Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №689/1412/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 689/1412/26

Провадження № 22-ц/820/2213/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Гринчука Р. С., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Сурник І. О.,

з участю: скаржника ОСОБА_1

та його представника Прокопчук В. М.,

прокурора Грамчук Т. А.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2026 року (суддя Соловйов А. В., присяжні Гук В. О., Беренда Н. М.) у справі за заявою директора Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу в примусовому порядку.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

11 серпня 2026 року т.в.о. директора Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради, звертаючись до суду із вказаною заявою, зазначав, 09 серпня 2026 року о 12 год 15 хв. ОСОБА_1 доставили на приймальне відділення, де після огляду лікар-психіатр прийшов до висновку про необхідність госпіталізації у зв`язку з важким психічним розладом «шизофренія, параноїдна форма, загострення». В подальшому ОСОБА_1 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради, які підтвердили наявність у нього важкого психічного розладу та необхідність у лікуванні в умовах стаціонару терміном до одного місяця. ОСОБА_1 страждає на тяжке психічне захворювання, внаслідок чого становить небезпеку для себе та оточуючих, усвідомленої згоди на госпіталізацію до психіатричного закладу не надав.

Тому заявник просив примусово госпіталізувати ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради на термін до одного місяця.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2026 року заяву задоволено. ОСОБА_1 госпіталізовано до психіатричного закладу Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради у примусовому порядку терміном до одного місяця.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Суд не врахував те, що висновок комісії лікарів-психіатрів не містить належного обґрунтування для примусової госпіталізації, оскільки психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні. Встановлення судового контролю за процедурою примусової госпіталізації передбачає дослідження та оцінку судом висновку лікарів-психіатрів Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради про доцільність госпіталізації особи без її усвідомленої згоди в сукупності з іншими доказами, що підтверджують такий стан особи, який дає підстави саме для примусової госпіталізації. Суд не взяв до уваги те, що сама по собі наявність такого висновку лікарів-психіатрів при відсутності належних і допустимих доказів є недостатньою для ухвалення рішення про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу без його усвідомленої згоди. Заявник не надав достатніх доказів на підтвердження того, що він вчиняє чи має намір вчинити дії, небезпечні для нього чи оточуючих, або доказів того, що він не може задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність. Вважає, що не має будь-яких психічних розладів та не хворіє на психічне захворювання, відтак не є небезпечним для себе та суспільства.

У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали. Прокурор проти неї заперечувала.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що 09 серпня 2026 року о 12 год 15 хв. ОСОБА_1 був доставлений на приймальне відділення Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради бригадою швидкої допомоги. Об`єктивний стан хворого: у свідомості. Доступний формальному мовному контакту. Всебічно орієнтований повністю. На запитання відповідає неохоче. Поводить себе спокійно. Мислення непослідовне за темпом. Настрій знижений. Негативістичний, злобний, інструкції не виконує. Емоційно лабільний, легко подразливий. Інтелект відповідає освіті та здобутому досвіду. Короткочасна пам`ять знижена. Увага нестійка, легко виснажлива. Скарги активно не висловлює. Маячних ідей, галюцинацій не виявлено. Суїцидальних та антисоціальних тенденцій на час огляду не відмічається, що підтверджується медичною картою стаціонарного хворого № 6329 від 09 серпня 2026 року.

Відповідно до висновку комісії лікарів-психіатрів Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради від 10 серпня 2026 року ОСОБА_1 хворіє на шизофренію, параноїдна форма, загострення. З липня 2016 року є особою з інвалідністю ІІ групи. Хворий неодноразово лікувався в цьому закладі у 2017 - 2024 роках. Останні госпіталізації з 09.06.2025 по 30.06.2025, 22.07.2025 по 04.08.2025, з 28.09.2025 по 28.10.2025, з 12.01.2026 по 02.02.2026. Вдома підтримуючу терапію не приймав, стан хворого погіршився. Спостерігається загострення хвороби, а саме становить небезпеку для себе та оточуючих (перестав спати вночі, не дотримувався особистої гігієни, відмовлявся від прийому їжі, ліків, конфліктував з мамою, поводив себе неадекватно, розпалював багаття в будинку, відсутня критика до свого стану). У зв`язку з важкістю психічного стану ОСОБА_1 не спроможний надати усвідомлену згоду на госпіталізацію та лікування, тому потребує госпіталізації у психіатричний стаціонар у примусовому порядку згідно зі статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» на термін до одного місяця.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи заяву, суд виходив з того, що наявні підстави для госпіталізації ОСОБА_1 для надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров?я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров?я, медичну допомогу та медичне страхування.

Статтею 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 339 ЦПК України за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.

До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.

Статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Відповідно до частинами 1, 2 статті 16 цього Закону особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов?язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.

У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить про те, що примусова госпіталізація можлива лише за наявності одночасно таких умов: по-перше, лікування можливе лише у стаціонарних умовах лікарні; по-друге, встановлення в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність. Відсутність необхідності щодо лікування особи лише в стаціонарних умовах виключає можливість примусової госпіталізації пацієнта до медичного закладу (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 447/1095/21).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту е пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, особа може бути позбавлена свободи як психічно хвора, якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту е пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07.

За матеріалами справи ОСОБА_1 був доставлений на приймальне відділення Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради бригадою швидкої допомоги у зв`язку із загостренням психічного захворювання.

Згідно з висновком комісії лікарів-психіатрів Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради від 10 серпня 2026 року ОСОБА_1 хворіє на шизофренію, параноїдна форма, неодноразово лікувався в закладі. На час обстеження спостерігалося загострення хвороби (стан хворого погіршився: перестав спати вночі, не дотримувався особистої гігієни, відмовлявся від прийому їжі, ліків, конфліктував з мамою, поводив себе неадекватно, розпалював багаття в будинку, відсутня критика до свого стану), внаслідок чого він становить небезпеку для себе та оточуючих, а тому потребує госпіталізації у психіатричний стаціонар в примусовому порядку.

Суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_1 страждає на психічне захворювання та становить небезпеку для себе та оточуючих, у зв?язку з чим потребує медичної допомоги в умовах стаціонару, а його усвідомлена згода на госпіталізацію відсутня, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність госпіталізації ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не має будь-яких психічних розладів та не хворіє на психічні хвороби, відтак не є не небезпечним для себе та суспільства, не підтверджені доказами.

Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на те, що висновок комісії лікарів-психіатрів не містить належного обґрунтування для примусової госпіталізації.

У суду відсутні підстави піддати сумніву висновок комісії лікарів-психіатрів. ОСОБА_1 не оскаржував вказаний висновок у встановленому чинним законодавством порядку.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді Р. С. Гринчук

І. В. П`єнта