Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №401/1353/26 — Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/1353/26

Провадження № 2/401/1521/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Волошиної Н.Л., за участю секретаря судового засідання Яцини А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Світловодськ Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2026 року представник позивача ТОВ «Споживчий центр» звернулася до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом та просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 20.09.2025-100001146 від 20 вересня 2025 року у розмірі 95 400,00 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20 вересня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 20.09.2025-100001146 шляхом підписання електронним підписом у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору позичальнику надається кредит у розмірі 30 000,00 грн строком на 189 днів, з процентною фіксованою незмінною ставкою у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, із сплатою комісії з надання кредиту в розмірі 2 100,00 грн (7 % від суми кредиту) та комісії з обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2 100,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, визначено дату повернення кредиту – 27 березня 2026 року.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконало повністю. Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подачі позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 95 400,00 грн, що складається з: заборгованості по тілу кредиту - 30 000,00 грн, заборгованості по процентам – 44 100,00 грн, заборгованості по комісії з надання кредиту - 2 100,00 грн, заборгованості по комісії з обслуговування кредитної заборгованості - 4 200,00 грн, відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України – 15 000,00 грн.

У зв`язку з викладеним, представник позивача просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заявлену до стягнення заборгованість за кредитним договором № 20.09.2025-100001146. (а.с. 2-9)

Ухвалою судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 травня 2026 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, призначено судове засідання. (а.с. 41-42)

Правом подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористалася.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Оболонкова Ю.В. в судове засідання не з`явилася, просила розгляд справи проводити без участі представника позивача, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечувала. (зворотна сторона а.с. 9)

Відповідач ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки за місцем його реєстрації, які повернулися до суду без вручення адресату з підстав його відсутності за вказаною адресою. (а.с. 48, 53)

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач повідомлена про дату та час розгляду справи належним чином, відзив щодо позову з можливими запереченнями позовних вимог та заяв про розгляд справи без її участі не надала.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При таких обставинах суд проводить розгляд справи у відповідності до положень ст. 280 ЦПК України, в заочному порядку, на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 80 ЦПК України)

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Судом встановлено, що 20 серпня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір кредитної лінії (оферта) № 20.09.2025-100001146 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Даний Договір складається з Паспорту споживчого кредиту, Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), Заявки, Відповіді про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії) та Інформаційного повідомлення позичальника.

Відповідно до умов вказаного Договору позичальнику надається кредит у розмірі 30 000,00 грн строком на 189 днів з процентною ставкою «фіксована незмінна» у розмірі 1,0 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, визначено дату повернення кредиту – 27 березня 2026 року, встановлено комісію, пов’язану з наданням кредиту в розмірі 2 100,00 грн (7 % від суми кредиту) та комісію з обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2 100,00 грн, що нараховується у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. (а.с. 18-27)

З інформаційної довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-1604 від 16 квітня 2026 року вбачається, що відповідно до договору про переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року, було успішно перераховано кошти в розмірі 30 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 868972156, призначення платежу: видача за договором кредиту: № 20.09.2025-100001146. (а.с. 28)

Згідно із розрахунком заборгованості за договором № 20.09.2025-100001146 від 20 вересня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 06 квітня 2026 року складає 95 400,00 грн, з яких: основний борг – 30 000,00 грн, заборгованість за процентами – 44 100,00 грн, заборгованість по комісії – 6 300,00 грн (за надання кредиту– 2 100,00 грн, за обслуговування кредитної заборгованості – 4 200,00 грн), відсотки, нараховані по ст. 625 ЦК України – 15 000,00 грн. (а.с. 29-31)

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч. 1 ст. 627 ЦК України)

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. (ч. 2 ст. 639 ЦК України)

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України визначає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»)

За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

За ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). (ст. 530 ЦК України)

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. (ст. 599 ЦК України)

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. ( ст. 611 ЦК України)

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач була ознайомлена з умовами договору, який підписала на умовах їй відомих, тобто сторони погодили умови кредитування, сплату відсотків та інших платежів пов`язаних з користуванням грошовими коштами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 20.09.2025-100001146 від 20 вересня 2025 року у розмірі 76 200,00 грн, яка складається з: основного боргу – 30 000,00 грн, заборгованості за процентами – 44 100,00 грн, заборгованості по комісії за надання кредиту – 2 100,00 грн.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення вимог ТОВ «Споживчий центр» у частині стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом — це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов’язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Разом із тим наведені положення Закону не означають, що будь-яка передбачена договором комісія за обслуговування кредиту є такою, що підлягає стягненню. Правомірність її нарахування залежить, зокрема, від змісту відповідної умови договору, суті послуг, за надання яких справляється плата, а також дотримання кредитодавцем встановлених законом гарантій прав споживача.

Так, відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені та які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Частиною п’ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, якщо складовою комісії за обслуговування кредитної заборгованості є плата за надання споживачу інформації про стан кредитної заборгованості, яку кредитодавець відповідно до статті 11 Закону зобов’язаний надавати безоплатно не частіше одного разу на місяць, умова договору про оплатність такого отримання інформації є такою, що обмежує права споживача, встановлені законом, а тому є нікчемною.

Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), зазначивши, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, тоді як умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною.

Крім того, Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21, та сформулював правовий висновок щодо необхідності встановлення конкретних додаткових та супутніх послуг, пов’язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які кредитодавець встановив відповідну комісію. Зокрема, якщо кредитодавець не зазначив у кредитному договорі та не надав доказів наявності, переліку та змісту додаткових і супутніх послуг, пов’язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які фактично надаються споживачу та за які встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту, положення договору про обов’язок позичальника сплачувати таку комісію не можуть вважатися належною правовою підставою для її стягнення.

У зв’язку з цим при вирішенні питання про обґрунтованість вимог кредитодавця щодо стягнення комісії суд має встановити, які саме послуги включені до її складу, чи пов`язані вони з отриманням, обслуговуванням або поверненням кредиту, чи передбачені договором, а також чи надавалися такі послуги відповідачу фактично.

В даному випадку позивачем не доведено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості нараховувалася саме за надання відповідачу конкретних додаткових або супутніх послуг, відмінних від безоплатного надання інформації, яку кредитодавець зобов’язаний надавати споживачу відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Також позивачем не наведено належного переліку таких послуг та не надано доказів їх фактичного надання відповідачу.

За таких обставин суд доходить висновку, що передбачена договором умова про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості не може бути належною правовою підставою для стягнення з відповідача відповідної суми.

Відтак вимоги ТОВ «Споживчий центр» у частині стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з відповідача заборгованості за процентами, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 15 000,00 грн, суд зазначає про таке.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022 року) був запроваджений воєнний стан, який триває і по теперішній час.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Враховуючи вказані положення ЦК України, у стягнені відсотків, нарахованих за правилами ст. 625 ЦК України, у розмірі 15 000,00 грн, що не відповідає вимогам чинного законодавства (п.18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України), слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 126,99 грн (79,87 %).

Керуючись ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 223, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 20.09.2025-100001146 від 20 вересня 2025 року станом на 06 квітня 2026 року у розмірі 76 200 (сімдесят шість тисяч двісті) грн 00 к., з яких: основна сума боргу – 30 000 грн 00 к., заборгованість за процентами за користування кредитом – 44 100 грн 00 к., заборгованість за комісією з надання кредиту – 2 100 грн 00 к.

В задоволенні щодо решти заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2 126 (дві тисячі сто двадцять шість) грн 99 к. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів шляхом подання апеляційної скарги в порядку ст.ст. 351-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградська область Н.Л. Волошина