Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №496/2302/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2302/26

Провадження № 2/496/2811/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря – Сосненко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Біляївка Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст вимог позовної заяви.

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1371-5505 від 27.03.2024 року у розмірі 71 810,00 гривень та судовий збір у сумі 2662, 40 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.02024 року між ТОВ «УКР Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1371-5505 про надання кредиту в сумі 10 800,00 гривень. Договір підписано електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора С9421. Кредитний договір № 1371-5505 від 27.03.2024 року, передбачав наступні умови, а саме: сума кредиту – 10 800,00 гривень; строк кредитування – 300 днів; базовий період - 21 день; знижка % ставка – 2,50 % в день; пільгова процентна ставка - 0,01% за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду; стандартна % ставка – 2,50 % в день. Позивач (через партнера АТ КБ «Приватбанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019 року) видав відповідачці кредитні кошти на картковий рахунок вказаний останньою в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк». Однак, відповідачка належним чином не виконала своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станомна 17.02.2026 р. загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 1371-5505 від 27.03.2024 року становить 127 970,00 гривень, із яких: прострочена заборгованість за кредитом – 16 200,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 111 770,00 гривень. Позивач у позові зазначає, що було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 56 160,00 гривень а умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 71 810,00 гривень. Враховуючи вищезазначене, кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 16 200,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 55 610,00 гривень, що разом становить 71 810,00 гривень. Також, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по справі.

Рух справи: вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 08.04.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, але в позовній заяві просив провести судове засідання за його відсутності, позовну заяву підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про причини не явки суд не повідомила, також в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки не подала до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомлена належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Оскільки відповідачка була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання відповідно до частин 3, 4, 11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явилась без поважних причин, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК України.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено і підтверджується дослідженими доказами в системі «Електронний суд», що 27.02024 року між ТОВ «УКР Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1371-5505 про надання кредиту в сумі 10 800,00 гривень. Договір підписано електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора С9421. Кредитний договір № 1371-5505 від 27.03.2024 року, передбачав наступні умови, а саме: сума кредиту – 10 800,00 гривень; строк кредитування – 300 днів; базовий період - 21 день; знижка % ставка – 2,50 % в день; пільгова процентна ставка - 0,01% за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду; стандартна % ставка – 2,50 % в день. Позивач (через партнера АТ КБ «Приватбанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019 року) видав відповідачці кредитні кошти на картковий рахунок вказаний останньою в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк». Однак, відповідачка належним чином не виконала своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станомна 17.02.2026 р. загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 1371-5505 від 27.03.2024 року становить 127 970,00 гривень, із яких: прострочена заборгованість за кредитом – 16 200,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 111 770,00 гривень. Позивач у позові зазначає, що було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 56 160,00 гривень а умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 71 810,00 гривень. Враховуючи вищезазначене, кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 16 200,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 55 610,00 гривень, що разом становить 71 810,00 гривень.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідачка не виконала свої обов`язки за договором належним чином та відповідно до розрахунку наданого суду, сума заборгованості за кредитом становить 71 810,00 гривень.

Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується відповідним розрахунком, який узгоджується з умовами кредитного договору, тому суд вважає його належним та допустимим доказом і бере за основу при ухваленні цього рішення.

При цьому, суд враховує, що відповідачка обґрунтованих заперечень проти позову не подала і жодним чином позовні вимоги не спростувала.

Виходячи з презумпції свободи правочину та паритету сторін у визначенні умов договору, суд вважає, що сторони, які уклали договір, прийняли на себе тягар виконання зобов`язань за ним.

Судом встановлено, що відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, і у позивача виникло право вимагати її повернення.

Враховуючи, що на час розгляду справи судом сума заборгованості позичальником не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачкою було здійснено заходи по погашенню заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Застосовані норми права. Мотиви прийнятого рішення

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачка не надала будь - яких доказів в розумінні положень ст.ст. 76-81 ЦПК України на спростування даних обставин, як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку та він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що кредитний договір від 07.04.2025 року № 1537-2109 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» .

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судові витрати

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

З урахуванням того, що на час розгляду справи судом сума заборгованості позичальником не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачкою було здійснено заходи по погашенню заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 509, 625, 629, 638, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 282-284, 354-355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ «УКР Кредит Фінанс», ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, заборгованість за кредитним договором № 1371-5505 від 27.03.2024 року, у розмірі 71 810,00 гривень, яка складається з:

- прострочена заборгованості за кредитом – 16 200,00 гривень;

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 55 610,00 гривень.

а також судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.М. Горяєв