміщення АПК на причалі №43 інв.059001 заг.пл.1147,8кв.м.

30.04.2024 ТзОВ “Одеський портовий оператор” та ДП “ОМТП” укладено договір № КД-22228 про надання послуг публічного зберігання . (Том 2, а.с. 5)

Листом ДП “Одеський морський торговельний порт” №482/41/73 від 13.06.25р., адресованим ТзОВ “Одеський портовий оператор” враховуючи, що Верховним судом визнано недійсним правочин щодо односторонньої відмови від договору оренди від 09.10.06р., щодо якого на час укладення договору про надання послуг публічного зберігання від 30.04.24р діяла презумпція правомірності, зокрема повідомлено про необхідність звільнення від наявного вантажу критого складу на причалі №43 літ. Ю інв. № 057000 заг.пл. 3221,70 та внесення змін до договору №КД -2228 про виключення цього майна із договору про надання послуг публічного зберігання (а.с.27 Том 2)

Відповідно до змісту долучених актів наданих послуг публічного зберігання на виконання цього договору станом на 2025рік на складських територіях позивача вбачається зберігання вантажу у критих складських площах на причалі № 43 літ. “Ю”, інв. № 057000.

Вказані вище обставини свідчать про те, що ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт” з 04.03.2024 та в межах спірного періоду, фактично не мав доступу до орендованого майна та не міг використовувати його у своїй господарській діяльності, а тому послуги з водопостачання, водовідведення та утримання мереж об`єктивно не могли бути надані позивачем відповідачу.

Складені позивачем в односторонньому порядку акти та виставлені рахунки підтверджують лише здійснення відповідних нарахувань, однак не доводять фактичного надання послуг саме ТзОВ “ЗПК “Інзерноекспорт”, та не підтверджують понесення витрат балансоутримувача, щодо орендованого майна.

Наявність складених позивачем в односторонньому порядку актів не є безумовним підтвердженням виникнення у відповідача обов`язку з оплати зазначених у них послуг. Вирішальним для такого висновку є встановлення факту реального надання послуг замовнику, оскільки не підписання актів не звільняє його від оплати фактично отриманих послуг, однак і одностороннє оформлення таких актів не створює грошового зобов`язання за відсутності фактичного надання послуг. Отже, суд повинен оцінити не лише зміст актів та рахунків, а й усю сукупність доказів щодо реального надання послуг, їх обсягу та отримання саме відповідачем (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 910/5352/21).

Згідно із положеннями ст. 903 ЦК України, замовник зобов`язаний оплатити надану послугу .

Оскільки, з 04.03.2024 ТОВ “ЗПК “Інзерноекспорт” було позбавлено доступу до орендованого майна, що підтверджено матеріалами справи та доказами зазначеними вище, послуги з водопостачання, водовідведення та утримання мереж об`єктивно не могли бути надані позивачем відповідачу. Отже, вимога про стягнення коштів за фактично не надані послуги суперечить положенням ст. 903 ЦК України.

Окрім цього, як вбачається із матеріалів справи, за результатами проведеного 19.04.24р. електронного аукціону № LLE001-UA- 20240409-00099 (https://prozorro.sale/auction/LLE001-UA-20240409-00099/), 30.04.24р. між ДП “Одеський порт” та ТзОВ “Аттолло Гранум” укладено договір № КД-22227 оренди нерухомого майна, а саме приміщення 1-го та 3-го поверхів АПК причалу №43, інв. № 057001 (згідно технічного паспорту: 1-й поверх – приміщення № 1-32, площею 353,4 кв. м., 3-й поверх – приміщення № 66, 69, площею 22,5 кв. м.), загальна площа 375,9 кв. м., за адресою: м. Одеса, вул. Гефта Миколи, 3/2. (Том 1, а.с. 203).

Відтак, з матеріалів справи вбачається що приміщення, які були предметом договору оренди відповідача, у спірний період перебували у користуванні третіх осіб, внаслідок укладення вищевказаних правочинів.

При цьому, зважаючи на передачу у спірний період, в користування приміщень, які були об`єктом оренди відповідача (згідно договору оренди) третім особам, позивач не обґрунтував позовні вимоги, не надав розрахунків, не представив доказів в частині фактично понесених експлуатаційних витрат самим позивачем, не надав доказів та не обґрунтував обставини, щодо обсягу та вартості фактично наданих послуг відповідачу, та третім особам.

Відтак, за даних обставин, твердження апелянта про те, що позивач у повному обсязі та належним чином надав відповідачу передбачені договором послуги, не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Згідно із положеннями п.7 договору № КД-10052 даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до моменту практичного припинення оренди, підтвердженого двостороннім актом приймання-передачі чи за згодою сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку односторонньою відмовою Регіонального відділення Фонду державного майна України від договору оренди нерухомого майна від 09.10.2006 № ДФ-89 (обліковий номер 20984091092), складення акту повернення майна, опломбування орендованого майна, передачі орендованого майна в користування третім особам, та як зазначає позивач у листі № 482/41/73 від 13.06.2025р. презумпції правомірності правочину щодо припинення договору до визнання недійсним судом, зокрема у спірний період вчинено усі заходи щодо практичного припинення оренди відповідача .

З огляду на встановлені обставини, подані докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, що заявлені позовні вимоги про відшкодування з відповідача експлуатаційних витрат позивача за період з травня 2024р по серпень 2024р є необґрунтованими та безпідставними.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення заявленої заборгованості, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Висновки апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

В порядку положень ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржене рішення слід залишити без змін.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про покладення сплати судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, на скаржника.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України, в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України, б/н від 03.06.2026 (вх. №01-05/1778/26) – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 у справі №914/2660/25 – залишити без змін.

Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 10.09.26р.

Головуючий суддя Іванчук С.В.

суддя Ржепецький В.О.

суддя Степанюк Н.Л.