Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №336/5244/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 08.09.2026 Справа № 336/5244/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 336/5244/26 Головуючий у І інстанції: Савеленко О.А.

Провадження № 22-ц/807/1813/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.,

суддів Кухаря С.В.,

Кочеткової І.В.,

секретар Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича в особі представника – адвоката Іваниці Олени Олександрівни – на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2026 року у справі за скаргою боржника ОСОБА_1 на бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича, стягувач – Концерн «Міські теплові мережі»,

У С Т А Н О В И Л А:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитра Юрійовича, стягувач – Концерн «Міські теплові мережі».

В обґрунтування скарги зазначив, що 12.05.2025 року заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії були задоволені у повному обсязі (цивільна справа № 36/2530/25). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму грошової заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії в розмірі 96933, 21 грн, а також судовий збір в розмірі 2422, 40 грн.

06.10.2025 року позивач отримав виконавчий лист № 336/2530/25 від 06.10.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму грошової заборгованості за надану послугу в розмірі 96933,21 та виконавчий лист N? 336/2530/25 від 06.10.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» сплачений судовий збір у розмірі 2422 гривень 40 копійок.

05.03.2026 року, приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д. Ю. було відкрито виконавче провадження № 80412475 за виконавчим листом № 336/2530/25 про стягнення з ОСОБА_1 суму грошової заборгованості у розмірі 96933, 21 грн.

05.03.2026 року, приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д. Ю. було відкрито виконавче провадження № 80412612 за виконавчим листом № 336/2530/25 про стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 2422,40 грн.

05.03.2026 року, приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д.Ю. було винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 80412475.

05.03.2026 року, приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Дмитро Юрійовичем було винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні N? 80412612.

Відповідно до пункту 1 Постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області про арешт коштів боржника від 05.03.2026 року у виконавчому провадженні N? 80412612 та у виконавчому провадженні N? 80412475: «1. Накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ...».

Вказав, що є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок війни та одержує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 N? 2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». З метою отримання пенсії по інвалідності, ним було відкрито в АТ «Ощадбанк» картковий рахунок IBAN: НОМЕР_2 , реквізити якого були надані ним до Головного управління ПФУ в Запорізькій області для зарахування на цей рахунок пенсії по інвалідності.

5 березня 2026 року, АТ «Ощадбанк» надіслав заявнику СМС та повідомив про те що картковий рахунок на який зараховується пенсія, під арештом на підставі постанови виконавчої служби.

29.04.2026 року, представник заявника направив на електрону пошту приватного виконавця Проценка Д.Ю. заяву про скасування арешту з банківського рахунку відкритого в АТ «Ощадбанк», що належить боржнику - ОСОБА_1 , накладений відповідними постановами приватного виконавця Проценком Д.Ю. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 80412475 та у виконавчому провадженні № 80412612. з тих підстав, що картковий рахунок використовується виключно для зарахування пенсії по інвалідності з відповідними доказами.

14.05.2026 року, представник заявника отримав відповідь від приватного виконавця про те, що його заява не містить даних та документів які можуть слугувати визначеною законом підставою для зняття арешту, що і слугувало підставою для звернення до суду зі скаргою.

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитра Юрійовича щодо не скасування арешту пенсії по інвалідності, яка знаходиться та надходить на банківський (картковий) рахунок IBAN: НОМЕР_2 , який відкритий у Акціонерному товаристві «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладений відповідними постановами про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 80412475 та у виконавчому провадженні № 80412612.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитра Юрійовича скасувати арешт пенсії по інвалідності, яка знаходиться та надходить на банківський рахунок № IBAN: НОМЕР_2 , який відкритий у Акціонерному товаристві «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладений відповідними постановами про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 80412475 та у виконавчому провадженні № 80412612.

Судові витрати покласти на приватного виконавця.

Ухвалою від 15 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя задовольнив скаргу.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду, Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Д.Ю. в особі представника – адвоката Іваниці О.О. – подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2026 року в частині задоволення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги, вважає, щоарешт коштів боржника накладено відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», при цьому звернення стягнення безпосередньо на пенсію ОСОБА_1 не здійснювалося. Апелянт зазначає, що саме банк при виконанні постанови про арешт коштів мав визначити статус рахунку та коштів на ньому, а оскільки АТ «Ощадбанк» не повернуло постанови без виконання та не повідомило про наявність коштів, на які заборонено звернення стягнення, підстав для зняття арешту у приватного виконавця не було. Крім того, посилається на те, що боржнику було визначено поточний рахунок для здійснення видаткових операцій, у зв`язку з чим він фактично мав можливість користуватися коштами, та вважає, що вчинені ним виконавчі дії здійснено в межах наданих законом повноважень. Також просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи суд першої інстанції в розмірі 5148,00 грн та в суді апеляційної інстанції 5700,00 грн.

Відзиву на апеляційну скаргу на надходило.

У судовому засіданні представник Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. – адвокат Іваниця О.О. наполягала на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні оскаржуваної ухвали.

ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу просив залишити без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду відповідає.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що на банківський рахунок ОСОБА_1 надходить пенсія по інвалідності, щодо якої законом установлено обмеження стосовно звернення стягнення, а тому після отримання відповідної заяви та документів приватний виконавець був зобов`язаний перевірити наведені обставини і вирішити питання щодо можливості подальшого застосування арешту до таких коштів.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи та не заперечували сторони, що 05.03.2026 року, приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д.Ю. було відкрито виконавче провадження № 80412475 за виконавчим листом № 336/2530/25 про стягнення з ОСОБА_1 суму грошової заборгованості у розмірі 96933,21 грн.

05.03.2026 року, приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д.Ю. було відкрито виконавче провадження № 80412612 за виконавчим листом № 336/2530/25 про стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 2422,40 грн.

05.03.2026 року, приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д. Ю. було винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 80412475.

05.03.2026 року, приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Дмитро Юрійовичем було винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 80412612.

29.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до приватного виконавця про скасування арешту, посилаючись на те, що рахунок на який накладено арешт відкритий для зарахування пенсії по інвалідності та долучив інформацію про рахунок та виписку.

14.05.2026 року отримав відповідь від приватного виконавця Проценка Д.Ю. про відмову у скасуванні арешту з тих підстав, що заява не містить підстав для його скасування. Окрім того, заявника повідомлено про те, що виконавче провадження зупинене у зв`язку з подачею апеляційною скарги.

Згідно пенсійного посвідчення ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, друга група.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що знаходяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про накладення арешту на кошти, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повернути постанову виконавця без виконання в частині накладення арешту на такі кошти, що знаходяться на рахунках, із зазначенням причини її повернення.

Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначене правило визначає ті кошти, що складають, зокрема, пенсію як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами (частини третя статті 70 Закону України «Про виконавче провадження»).

В абзацах 3-6 пункту 10-2 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» визначено:

Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX:

1) фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

У разі накладення арешту на кошти, розміщені на декількох поточних рахунках фізичної особи - боржника в одному банку або на поточних рахунках у різних банках, для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи - боржника в одному банку.

У разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї фізичної особи - боржника для усіх виконавчих проваджень визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. Кількість виконавчих проваджень не впливає на розмір суми, яка не підлягає зверненню стягнення і на яку фізична особа - боржник може здійснювати видаткові операції.

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 зазначила: «…виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження») У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».

Таким чином, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

З матеріалів справи вбачається, що постановами приватного виконавця від 05 березня 2026 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті в банківських установах на ім`я ОСОБА_1 без зазначення конкретних номерів рахунків, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Тобто, приватний виконавець визначив порядок виконання зазначених постанов, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або кошти, що мають спеціальний режим використання та звернення стягнення на які заборонено законом.

Банк, прийнявши постанову про арешт коштів боржника до виконання, не надсилав повідомлення приватному виконавцю про цільове призначення коштів на рахунку, водночас відсутність такого повідомлення сама по собі не звільняла приватного виконавця від обов`язку розглянути заяву боржника та перевірити надані ним відомості.

Так, 29.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до приватного виконавця про скасування арешту, посилаючись на те, що рахунок на який накладено арешт відкритий для зарахування пенсії по інвалідності та долучив інформацію про рахунок та виписку.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків.

У постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 127/16144/24 зазначено, що арешт коштів боржника може накладатися на будь-які рахунки, за винятком коштів, щодо яких накладення арешту заборонено законом (наприклад, рахунки із спеціальним режимом використання, соціальні виплати, зарплатні кошти тощо). Банк зобов`язаний перевірити статус коштів на рахунку боржника та у разі виявлення коштів, на які накладення арешту заборонено, повідомити виконавця і повернути постанову без виконання. Виконавець може самостійно зняти арешт з рахунку, якщо отримає документальне підтвердження, що кошти мають спеціальний режим або їх арешт заборонений законом.

Верховний Суд у своїй практиці звертав увагу на те, що протиправну бездіяльністю слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи (див., наприклад, пункти 101-102 постанови Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі №826/6233/15).

14.05.2026 року отримав відповідь від приватного виконавця Проценка Д.Ю. про відмову у скасуванні арешту з тих підстав, що заява не містить підстав для його скасування. Окрім того, заявника повідомлено про те, що виконавче провадження зупинене у зв`язку з подачею апеляційною скарги.

Оскільки скаржник звернувся до виконавця, повідомив, що рахунок відкритий для зарахування пенсії по інвалідності, та надав документи на підтвердження цільового призначення коштів, приватний виконавець був зобов`язаний належним чином розглянути це звернення, перевірити наведені обставини та обґрунтувати висновок про наявність або відсутність підстав для скасування арешту. Натомість належної оцінки поданим документам надано не було, у зв?язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано визнав таку бездіяльність приватного виконавця неправомірною.

Доводи апелянта про те, що арешт накладався не безпосередньо на пенсію, а на кошти боржника загалом, колегія суддів відхиляє. Предметом розгляду у цій справі є не правомірність первісного накладення арешту на кошти боржника, а правомірність подальшої бездіяльності приватного виконавця після отримання ним заяви про скасування арешту з рахунку, на який зараховується пенсія по інвалідності.

Як встановлено судом першої інстанції, 29 квітня 2026 року скаржник звернувся до приватного виконавця із відповідною заявою, зазначивши, що рахунок відкритий для зарахування пенсії по інвалідності, та долучив інформацію про рахунок і виписку. Отже, після отримання такого звернення приватному виконавцю було повідомлено про можливий спеціальний режим рахунку та надано документи на підтвердження цільового призначення коштів. При цьому посилання апелянта на те, що саме банк мав визначити статус рахунку та повідомити виконавця про наявність коштів, на які заборонено звернення стягнення, не звільняло приватного виконавця від обов`язку належним чином розглянути звернення скаржника.

Ненадходження від банку повідомлення про спеціальний режим рахунку або про цільове призначення коштів не означає, що виконавець після отримання відповідної заяви та доданих до неї документів був позбавлений можливості перевірити наведені обставини і вирішити питання щодо подальшого застосування арешту. Більше того, постановами про арешт коштів боржника сам приватний виконавець передбачив виняток щодо коштів, які містяться на рахунках зі спеціальним режимом використання, а також щодо коштів, звернення стягнення на які заборонено законом.

Тому, отримавши заяву скаржника з посиланням на те, що арештований рахунок використовується для зарахування пенсії по інвалідності, виконавець мав перевірити ці обставини, а не обмежуватися посиланням на відсутність повідомлення банку.

Відповідь приватного виконавця від 14 травня 2026 року фактично зводилася до відмови у скасуванні арешту з мотивів недостатності наданих документів. Водночас виконавець не зазначив, які саме обставини залишились не підтвердженими, та з яких причин подані скаржником документи не можуть бути враховані. Не наведено виконавцем і відомостей щодо результатів перевірки цільового призначення рахунку або звернення до банку з метою отримання відповідної інформації. Таким чином, після звернення скаржника приватний виконавець не вчинив необхідних дій для встановлення правового режиму коштів, хоча саме від результатів такої перевірки залежала можливість подальшого застосування арешту.

Посилання апелянта на визначення боржнику поточного рахунку для здійснення видаткових операцій також не спростовує висновків суду першої інстанції. Можливість здійснення видаткових операцій у межах установленого законом розміру не свідчить про правомірність арешту коштів, на які законом заборонено звернення стягнення, та не усуває обов`язку виконавця розглянути заяву про скасування такого арешту. Визначення поточного рахунку для видаткових операцій є окремим механізмом, який не замінює перевірку законності правового режиму пенсійних коштів. Отже, сам факт первісного накладення арешту на кошти боржника та відсутність повідомлення банку не свідчать про правомірність бездіяльності приватного виконавця після отримання ним заяви скаржника.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, вони зводяться до неправильного тлумачення апелянтом норм матеріального права та процесуального права, і є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вони були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи скаргу на бездіяльність приватного виконавця, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича в особі представника – адвоката Іваниці Олени Олександрівни слід залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича в особі представника – адвоката Іваниці Олени Олександрівни – залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2026 року в цій справі – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 10 вересня 2026 року.

Головуючий

Судді