Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №317/5539/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 10.09.2026 Справа № 317/5539/25

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 317/5539/25 Пр. № 22-ц/807/1742/26 Головуючий у 1-й інстанції: Громова І.Б. Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Сакояна Д.І., Салтан Л.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 березня 2026 року у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (надалі – ТОВ ФК «ПРОЦЕНТ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ТОВ ФК «ПРОЦЕНТ» звернулось до суду з вищезазначеним позовом (а.с. 1-63), в якому просило: - витребувати з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» наступну інформацію: чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 платіжну карту № НОМЕР_2 ; - надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 за період з 18.08.2024 року по 23.08.2024 року з відображенням часу зарахування коштів; надати інформацію чи було зарахування 5000,00 грн 18.08.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_2 ; - надати інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 в період з 18.08.2024 року по 23.08.2024 року; - надати інформацію про всі номера телефонів, які знаходяться в анкетних даних ОСОБА_1 ; - стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 17291 від 18.08.2024 року становить 32375,00 грн, що складається з: 5000,00 грн - заборгованість за кредитом; 27375,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 18.08.2024 року по 18.08.2025 року, що нараховані відповідно до п.1.2 кредитного договору за ставкою 1,50 % за кожен день користування кредитом (547,50% річних) та Графіку платежів, а також судові витрати у розмірі 2420,40 грн та 10000,00 грн витрат на правову допомогу.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 18.08.2024 року між ТОВ ФК «ПРОЦЕНТ» (торгова марка «PROCENT») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 17291 від 18.08.2024 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн, строком на 365 днів (до 18.08.2025 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_3 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,50% від суми кредиту за кожен день користування (547,50% річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору відбулось електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». На виконання умов договору, 18.08.2024 позивачем були перераховані кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_3 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується довідкою платіжної установи. В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за укладеним договором не виконав, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 32375,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за кредитом; 27375,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, яку позивач просить тягнути з відповідача, а також витрати по оплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Громову І.Б. (а.с. 64). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 67) відкрито провадження у даній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 23 березня 2026 року ( а.с. 109-113) позов позивача у цій справі задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ ФК «ПРОЦЕНТ» (ЄДРПОУ 41466388) заборгованість за кредитним договором № 17291 від 18.08.2024 у розмірі 32375,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 27375,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ ФК «ПРОЦЕНТ» (ЄДРПОУ 41466388) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 11 травня 2026 року (а.с. 153-155) заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про перегляд вищезазначеного заочного рішення суду першої інстанції у цій справі залишено без задоволення.

Позивач із вищезазначеним заочним рішенням суду першої інстанції погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував. У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо не оскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції (фактично в частині задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 32375,00 грн.), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 161-172) просив визнати поважними причинами пропуску строку для подання апеляційної скарги та прийняти її до розгляду, скасувати заочне рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, стягнути з позивача на свою користь понесені судові витрати.

В автоматизованому порядку 23.06.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (а.с. 173). Ухвалою апеляційного суду від 23.06.2026 року (а.с. 174) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 09.07.2026 року (а.с.177). Ухвалою апеляційного суду від 10.07.2026 року (а.с. 178-179) в порядку задоволення клопотання відповідача строк на апеляційне оскарження заочного рішення суду першої інстанції поновлено, апеляційну скаргу було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк 27.07.2026 року (а.с. 182-186). Проте, у період з 13.07.2026 року по 21.08.2026 року включно суддя – доповідач перебувала у відпустці (довідка - а.с. 181). В автоматизованому порядку 24.08.2026 року суддями Сакояном Д.І. та Салтан Л.Г. замінено суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. у зв`язку з тривалою відпусткою останніх (а.с. 187-188). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 24.08.2026 року (а.с. 189), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Оскільки, відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції ЗУ від 19.06.2024 року № 3831-ІХ, якій набрав чинності з 19.07.2024 року, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: 3328,00 грн * 30 = 99840,00 грн, у цій справі ціна позову 32375,00 грн (а.с.1), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

ТОВ ФК «ПРОЦЕНТ» (довідка про доставку електронного документу – копії ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у цій справі 25.08.2026 року – а.с. 192) не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу боржника у цій справі у встановлений апеляційним судом строк по 09.09.2026 року включно. Однак, в силу вимог ст. 360 ч.3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду заочного рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача (фактично повністю, а не частково, оскільки судові витрати позивача на професійну правничу допомогу є лише питанням про судові витрати та не відносяться до позовних вимог, а позовні вимоги позивача у цій справі судом першої інстанції задоволено повністю), правильно керувався ст. ст. 207, 526, 610, 612, 625-626, 628, 634, 638, 1048-1050, 1054-1055 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 279-283, 352, 354-355 ЦПК України, та правильно виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, суд першої інстанції у цій справі правильно виходив із такого.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Також, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 18.08.2024 року між ТОВ ФК «ПРОЦЕНТ» (торгова марка «PROCENT») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 17291 від 18.08.2024 року (копія - а.с.16-20), відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн., строком на 365 днів (до 18.08.2025 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_3 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,50% від суми кредиту за кожен день користування (547,50% річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору відбулось електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ», викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://procent.com.ua/uk/about_us. Вказане підтверджується копією кредитного договору №17291 від 18.08.2024 року, який підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 923169, який був відправлений на номер мобільного телефону, вказаного відповідачем при авторизації. Договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електрону комерцію» (п. 6.1 Договору). Пунктом 6.3 Договору визначено, що всі додатки та додаткові угоди, складені сторонами в електронному вигляді і підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід`ємними частинами Договору. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Порядок укладення електронного договору визначений статтею 11 вказаного Закону, при цьому, згідно частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному цією статтею, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що факт укладення кредитного договору між кредитодавцем ТОВ ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 у формі електронного документу з електронними підписами сторін знайшов своє підтвердження. Умови кредитного договору було узгоджено Сторонами у Паспорті споживчого кредиту, що підписаний відповідачем 18.08.2024 року (копія а.с.23-25). Крім того, в Паспорті споживчого кредиту від 18.08.2024 року визначено, що строк кредитування складає 365 днів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

ТОВ ФК «ПРОЦЕНТ» в повному обсязі виконано свої зобов`язання за Договором, перерахувавши кредитні кошти в сумі 5000,00 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_3 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», відповідно до довідки про перерахування коштів за Кредитним договором №17291 від 18.08.2024 року, що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору № 17291 від 18.08.2024 процентна ставка за користування кредитом становить 1,5% за кожний день (річна процентна ставка становить 547,50%) користування кредитом. Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за Кредитним договором №17291 від 18.08.2024 року та розрахунку заборгованості за Кредитним договором №17291 від 18.08.2024 року – сума кредиту становить 5000,00 грн, сума відсотків за 365 днів користування кредитом становить 27375,00 грн. (відсотки у тому числі в межах строку дії кредитного договору з 18.08.2024 року про 18.08.2025 року включно – розрахунок а.с. 27-32). До теперішнього часу, відповідачем не сплачена зазначена вище сума кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Згідно з ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст.612цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором. Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію сторони відповідача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

В силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист ОСОБА_1 здійснює у цій справі на свій розсуд. Проте, здійснюючи правосуддя, суд захищає права…фізичних осіб… у спосіб, визначений законом… (ст. 5 ч. 1 ЦПК України).

В силу вимог ст. ст. 367 ч. ч. 3, 6 ЦПК України апеляційний суд не може переглядати по суті заяву сторони відповідача (у цій справі це - заява сторони відповідача про зменшення розміру заборгованості відсотків через неспівмірність останнього із розміром заборгованості за тілом кредиту за вищезазначеним кредитним договором у цій справі - а.с. 166), яку суд першої інстанції не розглядав по суті при ухваленні вищезазначеного оскаржуваного заочного рішення від 21 березня 2026 року, обов`язкові підстави для скасування якого у цій справі відсутні.

Оскільки, відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений судом першої інстанції про наявність цієї справи у суді першої інстанції та судові засідання в останній, на свій власний розсуд не подавав суду першої інстанції вищезазначеної заяви про зменшення розміру заборгованості відсотків через неспівмірність останнього із розміром заборгованості за тілом кредиту за вищезазначеним кредитним договором у цій справі саме до ухвалення вищезазначеного заочного рішення судом першої інстанції від 21 березня 2026 року у цій справі.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування сторони відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Сторона відповідача не надала належних, допустимих доказів суду першої інстанції в обґрунтування своєї позиції у спростування позову позивача у цій справі в частині його задоволення по суті позовних під час розгляду судом першої інстанції вищезазначеної заяви сторони відповідача про перегляд вищезазначеного заочного рішення у цій справі (а.с.121-124), оцінку якій останній надав у своїй вищезазначеній ухвалі від 11 травня 2026 року (а.с. 153-155), з якою погоджується апеляційний суд.

Суд першої інстанції правильно виходив при вирішенні цієї справи із:

-свободи договору (ст. 627 ЦК України) - відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства…;

- презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) – вищезазначеного кредитного договору, підписаного сторонами без зауважень, належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та апеляційному суду не були надані), оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсними (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача апеляційному суду не надані, так, сторона відповідача у цій справі зустрічного позову про визнання недійсним кредитного договору не подавала та у матеріалах цієї справи відсутнє будь-яке рішення іншого суду в іншій справі про визнання вищезазначеного договору недійсним та стороною відповідача апеляційному суду не надано),

- принципу обов`язковості договору (ст. 629 ЦК України), за змістом якої вищезазначений договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, стороною відповідача апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального права судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги сторони відповідача не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, у вигляді судового збору.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції у цій справі.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 березня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова апеляційним судом складена 10.09.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Сакоян Д.І.Салтан Л.Г.