Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №287/837/25 — Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/837/25

провадження 2-о/287/29/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Нижника Г.П.,

за участю секретаря судового засідання Вернигорової К.М.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи – Міністерства оборони України Стадника С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування на утриманні.

Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув під час виконання обов`язку щодо захисту Батьківщини в ході бойових дій 11.03.2024.

ОСОБА_1 з дитинства втратила батьків та відповідно до розпорядження голови Олевської районної державної адміністрації Житомирської області № 13 від 29.01.2016 отримала статус дитини-сироти.

До досягнення заявницею повноліття її старший брат ОСОБА_2 , відповідно до розпорядження голови Олевської районної державної адміністрації Житомирської області № 31 від 12.02.2016, був призначений піклувальником ОСОБА_1 .

Після початку повномасштабного збройного вторгнення російської федерації на територію України ОСОБА_2 був мобілізований до лав Збройних Сил України та проходив військову службу.

ОСОБА_2 загинув під час виконання обов`язку щодо захисту Батьківщини внаслідок вибухової травми з ушкодженням голови та кінцівок, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Олевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 484684. Факт смерті ОСОБА_2 також підтверджується сповіщенням сім`ї № 193 від 14.01.2025, виданим ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заявниця зазначає, що під час перебування на військовій службі ОСОБА_2 отримував грошове забезпечення, надавав їй матеріальну допомогу, піклувався про неї, здійснював догляд та фактично забезпечував її необхідним.

Встановлення факту перебування на утриманні необхідне заявниці для документального оформлення права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її брата.

27.05.2025 від Міністерства оборони України надійшла заява у якій представник відомства просив закрити провадження у справі, посилаючись на те, що чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення статусу утриманця загиблого військовослужбовця органами Пенсійного фонду України. На підтвердження своєї позиції представник послався на відповідні норми законодавства та практику Верховного Суду, зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц та від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано до провадження судді Нижнику Г.П.

Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 10.12.2025 відкрито провадження у справі.

14.04.2026 від представника Міністерства оборони України надійшли додаткові пояснення у справі, у яких зазначено, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки заявницею не доведено відповідність вимогам законодавства для визнання її утриманцем загиблого військовослужбовця. Представник зазначив, що звернення до суду має на меті встановлення факту перебування заявниці на утриманні з метою подальшої реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її брата, а тому такий факт повинен відповідати встановленим законом критеріям та породжувати передбачені законом правові наслідки.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2026 у справі № 339/471/24, представник вказав, що для визнання особи утриманцем у розумінні статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» необхідне встановлення не лише факту фактичного утримання, а й відповідності такої особи вимогам законодавства, які надають право на пенсію у разі втрати годувальника. На думку представника, статус утриманця включає як факт утримання, так і відповідність особи критеріям, визначеним статтями 30, 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Представник також зазначив, що самі по собі спільне проживання, отримання матеріальної допомоги чи фактичне забезпечення не є достатніми для набуття статусу утриманця, оскільки необхідною є наявність у особи права на пенсію у разі втрати годувальника та належність до відповідної категорії непрацездатних членів сім`ї. При цьому заявниця є повнолітньою сестрою загиблого військовослужбовця, а відповідно до пункту «а» частини четвертої статті 30 зазначеного Закону брати та сестри мають право на пенсію у разі втрати годувальника за наявності встановлених законом умов.

На переконання представника, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що заявниця є особою з інвалідністю та що така інвалідність була встановлена до досягнення нею 18-річного віку, а також інших обставин, які б свідчили про її належність до непрацездатних членів сім`ї загиблого. У зв`язку з цим, як зазначено у додаткових поясненнях, не підтверджено наявність у заявниці права на пенсію у разі втрати годувальника, що, на думку представника, виключає можливість визнання її утриманцем у розумінні статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Представник також наголосив, що зміна редакції статті 16-1 цього Закону після 29.03.2024, на його думку, не змінила правової природи поняття «утриманець».

З огляду на викладене представник Міністерства оборони України вказав на відсутність належних правових та фактичних підстав для встановлення заявленого юридичного факту та просив у задоволенні заяви відмовити.

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заяву підтримала та просила її задовольнити.

Заявниця пояснила, що з дитинства залишилася без батьків та мала статус дитини-сироти. Її старший рідний брат ОСОБА_2 з 12.02.2016 був призначений її піклувальником та до часу своєї загибелі фактично виконував обов`язки щодо її виховання, піклування і матеріального забезпечення. Вони проживали разом в одному будинку у с. Кишин, вели спільне господарство та мали спільний бюджет.

Після досягнення повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 вона продовжила навчання на денній формі. У період навчання проживала в гуртожитку, а на вихідні приїжджала до с. Кишин. У зв`язку з навчанням потребувала матеріальної допомоги, зокрема для оплати проживання в гуртожитку, харчування, проїзду, придбання підручників, навчального приладдя та інших необхідних для навчання речей. Оскільки батьків у неї не було, таку допомогу їй систематично та регулярно надавав брат ОСОБА_2 , який пересилав їй грошові кошти та фактично забезпечував її необхідним.

Заявниця зазначила, що на момент загибелі брата вона була повнолітньою та продовжувала навчання на денній формі. При цьому інвалідності не має та до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника не зверталась.

Після закінчення навчання вона переїхала до м. Києва, де працювала на різних роботах, а на даний час офіційно працевлаштована та працює комплектувальником на складі. Разом із тим заявниця пояснила, що й у період після досягнення повноліття, а також під час навчання, брат продовжував постійно надавати їй матеріальну допомогу, фактично утримуючи її. Водночас вона мала і власний заробіток.

Заявниця також пояснила, що встановлення факту її перебування на утриманні брата необхідне їй для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з його загибеллю.

Представник заінтересованої особи – Міністерства оборони України Стадник С.І. у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував, просив у її задоволенні відмовити з підстав, викладених у додаткових поясненнях, поданих до суду.

Зазначив, що відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на час загибелі військовослужбовця, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, мають утриманці загиблого (померлого). При цьому для визначення того, чи є заявниця утриманцем, необхідно застосовувати положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якого утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника.

Представник пояснив, що право на пенсію у разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, які перебували на їх утриманні. До непрацездатних членів сім`ї, зокрема, належать брати та сестри, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Зазначив, що під час розгляду справи заявниця підтвердила, що інвалідності не має та є працездатною особою, а пенсія у зв`язку з втратою годувальника їй не призначалася. За таких обставин, на думку представника, заявниця не відповідає встановленим законом критеріям особи, яка має право на пенсію у разі втрати годувальника, а тому не може бути визнана утриманцем загиблого військовослужбовця у розумінні статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У зв`язку з цим представник вважав, що немає необхідності з`ясовувати та досліджувати інші обставини щодо надання ОСОБА_2 матеріальної допомоги заявниці та її фактичного перебування на його утриманні, оскільки сама по собі наявність таких обставин не є достатньою для набуття статусу утриманця за відсутності передбачених законом умов для права на пенсію у разі втрати годувальника.

На підтвердження своєї позиції представник послався на правові висновки Верховного Суду, які, на його думку, підлягають врахуванню судом при вирішенні справи.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_2 був старшим братом заявниці, був призначений її піклувальником, фактично піклувався про ОСОБА_1 , займався її вихованням, доглядав за нею та надавав їй матеріальну допомогу. Свідок підтвердила, що ОСОБА_2 турбувався про заявницю та допомагав їй.

Судом також встановлені наступні фактичні обставини справи.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а місцем її народження є с. Кишин Олевського району Житомирської області (а.с. 10).

Згідно з свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Стовпинка Олевського району Житомирської області, його батьками також є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 14). Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братом і сестрою.

З розпорядження голови Олевської районної державної адміністрації Житомирської області від 29.01.2016 № 13 убачається, що ОСОБА_1 та її брату ОСОБА_6 надано статус дітей-сиріт у зв`язку зі смертю їхніх батьків – ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 21).

Розпорядженням голови Олевської районної державної адміністрації Житомирської області від 12.02.2016 № 31 встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_1 та призначено її опікуном ОСОБА_2 , якому також було доручено забезпечення життя, здоров`я, фізичного та психічного розвитку дітей (а.с. 22).

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади від 20.01.2025 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8). Згідно з довідкою Кишинського старостинського округу Олевської міської ради від 24.03.2025 № 502 ОСОБА_2 до дня своєї смерті був зареєстрований та проживав за тією ж адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Згідно з довідкою ДНЗ «Малинський професійний ліцей» ОСОБА_1 навчалася у цьому закладі з 01.09.2020 по 30.06.2023 за денною формою навчання (а.с. 20). Відповідно до архівної довідки Малинського фахового коледжу ОСОБА_1 з 01.09.2023 по 31.01.2025 навчалася у коледжі за денною формою здобуття освіти, а 31.01.2025 була відрахована у зв`язку із закінченням навчання (а.с. 19).

З матеріалів справи вбачається, що після досягнення повноліття ОСОБА_1 продовжувала навчання за денною формою, при цьому, за її поясненнями, у період навчання проживала у гуртожитку, а на вихідні приїжджала до с. Кишин.

Актом Кишинського старостинського округу Олевської міської ради від 24.03.2025 встановлено, що ОСОБА_1 проживала та перебувала на утриманні свого брата ОСОБА_2 ; відповідні обставини, згідно з актом, підтвердили сусіди (а.с. 18).

На підтвердження надання ОСОБА_2 заявниці матеріальної допомоги до матеріалів справи долучено відомості про рух коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 , з яких убачається надходження від ОСОБА_2 , зокрема 13.07.2023, 17.07.2023, 20.07.2023, 29.07.2023, 23.08.2023, 28.08.2023, 29.08.2023, 02.11.2023, 06.11.2023, 09.11.2023, 14.11.2023, 02.01.2024, 08.01.2024, 11.01.2024, 13.01.2024 та 15.01.2024 грошових коштів у різних сумах (а.с. 23-28).

Довідкою про причину смерті та свідоцтвом про смерть підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Новомихайлівка Покровського району Донецької області; свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 видане 20.01.2025 (а.с. 15-16).

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються родинні відносини між заявницею та ОСОБА_2 , надання останнім їй допомоги як у період її неповноліття, так і після досягнення нею повноліття під час навчання, спільне проживання за однією адресою, а також факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Суд, заслухавши пояснення заявниці, представника заінтересованої особи, показання свідка, дослідивши та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Обгрунтовуючи свої вимоги, заявниця вказала, що встановлення цього факту необхідне їй для отримання одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих (померлих) захисників і захисниць України.

Виходячи з мети встановлення заявницею факту перебування на утриманні свого рідного брата, суду необхідно встановити, чи входить вона до кола осіб, що мають право на такі виплати згідно з вимогами, передбаченими Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (в редакції чинній на момент загибелі військовослужбовця).

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби.

Пунктом 2 Постанови № 168 (в редакції чинній на момент загибелі військовослужбовця) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно зі ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на 11.03.2024, тобто на дату загибелі військовослужбовця) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Стаття 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає членів сім`ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Відповідно до п.п. а) та д) ч. 4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братом і сестрою. На момент загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 заявниця досягла повноліття.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила, що інвалідності не має. Також вона пояснила, що після досягнення повноліття продовжувала навчання за денною формою та отримувала від брата матеріальну допомогу. Водночас заявниця зазначила, що мала власний заробіток, а після закінчення навчання переїхала до м. Києва, де працювала, і на даний час офіційно працевлаштована.

Таким чином, на момент смерті ОСОБА_2 заявниця була повнолітньою та працездатною особою. Доказів того, що вона стала особою з інвалідністю до досягнення 18 років, матеріали справи не містять.

За таких обставин ОСОБА_1 не належала до непрацездатних братів або сестер, зазначених у пункті «а» частини четвертої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому не мала передбаченого цим Законом права на пенсію у разі втрати годувальника.

Відсутність у заявниці права на пенсію у разі втрати годувальника унеможливлює визнання її утриманцем загиблого військовослужбовця саме в тому розумінні, яке надає цьому поняттю стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для цілей призначення одноразової грошової допомоги.

Також, оцінюючи доводи заявниці щодо фактичного її утримання братом, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджуються наявність між ними близьких сімейних відносин, факт призначення ОСОБА_2 її опікуном у 2016 році, спільне місце реєстрації та проживання, а також надання ним заявниці матеріальної допомоги.

Однак, сам факт надання ОСОБА_2 заявниці матеріальної допомоги не є достатнім для встановлення факту її перебування на утриманні в розумінні статті 31 зазначеного Закону, оскільки закон пов`язує наявність статусу утриманця не лише з фактом отримання допомоги, а й із правом особи на пенсію у разі втрати годувальника.

Крім того, з пояснень самої заявниці вбачається, що поряд із матеріальною допомогою брата вона мала власний заробіток, а після закінчення навчання офіційно працевлаштувалася. Отже, навіть за умови встановлення факту регулярного отримання від брата грошових коштів відсутні достатні підстави вважати, що така допомога була для заявниці постійним і основним джерелом засобів до існування.

Таким чином, сукупність досліджених доказів не дає підстав для встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 у розумінні статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки заявниця, будучи повнолітньою працездатною сестрою загиблого, не належить до кола непрацездатних членів сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника.

За наведених обставин підстави для задоволення заяви про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні її брата ОСОБА_2 відсутні.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 263-265, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту перебування на утриманні відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа-1: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: проспект Повітряних Сил України, 6.

Заінтересована особа-2: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя: Г. П. Нижник