Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №158/3866/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/3866/26

Провадження № 2-а/0158/106/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Костюкевича О.К.

за участю секретаря - Хмілевської І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці справу за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 10.09.2026 Богунським відділом у м. Житомирі УДМС у Житомирській області виявлений громадянин російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбував покарання в ДУ «Житомирська виправна колонія №8».

Встановлено, що ОСОБА_1 засуджений 04.02.2014 за вчинення тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115, ч.2 ст.121, ч.1 ст.70 КК України та призначено покарання у вигляді 13 років позбавлення волі та Придніпровським районним судом м. Черкаси від 22.10.2021 за ст.392 КК України до 5 років 10 днів позбавлення волі.

10.09.2026 ОСОБА_1 звільнено з ДУ «Житомирська виправна колонія (№8)», за відбуттям строку покарання.

Територіальним підрозділом було здійснено перевірку щодо перебування іноземця в Україні шляхом отримання інформації з АЦС «АРКАН» про перетин державного кордону України громадянином російської федерації ОСОБА_1 для встановлення законності його перебування на території України.

Водночас, інформація щодо перетину державного кордону України громадянином російської федерації ОСОБА_1 у міжвідомчій автоматизованій системі обміну інформацією «АРКАН» не відображається, оскільки законодавством встановлено обмежений строк зберігання такої інформації, що, в свою чергу, вказує на те, що Відповідач тривалий час перебуває на території України без законних на те підстав.

Відповідно до наданих документів до територіального підрозділу встановлено, що ОСОБА_1 документований паспортом громадянина російської федерації НОМЕР_1 виданий 17.04.2019 Посольством росії в Україні, однак наразі такий паспортний документ недійсний, оскільки закінчився термін дії 17.04.2024.

До 01.07.2022 діяла Угода між Урядом України і урядом російської федерації про безвізові поїздки громадян України і російської федерації, яка втратила чинність відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2022 р. № 692.

З метою забезпечення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, іноземця 10.09.2026 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з порушенням строку перебування в Україні, та накладено адміністративне стягнення.

Цього ж дня щодо відповідача, відповідно до норм ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі- Закон № 3773- VI), територіальним підрозділом прийнято рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства №1836100100001011 (копія рішення вручена Відповідачу).

Відповідно до пояснень іноземця, він прибув на територію України в 2012 році. Наразі Відповідач перебуває в Україні з порушенням встановленого законодавством України про правовий статус іноземців строку та не повідомляє про наміри виїхати.

Таким чином, Відповідач самостійно не спроможний виїхати з України через відсутність у нього дійсного паспортного документа, а також належного фінансового та медичного забезпечення.

У іноземця відсутні підстави та документи, що дають право законно перебувати в подальшому в Україні, постійне місце проживання, приймаюча сторона та законні засоби існування для забезпечення свого перебування в Україні.

Наразі відповідач купити проїзний квиток для самостійного виїзду до країни громадянської належності не спроможний із-за відсутності фінансового забезпечення.

Протягом усього часу знаходження в Україні відповідач, або особи, які уповноважені представляти його інтереси, до підрозділів/органів Державної міграційної служби заяв з приводу оформлення документів, які б дозволяли відповідачу перебувати в Україні на законних підставах, не зверталися.

Просить суд, ухвалити рішення про затримання відповідача строком на шість місяців з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 11.09.2026 прийнято до розгляду адміністративний позов, відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. До суду подано заяву про підтримання позову та розгляд справи у відсутності представника.

Відповідач до суду подала заяву про визнання позову та розгляд справи у її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.09.2026 Богунським відділом у м. Житомирі УДМС у Житомирській області виявлений громадянин російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбував покарання в ДУ «Житомирська виправна колонія №8».

Встановлено, що ОСОБА_1 засуджений 04.02.2014 за вчинення тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115, ч.2 ст.121, ч.1 ст.70 КК України та призначено покарання у вигляді 13 років позбавлення волі та Придніпровським районним судом м. Черкаси від 22.10.2021 за ст.392 КК України до 5 років 10 днів позбавлення волі.

10.09.2026 ОСОБА_1 звільнено з ДУ «Житомирська виправна колонія (№8)», за відбуттям строку покарання.

Територіальним підрозділом було здійснено перевірку щодо перебування іноземця в Україні шляхом отримання інформації з АЦС «АРКАН» про перетин державного кордону України громадянином російської федерації ОСОБА_1 для встановлення законності його перебування на території України.

Водночас, інформація щодо перетину державного кордону України громадянином російської федерації ОСОБА_1 у міжвідомчій автоматизованій системі обміну інформацією «АРКАН» не відображається, оскільки законодавством встановлено обмежений строк зберігання такої інформації, що, в свою чергу, вказує на те, що Відповідач тривалий час перебуває на території України без законних на те підстав.

Відповідно до наданих документів до територіального підрозділу встановлено, що ОСОБА_1 документований паспортом громадянина російської федерації НОМЕР_1 виданий 17.04.2019 Посольством росії в Україні, однак наразі такий паспортний документ недійсний, оскільки закінчився термін дії 17.04.2024.

До 01.07.2022 діяла Угода між Урядом України і урядом російської федерації про безвізові поїздки громадян України і російської федерації, яка втратила чинність відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2022 р. № 692.

З метою забезпечення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, іноземця 10.09.2026 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з порушенням строку перебування в Україні, та накладено адміністративне стягнення.

Цього ж дня щодо відповідача, відповідно до норм ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі- Закон № 3773- VI), територіальним підрозділом прийнято рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства №1836100100001011 (копія рішення вручена Відповідачу).

Відповідно до пояснень іноземця, він прибув на територію України в 2012 році. Наразі Відповідач перебуває в Україні з порушенням встановленого законодавством України про правовий статус іноземців строку та не повідомляє про наміри виїхати.

Таким чином, Відповідач самостійно не спроможний виїхати з України через відсутність у нього дійсного паспортного документа, а також належного фінансового та медичного забезпечення.

У іноземця відсутні підстави та документи, що дають право законно перебувати в подальшому в Україні, постійне місце проживання, приймаюча сторона та законні засоби існування для забезпечення свого перебування в Україні.

Наразі відповідач купити проїзний квиток для самостійного виїзду до країни громадянської належності не спроможний із-за відсутності фінансового забезпечення.

Протягом усього часу знаходження в Україні відповідач, або особи, які уповноважені представляти його інтереси, до підрозділів/органів Державної міграційної служби заяв з приводу оформлення документів, які б дозволяли відповідачу перебувати в Україні на законних підставах, не зверталися.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод втілює основоположне право людини, а саме захист особи від свавільного втручання держави в її право на свободу. Підпункти з «a» до «f» пункту 1 статті 5 Конвенції містять вичерпний перелік дозволених підстав позбавлення свободи і жодне позбавлення свободи не буде законним, якщо не відповідатиме одній з цих підстав (рішення Європейського суду з прав людини в справі "Хлаіфія та інші проти Італії" (Khlaifia and Others v. Italy), пункт 88).

Відповідно до ст. 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Так, п. 3 ч. 4 ст. 46 КАС України визначено, що зокрема, іноземці чи особи без громадянства, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства від 22.09.2011 № 3773-VI (надалі - Закон № 3773).

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону №3773-VІ строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Згідно із частинами другою, третьою статті 25 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій. Рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.

В силу вимог ч. ч. 1, 4, 5 ст. 26 Закону №3773-VI, Іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту праві законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції),у тому числі проти дії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України),з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Слід зазначити, що іноземець та особа без громадянства, можуть бути примусово видворені за межі України з підстав та в порядку, визначеному ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 13 Закону України «Про імміграцію».

Згідно ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Доказів поширення на відповідача дії приписів Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» матеріали справи не містять.

Судом не встановлено заборон, перелічених у ст.31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо примусового повернення чи примусового видворення відповідача з території України в країну його походження або третю країну. Законні підстави для знаходження на території України у відповідача відсутні.

Тобто, з аналізу наведених вище норм вбачається, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення; ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення. Тобто обов`язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове видворення.

Враховуючи те, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , незаконно перебуває на території України, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач і в подальшому може ухилитись від виконання рішення компетентного органу про його примусове видворення до країни походження або третьої країни, що унеможливлює виконання вищевказаного рішення щодо відповідача по справі, а тому суд обґрунтовано вважає, що є підстави для затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення процедури видворення з поміщенням до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Враховуючи вищевикладене, з метою завершення процедури примусового видворення відповідача до країни громадянської приналежності, суд дійшов висновку про необхідність затримання відповідачки строком на 6 місяців, але не довше моменту виконання рішення про примусове видворення.

Встановлення такого строку унеможливить допущення позивачем необґрунтованого зволікання щодо належного вжиття відповідних заходів у визначений чинним законодавством спосіб та порядку щодо примусового видворення відповідача, що, в свою чергу, дозволить уникнути порушення прав відповідача, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, у вигляді безпідставного тривалого утримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.

Отже, враховуючи вищевикладене, заявлений позов підлягає до задоволення повністю.

Керуючись статтями 9, 72-77, 241, 244, 246, 268-272, 288, 289 КАС України, суд -

У Х В А Л И В

Адміністративний позов задовольнити.

Затримати громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців, але не довше моменту виконання рішення про примусове видворення.

Рішення суду звернути до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич