Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №938/789/26 — Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/789/26

Провадження № 1-кп/938/117/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6

законного представника обвинуваченого – матері ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12026091130000036від 24.03.2026 року, про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Київ, без зареєстрованого місця проживання, фактично проживає в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, не працевлаштованого, учня 9- го класу дистанційної школи «Оптіма», депутатом не обирався, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 20.03.2026 року в період часу з 15.48 годин до 16.09 годин перебував у торговому залі магазину «Гламур», розташованого по вул.Франка,15 селища Верховина та належного підприємцю ОСОБА_8 , де в нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, введеного указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, діючи умисно з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігаєшляхом вільного доступу із торгового стелажу магазину «Гламур», розташованого по вул. Франка,15 селища Верховина, таємно викрав ноутбук марки «Asus VivoBook 15» моделі «X1504VA-BQ2684» сірого кольору вартістю 17499 гривень.

Після вчинення крадіжки ОСОБА_5 , оминувши касову зону, залишив касову зону, залишив приміщення магазину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

У результаті таємного викрадення вищевказаного майна потерпілому ОСОБА_8 завдано майнової шкоди в сумі 17499 гривень.

Таким чином, ОСОБА_5 таємно викрав чуже майно, вчинене в умовах воєнного стану, чим скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, визнав повністю та надав показання, що в березні цього року він перебував у с-щі Верховина та чекав на тренування з боксу, йому було сумно і нудно, зайшов з метою купівлі книжки у магазин «Гламур», що знаходиться неподалік приміщення, де проводилося тренування з боксу. Там побачив ноутбук, який взяв і поклав у рюкзак, на касі заплатив тільки за книжку. Зазначив, що йому соромно за це. На запитання законного представника – матері повідомив, що вдома в нього наявні 3 комп`ютери. Пізніше повернув власнику викрадений ноутбук, а саме залишив його у безпечному місці біля магазину, який був зачинений . Просив його суворо не карати, призначити покарання у виді штрафу, зазначивши, що розкаюється у вчиненому.

Від потерпілого ОСОБА_8 поступила заява про проведення судового розгляду в цій справі в його відсутності, зазначивши, що він не має до ОСОБА_5 майнових претензій, карати обвинуваченого на розсуд суду (а.с.25).

Крім визнання вини обвинуваченим його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, повністю доведена такими доказами:

-протоколом прийняття заяви про вичинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_8 від 24.03.2026 року (а.с.55), адресованої до Верховинського РВП про притягнення до відповідальності невідомої особи, яка 20.03.2026 року близько 16.00 годин, перебуваючи в магазині «Гламур» (вул. Франка,15 селища Верховина Верховинського району Івано-Франківської області), викрала ноутбук сірого кольору марки «Asus VivoBook 15» вартістю 26000 гривень;

-протоколом огляду місця події від 24.03.2026 року з фото таблицями (а.с.78-83), з якого вбачається, що оглядом місця події є приміщення торгового залу магазину «Гламур», що розташований по вул. Франка,15 в селищі Верховина Верховинського району Івано-Франківської області; під час проведення огляду місця події встановлено, що в торговому залі та на вулиці наявні камери відеоспостереження, на відеозаписах яких за 20.03.2026 року о 16.04 годин зафіксовано момент викрадення ноутбука сірого кольору;

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 24.03.2026 року (а.с.86), отриманого відповідно ст.ст.245-1, 159-166 КПК України на підставі постанови прокурора від 24.03.2026 року про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису (а.с.84-85), описом вилучених речей і документів (а.с.87), якими зафіксовано зняття записів з відеокамер спостереження в приміщенні торгового залу та на вулиці торгового магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що по АДРЕСА_2 за 20.03.2026 року в період часу з 15.30 годин до 16.30 годин;

-протоколом огляду речового доказу від 25.06.2026 року (а.с.92-98) та речовим доказом – відеозаписом із відеокамер спостереження в приміщенні торгового залу та на вулиці торгового магазину «Гламур» (а.с.99), залученого до кримінального провадження постановою від 24.03.2026 року (а.с.88-89) , на якому зафіксовано, як 20.03.2026 року молода особа чоловічої статі бере з прилавку магазину ноутбук сірого кольору та ховає його у свій рюкзак;

- протоколом добровільної видачі від 23.04.2026 року (а.с.107), відповідно до якого потерпілий ОСОБА_8 надав органу досудового розслідування ноутбук марки «Asus VivoBook 15», який був добровільно йому повернутий ОСОБА_5 ;

-протоколом огляду речового доказу від 23.04.2026 року (а.с.108-111), залученого до справи постановою від 23.04.2026 року (а.с.108-111), – ноутбука сірого кольору марки «Asus VivoBook 15» моделі «X1504VA-BQ2684»;

-довідкою ТОВ «Розетка УА», відповідно до якої вартість вищевказаного викраденого ноутбука становить 17499 гривень (а.с.63);

-протоколом огляду речового доказу від 29.04.2026 року (а.с.102-104) та речовим доказом – відеозаписом із відеокамери спостереження на вулиці торгового магазину «Гламур» (а.с.105), залученого до кримінального провадження постановою від 29.04.2026 року (а.с.106), як добровільно наданого потерпілим (а.с.101), на якому зафіксовано, як 27.03.2026 року о 18.32 годин молода особа чоловічої статі підходить до магазину «Гламур», який зачинений, та залишає біля нього ноутбук.

Таким чином, вищевказане діяння, яке вчинене ОСОБА_5 , правильно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України.

При призначенні покарання суд враховує, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 9.06.2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Крім того, загальні засади призначення покарання визначені в ст. 65 КК України, відповідно до якої покарання призначається 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Вивченням особи неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 та умов його життя і виховання встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.126-127, 120), раніше не судимий (а.с.121), на обліку в психіатричному та наркологічному кабінеті Верховинської районної поліклініки КНП «Верховинська багатопрофільна лікарня Верховинської селищної ради» не знаходиться (а.с.24), проживає в с.Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області з батьками та братом (а.с.123), брав участь у Програмі відновного правосуддя за участі неповнолітніх, які є підозрюваними, обвинуваченими у вчиненні кримінального правопорушення (а.с.131-145).

З метою з`ясування умов життя та виховання неповнолітнього обвинуваченого його законний представник – матір ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що обвинувачений ОСОБА_9 є її старшим сином. Спочатку їх сім`я (вона, чоловік та 2 синів) проживала в Києві, однак у молодшого сина ОСОБА_10 почалися панічні атаки, пов`язані з війною, тому сім`я виїхала з Києва та проживає в с.Кривопілля Верховинського району. Їх сім`я матеріально забезпечена, вона працює в ІТ-сфері. У школі, в якій раніше навчався ОСОБА_9 після переїзду з Києва, були наявні прояви боулінгу щодо нього, в з`язку з чим у сина проявилися сиптоми тривожності, тому він працює з психологом та психотерапевтом. Зараз навчається в іншій школі. Просила сина покарати штрафом.

Представник служби у справах дітей Верховинської селищної ради у судове засідання не з`явився, подав клопотання проводити розгляд цієї справи у його відсутності, його неявка не є перешкодою для розгляду справи судом.

Представник ювенальної превенції сектору превенції Верховинського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що обвинувачений на будь-яких обліках у поліції не перебував. Його сім`я переїхала проживати до Верховинського району з м.Київ. Раніше було звернення від матері ОСОБА_9 про боулінг відносно нього.

Відповідно до досудової доповіді Верховинського РС ДУ «Центр пробації» від 01.07.2026 року, ризик вчинення ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення - низький, ризик небезпеки для суспільства – низький, його виправлення без ізоляції від суспільства (позбавлення волі) можливе. Проживає в благополучному, матеріально-забезпеченому середовищі, однак у нього наявні емоційні труднощі: занижена самооцінка, підвищена тривожність, загальна недовіра до інших, що є захисною реакцією внаслідок тривалого боулінгу в минулому ( а.с. 30-34).

До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд відносить: 1) щире каяття; 2) добровільне відшкодування завданого збитку, 3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Вказані обставини, що пом`якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, оскільки завдані кримінальним правопорушенням збитки відшкодовано потерпілому шляхом повернення викраденого майна, який не має до неповнолітнього обвинуваченого претензій матеріального та морального характеру.

У ч. 2 ст. 4 КК України закріплено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч.4 ст. 185 КК України, крадіжка, вчинена в умовах воєнного стану ( в редакції закону, що діяв на час вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тобто станом на 20.03.2026 року ) карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

Впродовж періоду з часу вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину та до часу ухвалення судом вироку щодо нього не набирав чинності закон про кримінальну відповідальність, яким скасовувалася б кримінальна протиправність діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, пом`якшувалася б кримінальна відповідальність за вчинення цього злочину або іншим чином поліпшувалося становище обвинуваченого.

Таким чином, санкцією ч. 4 ст. 185 КК України передбачено тільки покарання у виді позбавлення волі.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні злочину, будучи неповнолітнім, суд враховує, що при здійсненні кримінального провадження щодо неповнолітніх необхідно забезпечувати точне й неухильне застосування діючого законодавства, своєчасний та якісний їх розгляд, керуватися Конституцією України, Кримінальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29 листопада 1985 року ("Пекінські правила"), а також враховувати практику Європейського суду з прав людини, запроваджуючи їх положення у вітчизняну правозастосовну практику.

Відповідно до ст. 37 Конвенції ООН про права дитини тюремне ув`язнення дитини використовується лише як крайній захід.

Крім того, суд повинен ухвалювати судове рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК та розділу XI КК. При цьому суд при постановленні вироку щодо неповнолітньої особи зобов`язаний суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості покарання. Суд має максимально індивідуалізувати покарання, призначаючи його конкретній неповнолітній особі за конкретне кримінальне правопорушення. Індивідуалізація покарання є важливою вимогою принципового характеру, що передбачає персоніфікацію кримінальної відповідальності: вона настає лише щодо конкретної особи, яка вчинила злочин (статті 2, 18, 50 КК). Тому призначення покарання з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи неповнолітнього та обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, яка полягає у виправленні неповнолітнього засудженого, його вихованні та соціальній реабілітації.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, яке в санкції ч. 4 ст. 185 КК України закріплене, як безальтернативне, може бути "надмірним тягарем" для нього, що призведе до порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конвенції ООН про права дитини, а також не сприятиме досягненню мети покарання, яка полягає у виправленні неповнолітнього засудженого, його вихованні та соціальній реабілітації.

Зважаючи на наявність 3-х обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, висновок органу пробації, який закріплений у досудовій доповіді, про можливість його виправлення без позбавлення волі, з урахуванням особи винного, наявність на його рахунку грошових коштів у сумі 26268,32 гривень (а.с.140),суд приходить до переконання щодо призначення неповнолітньому обвинуваченому за вчинення інкримінованого йому злочину покарання зі застосуванням ст. 69 КК України, у зв`язку з чим перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.4 ст. 185 КК України, а саме до штрафу. При цьому суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.99 КК України неповнолітньому розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до п`ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 на час ухвалення вироку не обирався та не продовжувався, арешт на майно не накладався.

Судом встановлено, що процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертизи в даній справі, становлять 10689,49 гривень (а.с. 3,130) за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, результати якої відображено у висновку від 25.05.2026 року №СЕ-19/109-26/6240-БД. Із вказаного висновку вбачається, що предметом дослідження цієї експертизи є зразок букального епітелію ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі якого встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію неповнолітнього обвинуваченого (а.с.115-119).

Долучена прокурором постанова про призначення молекулярно-генетичної експертизи від 29.04.2026 року (а.с.155-156) не містить будь-якого обґрунтування необхідності проведення в даному кримінальному провадженні вказаної експертизи, в тому числі для перевірки будь-якої слідчої версії про наявність і обставини розслідуваної події або окремих фактів, що мають значення для цього розслідування.

Однак, у ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» передбачено, що з метою ідентифікації осіб, які вчинили кримінальне правопорушення проводиться державна реєстрація геномної інформації». У ч.1 ст.5 цього закону закріплено, що обов`язковій державній реєстрації підлягає геномна інформація щодо осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров`я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, або стосовно яких обвинувальний акт у кримінальних провадженнях зазначеної категорії злочинів передано до суду.

Оскільки неповнолітній ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, то на виконання вимог ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» органом досудового розслідування призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.

У ч.5 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» встановлено, що обов`язкова державна реєстрація геномної інформації проводиться за рахунок коштів державного бюджету.

Враховуючи ч.5 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини», зважаючи, що стороною обвинувачення в судовому засіданні не обґрунтовано необхідність проведення молекулярно-генетичної експертизи в справі про обвинувачення неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.4 ст.185 КК України, зокрема для перевірки якої слідчої версії необхідний вказаний висновок, то суд вважає, що витрати на проведення цієї експертизи в даному кримінальному провадженні, які становлять 10689,49 гривень (а.с. 3,130), не підлягають стягненню з обвинуваченого, а відносяться на рахунок держави.

Постановами від 24.03.2023 року, 29.04.2026 року, 23.04.2026 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12026091130000036 від 24.03.2026 року 2 лазерні диски DVD-R, які зберігається в матеріалах судового провадження, а також ноутбук марки «Asus VivoBook 15» моделі «X1504VA-BQ2684» сірого кольору, який зберігається в кімнаті речових доказів Верховинського РВП (а.с.114), долю яких вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, та, застосувавши ч. 1 ст. 69 КК України, призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковавних мінімумів доходів громадян, що в твердій грошовій сумі становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової експертизи від 25.05.2026 року №СЕ-19/109-26/6240-БД у розмірі 10689,49 гривень віднести на рахунок держави.

Речові докази по справі після набрання вироком законної сили :

-2 лазерні диски DVD-R - зберігати в матеріалах судової справи;

-ноутбук марки «Asus VivoBook 15» моделі «X1504VA-BQ2684» сірого кольору, який зберігається в кімнаті речових доказів Верховинського РВП ГУНП в Івано-Франківсьекій області, – повернути власнику ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На вирок суду може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченим, законному представнику, захиснику, прокурору.

Суддя ОСОБА_12