Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №304/1413/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1413/26 Провадження № 3/304/592/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., за участю захисника ОСОБА_1 – адвокат Кислого А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Перечин об`єднаний адміністративний матеріал (протокол серії ЗхРУ № 006267Е від 09.07.2026 року, протокол серії ЗхРУ № 006265Е від 09.07.2026 року), який надійшов з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м.Харків, на утриманні неповнолітніх дітей не має, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , моб.тел: НОМЕР_2 ,

за ч.1 ст. 204-1, ч.1 ст.185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

09.07.2026 року, о 08-15 годин, прикордонним нарядом «Група реагування» на напрямку 166 прикордонного знаку 5 м. до державного кордону в межах прикордонної смуги, на околиці населеного пункту Новоселиця (Ужгородського району Закарпатської області) виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України в Словацьку Республіку, поза встановленим пунктом пропуску через державний кордон, та своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Окрім цього, 09.07.2026 року о 08-15 годин, прикордонним нарядом «Група реагування» на напрямку 166 прикордонного знаку 5 м. до державного кордону, в межах прикордонної смуги, на околиці населеного пункту Новоселиця (Ужгородського району Закарпатської області) виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби під час виконання ним службових обов`язків, в прикордонному наряді «Група реагування», пов`язаних з охороною державного кордону, а саме: не виконав законну, неодноразово повторену вимогу зупинитися, яку проігнорував та вдався до втечі, та своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.34 Закону України "Про державну прикордонну службу України", а саме вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця ДПСУ під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону та своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою судді Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В. від 13.08.2026 року справи про адміністративне правопорушення за протоколами про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 006267Е від 09.07.2026 року та серії ЗхРУ № 006265Е від 09.07.2026 року, складені відносно ОСОБА_1 - об`єднані в одне провадження за Єдиним унікальним номером справи № 304/1413/26.

В судові засідання, призначені на 24.07.2026 року, 03.08.2026 року, 13.08.2026 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 повторно не з`явився, про день та час проведення судового засідання був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, що підтверджується довідками про доставку адресату ОСОБА_1 22.07.2026 року, 28.07.2026 року та 03.08.2026 sms-повідомлень, які є в матеріалах справи, однак про причини неявки суду не повідомлено, будь-яких письмових пояснень, заперечень щодо складених відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 суду не подано.

Враховуючи скорочені строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , на підставі наявних у справі доказів. При цьому суд також враховує, що категорія правопорушень за ч.1 ст.204-1 та ч.1 ст.185-10 КУпАП не відносяться до тієї категорії справ, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою (ч.2 ст.268 КУпАП).

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою недопущення затягування і відкладення судового розгляду на строк, який перевищує строк розгляду справи встановлений законом, враховуючи практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків є правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06; п.57) Суд неодноразово визначав, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v.Germany №47636/99; Sukhorubchenko v.Russia, № 69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, № 326/03).

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Кислий А.М. в судовому засіданні 13.08.2026 року зазначив, що його підзахисний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих правопорушень не визнає у повному обсязі, проти фактичних обставин, викладених у складених відносно нього протоколах, заперечує. Також захисник Кислий А.М. підтримав подані ним письмові клопотання про закриття провадження у об`єднаній справі, посилаючись на те, що з наявних у матеріалах справи доказів факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204-1, ч.1 ст.185-10 КУпАП, не підтверджується. Сторона захисту вважає, що сукупність зібраних у справі доказів не дозволяє з`ясувати чи були вчинені адміністративні правопорушенні, у даній справі не доведено ні події, ні складу правопорушень, про вчинення яких складено протоколи, у вчиненні яких звинувачено ОСОБА_1 . Припущення про те, що ОСОБА_1 мав явну мету в порушення закону перетнути державний кордон поза пунктами пропуску та вчинити злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, не підтверджено достатньою сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів. Сторона захисту вважає, що належного та допустимого доказу, який б містив інформацію про «спробу незаконного перетину ОСОБА_1 державного кордону України, в Словацьку Республіку, поза встановленим пунктом пропуску через державний кордон», а також невиконання ОСОБА_1 законної вимоги військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону - до протоколу не додано. Та захисник просить провадження у даній об`єднаній справі №304/1413/26 закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204-1, ч.1 ст.185-10 КУпАП.

Повно та всебічно вивчивши матеріали об`єднаної справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , вислухавши в судовому засіданні захисника адвоката Кислого А.М., суддя приходить до наступних висновків.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

У відповідності до вимог ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.

Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Відповідно до вимогст.2 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" основними функціями Державної прикордонної служби України є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України "Про розвідувальні органи України" та "Про оперативно-розшукову діяльність".

Статтею 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" передбачено права Державної прикордонної служби України, за якою, органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право в тому числі, вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України (п. 12).

Згідно з Положенням про прикордонний режим, затвердженим Постановою КМУ № 1147 від 27.07.1998 року (зі змінами та доповненнями) передбачено порядок в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі. Цим же положенням передбачено, що прикордонна смуга - це ділянка місцевості завширшки 5 км.

Крім того, відповідно до вказаної Постанови КМУ від 27.07.1998 № 1147, вказаною постановою установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим та затверджено перелік міст і районів, в межах територій яких можуть бути встановлені контрольовані прикордонні райони, в тому числі до переліку яких у Закарпатській області увійшли місто Ужгород, Берегівський, Великоберезнянський, Виноградівський, Перечинський, Рахівський, Тячівський, Ужгородський, Хустський райони.

Також Постановою КМУ №304 визначено межі прикордонної смуги в межах прилеглих до кордону територій селищних та сільських Рад народних депутатів.

Частина перша статті 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП характеризується наявністю прямого умислу.

Об`єктивна сторона правопорушення ст.204-1 КУпАП виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

Крім того, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року «Про порядок перетину Державного кордону України громадянами України» перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Група реагування» на напрямку 166 прикордонного знаку, за 5 метрів до державного кордону в межах прикордонної смуги на околиця населеного пункту Новоселиця (Ужгородського району Закарпатської області), за спробу незаконного перетинання державного кордону України, з України в Словацьку Республіку, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, в пішому порядку, та під час затримання ОСОБА_1 здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби та вдався до втечі.

З урахуванням наведеного вважаю, що в діях громадянина ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, яке виразилося у спробі перетину державного кордону України, будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України та правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, яке виразилося у вчиненні злісної непокори, законному розпорядженню чи вимогам працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків пов`язаних з охороною державного кордону.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204-1, ч.1 ст.185-10 КУпАП підтверджується наступними доказами, зокрема: протоколом серії ЗхРУ № 006267Е від 09.07.2026 року, (а.с.1), протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 006265Е від 09.07.2026 року (а.с.1), протоколом про адміністративне затримання від 09.07.2026 (а.с.2), протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 09.07.2026, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 в ході огляду було виявлено та вилучено паспорт громадянина України НОМЕР_3 , дата видачі 25.06.2012 року, паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 , дата видачі 01.10.2024 року, мобільний телефон марки «Айфон 16 Pro», ІМЕІ: НОМЕР_5 , шість купюр номіналом сто (100) Євро серії ЕА8489957149, ЕА3446284357, ЕА2061202285, SE7015718677, S24338466565, НОМЕР_6 , одна купюра номіналом п`ятсот (500) гривень Е38785609, три купюри номіналом двісті (200) гривень ВН0933483, БН8974509, 3Г8101453, дві купюри номіналом сто (100) гривень, АР9868652, ЄЙ1303625, годинник сірого кольору, ювелірна прикраса чорного кольору із жовтого кольору вставками, обручка білого кольору, релігійна ікона білого і жовтого кольору, ланцюжок металевий жовтого кольору 52 см, хрестик металевий жовтого кольору 3,5 см (а.с.3), фотокопією паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 25.06.2012 року на ім`я ОСОБА_1 (а.с.4); фотокопією паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 виданого 01.10.2024 року на ім`я ОСОБА_1 (а.с.5), рапортом першого заступника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) майора ОСОБА_3 від 09.07.2026 року (а.с.6); фототаблицями від 09.07.2026 року (а.с.7,8); витягом із Книги особового складу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) (а.с.9); витягом із книги прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) НОМЕР_7 прикордонного загону (а.с.10); довідкою про результати проведення фільтраційно-перевірочних заходів ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с.11-13); інформаційним листом щодо виникнення обстановки на ділянці впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 94 ПРИКЗ 09 липня 2026 року (а.с.14); письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 09.07.2026 року, у яких останній вказує, що мав намір 09.07.2026 року незаконно перетнути кордон, але був затриманий (а.с.15); схемою затримання громадянина України ОСОБА_1 (а.с.16); заявою ОСОБА_1 від 09.07.2026 року, в якій зазначає, що свою вину у вчинені правопорушень за ст.204-1 ч.1 та ст.185-10 КУпАП визнає у повному обсязі та (а.с.17).

Та з наявних у справі матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушень визнавав, надавав письмові пояснення 09.07.2026 року, в яких зазначав, що мав намір незаконно перетнути кордон (а.с.15). Однак, як вбачається з матеріалів об`єднаної справи, у тому числі протоколу огляду та вилучення речей від 09.07.2026 року (а.с.3), фототаблиць (а.с.7,8), ОСОБА_1 мав при собі, окрім інших речей, також паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 , грошові кошти (іноземну валюту), але був затриманий прикордонним нарядом у безпосередній близькості до державного кордону України, за 5 метрів до кордону.

При цьому, суд звертає увагу. що будь-яких скарг на дії працівників прикордонної служби від ОСОБА_1 не надходило, оскільки таких суду не надано та в ході розгляду справи стороною захисту не підтверджено.

При цьому, слід зазначити, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості викласти у протоколі або окремо свої заперечення щодо викладених у протоколах фактів, із зазначенням причин його знаходження 09.07.2026 о 08-15 годин на напрямку 166 прикордонного знаку, у 5 (п`яти) метрах до Державного кордону, в межах контрольованого прикордонного району, однак таких заперечень ОСОБА_1 у протоколі не викладено. Разом з тим, до матеріалів протоколів додано письмові пояснення та заяву від 09.02.2026 року, в яких ОСОБА_1 свою вину визнає (а.с.15,17).

Таким чином судом встановлено, що протоколи про адміністративне правопорушення є належним та допустимим доказом у даній об`єднаній справі на підтвердження доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204-1, ч.1 ст.185-10 КУпАП.

Викладені в протоколах про адміністративні правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому правопорушень підтверджуються: даними, які містяться в протоколі про адміністративне затримання ОСОБА_1 від 09.07.2026 року, іншими доданими до протоколу документами, зокрема рапортом першого заступника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) майора ОСОБА_3 від 09.07.2026 року, схемою затримання громадянина України ОСОБА_1 (а.с.6,).

Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991 року та його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, а також порушення ст.34 Закону України «Про державну прикордонну службу» від 03.04.2003 року, та його винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП.

Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколів про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , останнім не надано.

Під час розгляду справи судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що помічник начальника відділу з адміністративно-юрисдикційної діяльності ОСОБА_4 був упереджений при складанні відносно ОСОБА_1 протоколів за ознаками, передбачених ч.1 ст.204-1 КУпАП та ч.1 ст.185-10 КупАП адміністративних правопорушень, що в нього були підстави для фальсифікації протоколів чи обмови останнього у вчиненні адміністративних правопорушень, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази у матеріалах цієї справи.

Разом з тим, під час розгляду справи, не встановлено й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусового підписання протоколів та інших наявних у матеріалах справи документів.

Крім того, не надано доказів того, що відносно ОСОБА_1 під час його затримання був вчинений моральний тиск чи незаконні дії з боку прикордонного наряду. Між тим, суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 оскаржував незаконні дії працівників прикордонної служби, які склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, у передбачений Законом спосіб.

Повно та всебічно розглянувши об`єднану справу №304/1413/26, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204-1 та ч.1 ст.185-10 КУпАП, які кваліфікуються як спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, а також як злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Відповідно до приписів ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Згідно приписів ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд враховує характер i ступінь суспільної небезпеки вчинених ним правопорушень та його особу, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

В силу положень ст.ст.34,35 КУпАП обставин, які б пом`якшували або обтяжували відповідальність ОСОБА_1 , в ході судового розгляду об`єднаної справи судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, суддя, відповідно до ст.33 КУпАП, враховує характер вчинених правопорушень, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, сімейний та майновий стан, його вік та відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , та суд вважає, що до ОСОБА_1 підлягає застосуванню адміністративне стягнення саме у виді штрафу, що є необхідним та достатнім для виховання зазначеної особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових адміністративних правопорушень, як ним, так і іншими особами.

Обираючи адміністративне стягнення відносно ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.33 КУпАП, суд враховує характер вчинених правопорушень, дані про особу порушника, ступінь його вини, та суд вважає необхідним накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції, визначеної ч.1 ст.204-1 КУпАП, у виді штрафу.

Виходячи зі змісту санкцій ч.1 ст.204-1,ч.1 ст.185-10 КУпАП найбільш суворим з правопорушень, вчинених ОСОБА_1 , слід вважати передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП, як таке, за вчинення якого передбачено найбільш суворий вид адміністративних стягнень.

Приймаючи до уваги характер та обставини правопорушень, ступінь суспільної небезпеки вчинених ОСОБА_1 правопорушень, також відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність, суд враховує особу правопорушника, його молодий вік, матеріальний та сімейний стан, а також приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_1 на теперішній час ніде не працює, не навчається, суспільно-корисною працею не займається, постійне джерело прибутку у нього відсутнє, на його утриманні малолітніх дітей та/або непрацездатних осіб не знаходиться, особою з інвалідністю не являється, оскільки інших відомостей матеріали об`єднаної справи не містять та стороною захисту в ході розгляду справи не надано, також у суду відсутні відомості про притягнення ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності, та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих правопорушень не визнав, як зазначає у своїх запереченнях сторона захисту та відповідно, у вчиненому ОСОБА_1 не розкаявся, вчинив ряд суспільно-небезпечних правопорушень, тому суд вважає необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню ним нових правопорушень, застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, з урахуванням положень ст.36 КУпАП, в межах санкції за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме в розмірі двохсот п`ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень ст.40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Оскільки суд прийшов до висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204-1 та ч.1 ст.185-10 КУпАП із застосуванням до нього адміністративного стягнення у виді штрафу, то з такої особи підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.204-1 ч.1, ч.1 ст.185-10, ст.ст.251, 283-285, 294 КУпАП, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204-1 КУпАП та ч.1 ст.185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на підставі положень ч.2 ст.36 КУпАП призначити ОСОБА_5 остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот п`ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 4250,00 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень.

Адміністративний штраф сплачувати: ГУК у Закарпатській області/Перечинська тг/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37975895, банк отримувача – казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA398999980313080106000007379, призначення платежу: «адміністративний штраф та інші санкції», код 21081100.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі – 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (Отримувач - ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, рахунок - UA908999980313111256000026001, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Роз`яснити правопорушнику, що згідно частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, а в разі оскарження такої постанови, - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, при примусовому виконанні постанови суду, згідно ч.2 ст.308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя

Перечинського районного суду Ю.В. СИДОРЕНКО

Закарпатської області