Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №208/2278/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/2278/26

провадження № 2/208/3403/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області в складі: Головуючого судді – Похвалітої С.М., за участю секретарів судового засідання Золотоноші А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Удачненської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області, Удачненської селищної ради Покровського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчий комітет Звягельської міської ради в особі відділу державної реєстрації, про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області із позовом до Удачненської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області, Удачненської селищної ради Покровського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчий комітет Звягельської міської ради в особі відділу державної реєстрації, про визнання права власності на нерухоме майно.

У своєму позові позивачі просять суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок загальною площею 74,4 кв.м. вартістю 160 000 грн. 00 коп., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12 лютого 1991 року на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за № 219, посвідченого державним нотаріусом Другої Красноармійської державної нотаріальної контори Богатовою І.О. та зареєстрованого 18 лютого 1991 року в Красноармійському бюро технічної інвентаризації в книзі 1 за реєстровим № 6, він набув право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими та побутовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

09 листопада 1992 року позивач отримав рішення Удачненської селищної ради про надання дозволу на будівництво житлового будинку з переобладнанням старого будинку під літню кухню за вказаною адресою.

Позивач зазначає, що у 1996 році на підставі зазначеного рішення ним було збудовано житловий будинок загальною площею 74,4 кв. м, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок та висновком про технічний стан будинку, господарських будівель та споруд.

При цьому позивач посилається на те, що право власності на зазначений житловий будинок своєчасно не було зареєстроване у сучасному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з інформаційною довідкою № 465425599 від 24 лютого 2026 року відомості про зареєстроване право власності на спірний житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

30 червня 2025 року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області Омельченко Л.Л. із заявою та необхідними документами про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

23 вересня 2025 року за результатами розгляду заяви державним реєстратором Омельченко Л.Л. прийнято рішення № 80982474 про відмову у проведенні реєстраційних дій.

Підставою для відмови зазначено неусунення після закінчення строку, встановленого частиною третьою статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обставин, які були підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Позивач вказує, що отримати необхідні відомості та документи в КП «Бюро технічної інвентаризації», розташованому в м. Покровську Донецької області, на теперішній час неможливо у зв`язку з призупиненням його господарської діяльності через ведення бойових дій.

Також позивач зазначає, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , пошкоджений внаслідок воєнних дій, у зв`язку з чим виникла необхідність оформлення права власності на нього, у тому числі для реалізації права на отримання передбаченої законодавством компенсації за пошкоджене нерухоме майно.

ІІ. Заяви, клопотання учасників справи

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, представник надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник Удачненської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області у судове засідання не з`явився, представник надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, позовні вимоги визнають.

Представник третьої особи - Виконавчого комітету Звягельської міської ради в особі відділу державної реєстрації у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

14 квітня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 12 лютого 1991 року, зареєстрованого в реєстрі за № 219 та посвідченого державним нотаріусом Другої Красноармійської державної нотаріальної контори Богатовою І.О., ОСОБА_1 набув право на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний правовстановлюючий документ був зареєстрований 18 лютого 1991 року в Красноармійському бюро технічної інвентаризації в книзі 1 за реєстровим № 6.

Таким чином, на момент набуття позивачем права на нерухоме майно відповідний правовстановлюючий документ був оформлений та зареєстрований у порядку, передбаченому законодавством, що діяло на той час.

09 листопада 1992 року Удачненською селищною радою прийнято рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на будівництво житлового будинку з переобладнанням старого будинку під літню кухню за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з технічним паспортом на житловий будинок та висновком про технічний стан будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 розташований житловий будинок загальною площею 74,4 кв. м.

Суд бере до уваги, що технічна документація на об`єкт нерухомого майна складена щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а його технічні характеристики узгоджуються з об`єктом, щодо якого позивач просить визнати право власності.

З інформаційної довідки № 465425599 від 24 лютого 2026 року вбачається відсутність відомостей про зареєстроване право власності на зазначений житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

30 червня 2025 року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області із заявою про державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок.

23 вересня 2025 року державним реєстратором Омельченко Л.Л. прийнято рішення № 80982474 про відмову у проведенні реєстраційних дій.

Отже, позивач вжив заходів для оформлення належного йому права власності у позасудовому порядку, однак державна реєстрація права власності проведена не була.

При цьому доказів того, що право власності на спірний житловий будинок зареєстровано за іншою фізичною або юридичною особою, матеріали справи не містять.

Також судом не встановлено обставин, які б свідчили про набуття права власності на спірний об`єкт іншою особою або про наявність спору щодо права власності на нього з боку третіх осіб.

V. Правова оцінка суду

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому за змістом статті 392 ЦК України судове рішення про визнання права власності не створює право власності, а підтверджує право, яке особа набула раніше на законних підставах.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, відповідно до якого передумовами та матеріально-правовими підставами для захисту права власності шляхом його визнання є наявність підтвердженого належними доказами права власності на майно та порушення, невизнання або оспорювання цього права іншою особою. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що стаття 392 ЦК України може застосовуватися, зокрема, у випадках, коли наявні у особи документи не дають можливості беззаперечно підтвердити її право власності на нерухоме майно, за умови, що право на це майно не зареєстроване за іншою особою.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Таким чином, законодавець прямо передбачив визнання дійсними речових прав на нерухоме майно, які виникли до 01 січня 2013 року, за умови їх виникнення відповідно до законодавства, чинного на той час, або за відсутності встановленої законом обов`язкової реєстрації таких прав.

У спірних правовідносинах право позивача на нерухоме майно виникло у 1991 році на підставі договору купівлі-продажу, який був посвідчений нотаріально та зареєстрований у бюро технічної інвентаризації.

Відтак, при вирішенні питання про наявність у позивача права власності необхідно виходити насамперед із законодавства, чинного на момент виникнення такого права.

На момент укладення договору купівлі-продажу від 12 лютого 1991 року діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року, відповідно до статті 128 якого право власності у набувача майна за договором виникало з моменту передачі речі, якщо інше не було передбачено законом або договором.

Крім того, Законом України «Про власність» передбачалося набуття права власності, зокрема, внаслідок укладення угод.

Отже, сам факт відсутності запису про право власності позивача у сучасному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не може свідчити про те, що право власності на нерухоме майно у позивача не виникло.

Суд також враховує, що державна реєстрація речових прав відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, у випадку, коли право було набуте до 01 січня 2013 року відповідно до законодавства, яке діяло на момент його виникнення, відсутність відповідного запису у сучасному Державному реєстрі речових прав сама по собі не свідчить про відсутність права власності.

Разом із тим суд враховує, що предметом позову є житловий будинок загальною площею 74,4 кв. м, який, відповідно до наданої позивачем технічної документації, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що будівництво зазначеного житлового будинку здійснювалося на підставі рішення Удачненської селищної ради від 09 листопада 1992 року.

Наявність рішення органу місцевого самоврядування про дозвіл на будівництво, технічного паспорта та висновку про технічний стан будинку свідчить про наявність документально підтвердженого зв`язку позивача зі спірним об`єктом нерухомості.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об`єкти нерухомого майна, зокрема на житлові будинки. При цьому право власності на житловий будинок може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності або інше речове право на земельну ділянку, на якій він розташований.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 зазначеного Закону однією з підстав для державної реєстрації права власності є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, рішення суду про визнання права власності у цій справі може бути правовою підставою для подальшого звернення позивача за державною реєстрацією права власності на спірний об`єкт.

Судом також враховується, що позивач до звернення до суду вчинив дії щодо державної реєстрації права власності, однак отримав відмову державного реєстратора.

При цьому наявність у позивача правовстановлюючого документа, технічної документації та відсутність у Державному реєстрі речових прав запису про право власності іншої особи на спірний об`єкт у своїй сукупності свідчать про наявність правових підстав для судового захисту права позивача.

Суд не встановив обставин, які б свідчили про порушення прав або законних інтересів інших осіб у разі визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний житловий будинок.

Посилання позивача на необхідність оформлення права власності у зв`язку з пошкодженням житлового будинку внаслідок збройної агресії російської федерації, суд також бере до уваги як обставину, що підтверджує наявність у позивача законного інтересу в належному оформленні свого права, однак сама по собі зазначена обставина не є підставою для виникнення права власності.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими та достатніми для підтвердження набуття позивачем права на спірне нерухоме майно та наявності об`єктивних перешкод у його державній реєстрації.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач з вимогою про повернення оплаченого судового збору не звертався, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 391, 392 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Удачненської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області, Удачненської селищної ради Покровського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчий комітет Звягельської міської ради в особі відділу державної реєстрації, про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок загальною площею 74,4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач - Удачненська селищна військова адміністрація Покровського району Донецької області, ЄДРПОУ 45084185, адреса: Донецька область, Покровський район, смт Удачне, вул. Залізнична, 53;

Відповідач - Удачненська селищна рада Покровського району Донецької області, ЄДРПОУ 04341956, адреса: Донецька область, Покровський район, смт Удачне, вул. Залізнична, 53, 85334.

Третя особа - Виконавчий комітет Звягельської міської ради в особі відділу державної реєстрації, ЄДРПОУ 04053571, адреса: Житомирська область, м. Звягель, вул. Шевченка, 16;

Суддя Похваліта С. М.