Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №683/606/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/606/26

Провадження № 22-ц/820/1466/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Янчук Т.О.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду в складі судді Лугового О.М. від 14 квітня 2026 року.

Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», звертаючись в суд з цим позовом до відповідачки, вказувало, що 22.10.2019 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір №1410434 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту.

Вказаний договір був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «С491451».

За умовами вказаного кредитного договору позичальник ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в сумі 10000 грн. на строк 30 днів (з 22.10.2019 року по 21.11.2019 року) на умовах платності та зобов`язалася повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами в розмірі 1,80 % в день та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідачка не виконала свої зобов`язання за кредитом, станом на 29.10.2020 року її заборгованість по кредиту становить 31780 грн., з яких: 10000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 21060 грн. заборгованість по відсотках, 720 грн. пені.

30.10.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №1410434.

За наведеного, просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 31780 грн., з яких: 10000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 21060 грн. заборгованість по відсотках, 720 грн. заборгованість за пенею.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором №1410434 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 22.10.2019 року в розмірі 30115 грн., з яких: 10000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 20115 грн. заборгованість по відсотках.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2522,89 грн. судового збору та 7580,80 грн. витрат на правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати як незаконне в частині стягнення процентів за користування кредитом. На думку апелянтки, суд не врахував, що кредитний договір не містить відомостей про його підписання одноразовим ідентифікатором саме відповідачкою, оскільки лише тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідачки не підтверджує проходження нею верифікації та ідентифікації. Відомості про вказане відсутні, належними та допустимими доказами не доведено факту укладення кредитного договору саме відповідачкою. Будь-які документи, що підтверджують особу позичальника, в матеріалах справи відсутні.

Також позивачем не надано суду доказів перерахування відповідачці коштів відповідно до умов оспорюваного договору (платіжного доручення, меморіального ордеру або виписки з банківського рахунку відповідачки). Розрахунок заборгованості є необґрунтованим, оскільки він є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальниці в кредит.

Розмір нарахованих процентів за користування кредитом значно перевищує тіло кредиту та порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання відсотки перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача.

Також матеріали справи не містять доказів направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Згідно з ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 22 жовтня 2019 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір №1410434 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, за яким відповідач отримав у кредит грошові кошти у розмірі 10000 грн. (п.1.1 кредитного договору) зі строком кредитування 30 днів (п.1.2 кредитного договору), на умовах зниженої процентної ставки 1,35% від суми позики за кожен день користування позикою (492,75% річних) у межах строку надання позики, зазначеного в п.1.2 цього договору; стандартної процентної ставки, яка становить 1,80 % від суми позики за кожний день користування позикою (657 % річних). Стандартна процентна ставка застосовується згідно з п.1.7, 3.4, 3.6.2 договору.

Відповідно до п.1.5 кредитного договору позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом.

Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно Графіку платежів, який є невід`ємною частиною цього договору (п.3.1 договору).

Відповідачка підписала кредитний договір одноразовим ідентифікатором 22.10.2019 року 16:44:58 ОСОБА_1 , НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Сума позики становить 10000 грн., сума нарахованих процентів становить 4050 грн., що вбачається із Додатку № 1 до договору про надання коштів у позику № 1410434 від 22.10.2019 року, який був також підписаний електронним підписом одноразового ідентифікатора Янюк О.А. 22.10.2019 року.

Згідно листа ТОВ ФК «Вей Фор Пей» №6521-ВП від 16.12.2025 року відповідно до договору ВП-200417-1 від 20.04.17 року здійснено 22.10.2019 року, за дорученням ТОВ «Авентус Україна» переказ коштів в сумі 10 000 грн. на карту НОМЕР_2 , номер транзакції 3761063.

Строк дії договору укладеного між сторонами становить 30 днів, тобто з 22.10.2019 року по 21.11.2019 року (пункт 1.2 Договору).

З 22.10.2019 року по 19.11.2019 року (з урахуванням п.1.6 договору, здійснення ОСОБА_1 оплати 19.11.2019 року) проценти за користування кредитом становлять 3915 грн. (10000 грн. х 1,35% х 29 днів) в межах строку кредитування.

Нарахування товариством штрафу в розмірі по 120 грн. було здійснено: з 25.01.2020 по 30.01.2020 року (включно), з 04.03.2020 по 05.03.2020 року (включно), з 01.05.2020 року по 13.05.2020 року (включно).

ОСОБА_1 сплатила штраф 29.05.2020 року в розмірі 1 560 грн., 29.06.2020 року - в розмірі 240 грн.

Наведені обставини підтверджені матеріалами справи і не спростовані апелянткою.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним факт укладення договору про надання споживчого кредиту №1410434 від 22.10.2019 року сторонами, підписання його відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та отримання відповідачкою кредиту на умовах, визначених цим договором.

Разом з тим, висновки суду про неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором відповідачкою та наявність підстав для стягнення заборгованості по кредиту є помилковими.

Встановлено, що за договором про надання споживчого кредиту №1410434 від 22.10.2019 року сторонами погоджено строк кредиту 30 днів. Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно Графіку платежів, який є невід`ємною частиною цього договору (п.3.1 договору).

Відповідно до п.1.6 вказаного договору у випадку неможливості виконання зобов`язання за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою (п.1.6 договору).

Згідно п.1.7 договору, після вчинення клієнтом дій згідно п.1.6 цього договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 (чотириста) грн. Товариство має право, але не обов`язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з п.1.6 цього договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення позики відображається у особистому кабінеті клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №1410434 від 22.10.2019 року, відповідачка сплатила 19.11.2019 року 3915 грн. процентів за користування кредитними коштами в межах строку дії кредитного договору, тобто, цими діями згідно пункту 1.6. договору вона ініціювала продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики.

За пунктом 1.7. новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з п.1.6 цього договору та складає 30 днів, тобто, товариство продовжило строк дії договору на 30 днів, з 20.11.2019 року до 19.12.2019 року.

Проте в межах нового строку користування позикою (до 19.12.2019 року) відповідачка не вчинила дії, передбачені п. 1.6 договору, і не здійснила платіж на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів.

Відповідачка сплатила нараховані проценти за користування кредитними коштами в сумі 5400 грн. лише 22.12.2019 року, поза новим строком кредитування, тож ця дія не є ініціацією продовження строку користування позикою і правовою підставою, визначеною договором, для чергового продовження строку кредитування на 30 днів кредитором.

Тож строк кредитування згідно договору сплинув 19.12.2019 року, і за цих обставин відсутні підстави для нарахування відповідачці процентів поза межами цього строку кредитування.

Тобто, нарахування позивачем процентів за цим договором у період з 20.12.2019 року по 18.03.2020 року, а також нарахування штрафів з 25.01.2020 року є безпідставним і суперечить умовам договору №1410434 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 22.10.2019 року.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пролонгацію договору №1410434 від 22.10.2019 року та нарахування товариством заявлених процентів та штрафів в межах строку кредитування.

Строк кредитування згідно договору сплинув 19.12.2019 року, з врахуванням сплачених процентів за користування кредитом 5400 грн. 22.12.2019 року, у відповідачки згідно розрахунку залишилася заборгованість по тілу кредиту в сумі 10000 грн.

При цьому згідно розрахунку позивача відповідачкою на погашення процентів, які безпідставно нараховані поза строком кредитування, 30.01.2020 року сплачено 6480 грн., 05.03.2020 року - 5760 грн., всього 12240 грн.

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тож з врахуванням сплачених відповідачкою 12240 грн., які слід зарахувати на погашення тіла кредиту, станом на 05.03.2020 року зобов`язання за цим кредитним договором відповідачкою повністю виконано, підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального права (статей 598, 599 ЦК України), і дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.

З врахуванням наведеного оскаржуване рішення суду слід скасувати, в задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відмовити.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги слід стягнути з позивача на користь відповідачки понесені нею витрати за подачу апеляційної скарги в сумі 3993,60 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького,1/28, м. Львів, ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 3993,60 грн. понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 11 вересня 2026 року.

Судді Л.М. Грох

А.М. Костенко

Т.О. Янчук