Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №521/7301/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1725/26

Номер справи місцевого суду: 521/7301/26

Головуючий у першій інстанції Передерко Д. П.

Доповідач Артеменко І. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду – Артеменко І.А.,

за участю: секретаря судового засідання – Подуст Т.П.,

захисника особи, яка притягається до відповідальності, – Фомічова І.О.,

представника Одеської митниці – Терновського М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Фомічова Ігоря Олеговича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Хаджибейського районного суду м.Одеси від 25 червня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст.485 МК України, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст протоколу про порушення митних правил

За протоколом про порушення митних правил №0145/UA500000/2026 від 03.03.2026 керівником ТОВ «АГРО ТРЕЙД ЛАЙФ» громадянкою України ОСОБА_1 вчинено протиправні дії, спрямовані на зменшення розміру сплати митних платежів у розмірі 22 604,04 грн., шляхом не включення до митної вартості товарів транспортних витрат за митними деклараціями №№ 25UA500580001798U7, 25UA500580001799U6, чим скоєно порушення митних правил, передбачене ст.485 МК України.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Постановою Хаджибейського районного суду м.Одеси від 25.06.2026 ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Короткий зміст доводів апеляційної скарги та заперечення на неї

В апеляційній скарзі захисник Фомічов І.О. в інтересах ОСОБА_1 ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скасування постанови Хаджибейського районного суду м.Одеси від 25.06.2026 та закриття провадження у справі або на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, або на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку захисник зазначив, що копія оскаржуваного судового рішення направлена судом лише 06.08.2026, а вже 11.08.2026 подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування скарги захисник зазначив, що:

-суд не дослідив та не оцінив жодний довід сторони захисту, викладений в запереченнях, чим порушив вимоги ст.245 КУпАП та ст.486 МК України;

- суд не врахував сплив строків накладення стягнення ще до складення протоколу. Зазначив, що днем виявлення слід рахувати 16.06.2025 – дату направлення митним органом запиту до митних органів Республіки Туреччини;

- не встановлено обов`язкової ознаки складу правопорушення за ст.485 МК України – спеціальної мети неправомірного зменшення розміру митних платежів;

- відмінність умов поставки зумовлена наявністю двох різних правочинів між різними сторонами і не є заявленням неправдивих відомостей;

-додавання транспортних витрат до ціни, за умовами DPU вже їх включає, суперечить ч.10 і ч.11 ст.58 МК України та призводить до подвійного врахування транспортних витрат;

- розмір несплачених митних платежів визначено на підставі внутрішньої службової записки митного органу без наведення розрахунку;

- постанова суду містить істотні помилки в ідентифікації підприємства та номері протоколу.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник митниці просила відмовити в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Хаджибейського районного суду м.Одеси від 25.06.2026, залишити апеляційну скаргу без розгляду, а оскаржувану постанову – без змін. Представник митниці зазначила, що оскаржувана постанова суду винесена 25.06.2026 в судовому засіданні за участі захисника Фомічова І.О., який у разі незгоди повинен був оскаржити його у встановлений строк, отже 06.07.2026 вказана постанова набрала законної сили. Також звернута увага суду, що з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів та зменшення їх розміру ОСОБА_1 не враховано витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України при визначенні митної вартості товарів за митними деклараціями № 25UA500580001798U7, №25UA500580001799U6, на підставі чого до державного бюджету не надійшли податки в сумі 22604,04 грн. Щодо строків накладення стягнення представник зазначила про їх дотримання, з огляду на дату виявлення правопорушення – 26.01.2026 (дата надходження листа Республіки Туреччини до Держмитслужби України), а вже 05.05.2026 матеріали справи направлені до суду, отже в термін згідно з ч.1 ст.467 МК України.

В суді апеляційної інстанції захисник Фомічов І.О. в інтересах ОСОБА_1 підтримав клопотання про поновлення строку, доводи та вимоги апеляційної скарги. Представник митниці заперечив проти задоволення клопотання про поновлення строку та апеляційної скарги, посилаючись на їх необґрунтованість та законність судового рішення.

Висновки щодо строків на апеляційне оскарження

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу.

Частина 1 ст.268 КУпАП передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст.285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

З матеріалів справи встановлено, що справа розглянута місцевим судом 25.06.2026 за участю захисника Фомічова І.О. в інтересах ОСОБА_1 .

Враховуючи положення ст.294 КУпАП, строк оскарження сплив 06.07.2026.

07.07.2026 захисник Фомічов І.О. звернувся до суду із заявою про видачу копії постанови суду.

За інформацією ЄДРСР судове рішення надіслано судом до реєстру 06.08.2026, а забезпечено надання загального доступу 10.08.2026.

11.08.2026 через систему «Електронний суд» захисником Фомічовим І.О. подано апеляційну скаргу.

Таким чином, апеляційна скарга подана поза межами встановленого ст.294 КУпАП строку на апеляційне оскарження.

Конструкція норми, що закріплена в ч.2 ст.294 КУпАП, дає підстави вважати, що у разі подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції після закінчення десятиденного строку з дня її ухвалення, апелянт безумовно повинен заявити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, належним чином обґрунтувавши його.

Цілісне розуміння положень статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України дає підстави для висновку, що кожному гарантовано право на ефективні засоби юридичного захисту при реалізації права на апеляційний перегляд справи.

У цьому випадку особі має бути забезпечено умови для належного оскарження судового рішення.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28.03.2006 зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975, серія A №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.

Судом враховано, що для належного обґрунтування апеляційної скарги апелянту необхідно ознайомитись з текстом оскаржуваного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по справі про адміністративне правопорушення регламентовано виключно статтею 294 КУпАП, при цьому законом не встановлено конкретних вимог до такої апеляційної скарги.

Разом з тим, слід врахувати, що згідно з положеннями процесуальних кодексів України однією з обов`язкових вимог до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції є наявність в ній обґрунтування незгоди скаржника з висновками оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, для реалізації права на апеляційний перегляд справи особа має подати апеляційну скаргу на постанову судді у справі про адміністративне правопорушення у встановлений законом строк із зазначенням доводів щодо незгоди із встановленими судом обставинами.

Для обґрунтування незгоди з ухваленим судовим рішенням скаржнику повинні бути відомі встановлені судом обставини та висновки суду. Вказане корелює із пунктом 4 ч.2 ст.283 КУпАП, яким передбачено, що постанова суду першої інстанції у справі про адміністративне правопорушення повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на судовий захист не повинно бути ілюзорним, а особа має мати реальну можливість оскаржити судове рішення.

У пункті 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04.12.1995 ЄСПЛ зазначив, що для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відтак, в матеріалах справи відсутні докази вручення особі, щодо якої її винесено, копії оскаржуваного судового рішення у строк, визначений ч.1 ст.285 КУпАП. Водночас, копію судового рішення було надіслано стороні захисту та до ЄДРСР 06.08.2026, а апеляційну скаргу подано 11.08.2026, тобто в межах десятиденного строку з моменту отримання. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що лише після ознайомлення зі змістом судового рішення сторона захисту отримала необхідні засоби та можливість для реалізації права на його апеляційне оскарження.

На підставі наведеного, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Заслухавши захисника Фомічова І.О. в інтересах ОСОБА_1 та представника митниці, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Фактичні обставини за складеним протоколом про порушення митних правил

З протоколу про порушення митних правил №0145/UA500000/2026 від 03.03.2026 вбачається таке.

09.03.2025 до Одеської митниці подані митні декларації (далі - МД) типу «ІМ40ДЕ», які зареєстровані за номерами 25UA500580001798U7, 25UA500580001799U6. В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення до Одеської митниці надані передбачені ст. 335 Митного кодексу України такі документи:

- за МД № 25UA500580001798U7 - інвойс від 04.03.2025 № 09/03/2025, пакувальний лист від 04.03.2025 № 09/03/2025, автотранспортна накладна (CMR) від 05.03.2025 № 206666, книжка МДП (TIR CARNET) від 05.03.2025 № YX.86156608, контракт від 10.02.2025 № KE-36/1-100225, специфікації до контракту від 04.03.2025 № 44207/1 та інші товаросупровідні документи;

- за МД № 25UA500580001799U6 - інвойс від 04.03.2025 № 10/03/2025, пакувальний лист від 04.03.2025 № 10/03/2025, авто транспортна накладна (CMR) від 05.03.2025 № 206665, книжка МДП (TIR CARNET) від 05.03.2025 № YX.86156608, контракт від 10.02.2025 № KE-36/1-100225, специфікації до контракту від 04.03.2025 № 44207/2 та інші товаросупровідні документи.

Згідно з положеннями гр. 21 МД (транспортний засіб на кордоні) перевезення вантажу здійснювалось автомобільним транспортним засобом № AB8263HM/AB0408XK. Умови поставки DPU UA - Одеса.

За інформацією, зазначеною у вищезазначених МД та товаросупровідних документах, встановлено, що відправником товарів є компанія «Kooperant Europejski Sp. z o.o.» (00-842, Polska, Warszawa, Lucka 15/203), а одержувачем та особою, відповідальною за фінансове врегулювання, - ТОВ «АГРО ТРЕЙД ЛАЙФ» (код ЄДРПОУ 45279797). В рамках наведеного контракту від 10.02.2025 № KE-36/1-100225, з Туреччини до України надійшли такі товари:

-за МД № 25UA500580001798U7 надійшло 12 товарів в асортименті «жіночий, чоловічий та дитячій одяг, постільна білизна та жіноче взуття», загальною вагою брутто – 2374,00 кг, загальною вагою нетто – 2184,00 кг, фактурною вартістю 16 431,28 доларів США, митною вартістю – 690820,34 грн, кількістю місць – 47;

-за МД № 25UA500580001799U6 надійшло 63 товари в асортименті «товари народного споживання», загальною вагою брутто – 14 070,00 кг, загальною вагою нетто – 12 718,01 кг, фактурною вартістю 50 526,17 доларів США, митною вартістю – 2 120 478,12 грн, місць - 512.

За вказаними митними деклараціями загальна фактурна вартість товару складає – 66 957,45 доларів США, загальна митна вартість – 2 811 298,46 грн, загальна вага брутто – 16 444,00 кг.

Після здійснення митного оформлення вищевказані товари випущено у вільний обіг.

Загальна сума митних платежів за МД №№ 25UA500580001798U7, 25UA500580001799U6 становить 217 407,79 гривень.

З метою з`ясування питання про автентичність поданих митним органам України документів на зазначені товари митницею ініційовано направлення запиту до митних органів Республіки Туреччини.

Листом Державної митної служби України від 26.01.2026 №26/26-04/7/127 (вх. Одеської митниці від 27.01.2026 № 1847/4/7.10-4) до Одеської митниці надійшла відповідь митних органів Республіки Туреччини від 08.01.2026 № 29980007-724.01.03-UA-117245218 (вх. ДМС України від 20.01.2026 № 1926/11/26) із наданням документів, згідно яких митними органами Республіки Туреччини здійснено оформлення вищезазначеного товару до України.

В ході опрацювання інформації, яка надана у вищевказаному листі митних органів Республіки Туреччини, встановлено, що фактично товари, які у вантажному автомобілі № AB8263HM/AB0408XK надійшли до України за МД типу «ІМ40ДЕ» №№ 25UA500580001798U7, 25UA500580001799U6, оформлювались у митних органах Республіки Туреччини за експортною митною декларацією № 25341300ЕХ00177288, рахунком-фактури від 05.03.2025 № ULC2025000000065, книжкою МДП (TIR CARNET) від 05.03.2025 № YX.86156608 «експорт» до України.

Відповідно до даних, зазначених в копії вищезазначеної експортної декларації, рахунку-фактури з території Туреччини в Україну було відправлено товар в асортименті, загальною фактурною вартістю – 66 957,45 доларів США, загальною вагою брутто - 16 444,00 кг. Умови поставки FCA Istanbul.

Отже, даними, які містяться у експортної декларації № 25341300ЕХ00177288, рахунку-фактури від 05.03.2025 № ULC2025000000065 та книжки МДП (TIR CARNET) від 05.03.2025 № YX.86156608 підтверджено достовірність даних наданих при митному оформленні МД №№ 25UA500580001798U7, 25UA500580001799U6, а саме щодо транспортного засобу, країни відправлення, країни призначення, фактурної вартості, кількості місць та ваги.

Таким чином, за позицією митниці, співставлення даних митного оформлення, які містяться у документах, наданих митною Республікою Туреччини, та документах, які подавались при ввезені товарів в Україну за МД №№ 25UA500580001798U7, 25UA500580001799U6, дозволяє однозначно стверджувати, що документи стосуються однієї поставки товару, експортованого з Туреччини до України.

Однак, під час співставленням даних, які містяться в експортній МД № 25341300ЕХ00177288, рахунку-фактури від 05.03.2025 № ULC2025000000065, встановлено невідповідність даних щодо умов поставки, які заявлені у МД №№ 25UA500580001798U7, 25UA500580001799U6.

Відповідно до МД №№ 25UA500580001798U7, 25UA500580001799U6 умови поставки DPU UA Одеса, разом з тим, з отриманої відповіді митних органів Республіки Туреччини митницею встановлено, що умови поставки FCA Istanbul. Умови поставки згідно Інкотермс, які зазначені за МД №№ 25UA500580001798U7, 25UA500580001799U6, - DPU UA Одеса «продавець зобов`язаний доставити та розвантажити товар у місці призначення», тобто витрати на транспортування до України сплачені продавцем, що не відповідає даним експортної декларації № 25341300ЕХ00177288, рахунку-фактури від 05.03.2025 № ULC2025000000065, в яких зазначені умови поставки - FOB «продавець сплачує доставку до моменту навантаження» та FCA «продавець виконує зобов`язання, передавши товар, завантажений на транспортний засіб, перевізнику, якого призначив покупець», а саме витрати на перевезення товару покладаються на покупця ТОВ «АГРО ТРЕЙД ЛАЙФ».

На підставі наведеного, Одеською митницею встановлено факт не включення сум транспортних витрат до митної вартості товарів імпортованих за МД №№ 25UA500580001798U7, 25UA500580001799U6.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Пунктом 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення (частина одинадцять статті 58 Митного кодексу України).

За позицією митниці, в порушення ст.58 МК України керівником ТОВ «АГРО ТРЕЙД ЛАЙФ» громадянкою України ОСОБА_1 не враховано витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України при визначенні митної вартості товарів за МД №№ 25UA500580001798U7, 25UA500580001799U6.

За службовою запискою митного поста «ЧОРНОМОРСЬК» від 27.02.2026 № 28-02/28-02-06/8643, різниця митних платежів між заявленими та платежами, які підлягають сплаті, з урахуванням нових даних, складає – 22 604,04 гривень.

На підставі наведеного, митниця дійшла висновку, що переміщення товарів через митний кордон України на адресу ТОВ «АГРО ТРЕЙД ЛАЙФ» за МД №№ 25UA500580001798U7, 25UA500580001799U6 здійснено шляхом заявлення в митній декларації з метою зменшення сплати митних платежів неправдивих відомостей щодо визначення митної вартості.

Одержувачем вказаного товару є ТОВ «АГРО ТРЕЙД ЛАЙФ» в особі керівника громадянки України ОСОБА_1 , яка як керівник підприємства: організує, визначає, формулює, планує, здійснює і координує діяльність підприємства та в розумінні п.43 ст. 4 МК України є посадовою особою.

Таким чином, за позицією митниці, керівником ТОВ «АГРО ТРЕЙД ЛАЙФ» громадянкою України ОСОБА_1 вчинено протиправні дії, спрямовані на зменшення розміру сплати митних платежів у розмірі 22 604,04 грн, шляхом не включення до митної вартості товарів транспортних витрат. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

На підставі вищевикладеного, Одеською митницею відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил митних за ознаками порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України.

Вказаний протокол складено у відсутності особи, яка притягається до відповідальності.

Мотиви апеляційного суду

Порядок провадження у справах про порушення митних правил встановлений розділом ХІХ Митного кодексу України.

Згідно зі ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у ст.508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Статтею 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст.494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон. Законодавчими актами встановлено, зокрема, що це може бути митна декларація.

Згідно з ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом учинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

У даній справі ОСОБА_1 ставиться в провину те, що вона, перебуваючи на посаді директора ТОВ «АГРО ТРЕЙД ЛАЙФ», вчинила дії, спрямовані на зменшення розміру сплати митних платежів у розмірі 22 604,04 грн, шляхом не включення до митної вартості товарів транспортних витрат, чим скоєно порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України.

За диспозицією ст.485 МК України відповідальність за вказаною статтею настає у разі заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

З об`єктивної сторони склад правопорушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, характеризується наявністю дій, а з суб`єктивної у формі умислу та спеціальної мети – неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Склад правопорушення передбачає наявність об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкту та суб`єктивної сторони, що є обов`язковим для кваліфікації конкретного діяння, як адміністративного проступку. Якщо хоча б один з них відсутній або не відповідає вимогам, що передбачені відповідною статтею Глави 68 МК України, вказане діяння не є порушенням митних правил.

Декларування, з огляду на положення ч.1 ст.257 МК України, здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів (ч.1 ст.246 МК України).

Враховуючи зміст протоколу про порушення митних правил, складеного відносно ОСОБА_1 , в даній справі підлягає доведенню факт надання недостовірних відомостей щодо умов поставки, які впливають на визначення митної вартості товару.

З матеріалів справи встановлено таке.

10.02.2025 між продавцем компанією «Kooperant Europejski Sp. z o.o.» (Польща) та покупцем ТОВ «АГРО ТРЕЙД ЛАЙФ» (Україна) укладено контракт за № KE-36/1-100225 про поставку товару, за п.1.2. якого передбачено, що товар, що поставляється, має бути поставлений партіями в повній відповідності до вимог, на умовах та за цінами, зазначеними в Специфікаціях до цього контракту, що є його невід`ємною частиною.

Розділ 4 вказаного контракту регулює строк та умови поставки товару, зокрема п.4.1. передбачає, що товар має бути поставлений на умовах «Інкотермс-2020» протягом не більше ніж 180 календарних днів з моменту підписання специфікації. Базис поставки партії товару сторони погоджують в Інвойсі або Спеціфікації.

У пунктах 2 Специфікацій до договору за №44207/1 від 04.03.2025 та за №44207/2 від 10.02.2025 визначено, що ціни розраховані на умовах - DPU Odesa (відповідно до Інкотермс-2020). Ціна товару обумовлена в цій Специфікації є остаточна та зміні після підписання Специфікації не підлягає. У пункті 3 Специфікацій визначено умови поставки - DPU Odesa (відповідно до Інкотермс-2020).

Вказані умови поставки DPU Odesa зазначені і в інвойсах від 04.03.2025 № 09/03/2025 та від 04.03.2025 № 10/03/2025, а також в пакувальних листах від 04.03.2025 № 09/03/2025 та від 04.03.2025 № 10/03/2025, підписаних продавцем товару - представником компанії «Kooperant Europejski Sp. z o.o.».

На підставі наведених документів, які були надані митниці, декларантом в МД № 25UA500580001798U7, 25UA500580001799U6 зазначені умови поставки - «DPU Odesa» та визначено митну вартість товару.

Відтак, при митному оформленні товару декларантом були подані всі документи, передбачені як обов`язкові, які були оформлені у встановленому чинним законодавством порядку та містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації товару. При цьому, враховано, що інвойси, які стали підставою для переміщення товару, перевізнику надав саме продавець - компанія «Kooperant Europejski Sp. z o.o.» (Польща).

За статтею 49 МК України митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, яку заявляють декларант або уповноважена ним особа на підставі ч. 2 ст. 52 МК України.

Положеннями ст.51 МК України передбачено, що митна вартість товарів визначається декларантом відповідно до гл. 9 МК України, якою встановлені основні та другорядні методи визначення митної вартості товарів.

В сенсі ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються зокрема витрати на транспортування, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

При умовах поставки DPU UA витрати на транспортування сплачені продавцем та включені у вартість товару.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України стало те, що під час співставлення відомостей, наданих митними органами Турецької Республіки, з відомостями документів, на підставі яких вказані вище товари переміщені через митний кордон України, митницею встановлена невідповідність щодо умов поставки товару.

Так, листом Державної митної служби України від 26.01.2026 №26/26-04/7/127 (вх. Одеської митниці від 27.01.2026 № 1847/4/7.10-4) до Одеської митниці надійшла відповідь митних органів Республіки Туреччини від 08.01.2026 № 29980007-724.01.03-UA-117245218 (вх. ДМС України від 20.01.2026 № 1926/11/26) із наданням документів, згідно яких митними органами Республіки Туреччини здійснено оформлення вищезазначеного товару до України.

В ході опрацювання інформації, яка надана у вищевказаному листі митних органів Республіки Туреччини встановлено, що фактично товари, які у вантажному автомобілі № AB8263HM/AB0408XK надійшли до України за МД типу «ІМ40ДЕ» №№ 25UA500580001798U7, 25UA500580001799U6 оформлювались у митних органах Республіки Туреччини за експортною митною декларацією № 25341300ЕХ00177288, рахунком-фактури від 05.03.2025 № ULC2025000000065, книжкою МДП (TIR CARNET) від 05.03.2025 № YX.86156608 «експорт» до України.

Відповідно до МД №№ 25UA500580001798U7, 25UA500580001799U6 умови поставки DPU UA Одеса, разом з тим, згідно отриманої відповіді митних органів Республіки Туреччини, встановлено, що умови поставки FCA Istanbul.

Умови поставки згідно Інкотермс, які зазначені за МД №№ 25UA500580001798U7, 25UA500580001799U6 - DPU UA Одеса «продавець зобов`язаний доставити та розвантажити товар у місці призначення», тобто витрати на транспортування до України сплачені продавцем, що не відповідає даним експортної № 25341300ЕХ00177288, рахунку-фактури від 05.03.2025 № ULC2025000000065, в яких зазначені умови поставки - FOB «продавець сплачує доставку до моменту навантаження» та FCA «продавець виконує зобов`язання, передавши товар, завантажений на транспортний засіб, перевізнику, якого призначив покупець», а саме витрати на перевезення товару покладаються на покупця ТОВ «АГРО ТРЕЙД ЛАЙФ».

Слід зазначити, що зміст отриманих від митних органів Республіки Туреччина документів сам по собі не може свідчити про наявність порушення митних правил через те, що такі документи не містять належних та допустимих доказів, які б дозволяли беззаперечно стверджувати, що саме при декларуванні товару на митній території України, а не на території Туреччини, мало місце подання документів, які містять неправдиві відомості щодо умов поставки товару. Матеріали адміністративного провадження не містять доказів того, що подані до митного оформлення при імпорті товару документи, у т.ч. контракт, специфікації, інвойси, є підробленими чи одержаними незаконним шляхом або містять неправдиві відомості.

Більш того, апеляційним судом звернута увага на те, що за експортними документами сторонами є турецька компанія YALICIN COMPANI LOJSTIK SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI та польська компанія «Kooperant Europejski Sp. z o.o.», в той час як за документами на імпорт товару до України продавцем товару є компанія «Kooperant Europejski Sp. z o.o.» (Польща) та покупцем ТОВ «АГРО ТРЕЙД ЛАЙФ» (Україна). Отже, в даному випадку наявні окремі юридичні правочини з власними умовами контрактів між різними сторонами, а саме: один правочин між турецьким експортером та польським покупцем (умови поставки FCA), а інший – між польським продавцем та українським покупцем (умови поставки – DPU). Відтак, ТОВ «АГРО ТРЕЙД ЛАЙФ» - є кінцевим отримувачем товару і у відповідності до вимог статей 49,51,52 МК України визначило митну вартість товару на підставі правочину, укладеного ним з компанією «Kooperant Europejski Sp. z o.o.», специфікацій до нього, інвойсів та інших товаро-супровідних документів. При цьому, ТОВ «АГРО ТРЕЙД ЛАЙФ» не було стороною правочину, укладеного між турецькою компанією «YALICIN COMPANI LOJSTIK SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI» та польською компанією «Kooperant Europejski Sp. z o.o.», тому не мало підстав для зазначення при декларуванні умов поставки - FCA, визначених правочином, стороною якої не було.

Матеріали справи не містять доказів того, що подані до митного оформлення зовнішньоекономічний контракт, специфікації до нього та інвойси, в яких визначені умови поставки DPU UA (Одеса), у встановленому законом порядку визнані недійсними. Відтак, зазначені документи є належними, допустимими та достатніми доказами, які підтверджують обґрунтованість заявлення декларантом вказаних умов у митних деклараціях та правильність визначення митної вартості товару. При цьому апеляційний суд зауважує, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України в діючому законодавстві закріплено презумпцію правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки митний орган не надав доказів фіктивності чи недійсності укладеної угоди та доданих до неї товаросупрувідних документів, у митниці були відсутні правові підстави для невизнання задекларованих умов поставки.

З протоколу про порушення митних правил не вбачається чому митниця вважає достовірними документами саме ті, що були надані митним органам Республіки Туреччина, а не ті, що були надані декларантом митним органам України.

Пунктом 8 ч.1 ст.336 МК України встановлено, що однією з форм митного контролю є направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.

Натомість, під час збирання доказів на встановлення можливих протиправних дій з боку директора ТОВ «АГРО ТРЕЙД ЛАЙФ» гр. України ОСОБА_1 митними органами не проведено повної перевірки щодо встановлення наявності достатніх підстав для складення протоколу про порушення митних правил, та, не зважаючи на наявність інвойсів від продавця товару, вказана інформація не була перевірена шляхом отримання будь-якої відповіді від продавця (польської компанії) з метою перевірки долучених до митної декларації документів, не надано належної оцінки об`єктивним обставинам справи, та як наслідок безпідставно складено протокол про порушення митних правил.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які дані чи належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 , як керівник ТОВ «АГРО ТРЕЙД ЛАЙФ», вчинила протиправні дії, спрямовані на зменшення розміру сплати митних платежів шляхом не включення до митної вартості товарів транспортних витрат, які б утворювали об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

З огляду на те, що декларантом зазначені умови поставки відповідно до чинного правочину та надані усі необхідні для митного оформлення документи, суд апеляційної інстанції вважає недоведеним вчинення ОСОБА_1 протиправних дій, спрямованих на зменшення розміру сплати митних платежів. За умов поставки DPU (Incoterms) витрати на транспортування несе продавець, і вони вже включені до вартості товару. Відтак, обов`язок додаткового включення транспортних витрат до митної вартості у декларанта був відсутній.

Отже, за відсутності в діях особи порушення митних правил, така особа не може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком місцевого суду щодо доведеності наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Слід зазначити, що в сенсі положень ст.8 МК України одним із основних принципів здійснення митної справи є законність та презумпція невинуватості. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення (ст. 251 КУпАП).

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п.2 ст.6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд констатує, що в даній справі митним органом не було доведено поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, а тому постанова суду першої інстанції про визнання її винною у вчиненні вказаного правопорушення не ґрунтується на належних та допустимих доказах у справі і підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Фомічова Ігоря Олеговича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови Хаджибейського районного суду м.Одеси від 25 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Фомічова Ігоря Олеговича в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову Хаджибейського районного суду м.Одеси від 25 червня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст.485 МК України - скасувати, закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І.А.Артеменко