Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №740/3355/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3355/26

Провадження № 2/740/2488/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі: головуючої судді Гагаріної Т.О., за участі секретаря судового засідання Мартиненко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ніжині цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, -

встановив:

позивач звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з останнього на її користь аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, на період ним навчання, але не більше як до досягнення 23 років.

В обґрунтування заявлених вимог вказала, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі від якого вони мають спільного повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який навчається у Національному університеті біоресурсів і природокористування України, термін навчання до 30.06.2027. Син навчається на денній формі навчання за контрактом. Витрати по його утриманню знаходяться на ній, вона самостійно несе всі витрати. Відповідач добровільно допомогу на утримання сина не надає, є працездатним та має можливість надавати матеріальну допомогу на його утримання.

Ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06.07.2026 вказаний вище позов прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

20.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнав. Зазначив, що на звернення з вимогою про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, має той з батьків, з ким така дитина проживає та який фактично несе витрати на її утримання. На даний час їх працездатний повнолітній син ОСОБА_4 разом з позивачем не проживає, з 09.04.2026 він фактично перебуває за кордоном, де працює та проживає самостійно. Таким чином, позивач не здійснює його щоденного утримання та не несе витрат, пов`язаних із його проживанням за місцем перебування за кордоном, незважаючи на те що вони зареєстровані за однією адресою. Вказує, що до повноліття сина він сплачував аліменти та не має заборгованості, окрім цього він добровільно додатково надавав сину кошти, постійно підтримує з сином зв`язок. Син сам повідомив йому, що працює та отримує заробітну плату, не потребує додаткової матеріальної допомоги. Також зазначає, що за навчання сплачують дід та баба – його батьки, гроші передавалися безпосередньо ОСОБА_4 . Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що син дійсно потребує матеріальної допомоги від нього у вигляді аліментів у заявленому позивачем розмірі. У задоволенні позову просить відмовити.

22.07.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якій не погоджується з доводами відповідача. Зазначила, що виїзд сина за кордон у квітні 2026 року був зумовлений необхідністю забезпечення його безпеки у зв`язку з воєнними діями та загрозами, пов`язаними з проживанням у Чернігівській області. Цей виїзд не пов`язаний із припиненням навчання чи відмови від отримання утримання від батьків. Син продовжує навчання у закладі освіти за денною формою навчання, і те що освітній процес здійснюється дистанційно, не змінює форми навчання та не позбавляє його права на утримання на період навчання відповідно до ст.199 СК України. Твердження відповідача щодо місця проживання сина до виїзду за кордон не відповідають дійсності, він постійно проживав з нею та перебував на її утриманні, а всі основні витрати, пов`язані з його проживанням, харчуванням, навчанням, та повсякденними потребами (одяг, взуття, лікарські засоби, техніка, канцелярія, проїзд, відпочинок, оплата інтернет зв`язку, мобільного зв`язку, кишенькові гроші та багато іншого) несла саме вона. Посилання відповідача на скріншот листування, в якому син повідомляє. що перебуває на роботі, не є доказом того, що дитина повністю забезпечує себе самостійно. Саме за потреби в матеріальній допомозі син знайшов собі підробіток на час канікул. Такий підробіток носить сезонний характер. Після завершення канікул син продовжить навчання за денною формою. Право припиняється лише у разі припинення навчання. Щодо оплати за навчання, то договір № 391 від 01.08.2023 про надання освітніх послуг закладом передвищої освіти та договір № 160 від 01.08.2023 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців укладені саме зі нею. Додаткова угода № 06 від 16.06.2026 до договору № 160 від 01.08.2023 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців теж укладена зі нею. Крім того, 25.06.2026 нею оплачене навчання сина за 2026-2027 рік у сумі 18 900,00 грн. Це свідчить про фактичне несення мною витрат на забезпечення його навчання та утримання. У свою чергу, жодних належних і допустимих доказів систематичного забезпечення сина відповідач суду не надав. Крім того, звертає увагу суду, що твердження про сумлінну і своєчасну сплату аліментів теж є хибною. Відповідач і раніше не належним чином виконував свій обов`язок щодо утримання дитини. Так, у 2020 році вона була вимушена звернутися до суду з позовом про стягнення пені за прострочення сплати аліментів у зв`язку із наявністю заборгованості у відповідача. І лише після звернення до суду відповідач добровільно погасив заборгованість та виконав свій обов`язок. Зазначені обставини свідчать про систематичне неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо утримання дитини та підтверджують, що лише судовий захист забезпечував виконання ним вимог закону. Так, відповідач не надав належного та допустимого доказу того, що син припинив навчання або втратив право на утримання. Позовні вимоги просила задовольнити.

Ухвалою суду від 23.07.2026 залучено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

30.07.2026 від третьої особи ОСОБА_3 надійшли пояснення щодо позову та відзиву. Зазначив, що на даний час він є студентом денної форми навчання у відокремленому структурному підрозділі «Ніжинський фаховий коледж НУБіП України» та здобуває освіту. У зв`язку з воєнними обставинами перебуває за кордоном, де продовжує навчання дистанційно. Його фактичне проживання за кордоном під час дистанційного навчання в українському закладі освіти зумовлене об`єктивними обставинами та безпековою ситуацією. Крім того, навчання та вимушене проживання за кордоном, зумовлюють значні фінансові витрати. Окрім базових витрат на життя за кордоном: проживання, харчування, мобільний зв`язок, транспорт та інший побут він має ще додаткові фінансові зобов`язання, які безпосередньо пов`язані з навчанням: це купівля канцелярського приладдя та регулярний друк бланків лабораторних і практичних робіт для їхнього подальшого виконання вручну, а також оплата високошвидкісного інтернету для підключення до занять та стабільного дистанційного зв`язку із закладом освіти. Також зазначає, що він повністю обізнаний із фактом подання зазначеного позову його матір`ю, яка діє в його інтересах відповідно до ч.3 ст.199 Сімейного кодексу України. Він повністю підтримує позовні вимоги про стягнення аліментів на час його навчання, оскільки вважає, що як повнолітня дитина, яка продовжує навчання і потребує матеріальної допомоги, має на це право, тому, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Враховуючи те, що він на законних підставах перебуває за межами України та не можє з`явитися в судове засідання, просив суд розглядати справу за його відсутності.

08.09.2026 від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

09.09.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі в яких зазначив, що його син ОСОБА_4 на теперішній час продовжує перебувати та працювати за межами України, отримує дохід і самостійно забезпечує свої повсякденні потреби. Його виїзд за кордон був зумовлений, зокрема необхідністю працевлаштування та можливістю самостійного матеріального забезпечення, оскільки Ніжинська територіальна громада не віднесена до територій, включених до Переліку територій на яких ведуться бойові дії. Також, незважаючи на те, що син має власний дохід, він продовжує надавати йому матеріальну допомогу, здійснюючи на його прохання грошові перекази безпосередньо йому, що є суттєвим для правильного вирішення справи, а саме що матеріальна допомога з його боку надається саме повнолітньому сину, а не позивачу.

11.09.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі в яких зазначила, що твердження відповідача про те, що син працює за межами України та самостійно забезпечує всі свої потреби, є викривленням фактів та не відповідає дійсності. Син безперервно перебуває на онлайн навчанні, оскільки є студентом денної форми навчання. Позовні вимоги просила задовольнити та справу розглянути без її участі.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 09.04.2015 (а.с.10).

Зміна прізвища позивача з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 13.08.2021.

ОСОБА_3 навчається з 01.09.2023 в Національному університеті біоресурсів і природокористування України, за державним замовленням, денної форми навчання, за спеціальністю «Агроінженерія». Рік закінчення 30.06.2027 (а.с.4).

Згідно витягів з реєстру Ніжинської міської територіальної громади від 03.08.2023 та 24.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Сторонами не оспорюється, що ОСОБА_3 на даний час перебуває за кордоном.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199,200,201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Відповідно до ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Щодо заперечень відповідача про права позивача на звернення до суду та доводів відповідача про окреме проживання дитини за кордоном, суд зазначає наступне.

Згідно ч 3 ст.199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Син сторін зареєстрований разом із матір’ю за адресою: АДРЕСА_1 . Його перебування на території іншої країни має виключно тимчасовий характер що не припиняє його правового та фактичного зв’язку з постійним місцем проживання разом із матір’ю. Крім того, сам повнолітній син, який залучений до справи як третя особа, повністю підтримав позовні вимоги матері, підтвердив факт перебування на її утриманні та просив задовольнити позов. За таких обставин, з урахуванням принципу диспозитивності та найкращих інтересів повнолітнього процесуальний статус позивача не є перешкодою для захисту права студента на отримання утримання від обох батьків.

Отже доводи відповідача, що третя особа проживає за кордоном, а позивач в м.Ніжині не судом не приймаються, оскільки встановлено, що мати та син зареєстровані за однією адресою, а фактичне тимчасове проживання сина за іншою адресою зумовлено безпековою ситуацією та має тимчасовий характер, при цьому він продовжує навчання на денній формі у вищому навчальному закладі.

Суд бере до уваги, що відповідач перерахував сину 5 000 грн 19.08.2026. Проте, суд вбачає, що ця виплата розпочалися лише після подачі позову до суду (23.06.2026). Суд зазначає, що наявність судового рішення є єдиною належною гарантією стабільного та безперебійного забезпечення дитини-студента в майбутньому. Водночас наявність судового рішення не позбавляє відповідача права надавати сину додаткову добровільну допомогу.

Крім того, стороною відповідача суду не надано доказів того, що повнолітній ОСОБА_3 отримує самостійний заробіток, та може самостійно себе утримувати.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2018, у справі № 622/373/16-ц, в постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 у справі № 6-1296цс15.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 (провадження № 61-16005св20), відповідно до якої стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення, одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19 (провадження № 61-2065св23), де зазначено, що стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Згідно ч.1 ст.182СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів недоведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, а саме: брати участь у матеріальних витратах на утримання дитини зобов`язані обоє батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

За змістом ст.ст. 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред’явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків.

Відповідач проходить військову службу, його стан здоров’я дозволяє працювати та отримувати дохід. Відповідач не вказує, що має на утриманні інших осіб, які потребують утримання.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Згідно ст.89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

За вказаних обставин, враховуючи вимоги закону, стан здоров`я відповідача, матеріальний та майновий стан відповідача, відсутність у відповідача на утриманні інших осіб, а також те, що син сторін продовжує навчання на денній формі, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, а відповідач є працездатним, тому може таку допомогу надавати, в зв`язку з чим, суд вважає за можливе стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, на увесь період навчання, але не пізніше досягнення 23-річного віку.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути судовий збір у сумі 1 331 грн 20 коп. на користь держави.

Керуючись ст. 4-13, 17, 18, 141, 263, 265, 273, 274, 279 ЦПК України, ст. 199, 200 СК України, суд

ухвалив:

позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 23.06.2026 до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. судового збору на користь держави.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

.

Суддя Т.О.Гагаріна