Вирок від 09 вересня 2026 р. у справі №522/2210/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/2210/26

Провадження №1-кп/522/2468/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

здійснивши судовий розгляд у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси № 106, в режимі відеоконференції, кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026164500000031 від 06.02.2026 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Керч, Автономної Республіки Крим, громадянина України, має вищу освіту, має малолітнього сина, 2019 року народження, не працевлаштований, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів через ВКЗ), –

ВСТАНОВИВ:

Викладення обставин кримінального проступку та формулювання обвинувачення, яке суд вважає доведеним.

ОСОБА_3 , 06 лютого 2026 року, приблизно о 14 годині 15 хвилин, прийшов до офісного приміщення ОК «Жемчужний квартал», яке розташоване у цокольному приміщенні будинку АДРЕСА_2 , де у той момент на своєму робочому місці перебував раніше малознайомий йому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В подальшому у ОСОБА_3 виник словесний конфлікт з ОСОБА_6 , підставою якого стало неприязне ставлення до останнього, в ході якого у ОСОБА_3 раптово виник протиправний умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій раптово виниклий прямий протиправний умисел, спрямований на завдання шкоди здоров`ю потерпілого, діючи умисно, з мотивів особистої неприязні, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_6 та почав здійснювати хаотичні удари кулаками обох своїх рук в область обличчя та голови потерпілого.

В результаті протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6 нанесено наступні тілесні ушкодження: забій м`яких тканин голови у вигляді садна, на слизовій частині нижньої губи справа. Зазначені ушкодження не були небезпечними для життя, мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цим критерієм, згідно п. 2.3.5 «Правил судового-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне легке тілесне ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, визнав в повному обсязі та підтвердив, що дійсно вчинив дане правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставинах. Пояснив, що події відбувались в лютому 2026 року, приблизно після 13:00 годин. Він вийшов на вул. Каманіна, 16/А, де знаходилась бухгалтерія офісу ОК «Жемчужний квартал». В нього виник конфлікт із малознайомим йому головним інженером ОСОБА_6 щодо поганого обслуговування будинку. В ході конфлікту ОСОБА_3 штовхнув його та той вдарився головою об стіну, після чого ОСОБА_3 почав наносити йому хаотичні удари по голові та обличчя. Йому відомо, що в результаті його дій у потерпілого було забиття обличчя та голови. Вказав, що шкоду не відшкодував, однак потерпілий до нього не звертався із цивільним позовом. Наслідки своїх дій обвинувачений усвідомлює, дуже шкодує про вчинене.

У вчиненому щиро кається, зробив відповідні висновки, готовий понести покарання. Просив суд суворо його не карати.

Суд з`ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз`яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

У зв`язку із зазначеними обставинами, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому провадженні не досліджувалися, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Приймаючи до уваги вище вказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, повністю доведена.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 , суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України, за кваліфікуючими ознаками: як умисне легке тілесне ушкодження.

Мотивування прийнятого рішення.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд, керуючись положеннями ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Статтею 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має відповідати характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Відповідно до абз. 4 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.

Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .

Прокурор в судовому засіданні просив призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 850 гривень 00 копійок в дохід держави.

Захисник обвинуваченого просив врахувати щире каяття його підзахисного, його стан здоров`я, наявність на утриманні дружини і неповнолітньої дитини та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обвинувачений просив його суворо не карати та призначити мінімальне покарання у виді штрафу.

Потерпілий ОСОБА_6 надав суду заяву про проведення судових засідань без його участі, через зайнятість на роботі, в якій просив визнати обвинуваченого ОСОБА_3 винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, який є громадянином України, з вищою освітою, одружений, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштований, зареєстрований проживає в м. Одеса, у лікаря на наркологічному та психіатричному обліку не значиться, раніше не судимий, та те, що він обвинувачується у вчиненні кримінального проступку.

Також суд враховує надані стороною захисту медичні документи щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 згідно висновку магнітно-резонансної томографії від 17.08.2024 року.

У даному кримінальному провадженні потерпілий з цивільним позовом не звертався та претензії будь-якого характеру до обвинуваченого на час судового розгляду кримінального провадження відсутні.

Як обставини, передбачені ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінального проступку.

Обставини, передбачені ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні.

Санкцією ч. 1 ст. 125 КК України за вчинення даного кримінального проступку передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.

Згідно ч. 1 ст. 53 КК України, штраф – це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Обвинувачена в судовому засіданні просила призначати покарання у виді штрафу, зазначивши, що офіційно не працевлаштована.

Згідно ч. 5 ст. 53 КК України, у разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

Суд враховує, пояснення обвинуваченого, який просив призначити йому покарання у виді штрафу, оскільки має фінансову можливість його сплатити, та має бажання понести передбачену законом відповідальність за вчинене протиправне діяння і сплатити штраф у розмірі, визначеному судом, який щиро розкаявся.

Враховуючи обставини кримінального проступку, особу обвинуваченого, який вперше вчинив кримінальний проступок, наявність пом`якшуючої покарання обставини, а саме щирого каяття, та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі вище зазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, достатнім і справедливим для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті призначення покарання.

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Заходи забезпечення кримінального провадження у даному кримінальному провадженні не застосовувалися.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

Арешт на майно не накладався.

Судові витрати на залучення експертів, у зв`язку з проведенням експертиз відсутні.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не подавався.

Питання щодо речових доказів судом вирішується в порядку вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 50, 53, 65, 125 КК України, ч. 3 ст. 349, 367-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, –

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 (нуль) копійок.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що згідно п. 9, 11 Розділу ІІІ Порядку виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1301/5 від 27 квітня 2018 року, засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання судовим рішенням законної сили і повідомити про це орган пробації шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу. У разі якщо засуджений не сплатив штраф у місячний строк, або якщо судом було відмовлено у задоволенні подання про розстрочку виплати штрафу, або у разі несплати засудженим чергового платежу під час призначення штрафу з розстрочкою виплати у строк виплати чергового платежу уповноважений орган з питань пробації через один місяць після закінчення строку сплати штрафу або чергового платежу звертається до суду, який виніс судове рішення, із заявою про видачу виконавчого листа.

Якщо засуджений не з`явився до органу пробації та не підтвердив сплату штрафу шляхом пред`явлення документа після закінчення місячного строку від набрання судовим рішенням законної сили, орган пробації надсилає подання до суду, який виніс судове рішення, для вирішення питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді виправних робіт, арешту або обмеження волі.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.

Заходи забезпечення кримінального провадження у даному кримінальному провадженні не застосовувалися.

Процесуальні витрати на залучення експертів, у зв`язку з проведенням експертиз відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази відсутні.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_7