Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №357/10890/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10890/26

3/357/3448/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.09.2026 м. Біла Церква

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Клепа Тетяна Володимирівна, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого головним спеціалістом з питань мобілізаційної роботи виконавчого комітету Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 виданий 18.04.2022 Таращанським ВЦМУ ДМС у місці Києві та Київській області, 05.09.2025 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

за ч. 3 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за участі прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Данилюка В.М., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , колишній головний спеціаліст з питань мобілізаційної роботи виконкому Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, в порушення вимог пп. «в» п. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на якого поширюється дія Закону № 1700-VII, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 розділу VII та, несвоєчасно 11.04.2026, без поважних причин, подавши декларацію про звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 172-6 КУпАП.

За даним фактом стосовно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 5260 від 22.06.2026 за ч. 3 ст. 172-6 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного праовопршення визнав у повному обсязі.

В судовому засіданні прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Данилюк В.М. надав висновки в порядку ч. 1 ст. 250 КУпАП, вважає що у діях (бездіяльності) ОСОБА_1 наявні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-6 КУпАП та просив суд притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-6 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в розмірі 1700,00 гривень з позбавленням права обіймати посади особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування строком на один рік.

Суддя, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, прокурора, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, дійшов наступного висновку.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до розпорядженням виконкому Таращанської МР від 05.02.2024 № 60-к ОСОБА_1 з 06.02.2024 призначено на посаду головного спеціаліста з питань мобілізаційної роботи цього ж виконкому та взято до уваги раніше присвоєний 15 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах сьомої категорії посад.

Присягу посадової особи місцевого самоврядування ОСОБА_1 прийняв 23.01.2024 цього ж дня письмово попереджений про встановлені Законом №1700-УІІ обов`язки та обмеження.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» - посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно - дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на посадових осіб місцевого самоврядування поширюються обмеження, передбачені Законом №1700-УІІ.

Згідно з пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. З Закону №1700-УІІ державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Отже, ОСОБА_1 , будучи головним спеціалістом з питань мобілізаційної роботи виконкому Таращанської МР, є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону №1700-УІІ та є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Згідно з приміткою до ст. 172-6 КУпАП суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин 1 та 2 статті 45 Закону №1700-VII зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 05.09.2025 провадження №3/379/766/26 ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за порушення передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 45 Закону №1700-УІІ визначено, що особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у пп. «а» і «в» п. 2, п. 5 ч. 1 ст. З, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону №1700-УІІ НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти. Нормативно-правові акти НАЗК підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно - правових актів, що зазначено у ч. 5 ст. 12 Закону№1700-УІІ.

Відповідно до підпункту пп. 1 п. 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 за №987/36609, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону №1700-УІІ (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону №1700-УІІ (після припинення діяльності (після звільнення) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Тобто, у ОСОБА_1 упродовж часу з 00:00 год 01.01.2026 по 23:59 год 31.03.2026 (граничний строк) виник обов`язок подати декларацію після звільнення за 2025 рік.

01.04.2026 в 00:00 год ОСОБА_1 порушив порядок, передбачений ст. 45 розділу VII «Фінансовий контроль» Закону №1700-УІІ.

Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК (https://portal.nazk.gov.ua), декларацію після звільнення за 2025 рік ОСОБА_1 подав лише 11.04.2026 о 17 го. 05 хв, тобто несвоєчасно без поважних причин.

З даного приводу ОСОБА_1 запрошення надати письмові пояснення проігнорував, але в телефонній розмові повідомив, що про обов`язок подання зазначеної декларації не знав.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Абзацом 10 ч. 1 ст. 1 Закону №1700-VII визначено, що правопорушення, пов`язане з корупцією, - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною в ч. 1 ст. З цього закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону №1700-VII за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Частиною 3 ст. 172-6 КУпАП установлено, що дії передбачені ч. 1 або ч. 2 цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення.

Склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 172-6 КУпАП, є формальним, оскільки не передбачає настання наслідків, водночас суб`єкт правопорушення усвідомлює протиправність вчиненого ним діяння (дії або бездіяльності).

Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, що вчиняється суб`єктом декларування, який усвідомив, що його бездіяльність у неподанні (без поважних причин) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в строки встановлені Законом №1700-VІІ, призвела до порушення Закону №1700-VII (тобто є протиправною) і подальше свідоме неподання декларації може призвести до кримінальній відповідальності за статтею 366-3 Кримінального кодексу України, суб`єкт декларування, з метою припинення такого порушення і небажання бути притягнутим до кримінальної відповідальності, вже після пропуску строків подання декларації умисно подає декларацію і бажає так чинити, при цьому розуміє, що тим самим фактично визнає свою провину і викриває себе у вчиненні адміністративного правопорушення за несвоєчасне її подання.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення за несвоєчасне неподання декларації буде відсутня у разі об`єктивної неможливості вчасного її подання, тобто поважних причин (неналежна робота Реєстру, хвороба, інша непереборна сила, що унеможливлює вчасне подання декларації), і подальше несвоєчасне подання декларації не утворює складу адміністративного правопорушення, окрім випадків, коли суб`єкт правопорушення вже після усунення таких причин, свідомо бездіє тривалий час і не подає декларацію.

Відповідно до послідовності дій користувача ОСОБА_1 в Реєстрі встановлено, що з метою подачі декларації після звільнення за 2025 рік, він вперше зайшов до нього 11.04.2026 (вже після відведеного законодавством терміну) та здійснив подачу зазначеної декларації, тобто несвоєчасно. Зазначене підтверджує умисел декларанта на несвоєчасну подачу декларації та легковажне ставлення до визначеного Законом №1700-УІІ обов`язку.

Обов`язком суб`єкта декларування є знання і безумовне виконання вимог Закону №1700-VІІ, у тому числі вимог його статті 45 розділу VII «Фінансовий контроль».

Уповноваженою посадовою особою Національної поліції України під час збору доказів не встановлено будь-яких підстав та причин, які перешкоджали б ОСОБА_1 вчасно подати декларацію після звільнення за 2025 рік.

Датою вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, є дата подання декларації до Реєстру тобто 11.04.2026.

Місце вчинення правопорушення в даному випадку є не визначеним, оскільки ОСОБА_1 мав можливість подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, через мережу Інтернет в будь-якому місці. Проте, оскільки обов`язок подавати цю декларацію виник у останнього внаслідок звільнення, то місцем вчинення правопорушення слід вважати адресу місця його реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 .

Часом виявлення правопорушення є момент складення протоколу, оскільки зібрані матеріали та фактичні дані потребують ґрунтовного аналізу і опрацювання, після чого уповноваженим суб`єктом може бути зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформляється у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення.

Дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складення можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення, але факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення (встановлено об`єкт, об`єктивну сторона, суб`єкт, суб`єктивну сторона), зазначається тільки при складанні протоколу і саме з дати його складання слід рахувати строк накладання стягнення, який зазначається при складенні протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно із роз`ясненнями Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, скероване 11.09.2018 голові Національної поліції України, визначений ст. 254 КУпАП строк для складання протоколу починає свій відлік лише після того як у посадової особи, уповноваженої складати протокол, буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність у діях чи бездіяльності особи вини у вчиненні правопорушення, наявності всіх достатніх даних для заповнення та складання протоколу, а моментом виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення є момент, коли особа, уповноважена на складання протоколу, здобула можливість за участі особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, здійснити дії, визначені ч. 2-4 ст. 256 КУпАП, в тому числі щодо надання пояснень.

Таким чином, датою виявлення вчиненого правопорушення слід вважати день складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки на момент складання протоколу були зібрані усі необхідні докази, що в сукупності свідчать про наявність ознак складу правопорушення, та існувала можливість вручити вказаний протокол особі, виконавши дії, визначені ч. 2-4 ст. 256 КУпАП.

Зазначена позиція щодо строків виявлення правопорушення кореспондується з позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду України стосовно дати виявлення правопорушення: висновок про виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а саме сукупності його об`єктивних і суб`єктивних ознак, особа, яка уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією (листи від 09.04.2021 №1089/0/2-21 та від 21.09.2021 №701/0/158-21).

Першочерговою справою держави та загальними засадами протидії корупції є запобігання корупційним та пов`язаним із корупцією правопорушенням.

Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, а отже не можуть бути визнані як малозначимі.

Отже, відсутність суспільної шкоди від адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, так само як і відсутність шкідливих наслідків від нього не є тими необхідними та достатніми підставами для застосування вимог статті 22 КУпАП.

Системний аналіз норм КУпАП визначає завдання, яке полягає у встановленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника були застосовані справедливі заходи адміністративного примусу.

Таким чином, незалежно від виду суб`єкту та його службової діяльності, рангу та інших характеристик його обов`язком є діяти лише в рамках закону (дозволено робити тільки те, що дозволено законом статті 6 Конституції України).

Відповідно до ч. 4 ст. 277 КУпАП «строк розгляду адміністративних справ про адміністративні корупційні правопорушення зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо)».

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Окрім визнання своєї винуватості самим правопорушником, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-6 КУпАП встановлена матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: змістом протоколу про адміністративне правопорушення № 5260 від 22.06.2026; інформацією про особу ОСОБА_1 ; копією розпорядження Таращанського міського голови № 60-к від 05.02.2024; присягою посадової особи місцевого самоврядування від 23.01.2024; копією попередження про спеціальні обмеження, встановлені Законами України «про службу в органах місцевого самоврядування» та «про запобігання корупції» щодо прийняття на службу в органи місцевого самоврядування та проходження служби в органах місцевого самоврядування ОСОБА_1 від 23.01.2024; копією особової картки ОСОБА_1 ; копією розпорядження Таращанського міського голови № 898-к від 05.02.2024; присягою посадової особи місцевого самоврядування від 28.10.2025; витягом з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.09.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 176-2 КУпАП; послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 за період з 16:54 год 11.04.2026 по 17:05 год 11.04.2026; копією науково-експертного висновку на запит Генеральної прокуратури України у справі про правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ст. 172-5 «Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків» КУпАП у справі №; копію листа голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності ОСОБА_2 вих. № 04-18/10-1584 від 11.09.2018; положенням про Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України № 17 від 06.11.2019.

Суддя, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, визнає доведеним поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-6 КУпАП.

Суддя, дії ОСОБА_1 кваліфікує за ч. 3 ст. 172-6 КУпАП, як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування вчинені вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення.

Згідно зі ст. 23 КУпАП України адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, матеріали, що характеризують особу, яка притягається до відповідальності, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують її відповідальність.

Обставини, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення відповідно до ст. 34 КУпАП судом не встановлено. Обставини, що обтяжують її відповідальність відповідно до ст. 35 КУпАП судом не встановлено.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 враховуючи особу порушника, його майновий стан, характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих його відповідальність обставин, суддя дійшов до висновку, що з метою виховання ОСОБА_1 та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є застосування до нього адміністративного стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 гривень з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на один рік.

Згідно п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Оскільки ОСОБА_1 згідно із посвідченням серії НОМЕР_3 являється особою з ІІ групою інвалідності внаслідок війни, суддя вважає за необхідне звільнити його від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 40-1, 172-6, 221, 246, 248, 249, 251, 256, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-6 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 (одна тисяча сімсот) гривень з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на один рік.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 9 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Суддя Тетяна КЛЕПА