Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №947/19852/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/19852/26

Провадження № 3/947/2072/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Войтов Г.В., за участю секретаря Маркової О.І., адвоката Коновалова В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за протоколом серії ЕПР1 №656863 від 04.05.2026 року, що надійшла з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу серії ЕПР1 №656863 від04.05.2026 року, 04.05.2026 року о 12:40 годин на вул. Фонтанська дорога, 66 в м. Одесі, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем BMW Х5 державний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 2.5 «Правил дорожнього руху України» перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння вадій відмовився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатора DRAGER, також водію було запропоновано проїхати до закладу охорони здоров`я, на що водій також відмовився.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, сповіщен належним чином, заяви про відкладення слухання справи суду не надав.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Коновалов В.Г. не наполягав на розгляді справи за участю ОСОБА_1 , просив суд розглянути справу.

27.07.2026 року в судовому засіданні адвокат Коновалов В.Г. підтримав свої письмові пояснення, пояснив, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду. У п.7 протоколу зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на місці зупинки та в медичному закладі. Водночас у п.14 того ж протоколу ОСОБА_1 власноруч написав пояснення, де ОСОБА_1 власноруч зазначив, що він «Згоден на проведення освідчення в медичному закладі». Таким чином, один і той самий процесуальний документ містить два взаємовиключні твердження: уповноважена особа стверджує про повну та однозначну відмову від проходження огляду в обох встановлених законом формах (на місці та в медичному Документ сформований в системі «Електронний суд» 01.07.2026 2 закладі), тоді як сама особа, щодо якої складено протокол, у своєму письмовому поясненні, складеному в той самий момент і в тому самому документі, висловлює прямо протилежне — згоду пройти огляд саме в медичному закладі. До матеріалів справи долучено бланк –Напарвлення на медичний огляд водія транспортного засобу у (Додаток 1 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735), складений тим самим інспектором — поліції ОСОБА_2 . У цьому направленні власноруч зазначено, що ОСОБА_1 направляється на огляд до «КП «ОЦМ ЦПЗ» ОДР» 04.05.2026 о 12:40, а в графі «На огляд у заклад охорони здоров`я особу доставив» зазначено посаду та прізвище інспектора патрульної поліції, яка фактично здійснила доставлення особи до закладу охорони здоров`я. Цей документ прямо й безпосередньо спростовує фабулу протоколу серії ЕПР № 656863, в якій стверджується, що ОСОБА_1 «відмовився проїхати до закладу охорони здоров`я». Якщо особу фактично доставили до медичного закладу для проходження огляду, теза протоколу про відмову проїхати до такого закладу є документально недостовірною та такою, що суперечить власному офіційному документу того ж інспектора, який склав протокол. У п. 10 протоколу серії ЕПР № 656863 як технічний засіб відеозапису прямо зазначено: «ПВР 474513». Водночас відеозапис, наданий до матеріалів справи як такий, що стосується цієї події, на вступному технічному титрі містить наступні реквізити: Video ID: НОМЕР_2 ; період запису з 13:02:03 по 13:12:56 04.05.2026; записано: UPP Odesa; «ID реєстратора: 474527». Таким чином, ідентифікатор технічного засобу, зазначений безпосередньо в самому протоколі (474513), не відповідає ідентифікатору технічного засобу, яким здійснено відеозапис (474527). Ідентифікатори відеореєстраторів є унікальними та не можуть позначати один і той самий технічний засіб під різними номерами. Зазначена розбіжність є об`єктивною, встановлюється виключно зі службових реквізитів самих документів і запису, та не залежить від суб`єктивної оцінки сторін. За таких обставин наданий до матеріалів справи відеозапис не є тим технічним засобом фіксації, на який посилається протокол про адміністративне правопорушення, а отже не може розглядатися як належний доказ обставин, викладених у цьому протоколі. Захист наголошує, що це не позбавляє протокол юридичної сили в інших частинах, проте унеможливлює використання наданого відеозапису як підтвердження фабули протоколу, включно з твердженнями про роз`яснення прав, пропозицію пройти огляд та відмову від такого огляду, викладеними в розділі 6 цих пояснень. До матеріалів справи долучено письмові пояснення громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відібрані 04.05.2026 працівником поліції Соловйовою О.Є. за встановленою формою, з роз`ясненням ст. 63 Конституції України та попередженням про відсутність відповідальності за відмову від давання пояснень. У своїх власноручних поясненнях ОСОБА_3 зазначив: «Під час перевірки військово-облікових документів на мобільному БП став свідком того, як водій а.м. БМВ Х5 НОМЕР_1 помінявся місцями з пасажиркою, та пересів на її місце». Це свідчення, відібране та оформлене самою стороною обвинувачення (тим самим інспектором, який склав протокол), документально підтверджує, що особа, яка перебувала за керуванням транспортного засобу BMW X5, державний номерний знак НОМЕР_3 , та особа, яку було виявлено на водійському місці під час контакту з поліцією, не є однією і тією ж дією в один і той же момент часу — відбулася зміна місць між водієм та пасажиркою. Відповідно до сталої судової практики розгляду справ за ст. 130 КУпАП, керування транспортним засобом — це умисне виконання функцій водія для приведення транспортного засобу в рух або зміни напрямку чи швидкості його руху. Об`єктивна сторона правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП вимагає доведення того, що саме особа, яка притягається до відповідальності, керувала транспортним засобом у момент виявлення ознак сп`яніння та в момент пропозиції пройти огляд. За наявності письмового свідчення про те, що після зупинки транспортного засобу відбулася зміна осіб на водійському та пасажирському місцях, виникає обґрунтований сумнів у тому, кого саме слід вважати водієм у розумінні ст. 130 КУпАП на момент проведення процесуальних дій, та чи правильно встановлено суб`єкта правопорушення. Це свідчення також узгоджується з обставинами, зафіксованими на відеозаписі: працівники поліції під час першого контакту звернулися саме до пасажирського сидіння транспортного засобу та спілкувалися з особою, яка не перебувала за керуванням, що відповідає опису, наведеному свідком ОСОБА_3 — особа, яка керувала транспортним засобом, на момент підходу поліції вже не перебувала на водійському місці. У п. 10 протоколу як технічний засіб відеозапису зазначено ПВР 474513, а в п. 11 серед документів, що додаються до протоколу, прямо вказано акт огляду на стан сп`яніння за тим самим номером ПВР 474513. На наданому відеозаписі не зафіксовано безпосереднього звернення поліцейського до ОСОБА_1 як до водія транспортного засобу з пропозицією пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою технічного засобу на місці зупинки; працівники поліції на записі підходять до пасажирського сидіння транспортного засобу та спілкуються з особою, яка не перебувала за керуванням транспортним засобом; на записі відсутній момент роз`яснення ОСОБА_1 прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, хоча відповідно до п. 13 протоколу таке роз`яснення нібито відбулося та засвідчене підписом особи; на записі відсутній сам момент пропозиції пройти огляд за допомогою приладу Drager та відсутня будь-яка зафіксована реакція (вербальна чи невербальна) ОСОБА_1 на таку пропозицію, а також відсутня пропозиція проїхати до закладу охорони здоров`я та відмова від цього; загальний зміст, послідовність дій та обстановка, зафіксовані на записі, не узгоджуються з тим, що мало б бути зафіксовано відповідно до фабули протоколу, що ставить під обґрунтований сумнів належність наданого відеозапису саме до цього випадку та цього протоколу. У п. 9 протоколу зазначено, що свідки «не залучались». Залучена ж особа — ОСОБА_3 — була опитана не як свідок проведення огляду на стан сп`яніння чи фіксації відмови від нього, а як свідок зовсім інших обставин — перевірки військово-облікових документів та зміни місць у транспортному засобі. Таким чином, у справі відсутні свідки, передбачені Інструкцією, які могли б підтвердити безпосередньо процедуру пропозиції огляду та факт відмови від нього. За відсутності належного відеозапису, який беззаперечно підтверджував би факт відмови від проходження огляду (а такий запис, з підстав, викладених у розділах 4 та 6 цих пояснень, відсутній або не відповідає обставинам справи), та за відсутності передбачених законом свідків процедури огляду, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду залишається не підтвердженим належними і допустимими доказами. Враховуючи викладене просив суд закрити провадження по справі відносно нього.

07.09.2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Коновалов В.Г. наддав суду заяву про слухання справи за його та ОСОБА_1 відсутністю. Підтримав своє клопотання про закриття провадження по справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Судом витребувалось відеозапис з ПВР №474513 за протоколом серії ЕПР1 №656863 від 04.05.2026 року, але відповідно до відповіді т.в.о. заступника начальника управління майора поліції Хілініченко А., надати відеозапис немає можливості, оскільки він був знищений після закінчення строку його зберігання.

Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі обставини у сукупності, суд приходить до наступного переконання.

Судом було встановлено, що 04.05.2026 року працівниками патрульної поліції було складено адміністративний протокол у відношенні ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом на доведення провини ОСОБА_1 порушення п. 2.5 «Правил дорожнього руху України», за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КпАП України.

В судовому засіданні був переглянутий відео запис з місця адміністративного правопорушення, долучений працівниками поліції до адміністративного провадження з якого вбачається, Файл ЕПР1656863 ОСОБА_1 ст. 130+чат. mр4 08.05.2026 11:33 Файл МР4 765 КБ, з якого вбачається, що службовий автомобіль рухеється по дорозі, перед ним рухаються два автомобіля темного кольору. Файл ЕПР1656863 ОСОБА_1 ст. 130+ча. mр4 08.05.2026 11:10 Файл МР4 324 710 КБ з якого вбачається, що працівник поліції жінка виходить із службового автомобіля, підходить до автомобіля білого кольору, який стоїть на відстані, біля якого зі сторонни пасажирського сидіння стоїть працівник поліції та спілкується з особою – чоловіком, який перебуває на пасажирському сидінні. Про що працівник поліції розмовляє з особою яка перебуває на пасажирському сидінні не чути. Після чого працівники поліції слідують до службового автомобіля, сідають до нього, починають розмовляти між собою та складати протокол про адміністративне правопорушення та заповнюють направлення на медичний огляд. Після чого працівник поліції підходить до автомобіля BMW Х5 державний номер НОМЕР_1 білого кольору з якого з пасажирського сидіння вийшов чоловік, який назвався ОСОБА_1 , працівник поліції спілкується з ОСОБА_1 , після чого відеозапис припиняється. Тобто на відеозапису зафіксовано спілкування працівників поліції між собою та декілька хвилин спілкування зі ОСОБА_1 .. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факт його відмови від проходження медичного огляду відеозаписом не зафіксовано.

У відповідності до положень ст. 1 КпАП України, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ст. 245 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 130 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, за диспозицією ч. 1 статті 130 КУпАП санкція може бути застосована в разі: встановлення факту керування особою транспортним засобом, перебування водія в стані сп`яніння або під впливом лікарських препаратів або ж відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів. Вказані обставини мають бути підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, які не викликатимуть сумніву під час встановлення існування відповідних обставин.

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд не може прийняти до уваги долучені до матеріалів справи пояснення ОСОБА_3 , так як згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №656863 від04.05.2026 року в графі «свідки чи потерпілі» зазначено, що не залучались.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КпАП України обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

При викладених обставинах, суд розглядає адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за наявними доказами по справі.

Верховний Суд у справі №338/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КпАП України працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.

Відповідно до вимог ст. ст. 31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Судом були досліджені наявні в матеріалах справи відео запису подій, які стали підставою для складання адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .. З зазначеного диску вбачається, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного в медичному закладі огляду на стан сп`яніння або продути трубку контролю тверезості, не керував транспортним засобом, а саме автомобілем BMW Х5 державний номер НОМЕР_1 , розглядаючи в сукупності зазначені документи, суд приходить до висновку, що дані документи складенні працівником поліції не доводять провини ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КпАП України, а відео долучено до матеріалів справи взагалі спростовує відмову ОСОБА_1 від проходження будь якого медичного огляду та керування транспортним засобом.

Відповідно до ст.62 Конституції України, Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

При цьому, суд зауважує, що відеозапис може бути належним та достатнім доказом в тому разі, якщо відтворює всю процедуру складення протоколу про адміністративне правопорушення (з дотриманням вимог законодавчої процедури від зупинки до проставлення підпису на протоколі та ознайомлення водія з ним) та підтверджує наявність необхідних умов, визначених диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП (факт керування транспортним засобом та наявність ознак сп`яніння (порушення координації рухів, мови, тремтіння пальців рук тощо).

Як вбачається з протоколу про адміністративнеправопорушення серії ЕПР1 №656863 від04.05.2026 року, 04.05.2026 року о 12:40 годин на вул. Фонтанська дорога, 66 в м. Одесі, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем BMW Х5 державний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 2.5 «Правил дорожнього руху України» перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу газоаналізатора DRAGER, також водію було запропоновано проїхати до закладу охорони здоров`я, на що водій також відмовився. При цьому, сам відеозапис, який починається з моменту спілкування працівника поліції з особою, яка перебуває на пасажирському сидінні, з якого не можна зробити висновок, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти відповідний медичний огляд і чому саме.

Викладені вище обставини у своїй сукупності — а саме: суперечність фабули протоколу з власноручним поясненням особи (розділ 2); спростування тези про відмову проїхати до закладу охорони здоров`я офіційним направленням на медичний огляд з незаповненим результатом (розділ 3); невідповідність ідентифікатора наданого відеозапису технічному засобу, зазначеному в протоколі (розділ 4); письмові пояснення свідка ОСОБА_3 про зміну осіб на водійському та пасажирському місцях транспортного засобу (розділ 5); невідповідність відеозапису фактичним обставинам справи (розділ 6); відсутність належних свідків процедури огляду (розділ 7) — свідчать про те, що подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 не доведені належними та допустимими доказами, а матеріали справи містять суттєві внутрішні суперечності, які виключають можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності на їх підставі.

Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02),«Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, необхідно виходити з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За даних обставин суд доходить до висновку, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів, які б свідчили про винуватість ОСОБА_1 , тому суд приходить до переконання про необхідність закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 130,247,268,279,280,283,284 КУпАП, Суд –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягання до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП – закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Г. В. Войтов