Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №335/4880/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/4880/26 2/335/2931/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Муленко Я.В., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

05.05.2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування заявлених вимог зазначивши наступне. Позивач є внутрішньо переміщеною особою. Станом на початок повномасштабного вторгнення позивач була зареєстрована та фактично проживала за адресою АДРЕСА_1 . 24 лютого 2022 року Російська Федерація здійснила повномасштабне збройне вторгнення на територію України. Місто Маріуполь у лютому - травні 2022 року перебувало під інтенсивними артилерійськими та авіаційними ударами з боку збройних сил Російської Федерації, що призвело до масштабних руйнувань цивільної інфраструктури, масової загибелі мирного населення, гуманітарної катастрофи. Позивач під час збройного конфлікту та активних бойових дій зазнавала систематичного психотравмуючого впливу, зумовленого інтенсивними обстрілами та прольотами боєприпасів у безпосередній близькості до її місця проживання, у тому числі по будинку, де позивач проживала. Під час зазначених подій належний її батьку транспортний засіб СHEVROLET разом з гаражем було знищено, що спричинило додаткові майнові втрати та посилило психологічні страждання, а також унеможливило здійснення евакуації власними зусиллями. У зв`язку з різким погіршенням безпекової ситуації та загрозою життю і здоров`ю та свободі, враховуючи той факт, що позивач є колишнім військовослужбовцем Національної гвардії України, вона була вимушена здійснити евакуацію з м. Маріуполь разом із батьками похилого віку, що супроводжувалося значним емоційним стресом та перебуванням у стані постійної небезпеки. Під час проходження блокпостів військовослужбовці РФ здійснювали обшуки, принижували гідність позивача та погрожували життю, що спричинило додаткову психологічну травматизацію. Крім того, батько позивача, який перебував разом з позивачем у період блокади м.Маріуполь, у подальшому помер на території Фінляндії. Позивач вважає, що захворювання, яке стало однією з причин його смерті, було суттєво загострено внаслідок тривалого перебування в умовах блокади, постійного стресу, фізичного навантаження, яке йому було заборонено після проведення операції влітку 2021 року, та відсутності належних умов безпеки та медичної допомоги у м. Маріуполі.

Після захоплення частини міста російськими військами та незаконно сформованими озброєними формуваннями Позивач зіткнулася з відсутністю їжі, питної води, медичної допомоги. Факт безпосереднього спостереження за загибеллю людей спричинив значні психоемоційні переживання, шоковий стан, тривале відчуття страху за власне життя та життя близьких, а також інші негативні психологічні наслідки.

Також зазначила, що у її приватній власності перебуває квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка внаслідок збройної агресії російської федерації 13 березня 2022 року зазнала суттєвих пошкоджень. Зазначене житло було місцем її постійного проживання, пов`язаним із особистим життям, почуттям безпеки та стабільності. Його пошкодження не лише спричинило значні матеріальні втрати, але й призвело до глибоких моральних страждань, пов`язаних із втратою звичного середовища існування, вимушеним переміщенням, відчуттям небезпеки та невизначеності щодо майбутнього. Тож, з травня 2022 року по сей день позивач вимушена орендувати житло на території, підконтрольній українському уряду, для себе та матері похилого віку, інваліда 2 групи, що спричиняє додаткові витрати, які позивач вимушена нести. Зазначені обставини у сукупності спричинили їй глибокі моральні страждання, тривалий психоемоційний стрес та істотне порушення звичного способу життя, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, наявний факт порушення основоположник прав людини в Україні, через що їй завданий душевний невгамовний біль, безперервні страждання, тому вона змушена звернутися до суду та вважає, що завдана відповідачем моральна шкода повинна становити в сумі 15 000 000 гривень, що еквівалентно 290 700 Євро, згідно з офіційним курсом НБУ станом на 04.05.2026 року, що є справедливою компенсацією з держави-агресора Російської Федерації.

Ухвалою судді від 08.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач не з`явилась, суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надано, про розгляд даної справи відповідач повідомлявся шляхом публікації оголошення про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, а тому, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України та перейшов до стадії ухвалення рішення, до 11.09.2026 року.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася м.Маріуполь Донецької області, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , мешкала та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України та витягом з реєстру територіальної громади № 2026/006270111 від 20.04.2026 року.

Позивач є співвласником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.05.2017 року.

13.01.2023 року Маріупольським РУП ГУНП в Донецькій області за заявою ОСОБА_1 до ЄРДР внесені відомості про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 438 КК України за фактом пошкодження 13.03.2022 року внаслідок ракетного обстрілу з боку рф майна – квартири за адресою: АДРЕСА_1 та транспортного засобу Шевроле Авео, д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки, виданої Т.в.о. командира військової частини НОМЕР_3 від 22.06.2023 року № 2413, Позивач ОСОБА_1 брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій т а Луганській областях.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, та з 23.05.2022 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією довідки від 23.05.2022 року № 1309-5001633550, з 01.05.2023 – у АДРЕСА_4 , з 25.04.2024 року – у АДРЕСА_5 , що підтверджується довідкою № 3083190 від 27.07.2026 року щодо надання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.

Згідно з довідкою Маріупольського Управління державної казначейської служби України Донецької області № 01-53/1.2026 від 09.07.2026 року, ОСОБА_1 працює в Управлінні з 19 липня 2019 року по теперішній час на посаді головного спеціаліста відділу звітності та бухгалтерського обліку. З 01.03.2022 року знаходилась в простої, який виник не з вини працівників та зумовлений загрозою їх життю та здоров`ю. 23.05.2022 року припинено простій у зв`язку з облаштуванням робочого місця у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Львівській області. 09.06.2022 року продовжено виконання функціональних обов`язків на облаштованому робочому місці у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Запорізькій області.

Дослідивши матеріали справи і наявні в них письмові докази, об`єктивно оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи, надаючи правову оцінку характеру відносин, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів, що передбачено пунктом 9 частини 2 статті 16 ЦК України.

Відповідно до частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 4, 5 статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1167 ЦК необхідно довести такі факти: а) протиправність діяння її заподіювача; б) наявність шкоди; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до загальних засад цивільно-правової відповідальності, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з`ясуванню: наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправним діянням, а також вина заподіювача шкоди.

Отже, визначення розміру моральної шкоди в грошовому еквіваленті належить до компетенції суду на підставі прямої вказівки ЦК України, а проведення експертизи для визначення розміру такої шкоди не є абсолютно необхідним. Суд в будь-якому випадку повинен самостійно визначити обґрунтований розмір моральної шкоди залежно від критеріїв, наведених в ЦК України, а також з урахуванням будь-яких інших обставин, які мають істотне значення, керуючись при цьому вимогами розумності і справедливості.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (постанова ВП ВС від15.12.2020 № 752/17832/14-ц).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого розміру відшкодування (Постанова КЦС ВС від13.03.2024 № 712/10999/22).

При оцінці доводів щодо належного відповідача та обов`язку відшкодування шкоди, суд враховує правову позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21), відповідно до якої предметом таких спорів є відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України, місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна, шкода завдана внаслідок дій агентів держави-агресора, а вчинення актів збройної агресії не є реалізацією суверенних прав держави та свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет і територіальну цілісність іншої держави.

У постанові від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц Верховний Суд дійшов висновку, що держава-окупант, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України.

Таким чином, російська федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб`єктом, на якого покладено обов`язок з відшкодування завданих цими діями збитків.

Так, загальновідомим є той факт, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, і даний указ винесено у зв`язку з початком війни, яку російська федерація розпочала та здійснює на території незалежної держави Україна відносно громадян України, а тому не підлягає доказуванню згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України.

Однією з обов`язкових умов настання відповідальності є встановлення причинно наслідкового зв`язку між діянням особи та заподіянням шкоди, який полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами (Постанова ОП ККС ВС від 16 вересня 2024 року № 444/870/22).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частини четвертої статті 10 ЦПК України, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вирішуючи питання про визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно із підпунктом 15 пункту 3 Правил Суду ЄСПЛ щодо справедливої сатисфакції, заявник, який вважає себе потерпілим від порушення прав, має право зазначити суму, яку вважає справедливою, а у разі декількох порушень вимагати як одну одноразову суму, так і окремі суми щодо кожного порушення.

Судом встановлено, що позивачеві завдано моральної шкоди, оскільки викладені нею обставини знайшли своє підтвердження у сукупності зібраних та досліджених у справі доказів.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивач народилася, проживала та зареєстрована в м. Маріуполь, мала постійне місце роботи. У зв`язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації та окупацією м. Маріуполь, втратила майно та житло, позивач була вимушена залишити постійне місце проживання, роботи та фактично мешкати і інших регіонах країни, на даний час у місті Запоріжжі.

Позивач у зв`язку із вказаними обставинами зазнала моральних страждань, які полягають у вимушених негативних змінах в її житті, переживаннях, тривозі, емоційній напрузі.

При визначенні розміру моральної шкоди суд також виходить із роз`яснень, наведених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з якими розмір відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, та із дотриманням засад розумності і справедливості.

Суд приходить до висновку, що позивач внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, окупації її рідного міста та втратою житла, вимушеною зміною звичного ритму свого життя - зазнала моральної шкоди, яка підлягає грошовій компенсації за рахунок відповідача, оскільки встановлено факт збройної агресії Російської Федерації проти України, а також наявність причинного зв`язку між протиправними діями держави-агресора та завданою позивачеві моральною шкодою.

При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд бере до уваги, що завдана позивачеві моральна шкода зумовлена безповоротними змінами в її житті внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що об`єктивно спричиняє істотні душевні страждання, порушує нормальні життєві зв`язки та тягне тривалі негативні зміни у житті позивача, з урахуванням неможливості усунення наслідків таких змін.

Визначаючи розмір грошової компенсації моральної шкоди, суд враховує: характер завданої шкоди, тривалість та інтенсивність душевних страждань, істотні вимушені зміни у житті позивача, неможливість усунення наслідків, ступінь вини відповідача як держави, що вчинила збройну агресію проти України.

Чинним ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).(ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Беззаперечно, що кожен громадянин, який проживав в Україні, у тому числі громадяни України, які були вимушені шукати безпечні умови для свого життя та життя своєї родини внаслідок збройної агресії російської федерації, зазнали безумовних моральних страждань. Беззаперечно, що кожен громадянин, який не покинув територію України, не відчуває себе в безпеці після введення в Україні воєнного стану, був позбавлений звичного ритму життя, звичайного спілкування з близькими та друзями.

Суд вважає, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами доведено факт завдання неправомірними діями російської федерації моральної шкоди.

Встановлено, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України Позивач зазнала душевних страждань внаслідок втрати майна та житла, вимушеного переселення з окупованої території України, тривалого перебування у стані стресу, втрат життєво важливих зв`язків і середовища проживання, негативного впливу на психоемоційний стан позивача, а також порушено її право на безпеку, позивач була змушена вживати додаткових зусиль для організації свого життя.

Разом з тим, позивачем не зазначено якими доказами підтверджується і суду не надано доказів, які б підтверджували погіршення стану здоров`я позивача чи її близьких людей, доказів, які би підтверджували зв`язок між смертю близької людини позивача та неправомірними діями відповідача, а також протиправної поведінки щодо членів її сім`ї чи близьких родичів.

Враховуючи тривалість порушень прав та законних інтересів позивача, з врахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд вважає законним обраний позивачем спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у виді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені російською федерацією відносно неї.

Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, суд виходить із тривалості порушення, яке продовжує існувати і на даний час, його наслідки для позивача, яка до цього часу не може повноцінно влаштувати свій побут (не має свого власного житла, сталого місця проживання тощо).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 неправомірними діями держави російська федерація та, враховуючи обставини справи і обґрунтування позову, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає за необхідне стягнути з держави російська федерація на користь позивача моральну шкоду в сумі 5 159 770,00 гривень, що на день пред`явлення позову еквівалентно за офіційним курсом НБУ 100 000 Євро, що є співмірним заподіяній моральній шкоді, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки, позивач при зверненні до суду звільнена від сплати судового збору, судовий збір у розмірі 16640 грн. відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави Україна.

Керуючись ст.ст. 76-80, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь громадянки України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_5 моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) EUR (Євро), що еквівалентно 5 159 770 (п`ять мільйонів сто п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот сімдесят) гривень, згідно з офіційним курсом НБУ станом на 04.05.2026 року.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь держави Україна судовий збір в сумі 16640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 11.09.2026 року.

Суддя В.В.Калюжна