Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №672/523/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 672/523/26

Провадження № 22-ц/820/1764/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Костенка А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 27 травня 2026 року (суддя Шинкоренко С.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначалося, що 24 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та відповідачем було укладено в електронній формі кредитний договір №117485, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 7000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом, який згідно графіку сплати кредитних коштів мав повернути разом із нарахованими за користування кредитом процентами та сплатити комісію.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальником, який відтворено шляхом використання ним одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

28 січня 2026 року ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу №28012026, згідно з яким ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «ФК «Незалежні фінанси»», в тому числі і до відповідача на загальну суму 21891 грн., з яких: 6721 грн. – сума заборгованості за основним зобов`язанням; 8170 грн. – заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 7000 грн. – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Враховуючи викладене вище, оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ»» заборгованість за кредитним договором в розмірі 21891 грн., з яких: 6721 грн. – сума заборгованості за основним зобов`язанням; 8170 грн. – заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 7000 грн. – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 27 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ»» суму заборгованості в розмірі 14891 грн., з яких 6721 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 8170 грн. – заборгованість по комісії за обслуговування кредиту.

В задоволені решти позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ»» судовий збір в сумі – 1810,96 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлено факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, неналежного виконання ним зобов`язань щодо їх повернення, а також підтвердження переходу права вимоги до позивача за договором факторингу. Судом визнано доведеними вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту та комісією за обслуговування кредиту, водночас відмовив у стягненні неустойки, оскільки вона нарахована у період дії воєнного стану, і тому на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.України підлягає списанню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 27 травня 2026 року у справі № 672/523/26 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ».

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про укладення між відповідачем та первісним кредитором кредитного договору № 1174855 від 24.06.2025, не встановивши належним чином факт його підписання саме відповідачем, а також не надав оригіналу електронного документа.

Суд першої інстанції безпідставно визнав доведеним факт надання відповідачу кредиту, хоча позивач не подав належних і допустимих доказів фактичного перерахування коштів саме відповідачу, оскільки подані документи не підтверджують виконання відповідної банківської операції, єдиними письмовими доказами, що можуть доводити отримання грошових коштів та наявність заборгованості, є оригінали первинних фінансово-господарських документів.

Апелянтом зазначено, що суд включив до складу заборгованості 8170 грн. комісії за обслуговування кредиту, хоча кредитним договором не визначено належного переліку додаткових та супутніх послуг, за які встановлена така плата, а наведені у договорі послуги фактично зводяться переважно до інформування споживача про стан його кредитної заборгованості. При цьому інформація про стан кредиту, яка надається споживачу в межах установлених законом випадків, не може бути підставою для стягнення щомісячної комісії. Відсутність доказів фактичного надання платних додаткових послуг та погодження їх вартості зі споживачем свідчить про нікчемність відповідної умови кредитного договору.

У відзиві ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 27 травня 2026 року залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду першої інстанції частині відмови у стягненні неустойки за кредитним договором №1174855, тому в цій частині рішення суду апеляційним судом не переглядається.

Судом встановлено, що 24 червня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Незалежні фінанси»» був укладений кредитний договір №117485 (а.с.6-11).

Відповідно до п.1.2-1.3 Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 7000.00 грн.

Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 24.06.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Відповідно до п.1.5 Договору, Денна процентна ставка складає: (22505.00 грн. / 7000.00 грн.) / 360 днів * 100% = 0.89%.

Згідно п.1.5.1-1.5.2 Договору, комісія за надання кредиту: 21 грн., яка нараховується за ставкою 0.30 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 0.30 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 22484 грн., що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

У пункті 10 договору зазначено реквізити сторін, а саме дані позичальника ОСОБА_1 , зокрема, ідентифікаційний код, адреса та поштова адреса, телефон, електронна пошта.

Додатком № 1 до кредитного договору №1174855 від 24.06.2025 року є графік платежів, за яким визначається порядок повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом, комісії за надання та обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення.

Додатком № 1 до кредитного договору №1174855 від 24.06.2025 року є заява на отримання кредиту №1174588.

Додатком № 1 до кредитного договору №1174855 від 24.06.2025 року є додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за кредитним договором.

Вказані документи підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 213253.

Згідно із розрахунком заборгованості за договором позики №1174855 від 24.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 складає 21891 грн., з яких: 6721 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 8170 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 7000 грн. сума заборгованості за неустойкою.

28 січня 2026 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №28012026, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» і боржниками (а.с. 22-28).

Відповідно до умов вищезазначеного Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі відступлення права вимоги за цим Договором, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заміняє ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» у кредитних договорах, що вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 28 січня 2026 року до Договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1174855 від 24 червня 2025 року в сумі: 21891 грн., з яких: 6721 грн. 00 коп. – заборгованість за основною сумою боргу, 8170 грн. 00 коп. – заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 7000 грн. 00 коп. – заборгованість за неустойкою (а.с. 29).

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до положень ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З положень статті 11 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відповідно до статей 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір №1174855. Сторони здійснили обмін електронними повідомленнями про досягнення згоди з усіх істотних умов кредитного договору та підписали цей договір шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 213253.

Отже ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін тощо.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «ФК «Незалежні фінанси»» перерахувало грошові кошти в розмірі 7000 грн. на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №44056342, що міститься в матеріалах справи (а.с. 19).

При цьому ОСОБА_1 не спростував цей факт шляхом подання відповідних доказів про не відкриття на його ім`я зазначеного банківського рахунку та ненадходження на нього кредитних коштів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 дійсно тривалий час активно користувався кредитними коштами банку та частково сплачував заборгованість за кредитним договором.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про належне укладення договору про надання споживчого кредиту № 1174855 від 24.06.2025 року, при цьому матеріали справи містять як і кредитний договір так і Анкету-заяву на кредит.

Отже твердження ОСОБА_1 про не укладення сторонами зазначеного кредитного договору та неотримання ним грошових коштів є необґрунтованими.

Матеріали справи містять договір факторингу та договір відступлення прав вимоги з відповідними додатками, які об`єктивно вказують на те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором. Цей договір є дійсним та виконаним.

За таких обставин в ході перегляду рішення суду першої інстанції, колегія суддів не знайшла підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення заборгованості за кредитним договорам в частині стягнення тіла кредиту.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду про стягнення комісії.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із матеріалів справи слідує, що умовами договору про споживчий кредит №1174855, а саме п 1.5.2 договору, передбачено комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 22484 грн., що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є незаконною, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута з відповідача на користь позивача

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Зважаючи на зазначене, рішення суду першої інстанції в розміру заборгованості за кредитом підлягає зміні.

З ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №1174855 в розмірі 6721,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки позовну заяву задоволено на 30.70 %, з урахування судового збору сплаченого позивачем 2662,40 грн., апелянтом сплаченого судового збору в розмірі 3994 грн., шляхом взаємозаліку, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з позивача судовий збір в розмірі 1950,49 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд –

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 27 травня 2026 року змінити в частині розміру заборгованості за кредитним договором та судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про спожитий кредит №1174855 від 24.06.2025 року в розмірі 6721 грн. – заборгованість за тілом кредиту.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1950,49 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 10 вересня 2026 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

А.М. Костенко