Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №587/2146/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/2146/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Сумський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді – Гончаренко Л.М., за участю секретаря судового засідання Чайки Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/3 частку квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі в особі представника ОСОБА_4 звернулися до суду з вказаним позовом в якому просили постановити рішення, яким визначити частки сторін у праві спільної власності у праві спільної сумісної власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 по 1/3 часток відповідно за кожним; припинити право власності ОСОБА_3 на 1/3 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 право власності по 1/6 часток на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/3 частку квартири у розмірі 15 000 гривень шляхом перерахування цієї суми на користь на користь ОСОБА_3 з депозитного рахунку Територіального управління ДСА України в Сумській області. Свої вимоги мотивували, тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі до 30 серпня 2004 року. За час шлюбу позивачем та відповідачем було набуто у власність квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить на праві спільної сумісної власності позивачу, відповідачу та ОСОБА_2 , яка є їх спільною донькою. З 2002 року відповідач не проживає у цій квартирі. З 2002 року він виїхав на постійне місце проживання до російської федерації. Більш ніж 20 років відповідач не виявляв жодного інтересу до своєї частки майна, не брав участі у ремонтних роботах та не сплачував жодних коштів на утримання квартири. Весь тягар утримання спільного майна несе виключно позивач. Відповідно до висновку експерта №2026 від 26 травня 2026 року за результатами проведення будівельно-технічного дослідження вбачається, що виходячи з нормативних вимог, реально виділити співвласнику на праві власності 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 не представляється можливим. Відповідач понад 20 років постійно проживає в рф, що свідчить про наявність у нього іншого місця проживання та центру життєвих інтересів. Він не виявляв інтересу до майна, не зберігав в ньому речей, не приїжджав для огляду квартири.

У судове засідання представник позивачів не з`явився, від неї надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивачів, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про розгляд справи через оголошення на веб-порталі «Судова влада».

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Беручи до уваги, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі до 30 серпня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 виданим районним управлінням юстиції в Сумській області, про що зроблений відповідний актовий запис №85.( а.с.12)

За час шлюбу позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем було набуто у власність квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17 грудня 1999 року, виданого Хотінським агропромисловим закритим акціонерним товариством «АГРОБУДСЕРВІС» згідно з розпорядженням Хотінського агропромислового закритого акціонерного товариства «АГРОБУДСЕРВІС» від 07 грудня 1999 року за реєстровим №1.( а.с.18)

Вказана квартира належить на праві спільної сумісної власності позивачці, відповідачу та ОСОБА_5 , яка є їх спільною донькою.

До матеріалів справи додається копія свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 для підтвердження родинних відносин між позивачем та відповідачем та свідоцтво про шлюб, серії НОМЕР_3 , де зазначена зміна її прізвища.( а.с.16,17)

Відповідно до довідки №346-1-03/26 від 18 березня 2026 року, виданою ДП «БТІ регіональна агенція технічної інвентаризації» комунального підприємства «Ініціатива» Миколаївської сільської ради, зазначено, що згідно з інформацією, яка міститься в інвентаризаційній справі №А000006075, станом на 31 грудня 2012 року, власниками об`єкта нерухомого майна (спільна сумісна власність) за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .( а.с.21)

Відповідно до довідки №229 від 15 квітня 2026 року виданої Хотінською селищною радою Сумського району Сумської області за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_1 та має наступний склад зареєстрованих осіб: донька ОСОБА_2 , не родич- ОСОБА_3 (зареєстрований, але не проживає з 2002 року) ( а.с.20)

Як зазначають позивачі, з 2002 року відповідач не проживає у цій квартирі, більш ніж 20 років не виявляв жодного інтересу до своєї частки майна, не брав участі у ремонтних роботах та не сплачував жодних коштів на утримання квартири. Весь тягар утримання спільного майна несе виключно позивач, що підтверджується довідками про відсутність заборгованості, копії яких долучені до матеріалів справи ( а.с.22-25)

Відповідно до відповіді Державної прикордонної служби України на запит адвоката від 09.07.2026 відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування окупованою територією України громадянином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 08.2017 по 09.07.2026 в базі даних не виявлено.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно- технічного дослідження №2026 від 26.05.2026 проведеної судовим експертом Андрєєвим Л.Г. на питання чи можливо виділити 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 на праві часткової сумісної власності одному зі співвласників. У висновку експерта №2026 від 26 травня 2026 року за результатами проведення будівельно-технічного дослідження відповідаючи на питання зазначив:

Для виділу ізольованої квартири необхідні наступні приміщення з мінімально припустимою площею: площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 14,0 кв.м. Мінімальна площа кухні – 5,0 кв.м. Суміщений санвузол – ванною (або душем), умивальником і унітазом площею не менше 3,8 кв.м. Коридор (прихожа) площею 5,2 кв.м. Всього – 28,0 кв.м. У кожній із квартир повинен бути окремий вхід.

Виходячи з нормативних вимог, реально виділити співвласнику на праві власності 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 не представляється можливим. (а.с.30-33)

Відповідно до довідки про орієнтовну ринкову вартість майна від 14.05.2025 року зробленої оцінювачом ТОВ «Браво-Групп» трикімнатна квартира АДРЕСА_2 складає 45000 грн.( а.с.29)

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися свою власністю.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб. При цьому на зміст права власності не впливає місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За нормами ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

У ст. 355 ЦК України зазначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до практики Верховного Суду України у постанові від 16 травня 2025 (справа № 903/421/24) та ряді інших рішень Верховний Суд вказує, що припинення права на частку спрямоване на захист прав тих співвласників, які реально використовують майно та зацікавлені в його збереженні. Суд наголошує, що концепція ст. 365 ЦК передбачає не лише припинення правовідносин спільної власності, а й набуття позивачем права на цю частку (постанова від 31.05.2023 у справі № 169/740/20).

На виконання частини 2 статті 365 ЦК України позивачкою ОСОБА_9 було внесено на депозитний рахунок суду суму у розмірі 15000 гривень, що відповідає ринковій вартості частки будинку згідно з довідкою про орієнтовну ринкову вартість майна від 14.05. 2026 року( а.57)

Відповідно до статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до статі 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

У постанові від 18 грудня 2018 року у справі №908/1754/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що відсутність у статті 365 ЦК України конструкції «за наявності одночасно» свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пп.1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених підпунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21 дійшов висновку, що право відповідача на частку у спільному майні підлягає припиненню за умови доведення наявності підстав, передбачених частинами першою та другою статті 365 ЦК України, для припинення права на таку частку.

Відповідно до п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Пункт 2 ст. 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.

Даний висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду викладеної від 09.09.2024 у справі № 671/1543/21, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що за умови доведення наявності підстав, передбачених частинами першою та другою статті 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні, право відповідача на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

Норми ст. ст. 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Однак, в ч.1 ст. 358 ЦК України зазначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, що також знайшло своє відображення, відповідно до якої володіння, користування та розпорядження нерухомим майном, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» житловий будинок, який є спільною частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо сторонам виділити ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що оскільки суд за чинним законодавством вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватись ним.

З огляду на неможливість спільного володіння і користування квартирою, відсутністю відповідача за місцем реєстрації з 2002 року, зважаючи що частка відповідача у квартирі хоч і складає 1/3, але є незначною, враховуючи, що спірною квартирою відповідач не користується, тривалий час не цікавиться спірним майном та не утримує його; тягар утримання спірного майна несе позивач; докази, які б свідчили, що припинення права власності відповідача на частку у квартирі може завдати істотної шкоди його інтересам, відсутні та враховуючи внесення позивачем на депозитний рахунок суду вартості спірної частки квартири суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 6-13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 317-319, 358,364,365,367 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_10 , ОСОБА_11 задовольнити повністю.

Визначити частки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 у праві спільної сумісної власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 по 1/3 часток відповідно за кожним.

Припинити право власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/3 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 та за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 право власності по 1/6 часток на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 та з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 грошову компенсацію за 1/3 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень шляхом перерахування цієї суми на користь на користь ОСОБА_3 з депозитного рахунку Територіального управління ДСА України в Сумській області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.М. Гончаренко