Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №525/204/26 — Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/204/26

Провадження №2/525/263/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2026 селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Прасол Я.В.,

секретаря судових засідань Лопатки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

у с т а н о в и в:

26 лютого 2026 року до Великобагачанського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.10.2025 вона з відповідачкою уклали договір позики у формі розписки, згідно якого відповідач отримала від позивача грошові кошти у позику в розмірі 7600 доларів США та зобов`язалася повернути кошти в строк до 01.01.2026.

Відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконала, у зв`язку з чим позивач вимушена звертатися до суду з даним позовом.

03.03.2026 судом було відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі на 01.04.2026, роз`яснено сторонам порядок та строки подання заяв по суті справі.

Відповідач ОСОБА_2 позовну заяву з додатками, ухвалу про відкриття провадження у справі отримала, відзиву на позов не подав.

01.04.2026 судом витребувано у позивача оригінал боргової розписки від 01.10.2025, у підготовчому засіданні було оголошено перерву ( а.с. 24).

Оригінал розписки був наданий позивачем 23.04.2026 та долучений до матеріалів справи.

23.04.2026 судом було закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 22.05.2026. Розгляд справи неодноразово відкладався, з поважних причин.

У судове засідання сторони повторно не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача адвокат Гончаренко О.В. подав на адресу суду заяву у якій просив розгляд справи проводити без участі позивача та без його участі, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити ( а.с. 58).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання жодного разу не з`явилася, про місце дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином. Судом 31.08.2026 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд, вивчивши та проаналізувавши в сукупності всі докази зібрані по справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи із наступних підстав.

Судом об`єктивно встановлено, що між сторонами 01 жовтня 2025 року було досягнуто домовленості та ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 гроші в сумі 7600 доларів США у позику, яку зобов`язалася повернути в строк до 01 січня 2026 року. Дані обставини підтверджені розпискою, яка долучена до матеріалів справи (а.с. 5, 33).

Відповідачка, не надавши до суду відзиву, приведені в позові обставини не спростувала.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи, як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі №319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі №524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі №604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі №501/1773/16-ц.

Згідно зі ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця) згідно зі ст. 545 ЦК України свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано.

Зазначений висновок узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року № 707/2606/16-ц.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

При цьому, суд враховує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду №723/304/16-ц від 23.10.2019; №464/3790/16-ц від 16.01.2019; №373/2054/16-ц від 16.01.2019 зроблено висновок, який зводиться до того, що позика може бути видана у іноземній валюті. Окрім того, повертати позичальник теж повинен саме іноземну валюту. Так, суди у судових рішеннях по стягненню таких боргів не повинні визначати суму стягнення в українській гривні, а можуть вказувати виключно іноземну валюту у якій була видана позика.

Таким чином, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає до задоволення.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що позивач при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави. Згідно заявлених позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 7600 доларів США, що на момент звернення до суду становить 328776 гривень. Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 3287 грн. 76 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 258, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у формі розписки від 01 жовтня 2025 року у розмірі 7600 ( сім тисяч шістсот) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 3287 ( три тисячі двісті вісімдесят сім) гривень 76 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

представник позивача: адвокат Гончаренко Олександр Васильович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3889/10 від 21.05.2009 видане Київською обласною КДКА, адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складено 10.09.2026.

Суддя Я.В. Прасол