Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №161/12745/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12745/25

Провадження № 2/161/98/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинській області у складі:

головуючого - судді Кихтюка Р.М.,

секретаря - Вегери Д.В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом законного представника ОСОБА_3 яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання спадкоємцем , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання спадкоємцем ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 - батько ОСОБА_6 . Його матір і баба позивача - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і після її смерті залишилося спадкове майно, яке він успадкував. У приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу було заведено нотаріальну справу.

Єдиним спадкоємцем за законом після смерті спадкодавця являється він як її онук.

ОСОБА_7 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 і після смерті ОСОБА_7 та її сина (на той час батька дитини) була вже відкрита спадкова справа, в якій спадкоємцем за законом являється онук ОСОБА_6 .

Вказує, що внуки являються спадкоємцями по праву представлення в складі першої черги. Тобто внуки мають право спадкування після баби, діда тільки в тому випадку, якщо батьки (діти баби, діда) померли раніше за бабу, діда або одночасно з ними.

Згідно рішення Луцького міськрайонного суду від 26.12.2022р. (справа № 161/16462/22) ОСОБА_9 було усиновлено та змінено прізвище на ІНФОРМАЦІЯ_10 по батькові на ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Тобто усиновлення відбулося вже після відкриття спадщини та заведення спадкової справи.

Звертає увагу, що апеляційним судом в постанові від 24.09.2021 р. встановлено, що даний позов подано у зв`язку із спором про спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 - матері померлого ОСОБА_8 , який записаний батьком дитини, а, отже, на даний час згідно із свідоцтвом неповнолітнього ОСОБА_4 його баби. На підставі викладеного апеляційний суд прийшов до висновку, що виключення відомостей про батьківство померлого ОСОБА_8 із актового запису про народження неповнолітнього ОСОБА_4 на підставі поданої у власних інтересах позовної заяви, усуне неповнолітнього від права на спадкування без подання доказів про відсутність кровного споріднення між дитиною та померлим ОСОБА_8 та про наявність кровного споріднення між дитиною і відповідачем, чим порушить майнові права неповнолітнього.

02 червня 2025 року ОСОБА_3 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернулась до нотаріуса з проханням видати на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на: квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_5 , після смерті його баби, ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкоємцем якої був би її син та батько малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Постановою № 130/02-31 від 02.06.2025 приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу відмовив у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що у справі відсутні документи, з яких можливо було б встановити, чи дійсно ОСОБА_8 є сином померлої ОСОБА_7 . У ній також зазначається, що ОСОБА_3 не було надано документів нотаріусу, що посвідчують право власності спадкодавця на вищезазначене нерухоме майно.

У зв`язку з чим позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно через те, що в нього відсутні оригінали правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності спадкодавця на нерухоме майно та свідоцтво про народження ОСОБА_8 і просить суд визнати його спадкоємцем майна померлої

Вважає, що позивач, як спадкоємець за правом представлення, має всі підстави для оформлення своїх спадкових прав та просить визнати його спадкоємцем зазначеного вище майна, а також земельної ділянки - площею 0,2883 га в с.Гать Луцького району, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2-0722881500:02:01:0054.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених вимог та часткове задоволення позову з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Статтею 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Як передбачено у пп. 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до п. 23 постанови пленуму Верхового суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно роз`яснень Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» слідує, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно. Судам при вирішенні справ цієї категорії необхідно згідно із нормами, що регулюють підстави виникнення права власності на нерухоме майно та нормами щодо складу спадщини перевіряти, чи належав та на якій правовій підставі об`єкт нерухомості спадкодавцеві.

Як вбачається з постанови нотаріуса від 02.06.2025 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартири, в зв`язку з тим, що у справі відсутні документи, з яких можливо було б встановити, чи дійсно ОСОБА_8 є сином померлої ОСОБА_7 , і ОСОБА_3 нотаріусу не було надано документів, що посвідчують право власності спадкодавця на вищезазначене нерухоме майно.

В судовому засіданні з повідомлення Луцького відділу ДРАЦ від 02.03.2026 року встановлено, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про смерть від 25.11.2020 року) (а.с . ).

З матеріалів спадкової справи слідує, що після її смерті у відповідності до заяви законного представника ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 заведено спадкову справу. У вказаних матеріалах наявна копія свідоцтва про народження ОСОБА_12 , батьками якого зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_8 і останній являється сином померлої спадкодавиці (а.с. ). Вказані обставини сторонами не оспорювались.

У відповідності до рішення Луцького міськрайонного суду від 26.12.2022 року ОСОБА_12 усиновлено та змінено його прізвище та по батькові відповідно на ІНФОРМАЦІЯ_10 та ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. ).

Як з`ясовано судом та слідує з інформації з Державного реєстру на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, померлій ОСОБА_7 належали на праві власності квартира АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_3 ; квартира АДРЕСА_4 ; квартира АДРЕСА_5 (а.с. ).

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого, статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статтею 392 ЦК України визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання, у разі якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, за таких обставин, зважаючи, що позивач є спадкоємцем за законом та прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 , то оспорюване право підлягає захисту та позов слід задовольнити .

При цьому, доводи представника відповідача, який також звернувся із заявою про прийняття спадщини щодо неможливості спадкування її позивачем, оскільки він усиновлений і відповідно втрачена кровна спорідненість не заслуговує на увагу, так як такі дії вчиненні після прийняття спадщини і на час її прийняття неповнолітній в установленому законом порядку прийняв спадщину.

Вказані обставини вже були предметом обговорення у справі про відсутність родинних відносин (спорідненості) та визнання відсутнім права на спадкування за законом між даними сторонами і постановою Верховного Суду від 05.02.2025 року рішення судів першої і апеляційної інстанцій, якими було відмовлено в позові, залишено без змін і тому вказані обставини доказуванню не підлягають(а.с. ).

Таким чином, враховуючи наведене, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов з наведених вище підстав слід задовольнити в межах обраного способу захисту та визнати позивача спадкоємцем майна померлої, окрім права спадкування на земельну ділянку, стосовно якої суду не представлено доказів належності спадкодавцю.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 1222, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_4 спадкоємцем за законом на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_5 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасниками справи є:

Позивач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в особі законного представника ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянин російської федерації, адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_7 .

Повний текст рішення складений 11 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк