Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №599/1162/26 — Зборівський районний суд Тернопільської області

Справа № 599/1162/26

н.п.1-кп/599/106/2026

ВИРОК

Іменем України

11 вересня 2026 року Зборівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у місті Зборові в залі судових засідань Зборівського районного суду у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12026211070000086 від 02 червня 2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Зборів Тернопільської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, не депутат, студент Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, не одружений, раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

обвинувачений ОСОБА_5 , 01 червня 2026 року, приблизно о 19:00 год керував технічно справним мотоциклом «Lifan LF175-2Е», р.н. НОМЕР_1 , та із пасажиркою ОСОБА_4 , рухався проїзною частиною автомобільної дороги С200704 із сполученням «Почаїв-Зборів - Білоголови - Городище - до C201511» в ділянці 1 км + 618 м, в напрямку від села Білоголови, Тернопільського району Тернопільської області, у бік перехрестя з автомобільною дорогою Т-20-13 «Почаїв - Зборів».

ОСОБА_5 , в порушення вимог п.п. 2.1 (а) та 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, а також вимог, які наведені у абз.1,5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», керував мотоциклом не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами, а також перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння (вміст алкоголю у крові 0,52%о проміллє).

Під час руху ОСОБА_5 , внаслідок алкогольного сп`яніння, не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, загрозу життю і здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, чим порушив вимоги п. 2.3 (б, д) ПДР.

Внаслідок цього і в порушення вимог п. п. 1.10 (в частині визначення понять «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка», «маневрування (маневр)», 10.1 ПДР, водій ОСОБА_5 під час проїзду ділянки вказаної дороги, не врахував дорожньої обстановки, не застосував такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, під час подолання заокругленої ділянки дороги вліво відносно напрямку його руху змістився праворуч змінивши напрямок руху вправо та виїхав за межі проїзної частини дороги на ґрунтово-щебеневе узбіччя та кювет порослий травою та кущами та під час такого руху допустив втрату вертикальної стійкості мотоцикла та його перекидання (падіння).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирці мотоцикла «Lifan LF175-2Е», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 спричинено тілесні ушкодження у виді закритої травми голови у виді переломів тіла нижньої щелепи справа та її лівого кута, струсу головного мозку, чисельних садна передньої черевної стінки, чисельних садна верхніх і нижніх кінцівок, рваної рани тильної поверхні лівої стопи, які у своєму клінічному перебігу супроводжуються тривалим (більш як 21 день) розладом здоров`я і за цією ознакою належать до середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Порушення ОСОБА_5 вимог п.п. 2.3. (б,д), 1.10 та 10.1, ПДР перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілій ОСОБА_4 , середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У судовому засіданні захисником обвинуваченого суду надано угоду про примирення, укладену 14 серпня 2026 року між обвинуваченим ОСОБА_5 і потерпілою ОСОБА_4 на підставі п.1 ст.468 КПК України.

Згідно з умовами угоди, сторони визнають правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст. 286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обвинувачеий ОСОБА_5 повністю визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, надає свою згоду на застосування узгодженого за цією угодою покарання.

Обвинувачений відшкодував потерпілій завдану матеріальну шкоду у погодженому сторонами розмірі.

Сторони дійшли згоди та погоджуються з тим, що враховуючи обставини, що пом`якшують покарання, зокрема: щире каяття, визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне повне відшкодування шкоди, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на утриманні має особу похилого віку, сторони домовились про призначення обвинуваченому узгодженого покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Згідно ч.2 ст.474 КПК України розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди.

В силу п.1 ч.3 ст.314 КПК України, ч.2 ст.474 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, так як не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення підготовчого судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про примирення.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , згідно ст.12 КК України є нетяжким злочином, тому угода про примирення між обвинуваченим та потерпілими може бути укладена у даному провадженні на підставі ч.3 ст.469 КПК України.

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком і повністю розуміє права, передбачені ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою про примирення.

Потерпіла укладену угоду про примирення підтримує, претензій до обвинуваченого не має, збитки їй відшкодовано.

Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо затвердження угоди про примирення, так як ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення не відповідає обраному покаранню.

Суд не погоджується з запереченнями прокурора, з огляду на наступне.

Кримінально – процесуальний кодекс України передбачає два види угод: угода про примирення та угода про визнання винуватості. Перша з них може бути укладена між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, друга між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. В обох випадках зміст угоди має містити узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Правила призначення покарання встановлені Кримінальним кодексом України, зокрема, розділом ХІ його Загальної частини. Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Отже, закон дозволяє зазначеним вище суб`єктам кримінального провадження самостійно визначити вид покарання яке понесе винна особа.

Зі змісту Закону України №1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» вбачається, що внесені ним зміни до Кримінального кодексу України не передбачали заборони застосування ст. 69 КК України у справах щодо порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Також, санкція ч.1 ст. 286-1 КК України визначена Законом №1231-ІХ в такому розмірі, який згідно ст.12 КК України відносить її до категорії нетяжких злочинів. При цьому, вказаний Закон не вніс зміни і не передбачив жодних обмежень щодо можливості укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні за ч.1 ст.286-1 КК України.

Крім того, Законом №1231-IХ не було змінено положення ст.475 КПК України і не передбачено повноваження суду призначати інше покарання ніж узгоджене сторонами угоди.

За змістом ст. 1 КПК України та ст. 75 Конституції України Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами України, а єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Оскільки законодавець при прийнятті Закону № 1231-IХ не передбачив жодних заборон чи обмежень на застосування ст.69 КК України та укладення угод у кримінальних провадженнях за ч. 1 ст. 286-1 КК України, то доводи прокурора є безпідставними.

Судом встановлено, що згідно з пред`явленим ОСОБА_5 обвинуваченням, внаслідок його дій було завдано шкоду лише потерпілій ОСОБА_4 .

Та обставина, що безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, є суспільні відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху та експлуатацію транспорту, сама по собі не є підставою для висновку про те, що в будь-якому випадку угода про примирення між потерпілим та обвинуваченими не відповідає інтересам суспільства.

Зазначене узгоджується також з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 284/1083/24, де зокрема визначено, що угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу, оскільки сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують правовий інститут примирення саме до конкретного випадку, чим фактично задовольняється як власні (приватні) інтереси, так і за результатом укладення угоди суспільний (публічний) інтерес. При цьому публічний інтерес в такому випадку задовольняється шляхом притягнення винної особи до кримінальної відповідальності, призначення їй узгодженого, але ж покарання, та настання відповідних наслідків кримінально правового характеру.

Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілим і обвинуваченим та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами кримінального провадження покарання.

При цьому суд зобов`язаний врахувати при прийнятті рішення обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире розкаяння обвинуваченого у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілій заподіяних збитків, яка претензій до нього не має, про що надала письмову заяву. Також суд визнає як обставину, що пом`якшує покарання наявність на утриманні особи похилого віку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якою він спільно проживає.

Суд зобов`язаний врахувати при прийнятті рішення особу обвинуваченого, який виключно позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання законом.

Отже, у даній справі наявні декілька обставин, передбачених ст.66 КК України, що пом`якшують покарання та відсутні обмеження, визначені законом, для застосування ст.69 КК України.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст.67 КК України, не встановлено.

Судом перевірено угоду про примирення на відповідність вимогам КПК України щодо змісту та порядку укладення угоди та КК України щодо узгодженого виду покарання; підстав для відмови в її затверджені не встановлено.

Тому суд вважає, що угоду про примирення слід затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Керуючись ст.ст. 374, 468, 469, 471, 473-475 КПК України, суд ,

З А С У Д И В:

затвердити угоду про примирення, укладену 14 серпня 2026 року між обвинуваченим ОСОБА_5 і потерпілою ОСОБА_4 на підставі п.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні №12026211070000086 від 02 червня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_5 за ч.1 ст.286-1 КК України.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Судові витрати за проведення судової інженерної – транспортної експертизи від 08.07.2026, №СЕ-19/120-26/7616-ІТ в сумі 3369 грн. 52 коп. та за проведення судової інженерної – транспортної експертизи від 07.07.2026, №СЕ-19/120-26/7613-ІТ в сумі 6739 грн. 04 коп., а всього загальною сумою 10 108 грн 56 коп. стягнути з ОСОБА_5 в користь держави.

Після набрання вироком законної сили скасувати арешт майна, накладений згідно ухвали слідчого судді Зборівського районного суду Тернопільської області від 03 червня 2026 року на корпус дзеркала заднього виду мотоцикла, осип скла та мотоцикл марки «LIFAN LF175-2E» р.н. НОМЕР_2 , номер кузова « НОМЕР_3 ».

Мотоцикл марки «LIFAN LF175-2E» р.н. НОМЕР_2 , номер кузова « НОМЕР_3 » та корпус дзеркала повернути власнику - ОСОБА_8 чи її уповноваженому представнику; інші речові докази: осип скла – знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо вирок не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України до Тернопільського апеляційного суду на протязі 30 діб з дня його проголошення.

Копії вироку після проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій, прокурору.

Суддя Зборівського

районного суду ОСОБА_1