Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №495/8204/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/8204/26

№ провадження 2-о/495/248/2026

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

11 вересня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород – Дністровський міськрайонний суд Одеської області,

у складі головуючого одноособово судді - Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря - Чибукової О.В.

Справа № 495/8204/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород – Дністровському Одеської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Білгород-Дністровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або ТОТ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , заінтересована особа: Білгород-Дністровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, звернувся до суду із заявою, у якій просить встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Мангуш Донецька область на тимчасово окупованій території України; рішення суду допустити до негайного виконання.

Короткий виклад вимог заявника

В обґрунтування вимог заяви зазначає ОСОБА_3 зазначає, що він є сином померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Його мати померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт Мангуш Донецької області, яке на день її смерті віднесено до тимчасово окупованої території України відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376.

Факт смерті підтверджується наявними у заявника документами, а саме: копією лікарського свідоцтва про смерть, фотокопією свідоцтва про смерть, посвідченням про поховання.

Заявник стверджує, що отримати свідоцтво про смерть українського зразка в органах державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки смерть настала на тимчасово окупованій території України, а документи, видані окупаційними органами, не є підставою для державної реєстрації смерті в Україні без рішення суду.

Також заявник зазначає, що встановлення факту смерті необхідне йому для проведення державної реєстрації смерті в Україні, отримання українського свідоцтва про смерть та реалізації майнових і особистих прав як спадкоємця.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

10 вересня 2026 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території.

10 вересня 2026 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі відкрито окреме провадження, справа призначена до розгляду на 11 вересня 2026 року о 09:30 годині; залучено заінтересовану особу Білгород-Дністровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Учасники справи у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у смт. Мангуш, Першотравневий район, Донецька область, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис за № 79 від 20 листопада 1995 року; батько – ОСОБА_4 , мати – ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20 листопада 1995 року, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Першотравневого району.

21 липня 2026 року окупаційною владою видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до якого ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті – смт. Мангуш, м.о. Мангушский.

20 липня 2026 року також видано дозвіл щодо надання ділянки для захоронення ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З копії медичного свідоцтва про смерть серії 21 № 214500337 від 20.07.2026 встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13 год 05 хв у смт. Мангуш.

31.07.2026 заявник ОСОБА_3 отримав відмову Дарницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві, у якій зазначається: «аналіз документів, представлених заявником, свідчить, що заявником для підтвердження факту смерті ОСОБА_2 пред`явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження».

Нормативне обґрунтування

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) державній реєстрації підлягає зокрема смерть особи.

Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року №1207-VІІ).

Відповідно до ст. 3 цього Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;

4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до якого датою початку тимчасової окупації с-ща Мангуш є 05.03.2022.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Таким чином, за будь-яких умов реєстрація смерті особи повинна бути здійснена уповноваженими на те державними органами України.

Згідно зі статтею 9, 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи з певний час або про оголошення її померлою.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Отже, законодавець визначив єдиний спосіб реєстрації смерті особи на окупованій території - на підставі судового рішення про встановлення факту смерті.

За загальним правилом відповідно до статті 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (частина 2 цієї статті).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Предметом заяви, у справі, яка розглядається, є встановлення факту смерті громадянки України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, від 16 листопада 2022 року по справі № 759/1443/22, від 29 березня 2023 року по справі № 753/8033/22.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 є маті`рю заявника ОСОБА_1 . На підтвердження факту смерті громадянина України на тимчасово окупованій території заявником надано: копію свідоцтва про народження, копію паспорта, відповідь Дарницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві, а також документи, видані окупаційною владою – копію свідоцтва про смерть, медичного свідоцтва про смерть, дозволу на захоронення.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що першочерговим завданням для прав, передбачених ЄКПЛ, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони, встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, та взявши до уваги обставини, викладені у заяві про встановлення факту смерті, оцінивши докази, наявні у матеріалах справи в їхній сукупності, встановивши, що селище Мангуш з 05.03.2022 перебуває в тимчасовій окупації, причиною смерті ОСОБА_2 є ракова інтоксикація, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Керуючись Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.ст. 247, 293, 315, 317 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Білгород-Дністровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або ТОТ – задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Мангуш, Мангуська селищна громада, Маріупольський район, Донецька область на тимчасово окупованій території України, у віці 49 років.

Рішення підлягає до негайного виконання.

Рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Білгород-Дністровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ: 37894062, адреса: 67700, Україна, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, вулиця Грецька, будинок, 24.

Повний текст рішення складений 11 вересня 2026 року.

Суддя