Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №398/5079/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5079/26

провадження №: 2/398/4484/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"09" вересня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача Сиплива Тетяна Анатоліївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 31 липня 2026 року звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 067,64 грн та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 січня 2025 року між сторонами в електронній формі укладено кредитний договір (кредитну лінію) № 13.01.2025-100001684, за умовами якого відповідачу надано кредит, а 25 березня 2025 року сторони уклали додатковий договір, яким продовжили строк кредитування. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, кредитні кошти перераховано на його платіжну картку. Позивач зазначає, що відповідач узятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 6 067,64 грн, яка складається з основного боргу — 2 593,01 грн, процентів за користування кредитом — 2 178,12 грн та неустойки — 1 296,51 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати, пов`язані з надсиланням копії позовної заяви у паперовій формі, а також зазначає про орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, докази понесення яких будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 04 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, позивач та його представник повідомлені належним чином. У позовній заяві представник позивача просила проводити розгляд справи за її відсутності за наявними у справі доказами та зазначила, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи і ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Судову повістку разом з копією ухвали про відкриття провадження надіслано йому рекомендованим листом за адресою зареєстрованого місця проживання — АДРЕСА_1 . Цю адресу суд встановив при відкритті провадження у справі за відповіддю старости Михайлівського старостинського округу Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 03 серпня 2026 року на запит суду. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Про зміну місця проживання відповідач суд не повідомляв.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 131 ЦПК України за відсутності заяви про зміну місця проживання судова повістка надсилається на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає. За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим про дату, час і місце розгляду справи належним чином. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань не подав.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, керуючись статтями 280–281 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення; відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору та видача коштів

Перед укладенням договору відповідач пройшов процедуру ідентифікації та верифікації через Систему BankID Національного банку України (абонент-ідентифікатор — АТ «Універсал Банк»). Отримані з центрального вузла Системи BankID дані повністю збігаються з даними відповідача: прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , реквізити паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Олександрійським РС УДМС України в Кіровоградській області 29.12.2016, та зареєстроване місце проживання.

13 січня 2025 року о 18 год 27 хв між ТОВ «Споживчий центр» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено в електронній формі кредитний договір (кредитну лінію) № 13.01.2025-100001684, який складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Заявки позичальника, Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) та додатка — інформаційного повідомлення позичальника. Відповідач прийняв (акцептував) запропоновану кредитодавцем оферту, підписавши всі зазначені документи електронним підписом одноразовим ідентифікатором «E449», надісланим у СМС-повідомленні на вказаний ним фінансовий номер телефону НОМЕР_3 , про що зазначено на кожній сторінці цих документів. З боку кредитодавця документи підписані кваліфікованим електронним підписом уповноваженого представника.

Договором погоджено такі умови кредитування:

— сума кредиту — 3 000,00 грн;

— строк, на який надається кредит, — 140 днів з дня його надання; дата повернення кредиту — 01 червня 2025 року;

— процентна ставка — фіксована незмінна, 1 % за кожен день користування кредитом, застосовується протягом усього строку, на який надається кредит;

— комісія, пов`язана з наданням кредиту, — 20 % від суми кредиту, що становить 600,00 грн, нараховується в день видачі кредиту; комісія за обслуговування кредиту договором не передбачена;

— графік платежів — десять чергових платежів по 666,83 грн (останній — 666,67 грн) у період з 26.01.2025 по 01.06.2025;

— денна процентна ставка — 0,87 %, розрахована за формулою (3 668,14 / 3 000) / 140 ? 100 %; орієнтовна реальна річна процентна ставка — 7 910,15 %; загальні витрати за споживчим кредитом — 3 668,14 грн;

— неустойка — 30,00 грн за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання;

— спосіб надання коштів — перерахування на рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-7694.

На виконання умов договору кредитодавець здійснив безготівкове перерахування кредитних коштів. Факт переказу підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (ЄДРПОУ 37973023) вих. № 1-1704 від 17 квітня 2026 року, наданим у рамках договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року, згідно з яким 13 січня 2025 року о 18 год 28 хв 03 сек перераховано кошти у сумі 3 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua — 623243981, призначення платежу — «Видача за договором кредиту № 13.01.2025-100001684». Реквізити платіжної картки повністю збігаються з реквізитами електронного платіжного засобу, самостійно вказаними позичальником у кредитному договорі. ТОВ «Універсальні платіжні рішення» є фінансовою установою, що має ліцензію Національного банку України № 3 від 11 листопада 2013 року на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків.

Продовження строку кредитування

25 березня 2025 року о 21 год 06 хв сторони уклали додатковий договір до кредитного договору № 13.01.2025-100001684 шляхом підписання Пропозиції про укладення додаткового договору (оферти) — звернення позичальника, підписаної відповідачем одноразовим ідентифікатором «K339», та Відповіді кредитора про прийняття пропозиції (акцепту), підписаної кваліфікованим електронним підписом уповноваженого представника кредитодавця.

Додатковим договором за ініціативою позичальника продовжено строк, на який надається кредит, — до 156 днів з дня його надання, встановлено дату повернення кредиту — 17 червня 2025 року та викладено новий графік платежів: шість чергових платежів по 666,82 грн (останній — 666,75 грн) у період з 08.04.2025 по 17.06.2025, з яких проценти становлять 1 407,84 грн, а сума кредиту — 2 593,01 грн. Денну процентну ставку за додатковим договором визначено у розмірі 0,65 % за формулою (1 407,84 / 2 593,01) / 84 ? 100 %. Інші умови договору залишено без змін.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з наданим позивачем поденним розрахунком заборгованості станом на 16 липня 2026 року станом на 26 березня 2025 року залишок основного боргу за договором становив 2 593,01 грн; після зазначеної дати відповідач платежів у рахунок погашення заборгованості не здійснював.

Заборгованість, заявлена позивачем до стягнення, становить 6 067,64 грн та складається із:

— основного боргу (тіла кредиту) — 2 593,01 грн;

— процентів за користування кредитом — 2 178,12 грн, нарахованих за період з 26 березня 2025 року по 17 червня 2025 року;

— неустойки — 1 296,51 грн, нарахованої за період з 09 квітня 2025 року по 29 травня 2025 року.

Свого контррозрахунку чи доказів погашення заборгованості (повністю або частково) відповідач суду не надав.

Норми права, які застосував суд

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно з ч. 12 ст. 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України; такі розрахунки можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою.

Відповідно до пункту 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року, документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо укладення договору та видачі кредитних коштів

Суд встановив, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 13.01.2025-100001684 від 13 січня 2025 року, укладеного в електронній формі, та додаткового договору до нього від 25 березня 2025 року. Відповідач був обізнаний з умовами кредитування, у тому числі з розміром процентної ставки, комісії, графіком платежів, денною та орієнтовною реальною річною процентними ставками, і погодився з ними. Факт укладення договору підтверджується проходженням відповідачем ідентифікації через Систему BankID Національного банку України та використанням ним електронного підпису одноразовими ідентифікаторами «E449» і «K339», що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису та створює для сторін відповідні правові наслідки.

Належне виконання кредитодавцем свого зобов`язання щодо надання кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 17 квітня 2026 року, згідно з яким 13 січня 2025 року о 18 год 28 хв 03 сек кошти у сумі 3 000,00 грн були успішно перераховані на платіжну картку № НОМЕР_4 , реквізити якої самостійно вказані позичальником у кредитному договорі. Зазначений документ походить від фінансової установи — надавача платіжних послуг, що має відповідну ліцензію Національного банку України, складений за операцією з використанням платіжного інструмента і містить ідентифікаційні дані конкретної платіжної операції: дату, час, суму, номер платіжної картки отримувача, унікальний номер транзакції в платіжній системі та призначення платежу з посиланням на номер спірного кредитного договору. Він підтверджує як списання коштів з рахунку кредитодавця, так і завершення платіжної операції на користь держателя зазначеної картки. Згідно з п. 4.3 договору днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця.

При цьому суд враховує, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює діяльність з надання коштів у позику без відкриття рахунку, а тому не може надати первинних банківських документів. У постанові від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20 Верховний Суд зазначив, що Закон України «Про електронну комерцію» є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання таких правовідносин, у зв`язку з чим відсутність бухгалтерських документів про видачу кредиту сама по собі не спростовує факту його надання. Отже, факт надання кредиту відповідачу є доведеним належними та допустимими доказами.

Щодо основного боргу і процентів

Відповідач, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. ст. 526, 1054 ЦК України, узятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість за основним боргом у розмірі 2 593,01 грн. Доказів погашення заборгованості чи спростування розрахунку позивача відповідач суду не надав, а тому ця сума підлягає стягненню.

Перевіряючи правомірність нарахування процентів у розмірі 2 178,12 грн, суд виходить з такого. Проценти нараховані за фіксованою ставкою 1 % за кожен день користування кредитом, погодженою сторонами у Заявці, яка є невід`ємною частиною договору, та на базу розрахунку, визначену тією ж Заявкою. Нарахування здійснено за період з 26 березня 2025 року по 17 червня 2025 року, тобто виключно в межах строку кредитування, встановленого додатковим договором; за межами цього строку позивач процентів не нараховував. Отже, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, про припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після спливу строку кредитування, до спірних правовідносин не застосовується.

Заявлені проценти є платою за користування кредитом у розумінні ст. ст. 536, 1048 ЦК України, а не мірою відповідальності за порушення зобов`язання, а тому пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на них не поширюється.

Граничного розміру денної процентної ставки, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (1 %), кредитодавцем не перевищено. Продовження строку кредитування здійснено додатковим договором за домовленістю сторін, як цього вимагає абзац 2 ч. 7 ст. 12 зазначеного Закону, тобто ознак забороненого законом одностороннього продовження строку користування кредитом немає.

За таких обставин проценти в розмірі 2 178,12 грн нараховані відповідно до умов договору та вимог закону і підлягають стягненню.

Відомостей про те, що відповідач належить до осіб, на яких поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», матеріали справи не містять.

Щодо неустойки

Натомість вимога про стягнення неустойки в розмірі 1 296,51 грн задоволенню не підлягає.

Неустойка за своєю правовою природою є мірою цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Із розрахунку позивача вбачається, що неустойку нараховано саме за прострочення сплати чергових платежів, у період з 09 квітня 2025 року по 29 травня 2025 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася і триває дотепер. Отже, увесь період, за який позивач нарахував неустойку, припадає на час дії воєнного стану.

Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а нараховані включно з 24 лютого 2022 року платежі за прострочення підлягають списанню кредитодавцем.

Зазначена норма додана до ЦК України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, є чинною і не змінювалася. Вона не містить жодного обмеження за датою укладення договору: єдиною умовою її застосування є те, що прострочення виконання грошового зобов`язання допущене в період дії воєнного стану.

Воєнний стан в Україні введено з 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, неодноразово продовжувався і діє на час ухвалення цього рішення. Прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач допустив 09 квітня 2025 року, за цей та наступні дні прострочення й нараховано спірну неустойку, тобто в період дії воєнного стану. Отже умови застосування п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України дотримані.

Суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції, унаслідок чого передбачене цим Законом звільнення споживача від відповідальності поширюється лише на договори про споживчий кредит, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності зазначеним Законом, і на спірний договір від 13.01.2025 року не поширюється. Проте п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України цим Законом не змінювався і не виключався.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на кредитний договір.

Також такий підхід відповідає усталеній практиці Кропивницького апеляційного суду. У постанові від 17 жовтня 2025 року у справі № 389/1131/25 цей суд зазначив, що положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні, а тому такі правовідносини з 24 січня 2024 року регулюються виключно ЦК України із застосуванням п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Аналогічні висновки викладені у постановах цього суду від 10 вересня 2025 року у справі № 398/1956/25, від 26 січня 2026 року у справі № 398/2172/25 та від 03 серпня 2026 року у справі № 405/590/26, тобто у спорах за договорами, укладеними після 23 січня 2024 року.

При цьому апеляційний суд виходив із того, що основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а за ч. 2 ст. 4 ЦК України суб`єкт права законодавчої ініціативи, який подає законопроєкт, що регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, зобов`язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів підтримано Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012) та Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

За таких обставин позовна вимога про стягнення неустойки в розмірі 1 296,51 грн задоволенню не підлягає.

Висновок

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 771,13 грн, що складається з основного боргу 2 593,01 грн та процентів за користування кредитом 2 178,12 грн; у задоволенні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 1 296,51 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 78,63 % заявлених вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 093,51 грн із сплачених 2 662,40 грн (платіжна інструкція № СЦ00128338 від 24 липня 2026 року).

Щодо вимоги про стягнення 130,98 грн витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками у паперовій формі листом з описом вкладення, суд зазначає таке. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; до таких витрат належать і витрати на поштові відправлення, що відповідає правовим позиціям Верховного Суду, висловленим, зокрема, у постановах від 18 вересня 2023 року у справі № 759/5806/20 та від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц. Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи відповідач не має, у зв`язку з чим надсилання йому копії позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення відповідало вимогам абзацу 2 ч. 7 ст. 43 ЦПК України і було необхідним. Факт понесення витрат підтверджується квитанцією ТОВ «Поштова служба "Е-ПОСТ"» № 2171557 від 23 липня 2026 року з описом вкладення. З урахуванням пропорції задоволених вимог з відповідача підлягає стягненню 102,99 грн цих витрат.

Щодо заявлених позивачем у тексті позову орієнтовних витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн суд зазначає, що представник позивача заявила про намір подати докази понесення таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України суд наразі не здійснює розподілу цих витрат, оскільки відповідні докази на час ухвалення рішення відсутні, залишаючи це питання для вирішення у додатковому рішенні.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 128, 131, 133, 141, 259, 263–265, 280–282, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 13.01.2025-100001684 від 13 січня 2025 року у розмірі 4 771 (чотири тисячі сімсот сімдесят одна) гривня 13 копійок.

У задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 неустойки в розмірі 1 296 (одна тисяча двісті дев`яносто шість) гривень 51 копійка — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати: судовий збір у розмірі 2 093 (дві тисячі дев`яносто три) гривні 51 копійка та витрати, пов`язані з надсиланням копії позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 102 (сто дві) гривні 99 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення відповідачем починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133, літера А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 9 вересня 2026 року. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський