Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №522/324/24 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/324/24

Провадження № 2/522/2475/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання – Коновал Д. І.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Дорошенка С. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям нежитлового приміщення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям нежитлового приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що йому на підставі договору купівлі-продажу №1045 від 21.11.2022 на праві власності належить нежитлове приміщення (салон- магазин), загальною площею 89,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

10.07.2023 позивач виявив, що відбулося залиття належного йому нежитлового приміщення. Комісією Дочірнього підприємства «Житлове Управління «Ренесанс-92» складено акт та виходом на місце встановлено, що залиття відбулося через міжповерхове дерев`яне перекриття із розташованої вище комунальної квартири АДРЕСА_2 , внаслідок неодноразових недбалих залиттів (власники ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 ) Заяв до ДП ЖУ «Ренесанс 92» щодо несправності сантехнічних приладів та системи водовідведення загалом не надходило.

Для визначення вартості ремонтно-відновлювальних робіт позивач звернувся до судового експерта Рапача К. В. та отримав висновок судової будівельно-технічної експертизи, з якого слідує, що технічний стан, наявність та характер пошкоджень оздоблювальних покриттів нежитлового приміщення вказує на залиття із вище розташованої квартири. Розмір матеріального збитку (шкоди), що виник внаслідок залиття задає 57 067,00 грн.

З отриманої на адвокатський запит інформації від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новосельського 84» встановлено, що співвласниками квартири АДРЕСА_3 є: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 (помер, право власності на спадщину не переоформлено), ОСОБА_2 .

Також позивач посилався на те, що неправомірними діями відповідачів йому завдано моральної шкоди, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях у зв`язку із пошкодженням майна та неможливістю нормального користування ним. Виникла необхідність у докладанні додаткових зусиль для його нормалізації. Він був вимушений витрачати час на збирання документів для захисту свого порушеного права. Розмір відшкодування за завдану моральну шкоду позивач оцінює у 10 000 грн.

На підставі наведеного позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на його користь 57 067, 00 грн у відшкодування матеріальної шкоди та 10 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. Також просив стягнути з відповідачів солідарно витрати, понесені ним у зв`язку з проведенням судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 8 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 у задоволенні позову просила відмовити, зазначила, що акт про залиття, на який посилається позивач на підтвердження своїх вимог, не є належними та допустимим доказом, оскільки його складено без залучення голови комісії, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка. До відповідача не надходило звернення з пропозицією участі в обстеженні та складанні акта залиття, також відповідача не було ознайомлено зі складеним актом, як і не було зафіксовано її відмову від ознайомлення із ним.

Зауважує, що в акті від 10.07.2023 причиною залиття вказано неодноразове недбале залиття зі сторони власників квартири АДРЕСА_2 , при цьому обстеження у квартирі відповідача не проводилось та факт їх несанкціонованого втручання в роботу або недбале використання труб водопостачання та водовідведення не встановлено та не підтверджено належними доказами. З актом не ознайомлено відповідачів. Вважає, що висновок про причину залиття членами комісії зроблено на власний розсуд. Також зазначаючи про неодноразове недбале залиття, члени комісії без підтвердження підстав визначили багаточисельне залиття з посиланням на власників квартири АДРЕСА_2 без конкретизації самої причини та яким чином було встановлено причину залиття, де саме відбулося залиття і яким чином було попереджено власників про усунення несправностей мереж водопостачання та водовідведення, якщо такі були і яким чином причетна відповідач.

Крім того, комунальна квартира АДРЕСА_2 розділена на окремі квартири, які в свою чергу мають свої інженерні мережі водопостачання та водовідведення, і встановити з якої саме окремої квартири, з боку якого саме власника (відповідача) було здійснено залиття нежитлового приміщення під час складання акта було можливим.

Щодо висновку експертного дослідження №58/23 від 18.09.2023, наданого позивачем на підтвердження розміру збитків, то такий висновок відповідач вважає недопустимим, оскільки прямі збитки визначено оцінювачем на замовлення позивача, його було проведено поза межами судового розгляду, та в установленому ЦПК України порядку судовий експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Також зазначила, що після набуття власності на частку квартири АДРЕСА_3 в липні 2022 року нею було розпочато ремонт, проте зважаючи на постійні загрози життю та здоров`ю унаслідок ракетних обстрілів з боку зс рф, нею було прийнято рішення про зупинення ремонтних робіт. У той час коли позивач виявив залиття приміщення, відбулась зустріч позивача з відповідачем, і позивач зі своїм знайомим був у квартирі відповідача і особисто міг впевнитись у відсутності водокористування відповідачем, а також наявністю великої кількості пилу на підлозі з відсутністю слідів замокання. Позивач мав її контактні дані та мав можливість запросити її для участі в обстежені залиття приміщення і тим самим комісія при складані Акта від 10.07.2023 мала змогу провести огляд приміщення та встановити чи причетна відповідач до залиття.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, зазначила що позивачем не наведено характер завданої шкоди, глибину та тривалість фізичних та душевних страждань позивача, наявність та тривалість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

У відповіді на відзив позивач зокрема посилався на те, що відзив є необґрунтованим, а обставини, на яких ґрунтуються заперечення – голослівними та не підтвердженими жодним належними та допустимими доказами. Також посилався на пропуск відповідачем без поважних причин встановленого судом строку на подання відзиву.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Золотарьова І. С. позовну заяву просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні у задоволенні позову просила відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Дорошенко С. О. проти позову заперечував, зазначив, що позивач, звертаючись до суду указува, що залиття відбулося з квартири ОСОБА_7 , яка зазначена серед власників квартир, проте до участі у справі її як відповідачем не визначено. Також зазначав, що серед переліку власників квартири зазначено попереднього власника. Звертав увагу, що під час складення акта про залиття нікого з відповідачів запрошено не було, крім того серед відповідачів указано особу, яка не є власником. Також посилався на те, що в акті про залиття та у відповіді на адвокатський запит указані різні житлові управління. Щодо висновку експерта, наданого позивачем на підтвердження вартості збитку, зауважував, що строк дії ліцензії експерта, який проводив експертизу, сплинув 14.07.2023, а відтак останній діяв без належних повноважень, тому висновок не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.

ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 21.11.2022, укладеного між ним та ОСОБА_10 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куркан Г. М. та зареєстрованого в реєстрі за №1045, належить нежиле приміщення (салон-магазин) загальною площею 89,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності позивача на указане нерухоме майно зареєстровано 21.11.2022, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 315706812 від 21.11.2022.

10.07.2023 комісією у складі: головного інженера ДП ЖУ «Ренесанс 92» Стояновського А. В., майстра ДП ЖУ «Ренесанс 92» Молочкової В. В., майстра ДП ЖУ «Ренесанс 92» ОСОБА_11 складено акт залиття про те, що виходом на місце за адресою: АДРЕСА_1 , де розташоване нежиле приміщення, було проведено обстеження щодо залиття, при обстеженні було встановлено таке: «В результаті залиття в приміщенні сан.вузла S заг - 6,2 кв.м., з правого боку, сталося замокання стіни близько 2,5 кв.м., обвалення стельових плит типу «Армстронг» у кількості 5 шт., патьоки, та розводи на стелі та стінах у вигляді коричневих розпливчастих плям близько - 2,8 кв.м. Виявлено замокання стельових ел. світильників у кількості - 3 шт. Також виявлено залиття в коридорі, замокання в лівому та правому кутку на стелі - 1,8 кв.м., мокрі плями та коричневі підтікання близько - 2,8 кв.м., провисання конструкції стельових плит «Армстронг» з розходженням міжстикових швів близько 3 мм. Залиття відбулося через міжповерхове дерев`яне перекриття із вищерозташованої комунальної квартири АДРЕСА_2 , внаслідок неодноразових халатних залитій (власники ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 . Заяв до ДП ЖУ «Ренесанс 92» щодо несправності сантехнічних приладів та системи водовідведення загалом не надходило».

З висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи за заявою ОСОБА_3 від 18.09.2023 № 58/23, складеного судовим експертом Рапачем К. В. слідує, що на підставі проведеного дослідження, можна зробити висновок, що технічний стан, наявність та характер пошкоджень оздоблювальних покриттів нежитлового приміщення (салон-магазин) за адресою: АДРЕСА_1 вказує на залиття із вищерозташованої квартири. Розмір матеріального збитку (шкоди), що виник внаслідок залиття нежитлового приміщення (салон-магазин) за адресою: АДРЕСА_1 складає 57 067,00 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 58/23 від 31.07.2023 за замовлення висновку експертного дослідження №58/23 ОСОБА_3 сплачено 8 000,00 грн.

З листа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новосельського 84» вих.№4 від 11.11.2023 слідує, що за наявною у ОСББ інформацією співвласниками квартири АДРЕСА_4 є: ОСОБА_4 , володіє 45,2 кв.м. Підстава - свідоцтво про право на спадщину №3-170 від 02.03.2016; ОСОБА_5 , володіє 66,9 кв.м. Підстава - договір дарування частини квартири №8686 від 31.10.2001; ОСОБА_7 , загальна площа 52,81 кв.м. Підстава - дані картотеки, переданої ОСББ «Новосельського 84» уповноваженою особою КП ЖСК «Фонтанський»; ОСОБА_9 - загальна площа невідома, житлова площа 40,00 кв.м. Власник помер, право власності на спадщину не переоформлено; ОСОБА_2 , володіє 241/1000 - 70,08 кв.м. Підстава договір купівлі- продажу №3284 від 20.07.2000.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка № 355521113 від 22.11.2023 та № 357659485 від 08.12.2023) ОСОБА_4 є власником 156/2000 часток квартири АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 є власником 181/1000 та 10/1000 часток квартири АДРЕСА_3 .

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди у позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та спричиненою шкодою.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14 та постановах Верховного Суду: від 11 грудня 2018 року у справі № 759/4781/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 203/2378/14-ц, від 28 серпня 2019 року у справі № 638/20603/16, від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц та від 02 грудня 2020 року у справі № 754/16146/17.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Розглядаючи спір про відшкодування завданої шкоди, суд повинен з`ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв`язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.

До істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, а відповідач має спростувати наявність своєї вини.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).

У додатку № 4 до Правил зазначено, що акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) складається комісією у складі: головного інженера виконавця послуг; голови комісії, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка (слюсаря-електрика), представників організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету, в якому описується що трапилось і які наслідки (що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено), із зазначенням причин залиття, аварії (чітко зазначивши причини), акт повинен містити висновки і рекомендації комісії (надаються висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду, члени комісії повинні підписати акт та з актом повинні бути ознайомлені мешканці квартир, які також його підписують.

Відповідно до роз`яснення Міністерства з питань житлово-комунального господарства України щодо ремонту квартири після залиття (лист від 29.12.2009 № 12/20-11-1975) факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою.

В акті повинні бути відображені: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Неналежно складений акт про залиття квартири є недопустимим доказом та не може бути прийнятий судом. Така позиція узгоджується з постановами Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 2-1974/11, від 10.05.2018 у справі №465/2120/14-ц, постановою Верховного Суду України від 23.08.2017 № 6-2125цс16.

Разом з тим, судом установлено, що акт обстеження від 10 липня 2023 року не відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженим наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207, акт не містить відомостей про ознайомлення з ним мешканців квартир, а також не містить їх підписів, акт не містить висновків і рекомендації комісії про те, що необхідно зробити, в акті не зафіксовано відомості щодо потерпілої та винної сторони, а також інші необхідні для такого документа реквізити. Також, визначаючи, що залиття відбулося через міжповерхове дерев`яне перекриття із розташованої вище комунальної квартири АДРЕСА_2 , внаслідок неодноразових недбалих залиттів (власники ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 ), не зазначено, на чому ґрунтувалися такі висновки комісії.

Як слідує з акта, огляд квартири АДРЕСА_3 , із якої, за висновком комісії відбулося залиття, під час складення акта не проводився. При цьому акт не містить відомостей про причини, з яких такий огляд не проводився.

Також в акті відсутній висновок щодо встановлення вини осіб, що вчинили залиття, а тільки зазначено що причиною залиття є неодноразові недбалі залиття, при цьому комісією не конкретизовано в чому полягають недбалі залиття та на підставі яких відомостей комісією зроблено висновок про чисельність таких залиттів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, акт від 10.07.2023 не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, а тому цей акт не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 листопада 2020 року справа № 344/11147/17 (провадження № 61-19222св19).

Інших доказів неправомірності дій відповідачів щодо залиття належного позивачу нежитлового приміщення матеріали справи не містять.

В обґрунтування розміру матеріальних збитків, позивачем надано висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи за заявою ОСОБА_3 від 18.09.2023 № 58/23, складений судовим експертом Рапачем К. В.

В указаному висновку експерт зазначив, що технічний стан, наявність та характер пошкоджень оздоблювальних покриттів нежитлового приміщення (салон-магазин) за адресою: АДРЕСА_1 вказує на залиття із вищерозташованої квартири.

Указаний висновок базується на даних, зазначених в акті від 10.07.2023.

Тому, оскільки звіт експерта ґрунтується на документі, який не є належним та допустимим доказом, він також не може бути прийнятий судом до уваги. Експертом під час проведення дослідження також не здійснювався огляд квартири АДРЕСА_3 .

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Предметом доказування у цій справі є факт залиття, наявність та розмір заподіяної шкоди, винність дій відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та діями відповідача.

Проте, всіх складових відповідальності відповідача під час розгляду справи не встановлено.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів неправомірних дій щодо залиття нежитлового приміщення саме відповідачами, їхньої вини, а як наслідок - відсутній безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями та шкодою.

При цьому, факт залиття приміщення позивача з вищерозташованої квартири та з вини відповідачів не підтверджений належними, допустимими та достатніми доказами. Оскільки за змістом статті 1066 ЦК України відсутність вини має доводити особа, яка завдала шкоди, тому у даному випадку факт завдання шкоди саме з вини відповідачів не встановлений.

Тому, правові підстави для покладення обов`язку по відшкодуванню майнової шкоди на відповідачів відсутні.

Крім того, слід звернути увагу, що звертаючись до суду позивач указував, що залиття відбулося також з квартири ОСОБА_7 , яка зазначена серед власників квартир, проте до участі у справі її як відповідачем не визначено.

Також не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення з відповідачів на його користь витрат на проведення оцінки матеріального збитку у розмірі 8 000 грн, оскільки така вимога є похідної вимогою.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Оскільки вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимоги про відшкодування майнової шкоди, яка не доведена в установленому законом порядку, у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди також слід відмовити.

Отже, позивачем не доведено факт спричинення йому матеріальної та моральної шкоди внаслідок залиття квартири саме відповідачами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 76-82, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям нежитлового приміщення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_6 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_7 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_8 ;

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_8 .

Повне судове рішення складено 11.09.2026.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА