Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №751/4820/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 751/4820/26 Головуючий у 1 інстанції Ченцова С. М.

Провадження № 33/4823/755/26

Категорія - 122-4, ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі головуючого судді Сиволапа Д.С., з участю захисника – Даниленка О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Даниленка О.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 ,

притягнута до адміністративної відповідальності за ст.122-4, ч.1 ст.130 КУпАП та із застосуванням ст. 36 КУпАП на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 655,60 грн. судового збору.

Місцевим судом встановлено, що 01 травня 2026 року, о 13 год. 01 хв., по просп. Перемоги, 60 у м. Чернігові водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Peugeot 206», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія, проводився по місцю зупинки за допомогою приладу Драгер Alcotest 6820 ARHE 0221 проба позитивна 2,67‰. З результатом водій не згодна. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога, водій відмовилась, чим порушила вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху.

Також, 01 травня 2026 року, о 13 год. 01 хв. по просп. Перемоги, 60 у місті Чернігові водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Peugeot 206», реєстраційний номер НОМЕР_1 та скоївши дорожньо-транспортну пригоду, а саме здійснивши наїзд на паркан біля будинку 60, по проспекту Перемоги у місті Чернігові, місце дорожньо-транспортної пригоди залишила, чим порушила п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Даниленко О.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати, закрити провадження у справі за відсутністю в діях його підзахисної складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст. 122-4 КУпАП. Вважає, що постанова місцевого суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки вона ухвалена без повного, всебічного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам та дослідженим доказам.. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що місцевий суд детально виклав зміст матеріалів, складених працівниками поліції, однак не навів мотивів, з яких відхилив наведені стороною захисту заперечення, не пояснив, чому надав перевагу одним доказам перед іншими, та не усунув наявних між ними суперечностей. Фактично висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 ґрунтується переважно на констатації змісту матеріалів, складених працівниками поліції, без належної перевірки доводів сторони захисту та без наведення мотивів їх відхилення. Вказує, що місцевий суд визнав доведеним факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом, поклавши в основу своїх висновків, зокрема, результат проведеного огляду на стан сп`яніння. Однак під час судового розгляду сторона захисту послідовно звертала увагу на те, що між дорожньо-транспортною пригодою та проведенням огляду минув значний проміжок часу, а сама ОСОБА_1 пояснювала, що алкогольні напої були вжиті вже після дорожньо-транспортної пригоди. Зазначені обставини мали істотне значення для встановлення моменту виникнення стану алкогольного сп`яніння та безпосередньо впливали на вирішення питання про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Попри це суд першої інстанції не навів жодних мотивів, з яких відхилив зазначені пояснення, не перевірив їх у сукупності з іншими доказами та не пояснив, чому визнав доведеним перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння саме під час керування транспортним засобом. Зазначає, що місцевий суд не навів належного мотивування і щодо висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП. Звертає увагу на відсутність достатніх доказів того, що ОСОБА_1 усвідомлювала факт дорожньо-транспортної пригоди та умисно залишила її місце. Також, захист ставить під сумнів дотримання вимог статті 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв для проведення огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також Інструкції МВС №1395 щодо оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди. Посилається на неповну відеофіксації процесу оформлення адміністративних матеріалів, істотні недоліки схеми дорожньо-транспортної пригоди та інші обставини, які ставили під сумнів достовірність достатність доказів, покладених в основу обвинувачення.

Також апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки повний текст постанови стороною захисту було отримано лише 07 серпня 2026 року, тобто пропущено термін на її оскарження, з поважних причин.

У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явилася, про час і місце розгляду справи була поінформована належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавала. Захисник вважав можливим проведення судового розгляду без участі особи , яка притягується до відповідальності, що узгоджується з вимогами ч.6 ст.294 КУпАП.

Заслухавши позицію апелянта, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч.2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно зі ст.289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, з огляду на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе поновити захиснику строк на звернення до суду.

Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю доказів, перевірених у судовому засіданні та належно оцінених судом.

Як слідує з матеріалів справи, відносно ОСОБА_1 складені протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 654708 від 01.05.2026 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та серії ЕПР1 № 6554708 від 01.05.2026 за ст. 122-4 КУпАП згідно яких вона 01 травня 2026 року, о 13 год. 01 хв, по просп. Перемоги, 60 у м. Чернігові керувала транспортним засобом «Peugeot 206», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, зі згоди водія, проводився по місцю зупинки за допомогою приладу Драгер Alcotest 6820 ARHE 0221, проба позитивна 2,67‰. З результатом водій не згодна. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога, водій відмовилась, чим порушила вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху ,за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 3)

Також, 01 травня 2026 року, о 13 год. 01 хв. по просп. Перемоги, 60 у місті Чернігові, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Peugeot 206, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та скоївши дорожньо-транспортну пригоду, а саме здійснивши наїзд на паркан біля будинку 60 по проспекту Перемоги у місті Чернігові, місце пригоди залишила, чим порушила п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП ( а.с. 38).

Протоколи про адміністративне правопорушення складені уповноваженою особою та за формою і змістом відповідають вимогам ст.ст. 254-256 КУпАП. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки такі узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Отже, зазначені протоколи є документами, що фактично містять твердження компетентного державного органу про вчинення особою певного адміністративного правопорушення та одночасно є одним з джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 3 статті 266 КУпАП визначено, що уразі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно п.6 Розділу І та п.6 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

Як слідує з переглянутого апеляційним судом відеозапису з камери зовнішнього спостереження ОСОБА_1 , вийшовши з магазину, сіла за кермо автомобіля «Peugeot 206», після чого, рухаючись заднім ходом здійснила наїзд на паркан, унаслідок чого останній обвалився. Після прибуття працівників поліції на місце ДТП ОСОБА_1 виявлено не було. Згодом поліцейськими був виявлений на прибудинковій території автомобіль «Peugeot 206». Водій ОСОБА_1 вийшла до автомобіля та працівникам поліції підтвердила, що перепарковувала автомобіль, при цьому не заперечувала наїзд на паркан. Водій ОСОБА_1 мала явні ознаки алкогольного сп`яніння, про що їй повідомив поліцейський та запропонував їй пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці. Зі згоди водія огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проведено за допомогою приладу Drager на місці зупинки. Результат продування приладу Drager становив – 2.67‰. В зв`язку незгодою водійки з результатом, їй було запропоновано проїхати до лікарні, на що вона погодилася. Прибувши до закладу охорони здоров`я ОСОБА_1 висловила категоричну відмову від проходження огляду у лікаря-нарколога. Працівником поліції було роз`яснено водію права та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Після цього поліцейський склав адміністративний матеріал щодо ОСОБА_1 , зі змістом яких її ознайомив.

Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення протоколу щодо неї, ОСОБА_1 не зазначала, із заявами про неправильність дій чи порушення її прав під час огляду на стан сп`яніння та складання протоколу до компетентних органів не зверталася і матеріали справи таких не містять.

Захисник, обґрунтовуючи необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 1 на ч. 4 ст. 130 КУпАП, посилається на те, що між дорожньо-транспортною пригодою та проведенням огляду минув значний проміжок часу, а ОСОБА_1 , за твердженням сторони захисту, пояснювала, що алкогольні напої вживала вже після ДТП.

Зазначений довід суд вважає необґрунтованим.

Як встановлено судом, дорожньо-транспортна пригода сталася о 13 год. 01 хв. ОСОБА_1 була виявлена працівниками поліції приблизно через чотири години після ДТП. На місці її було оглянуто за допомогою спеціального технічного засобу – газоаналізатору, за результатами якого встановлено стан алкогольного сп`яніння — 2,67‰ алкоголю. Надалі ОСОБА_1 була доставлена до закладу охорони здоров`я, де від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовилася.

Разом із тим зазначені обставини не підтверджують факту вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв лише після дорожньо-транспортної пригоди.

Так, в розмові з поліцейськими сама ОСОБА_1 повідомляла, що вживає алкоголь на протязі дня через певного роду неприємності та поганий настрій. Про те, що вживала алкоголь після ДТП вона повідомила поліцейським лише після того як з кимось проконсультувалась по мобільному телефону, вочевидь розраховуючи на те, що це потягне за собою менш суттєві правові наслідки.

На думку апеляційного суду доводи ОСОБА_1 про те, що вона не вживала алкоголь до ДТП є неспроможними, з огляду на рівень алкоголю, що був виявлений у неї при проведенні огляду із застосуванням алкотестера – 2,67‰. Так, є вкрай малоймовірним те, що особа жіночої статі тендітної статури мала змогу довести себе до такого ступеня сп`яніння за такий короткій проміжок часу (з моменту залишення автомобіля біля будинку до моменту спілкування з поліцейськими).

Отже, на думку суду, підлягають врахуванню пояснення самої ОСОБА_1 при спілкуванні з поліцейськими про те, що вона вживає алкоголь на протязі дня, тобто як до ДТП, так і після нього.

При цьому на користь даного висновку свідчить поведінка самої ОСОБА_1 під час ДТП. Зокрема, на відеозаписі камери спостереження зафіксовано як остання хиткою ходою вийшла з приміщення магазину та сіла за кермо автомобіля, після цього рухаючись заднім ходом та маючи достатньо вільного простору для безпечного розвороту, здійснила зіткнення задньою частиною автомобіля з парканом, розташованим на достатньо великій відстані від її припаркованого автомобіля, що призвело до руйнування двох його секцій. Незважаючи на те, що такий удар не можливо було не відчути, ОСОБА_1 не зупиняючись, залишила місце ДТП. Хода ОСОБА_1 та обставини ДТП беззаперечно вказують на те, що під дією алкоголю відбулось погіршення фізіологічних функцій її організму, зокрема порушення координації рухів, сповільнення реакції, відсутність критичної оцінки своїх дій та їх наслідків, що вочевидь стало однією з причин ДТП та залишенням нею місця даної події.

За таких обставин, доводи захисника про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 1 на ч. 4 ст. 130 КУпАП не знайшли належного підтвердження під час судового розгляду та задоволенню не підлягають.

Крім того, твердження апелянта про невірну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП, є безпідставними, враховуючи вимоги ст.ст.254, 256 КУпАП, з системного аналізу яких слідує, що предмет судового розгляду обмежений даними, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.

Диспозиція ст. 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Причетні до дорожньо-транспортної пригоди особи зобов`язані залишатися на місці пригоди. Під час з`ясування причин виникнення дорожньо-транспортної пригоди важливою обставиною є розташування транспортних засобів і предметів на місці ДТП. Тому, для того щоб об`єктивно виявити винних у виникненні ДТП, Правилами дорожнього руху забороняється переміщення транспортних засобів і предметів, а також зміна їх розташування в межах транспортного засобу або місця ДТП.

Цих вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_1 теж не дотрималася, оскільки в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди вказані вимоги норми закону поширювалися саме на водія автомобіля «Peugeot 206», яка, після допущеного зіткнення з парканом, повинна була залишитися на місці пригоди до прибуття працівників поліції.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 , вона, 01.05.2026 приблизно о 13 год.00 хв. рухаючись за кермом власного транспортного засобу та виїжджаючи з парковки біля будинку № 60 по проспекту Перемоги, м. Чернігові, рухаючись заднім ходом в`їхала у паркан, який знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 , поваливши дві секції паркану, після чого поїхала до свого будинку та пішла додому відпочивати (а.с.39).

Аргументи апелянта, що ОСОБА_1 не відчула факту зіткнення та не мала умислу на залишення місця ДТП, апеляційний суд відхиляє як безпідставні, оскільки дані обставини не впливають на правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , оскільки самі по собі не спростовують факту її причетності до дорожньо-транспортної пригоди та невиконання обов`язків, покладених на неї у разі її вчинення.

Суб`єктивне сприйняття водієм факту зіткнення або твердження про відсутність умислу залишити місце ДТП не виключають складу адміністративного правопорушення. Також апеляційний суд звертає увагу, що дані аргументи спростовуються, відеозаписом з камери зовнішнього спостереження, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 перебуваючи за кермом транспортного засобу, рухаючись заднім ходом здійснила зіткнення з парканом, дві секції якого впали внаслідок руйнування, після чого поїхала з місця події.

З огляду на наслідки зіткнення з парканом дана обставина не могла бути не поміченої водійкою ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими не заперечувала факт наїзду на паркан та пояснювала, що це відбулось під час того, як вона перепаковувала свій автомобіль.

В свою чергу, жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вказаних матеріалів, їх фальсифікації, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Перевіркою матеріалів адміністративної справи не встановлено порушень при оформленні матеріалів, у тому числі при складанні протоколів про адміністративне правопорушення.

Отже, всебічно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи в розрізі з наявними у ній доказами в їх сукупності, апеляційний суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що покинула місце ДТП до приїзду наряду поліції, чим порушила п.2.10«а» Правил дорожнього руху.

Під час розгляду справи не встановлено яких-небудь відомостей, які можуть слугувати підставою вважати, що працівники поліції були упереджені під час складання протоколів про адміністративне правопорушення, при відібранні пояснень від ОСОБА_1 , а також що у поліцейських були підстави для фальсифікації протоколу чи інших процесуальних документів чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які можуть свідчити про зацікавленість поліцейських у результатах розгляду справи.

Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи підтверджують винуватість ОСОБА_1 в сукупності з іншими дослідженими судом доказами. Підстав вважати дії поліцейських незаконними, а зібрані у ході досудової підготовки матеріалів докази недопустимими, немає.

Інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинені ним адміністративні правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останньої у вчиненні інкримінованих їй адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч.1 ст.130 КУпАП, матеріали справи не містять.

Відтак, доводи апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ч.1 ст.130 КУпАП є необґрунтованими і не заслуговують на увагу.

Отже, місцевий суд у повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, що маються в справі, надав належну оцінку як кожному доказу окремо, так і їх сукупності та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як вона, покинула місце ДТП до приїзду наряду поліції, чим порушила п.2.10 «а» Правил дорожнього руху, а також відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.ст. 33, 36 КУпАП, у виді та розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яка є більш суворою.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити захиснику Даниленку О.С. процесуальний строк на оскарження постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу захисника Даниленка О.С. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяД. С. Сиволап