Вирок від 09 вересня 2026 р. у справі №229/2497/22 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа №229/2497/22

1-кп/212/9/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62022050020000466 від 01.10.2022 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженцю с. Комарів Галицького району Івано-Франківської області, українцю, громадянину України, старшому стрільцю відділення охорони 1 взводу охорони 4 роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Старший сержант ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи її на посаді стрільця-помічника гранатометника механізованого відділення механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, близько 16 годин 00 хвилин 10 червня 2022 року, перебуваючи у м. Бахмут Донецької області, відмовився нести обов`язки військової служби, зокрема зайняти позиції в районі населеного пункту Золоте-4 Луганської області та у подальшому, до виконання обов`язків військової служби, на території Луганської області так і не приступив, та в період із 13 по 20 червня 2022 року, самовільно, не маючи на те дозволу відповідного командування, залишив зону виконання завдань за призначенням та вибув до місця постійного проживання в Івано-Франківській області.

У судовому засіданні Ткачів вину визнав в повному обсязі, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що дійсно покинув зону виконання завдань у червні 2022 року. Проте в подальшому повернувся та сумлінно виконував свій військовий обов`язок, щиро розкаявся, просить суворо не карати.

Враховуючи зазначену вище позицію обвинуваченого та його захисника, відсутність у прокурора заперечень проти цього, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, зокрема щодо часу, місця, обстановки, способу вчинення та наслідків, форми вини й мотивів кожного епізоду кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується. У суду не виникло сумнівів у добровільності та істинності позиції обвинуваченого, якому декілька разів було роз`яснено, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений систематично та послідовно протягом усього часу розгляду справи визнавав усі обставини справи й погоджувався з кваліфікацією вчинених ним діянь, його показання є чіткими, мають логічний характер, об`єктивно узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підстав для самообмови не встановлено, тому у суду не має сумнівів у його волевиявленні.

З огляду на наведене, оскільки фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені правильно, повністю підтверджуються обвинуваченим і беззаперечно ним визнаються, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена в судовому засіданні поза будь-яким розумним сумнівом.

За встановлених обставин, суд кваліфікує зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 409 КК України, як відмова від несення обов`язків військової служби, вчинена в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст. 65-67 КК України суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує обвинувачений вчинив тяжкий злочин, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, після вчинення кримінального правопорушення повернувся до військової служби.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України судом визнається щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання у відповідності до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Приймаючи до уваги обставини справи, позицію сторони обвинувачення, враховуючи наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин що обтяжують покарання, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.4 ст.409 КК України у вигляді п`яти років позбавлення та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде співмірним вчиненому та необхідним для досягнення мети покарання і завдань кримінального судочинства, а також, буде відповідати інтересам суспільства на даний час.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Покровський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, при цьому, вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1