Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №936/1193/25 — Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/1193/25

Провадження № 2/936/11/2026

08.09.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - cудді Павлюка С.С

при секретарі - Щербей А.Є.

з участю представника позивача Скрипнікова Д.С.

та представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Воловець справу за позовом Служби безпеки України до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з участю третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Бровченко Марини Олександрівни про визнання недійсним договору купівлі-продажу, стягнення коштів та земельної ділянки на користь Держави Україна, –

в с т а н о в и в :

29.08.2025 Служба Безпеки України через свого представника ОСОБА_4 звернулась до Воловецького районного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з участю третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Бровченко Марини Олександрівни про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки №322 від 21.04.2023, який укладено між громадянином Республіки Туреччина та рф ОСОБА_2 від імені якого на підставі довіреності, посвідченої 05.04.2023 присяжним нотаріусом Ризького окружного суду Латвійської Республіки Агрітою Ліепніеце за реєстровим №2050, діяв ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , а також стягнення з ОСОБА_2 на користь Держави Україна 500 000, 00 гривень, сплачені ОСОБА_3 ОСОБА_2 до підписання договору купівлі-продажу земельної ділянки №322 від 21.04.2023, а також решту суми, що сплачено щомісячно ОСОБА_3 ОСОБА_2 . Крім цього, позивач просить стягнути з ОСОБА_3 на користь Держави Україна земельну ділянку за кадастровим номером 2121555300:02:001:0002, площею 0,9397 га у межах згідно з планом, а також решту суми, що сплачено щомісячно покупцем продавцю.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України 31.01.2024 виявлено дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва, що створюють загрозу виведення активів рф з-під дії українського законодавства та істотного порушення прав Держави Україна. Так, 21.04.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Бровченко М.О. посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки №332 від 21.04.2023, який укладено між громадянином Республіки Туреччина ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Від імені продавця ОСОБА_7 на підставі Довіреності, посвідченої 05.04.2023 присяжним нотаріусом Ризького окружного суду Латвійської Республіки Агрітою Ліепніеце за реєстровим №2050, діяв ОСОБА_5 . Предметом згаданого договору купівлі-продажу земельної ділянки є земельна ділянка за кадастровим номером 2121555300:02:001:0002, площею 0,9397 га у межах згідно з планом, цільове призначення - для підприємницької діяльності (обслуговування туристичного комплексу), оціночна вартість станом на 22.11.2022 становить 1 402 085 грн. Внаслідок посвідчення вищезазначених договорів купівлі-продажу та проведення реєстраційних дій від 21.04.2023 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Бровченко М.О. здійснено відповідні зміни у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема: право власності на об`єкт нерухомого майна №2723678021215 перейшло від громадянина рф ОСОБА_2 до ОСОБА_3 . В той самий час ОСОБА_2 є громадянином рф та Турецької Республіки. В період з 18.01.2018 по 31.01.2022, використовуючи закордонні паспорти громадянина рф, ОСОБА_2 неодноразово перетинав кордон України в режимі в`їзд/виїзд. З наявного в розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно витягу вбачається, що перед проведенням реєстраційної дії державний реєстратор Бровченко М.О. здійснила попередню перевірку об`єкта нерухомого майна за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за результатами якої встановила, що вищезазначений об`єкт нерухомого майна належав на праві приватної власності громадянину рф ОСОБА_2 . 11.04.2024 Центральною колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дію або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції прийнято висновок на підставі якого відповідачем прийнято наказ, яким скаргу Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 31.01.2024 за №5/7/5/1-880 задоволено, визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювано рішення від 21.04.2023 за №67295949 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О.; тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу Бровченко М.О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці. Воловецьким районним судом Закарпатської області 10.02.2025 винесено рішення у справі №757/23603/24-ц, яким позов адвоката Грибова Д.І., поданий в інтересах позивача ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко М.А., громадянин ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1210/5 від 25.04.2024, визнання необґрунтованим анулювання рішення від 21.04.2023 №67295949 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. - залишено без задоволення. Судом встановлено, що рішення №67295949 від 21.04.2023 прийнято з порушенням Постанови №187 та підлягало анулюванню. У зв`язку з викладеним існують підстави для визнання спірного договору недійсним та стягнення в дохід держави земельної ділянки за кадастровим номером 2121555300:02:001:0002, оскільки, законодавство України на момент вчинення спірного правочину містило пряму заборону на його вчинення, його нотаріальне посвідчення і на здійснення державної реєстрації прав на його підставі. В умовах збройної агресії російської федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим (таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.06.2025 по справі 909/13/24, §60). Дія санкційного мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Спірний договір було укладено і що він суперечить публічному порядку України, зокрема Постанові №187. Мораторій, встановлений Постановою №187, а згодом і персональними санкціями щодо Відповідача, виключає з обігу майно, яке належить Відповідачу. Про використання ОСОБА_10 виручки від спірного правочину на шкоду національній безпеці України (шляхом використання в бізнесі на території рф) свідчать обставини, встановлені рішенням Верховного Суду у справі 990/224/23 від 05.05.2025. 21.04.2023, між відповідачами було укладено три договори купівлі-продажу нерухомого майна: договір з реєстраційним номером 332 і два інших договори: купівлі-продажу комплексу, бази відпочинку № НОМЕР_1 від 21.04.2023, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оціночною вартістю станом на 08.12.2020 - 6 351 716,00 грн; купівлі-продажу комплексу, бази відпочинку № НОМЕР_2 від 21.04.2023 з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оціночною вартістю станом на 08.12.2020 - 2 508 637, 00 грн. Згідно з записами Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обидва ці об`єкти були оформлені на підставі свідоцтва про право власності на Відповідача ОСОБА_7 як на громадянина рф.

29.08.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана на розгляд судді Воловецького районного суду Закарпатської області ОСОБА_11 .

Ухвалою судді від 03.09.2025 прийнято справу до розгляду суддею ОСОБА_11 , відкрито провадження у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

На підставі розпорядження керівника апарату від 12.01.2026 за №26/01-04/26 призначено повторний авторозподіл даної судової справи у зв`язку із увільненням судді ОСОБА_11 від виконання обов?язків судді з призовом на військову службу під час загальної мобілізації та задля неподущення порушень строків розгляду справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026, головуючим суддею для розгляду судової справи було визначено суддю Павлюка С.С.

13.01.2026 Ухвалою судді прийнято справу до розгляду суддею Павлюк С.С., відкрито провадження у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 06.02.2026 позовну заяву Служби безпеки України до громадянина рф ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Київ Бровченко Марина Олександрівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, стягнення коштів та земельної ділянки на користь Держави Україна залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.

05.03.2026 недоліки позовної заяви усунено та поновлення провадження у справі.

12.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.

30.04.2026 за клопотанням представника відповідача провадження у справі зупинено до вирішення Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційної скарги на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 10.02.2025 року по справі №757/23603/24 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України з участю третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко Марина Олександрівна, громадянин ОСОБА_8 про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1210/5 від 25.04.2024, визнання необгрунтованим анулювання рішення від 21.04.2023 №67295949 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко Марини Олександрівни.

19.08.2026 ухвалою суду провадження по справі відновлено, оскільки 22.07.2026 Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Грибова Д.І., на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 10.02.2025 та на постанову Закарпатського апеляційного суду від 19.02.2026 розглянуто і залишено без змін.

В судовому засіданні представник позивача Скрипніков Д.С. в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав повністю, просив такі задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача Грибов Д.С. під час розгляду справи позовні вимоги не визнав, щодо задоволення позову заперечив.

Відповідач ОСОБА_12 у судове засідання повторно не з`явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини його неявки суду невідомі.

Третя особа приватний нотаріус Бровченко М.О. на розгляд справи також не з’явилась, причини її неявки суду невідомі, про проведення судового засідання повідомлялась належним чином.

Суд, заслухавши обґрунтування представника позивача і заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно та всебічно дослідивши матеріали, з`ясувавши обставини по справи, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, якими представник позивача обґрунтовує заявлені позовні вимоги та які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13,43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

21.04.2023 між громадянином Республіки Туреччина ОСОБА_13 , який одночасно є і громадянином російської федерації, від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_5 , та позивачем ОСОБА_3 , було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки №332 від 21.04.2023, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м.Київ Бровченко М.О.

31.01.2024 Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України направлено Міністерству юстиції України Скаргу на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором №5/7/5/1-880, зареєстровану Мін`юстом за №СK-970-24 від 02.02.2024, вимоги якої зводились до наступного: 1) анулювати реєстраційну дію від 21.04.2023 «Державна реєстрація прав», проведену в Єдиному державному реєстрі державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального м.Київ Бровченко М.О. за заявою 55018694 від 21.04.2023 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2121555300:02:001:0002, площею 0,9397 га (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2723678021215; 2) анулювати доступ до Єдиного державного реєстру державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу м. Київ Бровченко М.О.

Скарга Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України мотивована наявністю інформації про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. москва, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , є громадянином рф (паспорт серії НОМЕР_4 від 16.08.2013) та Турецької Республіки (паспорт № НОМЕР_5 , виданий 02.02.2022, особистий ідентифікаційний номер № НОМЕР_6 ).

Внаслідок посвідчення вищезазначених договорів купівлі-продажу та проведення реєстраційних дій від 21.04.2023 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Бровченко М.О. здійснено відповідні зміни у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема: право власності на об`єкт нерухомого майна №2723678021215 перейшло від громадянина рф ОСОБА_2 до ОСОБА_3 . В той самий час ОСОБА_2 (застосовано санкції Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.москва, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , є громадянином рф (паспорт серія НОМЕР_4 від 16.08.2013; витяг з СПО СК АС «російський паспорт») та Турецької Республіки (паспорт № НОМЕР_5 , виданий 02.02.2022, особистий ідентифікаційний номер № НОМЕР_6 ).

У період з 18.01.2018 по 31.01.2022, використовуючи закордонні паспорти громадянина рф, а саме: серія НОМЕР_7 , виданий 25.10.2021 МВС 77109, серія 75№9976241, виданий 06.02.2019 МВС 77109, серія 75 №6486937, виданий 01.12.2017 ФМС 77109, серія 75 №0882354, виданий 06.03.2015 ФМС 77001, ОСОБА_2 неодноразово перетинав кордон України в режимі в?їзд/виїзд.

Предметом договору купівлі-продажу земельної ділянки №332 від 21.04.2023 є земельна ділянка з кадастровим номером 2121555300:02:001:0002, площею 0,9397 га у межах згідно з планом, цільове призначення- для підприємницької діяльності (обслуговування туристичного комплексу) оціночною вартістю станом на 22.11.2022 - 1402 085 грн.

Внаслідок посвідчення вищезазначених договорів купівлі - продажу, проведення реєстраційних дій від 21.04.2023 приватним нотаріусом Бровченко М.О. здійснено відповідні зміни в Державному реєстрі прав, зокрема: право власності на об?єкт нерухомого майна №2723678021215 перейшло від громадянина рф ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , що є порушенням вимог постанови КМУ від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації» (далі - постанова КМУ №187)».

Як вбачається із рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 10.02.2025 у справі №757/23603/24-ц, позов адвоката Грибова Д.І., поданий в інтересах позивача ОСОБА_3 , до Міністерства юстиції України, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко М.А., громадянин Туреччини ОСОБА_12 ( ОСОБА_9 ), про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1210/5 від 25.04.2024, визнання необґрунтованим анулювання рішення від 21.04.2023 №67295949 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О.- залишено без задоволення. Судом встановлено, що рішення №67295949 від 21.04.2023 було прийнято з порушенням Постанови №187 та підлягало анулюванню. Рішення Воловецького районного суду від 10.02.2025 Постановою Закарпатського апеляційного суду від 19.02.2026 та Постановою Верховного Суду від 22.07.2026 залишено без змін.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 12-1, 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 за №64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №187 (далі Постанова №187). Згідно з підпунктами 2 та 3 пункту 1 Постанови №187 в редакції, яка діяла на момент укладання спірної угоди, для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією рф встановлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону), зокрема, на: відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання російською федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором, крім: безоплатного відчуження/передачі на користь держави Україна; задоволення вимог Національного банку за наданими кредитами рефінансування з підтримки ліквідності банків. Крім того, положеннями п. 2 Постанови №187 було установлено, що: 1) правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними; 2) нотаріальне посвідчення правочинів, що порушують мораторій, визначений пунктом 1 цієї постанови, забороняється. Державна реєстрація або інше визнання державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державними реєстраторами речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, особами, які надають публічні (адміністративні) послуги, правочинів, укладених з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, забороняється.

Отже, законодавство України на момент вчинення спірного правочину містило пряму заборону на його вчинення, його нотаріальне посвідчення і на здійснення державної реєстрації прав на його підставі. В умовах збройної агресії російської федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану, на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 (з подальшим продовженням дії воєнного стану на підставі відповідних Указів), затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102 IX (з подальшим продовженням дії воєнного стану на підставі відповідних законів), запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим (таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.06.2025 по справі 909/13/24, §60).

Дія санкційного мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 за №187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак, на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №925/1248/21, від 09.08.2023 у справі №922/1589/22. При цьому санкційний мораторій охоплює як персональні санкції, застосовані до Відповідача ОСОБА_2 12.05.2023, так і мораторій, введений згаданою Постановою №187 (таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.06.2025 по справі 909/13/24, §61-64).

Таким чином судом встановлено, що спірний договір було укладено і що він суперечить публічному порядку України, зокрема Постанові №187.

Згідно з підпунктами 2 та 3 пункту 1 постанови КМУ №187 в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією рф встановлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону), зокрема, на:

-відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання російською федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором, крім: безоплатного відчуження/передачі на користь держави Україна; задоволення вимог Національного банку за наданими кредитами рефінансування з підтримки ліквідності банків;

-відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або Російської Федерації, крім набуття ними права власності на такі об`єкти на підставі рішення суду або свідоцтва про право на спадщину.

Крім того, положеннями пункту 2 постанови КМУ № 187 було установлено, що:

1) правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними;

2) нотаріальне посвідчення правочинів, що порушують мораторій, визначений пунктом 1 цієї постанови, забороняється. Державна реєстрація або інше визнання державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державними реєстраторами речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, особами, які надають публічні (адміністративні) послуги, правочинів, укладених з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, забороняється.

Отже, законодавство України на момент прийняття оскаржуваного рішення містило пряму заборону на здійснення державної реєстрації прав у випадках, передбачених постановою КМУ №187.

При цьому приписи підпункту 2 пункту 1 Постанови № 187 щодо мораторію (заборони) відчуження майна застосовуються до всіх без винятку громадян російської федерації, в тому числі і тих, що перебувають в Україні на законних підставах.

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. За наявності умислу лише в однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до вимог частини 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо (пункт 18).

Відповідно до пунктів 1,4 частини першої статті 3 Закону № 1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а також внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 22 Закону №1952-IV визначено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Отже, не зважаючи на наявність заборон, визначених постановою КМУ №187, приватним нотаріусом Бровченко М.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав на об`єкт нерухомості, що призвело до відчуження майна, яке належало громадянину країни-агресора, зареєстровано перехід права власності на об`єкт нерухомості -земельну ділянку від ОСОБА_14 до ОСОБА_3 , що створює загрозу виведення активів рф з-під дії українського законодавства та істотного порушення прав держави Україна.

Таким чином, судом встановлено, що існують підстави для визнання правочину договору купівлі-продажу земельної ділянки № НОМЕР_8 від 21.04.2023 року, укладеного між громадянином Республіки Туриччини та рф ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 недійсним.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у пункті 18 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009, правочинами, які порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Судом також встановлено, Відповідач ОСОБА_15 не міг не знати, що він громадянин рф і що вчинення цього правочину призведе до вибуття проданої земельної ділянки з його власності. Крім цього, Інформація з Державного реєстру речових прав свідчить, що нотаріус і покупець ОСОБА_3 були обізнані з тим фактом, що у продавця наявне громадянство рф.

Відповідно до п.25 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 за №5 (про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав) набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна.

Оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є дані про російське громадянство рф Відповідача ОСОБА_7 , і нотаріус взяв про це витяг, то Відповідач ОСОБА_3 могла це знати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №922/3537/17 зазначено, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Відповідно до розділу 7 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22.12.2010 за №3253/5, про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій. Кожний нотаріус веде один реєстр для реєстрації нотаріальних дій (далі - Реєстр), нумерація в якому починається у перший робочий день нового року і закінчується в останній робочий день цього року. Заведення та ведення нотаріусом одночасно більше ніж одного Реєстру забороняється. Записи, що здійснюються при реєстрації нотаріальних дій державним нотаріусом в односкладовій конторі чи приватним нотаріусом, складаються з одного числа, яке відповідає порядковому номеру нотаріальної дії (1, 2, 3, 10 тощо). У Реєстр вноситься запис про вже вчинену нотаріальну дію, тобто після підписання нотаріусом оформлюваного документа та проставлення печатки.

Таким чином судом встановлено, що на момент підписання спірного договору (реєстр.№332) Відповідачем ОСОБА_3 вже було підписано договір купівлі-продажу комплексу, бази відпочинку №329 від 21.04.2023 з відповідними надвірними будівлями та спорудами. Відповідно, Відповідач не могла не знати про оформлення правовстановлюючого документа на об`єкт продажу за договором №329 на того самого продавця ОСОБА_7 як на громадянина рф. 3.3.4. ОСОБА_3 є засновником та зареєстрована кінцевим бенефіціарним власником (прямий вирішальний вплив 90%) ТОВ «Рейкарц Тревел Україна» (код ЄДРПОУ 37332997), кінцевим бенефіціарним власником (непрямий вирішальний вплив) ТОВ «Альянс Незалежних Готелів України» (код ЄДРПОУ 39748629), кінцевим бенефіціарним власником (непрямий вирішальний вплив) ТОВ «Технології систем лояльності» (код ЄДРПОУ 39843879). У той самий час, ОСОБА_3 отримувала заробітну плату від таких підприємств, а саме: Код роботодавця з Назва роботодавця по 35850930 ТОВ «ОПТІМА ХОТЕЛ МЕНЕДЖМЕНТ» 01.01.2011 01.01.2023 37332997 ТОВ «РЕЙКАРЦ ТРЕВЕЛ УКРАЇНА» 01.01.2023 01.09.2023 Зокрема, ОСОБА_3 з 01.01.2011 по 26.09.2023 отримала заробітну плату у розмірі 9 916 528 грн, що в середньомісячному еквіваленті складає близько 63 567 грн. При цьому слід зазначити, що ОСОБА_2 до 20.06.2018 був засновником (учасником) юридичної особи з 19.10.2010 ТОВ «РЕЙКАРЦ ТРЕВЕЛ. УКРАЇНА» (з 01.02.2024 змінено назву на ТОВ «ОПТІМА ТРЕВЕЛ. Україна»; код ЄДРПОУ – 37332997), де надалі з 20.07.2022 КБВ зазначена його колишній працівник - відповідач

ОСОБА_16 вищевикладеного вбачається, що і Відповідач ОСОБА_3 не могла не знати про російське громадянство Відповідача ОСОБА_7 , є пов`язаною з ним особою, переоформлення активів на яку не носило одиничного характеру, а було систематичним (повторюваним). Відтак Відповідач ОСОБА_3 так само мала намір на спричинення наслідків, що суперечать публічному порядку.

За вчинення правочину з порушенням норм чинного законодавства передбачено настання відповідних наслідків, зокрема визнання вчиненого правочину недійсним.

Такий правовий висновок щодо застосування пункту 6 частини першої статті 248 ЦК України викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.09.2020 у справі №520/5242/18, від 23.0-9.2020 року у справі № 206/1526/19 та від 24.11.2020 у справі № 201/5916/18, від 28.07. 2021 у справі №654/5481/13-ц.

Таким чином, встановивши, що на час вчинення оспорюваних правочинів законодавство України містило пряму заборону на його вчинення, його нотаріальне посвідчення і на здійснення державної реєстрації прав на його підставі, тому суд приходить до висновку про наявність встановлених законом підстав для визнання вказаного правочину недійсним та стягнення в дохід держави земельної ділянки за кадастровим номером 2121555300:02:001:0002, площею 0,9397 га у межах згідно з планом, цільове призначення – для підприємницької діяльності (обслуговування туристичного комплексу), оціночною вартістю станом на 22.11.2022 – 1 402 085 грн

При цьому суд зазначає, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, судом враховується усталена практика Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Крім того, спірним договором визначено вартість за якою було продано нерухомість в розмірі 1 402 100, 00 грн., з яких 500 000,00 грн. було перераховано до укладення договору, а решту суми в розмірі 902 100,00 розбито на щомісячні платежі (станом 28.08.2025 року становить 701 633,24 грн.), а відтак, з метою недопущення подвійного стягнення, слід частково стягнути з відповідача ОСОБА_3 решту суми від продажу майна в розмірі 200 466,76 грн.

Таким чином, зважаючи на вищевикладені норми права, позиції Верховного суду та встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини, оцінивши зібрані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Служби безпеки України до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, стягнення коштів є законними та обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому, відповідно до статті 141 ЦПК України слід стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Служби безпеки України понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у виді судового збору у розмірі 39 681 грн 14 коп, тобто по 19840 грн 57 коп з кожного відповідача, пропорційно розміру зодоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

позов Служби безпеки України до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з участю третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Бровченко Марини Олександрівни про визнання недійсним договору купівлі-продажу, стягнення коштів та земельної ділянки на користь Держави Україна задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки №322 від 21.04.2023 року, укладеного між громадянином Республіки Туриччини та рф ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави Україна 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень, сплачені ОСОБА_3 ОСОБА_2 до підписання договору купівлі-продажу земельної ділянки №322 від 21.04.2023 року, а також решту суми, що сплачено щомісячно в розмірі 701 633 (сімсот одну тисячу шістсот тридцять три) гривні 24 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Держави України земельну ділянку за кадастровим №2121555300:02:001:0002, площею 0,9397 га у межах згідно з планом та решту суми в розмірі 200 466 (двісті тисяч чотириста шістдесят шість) гривень 76 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 39 681 (сорок дві тисячі вісімдесят шість) гривень 14 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Служба Безпеки України – м.Київ вул.Володимирська, 33, ЄДРПОУ 00034074;

Відповідач: ОСОБА_2 – АДРЕСА_2 ; 53Н Кахрамандере Ізмір Туреччнина; м.Рига вул.Ліедес, 12 Латвійська республіка, РНОКПП НОМЕР_9 ;

Відповідач ОСОБА_3 – АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_10 ;

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м.Києва Бровченко Марина Олександрівна – м.Київ вул. Кирилівська, 160 корпус Б офіс 409.

Повний текст рішення виготовлено 11.09.2026

Суддя: Павлюк С.С.